"07" вересня 2006 р.
Справа № 9/279/06
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді: Лавренюк О.Т.
суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.
при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином
від відповідача: Колбешкіна Л.В., дов. № 01-17-396 від 22.08.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства «Форт-М» м. Миколаїв (далі по тексту - ПП «Форт-М»)
на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2006 р.
по справі № 9/279/06
за позовом ПП «Форт-М»
до Миколаївської державної обласної лабораторії ветеринарної медицини м. Миколаєва
про стягнення 22 949,17 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської державної обласної лабораторії ветеринарної медицини про стягнення 22 949,17 грн., посилаючись на те, що згідно Угоди від 24.03.2004 р. № 5/04 та додаткових угод по протоколам-домовленостям він виконував роботи по благоустрою території відповідача. Для виконання передбачених Угодою робіт позивач уклав договори по постачанню ґрунту, у зв'язку з газифікацією території відповідача були фактично виконані роботи, необхідні для проведення газифікації, паралельно підготувавши пакет документів.
За проведені роботи відповідач не розрахувався, не неодноразові звернення про сплачення вартості виконаних робіт відмовляє.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.06.2006 р. у справі № 9/279/06 (суддя Філінюк І.Г.) в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Форт-М» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, допустив порушення вимог матеріального та процесуального законодавства.
Відповідач вважає, що рішення суду обгрунтовано, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія судів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом першої інстанції, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом було встановлено: 24.03.2004 р. між сторонами було укладено Договір № 5/04, згідно з яким Замовник -Миколаївська ветеринарна лабораторія -поручає, а виконавець -позивач -зобов'язується виконати роботи по благоустрою території та облаштуванню тротуарної плитки
Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що при зміні об'ємів робіт по ініціативі замовника, які обумовлюють зміну об'ємів робіт для виконавця вартість робіт змінюється, на підставі чого оформляється додаткова угода, зміна календарних строків робіт, договірної ціни та порядку розрахунків.
Пунктом 2.6. Договору встановлено, що замовник перераховує виконавцю у семиденний строк зі дня підписання договору аванс в розмірі 100% вартості матеріалів, машин та механізмів та 30% від суми заробітної плати, суми ПДВ та податку на прибуток, а також процентної ставки на погашення оплати страхового внеску по травматизму. Даний пункт для бюджетних установ обов'язково узгоджується з державним казначейством, зміни оформлюються протоколом узгодження та передаються до податкової інспекції по місцю реєстрації виконавця.
Пунктом 2.8. даного Договору, відповідач прийняв зобов'язання здійснити розрахунок на протязі 5-ти денного строку на підставі актів виконаних робіт або повного об'єму виконаних робіт з врахуванням додаткової угоди згідно до календарного графіку.
На виконання умов договору сторони уклали дефектну відомість на загальну суму 21 374,32 грн., в якій встановили крім інших робіт, роботи по вертикальному плануванні території вручну на площі 1200 кв.м.
Крім того, сторони уклали кошторис робіт по договору на суму 58 179,00 грн., в якому передбачили виконання робіт з підготовки і облаштуванню партерного та звичайного газонів товщиною 15 см. на площі 1200 кв.м.
Зазначену кошторисну вартість робіт та їх об'єми сторони погодили додатком № 2 до договору від 24.03.2004 р., узгодивши вартість робіт в сумі 58 179,00 грн.
Додатком № 4 від 15.09.2004 р. до договору сторони збільшили об'єм робіт по облаштуванню території з 1200 кв.м. до 1530 кв.м., продовжили строк виконання робіт до 20.10.2004 р. Інші умови договору, у тому числі загальну вартість робіт сторони залишили без змін.
Додатком № 5 від 20.10.2004 р. по договору сторони продовжили строк виконання робіт до 02.12.2004 р.
Надані суду матеріали свідчать, що позивач пред'явив відповідачу акт виконаних робіт за листопад 2004 року за формою КБ-2в на суму 42 730,80 грн., який підписаний представником відповідача 02.11.2004 р. без зауважень та фактично сплачений, що підтверджено укладеними сторонами актом звірки взаємних розрахунків.
У вказаному акті виконаних робіт за листопад 2004 року позивач зазначив про виконання робіт з благоустрою території на площі 1530 кв.м. товщиною 15 см.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що фактично їм були виконані роботи на території 1530 кв.м. товщиною чорнозему в 30 см., надавши позивачу додатковий акт виконаних робіт за жовтень 2005 року з благоустрою території 1530 кв.м. на загальну суму 15 561,60 грн.
Відповідно до вимог ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язана на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Приписами ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути встановлена у кошторисі, кошторис робіт є твердим, якщо інше не встановлено договором. Частиною 3 статті 844 даного кодексу передбачено, що у разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 5 статті 844 передбачено, що підрядник не вправі вимагати збільшення твердого кошторису, замовник -його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або інші необхідні для цього витрати.
Відповідно до умов п.п. 2.2., 2.6 договору підряду від 24.03.2004 р. № 05/04 сторони передбачили твердий кошторис робіт, додатком до договору № 2 встановили договірну ціну робіт в сумі 58 179,00 грн.
Умовами п. 2.6 договору передбачено, що у разі зміни вартості робіт, зміни оформлюються додатковою угодою.
Додатком № 4 від 15.09.2004 р. до договору, сторони змінили об'єм робіт з благоустрою з 1200 кв.м. до 1530 кв.м., але додаткової угоди до умов договору щодо зміни договірної ціни робіт не уклали, зміни щодо вартості кошторису не погодили, погодження згідно вимог п. 2.6 договору з держаним казначейством не отримали, отже у встановленому законом та умовами договору (п. 2.2) не дійшли згоди щодо зміни загальної вартості робіт.
За такими умовами суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог щодо стягнення вартості додаткових робіт, не передбачених кошторисом, так як це суперечить вимогам п. 5 ст. 844 ЦК України, умовам п. 2.2 Договору.
Посилання позивача на п. 2.3 Договору, згідно якого вартість по договору динамічна, безпідставні, тому що всі зміни повинні були бути оформлені додатковою угодою (п. 2.2 Договору).
В задоволені позовних вимог щодо стягнення вартості робіт з улаштування монолітного залізобетонного фундаменту під димовенттрубу для опалювальної № 2 в сумі 1057 грн. також обґрунтовано відмовлено з оглядом на наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач не надав суду доказів укладення договору (отримання замовлення) на виконання зазначених робіт. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 638 ЦК України , який вступив в дію з 01.01.2004 р. договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.
Форма договору встановлена ст. 08 ЦК України, частиною п. 1 якої передбачено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Враховуючи правову природу правовідносин сторін, бюджетне фінансування відповідача, до істотних умов договору в даному випадку відноситься погодження предмету договору, укладення кошторису робіт, встановлення вартості робіт та матеріалів, строку виконання робіт, порядок та строки розрахунків.
За таких обставин, оскільки сторони не погодили у встановленій формі та порядку усіх істотних умов договору, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неукладення договору на виконання робіт з улаштування монолітного залізобетонного фундаменту під димовенттрубу для опалювальної № 2, тобто таким, який не породжує правових наслідків для сторін.
Таким чином між сторонами не існують господарські зобов'язання за договором на виконання робіт з улаштування монолітного залізобетонного фундаменту під димовенттрубу для опалювальної № 2.
Посилання позивача на начебто фактичне узгодження виконання робіт, на обізнаність відповідача щодо виконаних позивачем робіт, на вимоги ст. ст. 216, 217, 218, 220, 224-226 ГК України є безпідставними, оскільки між сторонами не існують господарські зобов'язання за договором на виконання робіт з улаштування монолітного залізобетонного фундаменту під димовенттрубу для опалювальної № 2.
Вимоги позивача про стягнення пені, збитків у вигляді коефіцієнту по простроченої заборгованості, штрафних санкцій податкової інспекції та порушення зобов'язання за договором підряду № 5/04 від 24.03.2004 р., вартості юридичних послуг задоволенню також не підлягають, у зв'язку з недоведеністю порушення зобов'язання відповідачем по договору підряду № 5/04 від 24.03.2004 р.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, на підставі діючого законодавства і тому підстав для скасування рішення не має.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2006 р. по справі № 9/279/06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Т. Лавренюк
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Т.Я. Гладишева