Справа № 632/535/24
провадження № 1-кп/632/102/24
12 червня 2024 року м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12023221120000457 від 05 грудня 2024 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Первомайський Харківської області, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане кримінальне провадження.
Під час судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли. Зокрема, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_5 , може переховуватись від суду, оскільки кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України у вчиненні яких йому висунуто обвинувачення, є тяжкими та у випадку визнання останнього винним, судом може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом переховуватись від суду, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України. Також на думку прокурора, на сьогодні, в контексті з тим, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала військову агресію проти України, існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону, та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу. Також, важливим є те, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працює, малолітніх дітей та батьків похилого віку на утриманні не має. Вказане свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків та осіб, які б могли вплинути на його поведінку, та таким чином забезпечити нормальну процесуальну поведінку останнього.
Наявність ризику - перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом, прокурор у клопотанні обґрунтував тим, що обвинувачений розуміючи ймовірне покарання за вчинені злочини може перешкоджати встановлення всіх обставин їх вчинення.
Наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення) то його існування, на думку прокурора, підтверджується тим, що обвинувачений у разі отримання вільного доступу до соціальних мереж, де можна викладати
аналогічні публікації, може продовжити вчиняти свою протиправну діяльність, а саме викласти публікації з метою заволодіння грошовими коштами небайдужих громадян України, шляхом обману під виглядом допомоги підрозділам ЗСУ та інше.
Також прокурор зазначив, про наявність ризику - незаконно впливати на потерпілих та свідка, на думку прокурора обґрунтовується тим, що на сьогодні судом ще не вирішувалося питання щодо встановлення порядку дослідження доказів по справі, а тому, існує певна ступінь ймовірності, що обвинувачений може впливати на потерпілих, які здебільшого мешкають у місті Первомайський Лозівського району Харківської області, з метою психологічного (шляхом вмовляння та обіцянок) чи фізичного впливу на них, щоб останні змінили свої свідчення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Те ж стосується і свідка ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, який по суті є одним із мешканців під'їзду, в якому також проживає обвинувачений.
На думку прокурора, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, прокурор не заперечував проти продовження альтернативного запобіжного заходу щодо обвинуваченого, у розмірі визначеному ухвалою слідчого судді від 29 лютого 2024 року.
Під час судового розгляду прокурор підтримав клопотання, обґрунтовуючи вищевикладеним.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 під час судового засідання проти задоволення клопотання заперечували, оскільки на їх думку, прокурором не доведено реальне існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Заявили клопотання про обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. При цьому, сторона захисту зазначила, що обвинувачений ОСОБА_5 не перешкоджав проведенню досудового розслідування та не має на меті переховувався від суду, не здійснював незаконний вплив на свідка і потерпілих, та не має на меті здійснювати вплив на останніх у цьому кримінальному провадженні. Тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для обрання такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою. Батьки обвинуваченого на теперішній час повністю відшкодували потерпілим завдану шкоду.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд доходить такого висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов'язаний встановити, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років
Так, обвинуваченому ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 29 лютого 2024 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком застосування до 26 квітня 2024 року, включно, який було прожовдено ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16 квітня 2024 року до 14 червня 2024 року.
Підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали зокрема достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.
Отже, на даній стадії судового провадження суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Отже, щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає необхідним зазначити таке.
Так, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, у сукупності, тяжкістю можливого призначення покарання (оскільки реальна загроза покарання у вигляді позбавлення волі може спонукати людину, вживати всі можливі заходи, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності), відсутністю стабільних міцних соціальних зв'язків і осіб, що могли б впливати на ОСОБА_5 та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього і виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. Зокрема, обвинувачений до взяття під варту у зареєстрованому шлюбі не перебував, офіційно ніде не працював, неповнолітніх дітей та батьків на утриманні немає, зокрема, як зазначив обвинувачений його дитина (свідоцтва про народження суду не надано), проживає із його колишньої жінкою.
Крім того, суд, звертає увагу, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який триває дотепер, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку.
При цьому, суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, а саме: злочинами проти власності, санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а тому тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ризик переховування від суду.
Суд, приймає до уваги, що зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26 червня 2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25 квітня 2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
А отже, суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість кримінального правопорушення, за якими обвинуваченому ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у сукупності з іншими обставинами, зокрема що обвинувачений ОСОБА_5 хоча і має місце мешкання, однак не має джерел доходів та міцних соціальних зв'язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку. Інших даних про міцність соціальних зв'язків за місцем проживання обвинуваченого, які б свідчили про наявність стримуючого фактору та подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що сукупність наведених чинників свідчить про певну ступінь ймовірності того, що обвинувачений може вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а відтак наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є явно обґрунтованим.
При встановленні наявності ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідка у цьому ж кримінальному провадженні - слід враховувати, встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 ст. 95 КПКУ країни). Наразі ані потерпілі, а ні свідок по даному кримінальному провадженню не надавали своїх показів суду, а тому вищевказаний ризик має місце бути, враховуючи, що потерпілі проживають у м. Первомайський Харківської області, а свідок ОСОБА_6 є одним із мешканців під'їзду, в якому також проживав обвинувачений.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 має вільний доступ до соціальних мереж, де можна викладати аналогічні публікації, тому, з урахуванням того, що він не має стабільних джерел існування, може продовжувати вчиняти свою протиправну діяльність, а саме викласти публікації з метою заволодіння грошовими коштами небайдужих громадян України, шляхом обману під виглядом допомоги підрозділам ЗСУ та інше.
Аналізуючи викладене, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, суд вважає встановленим наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності; можливість незаконно впливати на потерпілих та свідка у цьому ж кримінальному провадженні, допит яких не проведено судом, вчинення іншого кримінального правопорушення. Разом з цим, суд . доходить висновку, що, наявність існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) є недоведеним, оскільки прокурором наведені обставин, які існували на стадії досудового розслідування.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку, суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
Посилання сторони захисту на відшкодування батьками обвинуваченим завданої шкоди потерпілим буде враховано судом під час ухвалення судового рішення, але даний факт на думку суду не спростовує існування вищезазначених ризиків.
Отже, суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, хоча частково і змінились обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, однак не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Таким чином, суд, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявності відомостей про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відомості, що стосуються особи обвинуваченого, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість тримання обвинуваченого під вартою, вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що обставини, які могли б свідчити про можливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не встановлено, а тому клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а у клопотанні захисника та обвинуваченого про застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити.
Вирішуючи питання продовження застосування застави у розмірі, який був визначений ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 лютого 2024 року суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 лютого 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 визначено заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 грн.
На час розгляду зазначеного клопотання від сторони захисту не надходило клопотань про зменшення розміру застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Суд зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв'язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення або скасування, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Розмір застави повинен, головним чином, визначатися із аналізу особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки підозрюваного до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.
Отже, суд доходить висновку, що, визначений ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 29 лютого 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 грн., є цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку обвинуваченого, не є завідомо непомірним для нього, та буде достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу, а тому зменшенню на даній стадії судового розгляду не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, в разі внесення застави на обвинуваченого будуть покладені такі обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, у якому він мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 350 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 10 серпня 2024 року, включно.
Продовжити ОСОБА_5 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674; призначення платежу: застава у справі № 632/535/24, провадження № 11-кп/632/102/24), до сплину терміну тримання під вартою.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, у якому він мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Первомайського міськрайонного суду Харківської області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Первомайський міськрайонний суд Харківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави до 10 серпня 2024 року.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити захиснику, прокурору, обвинуваченому негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для негайного вручення обвинуваченому та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, що перебуває під вартою протягом того-ж строку, з моменту отримання копії ухвали.
Суддя:ОСОБА_1