"13" червня 2024 р.
13 червня 2024 року
м.Харків
Справа № 642/2707/24
Провадження №2/642/1007/24
Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Петрової Н.М.,
за участю секретаря Кіора А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в спрощеному провадженні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, -
16.05.2024 до Ленінського районного суду м.Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, тобто до 30.06.2026.
Позов обґрунтований тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.03.2023, від якого у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає разом з позивачем та знаходиться повністю на її утриманні. Оскільки батько не приймає в достатній мірі участі в утриманні дитини, позивач вимушена звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки позбавлена можливості працевлаштуватися у зв'язку із доглядом за сином, якому ще немає трьох років.
Відповідач ОСОБА_3 працездатний, працює не офіційно, не має обмежень по здоров'ю, а тому має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу на її утримання до досягнення сином трьох років.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 20.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін (а.с.14).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про підтримання своїх позовних вимог та просила розглядати справу за її відсутності (а.с. 16).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, оскільки з 22.04.2024 він проходить курс реабілітації у центрі ресоціалізації за адресою: АДРЕСА_1 , частково визнав позовні вимоги у розмірі 2000 грн. (а.с.17).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Так, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.03.2023 (а.с.12).
Згідно копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Відповідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6329-5002751087/20647 від 09.05.2023, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6329-5002908102/21531 від 15.08.2023, ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6).
Як вбачається із довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6329-5002867241/21292 від 18.07.2023, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 разом з мамою ОСОБА_1 (а.с.11).
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Відповідно до статті 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
У зв'язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе. В той час як, відповідач є здоровим молодим чоловіком, неофіційно працює та не заперечує проти утримання дружини, з якою мешкає неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повністю знаходиться на її утриманні.
У добровільному порядку питання щодо утримання дружини позивач та відповідач не вирішили.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 ЦПК України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.
Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Зв'язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (Olujic v Croatia), №22330/05, п. 77).
В інших рішеннях цього Суду сформовані такі підходи до розуміння принципу змагальності: згідно зі статтею 19 Конвенції обов'язок Суду полягає у забезпеченні дотримання зобов'язання, що здійснюються Договірними сторонами Конвенції, зокрема, його функція не стосується фактів чи законів, які враховані національним судом, якщо тільки вони не порушили прав та свобод, захищених Конвенцією; Суд не може погодитися принципово та абстрактно з тим, щоб незаконно отримані докази можуть бути допустимими («Schenk v. Switzerland, заява №10862/84, п.п 45-46; «Garcia Ruiz v. Spain», заява №30544/96, п. 28; Spang v. Switzerland, №45228/99, п. 32); Суд повторює, що він не уповноважений замінювати свою оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами, проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, проходження курсу реабілітації відповідачем ОСОБА_2 у центрі ресоціалізації за адресою: АДРЕСА_1 є недоведеним, оскільки зазначене не підтверджено належними доказами, а тому посилання відповідача на даний факт, суд не приймає до уваги.
Крім того, відповідач в заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує частково, а саме у розмірі 2000,00 грн.
Тому є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дружини до досягнення їх дитиною трирічного віку, у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. Вказаний розмір аліментів суд вважає доцільним та достатнім.
Відповідно з п.3 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
За вимогами ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави, передбачений пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 81, 259, 264, 265, 279 ЦПК України, ст.ст. 75, 84, 141,180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. щомісячно, починаючи з 16 травня 2024 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн., 20 коп.) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 13.06.2024.
Суддя Наталя ПЕТРОВА