Справа № 645/1770/24
Провадження № 1-кп/645/320/24
21 травня 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України,-
02.04.2024 року в провадження Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024221190000223 від 13.02.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду від 03.04.2024 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 було подане клопотання про про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, із поміщенням до ДУ «Харківський слідчий ізолятор», в обґрунтування свого клопотання посилався на обставини встановлені під час досудового розслідування та на наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду, залишити та змінити своє фактичне місце проживання; незаконно впливати на свідків, потерпілого, оскільки свідками є донька та сусідка, а потерпілою є дружина обвинуваченого, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу обвинувачений може впливати на вказаних учасників кримінального провадження та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання, з підстав викладених вище та просив задовольнити клопотання.
Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість, разом з тим захисник просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор заперечував проти клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння; вік та стан здоров'я обвинуваченого, його сімейний стан.
Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження призначене до судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугують підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини. Таким чином, застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд не визначає розмір застави.
Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому застосовує до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення суми застави.
Разом з тим, в підготовчому судовому засіданні учасники не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. Крім того, просили розгляд справи здійснювати суддею одноособово.
Обвинувачениий не заперечував проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, просив розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово з його участю особисто.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, виходячи з наступного.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Дане кримінальне провадження підсудне Фрунзенському районному суду м. Харкова, клопотань щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого не надійшло.
Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні одноособово суддею з викликом зазначених в обвинувальному акті осіб.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 314-316, КПК України, суд,-
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 18 липня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_5 та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024221190000223 від 13.02.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова на 31.05. 2024 року о 12 годині 00 хвилин.
Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати осіб згідно реєстру, доданого до обвинувального акта.
Ухвала, в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1