Справа № 953/5174/24
Провадження № 1-кп/953/883/24
13 червня 2024 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226130000283, щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, у відношенні:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.05.2024, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_2 знаходився поблизу будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: біля під'їзду № 1, де у нього виник словесний конфлікт з раніше йому знайомим ОСОБА_3 .
В ході раптово виниклого словесного конфлікту, маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_2 , перебуваючи на відстані витягнутої руки до потерпілого ОСОБА_5 та знаходячись у положенні стоячи обличчям до останнього, наніс потерпілому 1 (один) удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_3 , а саме: в область лівого ока, внаслідок чого, останній впав на праву поверхню тулубу. Продовжуючи реалізацію свого раптово виниклого прямого умислу, ОСОБА_2 , стоячи поряд з ОСОБА_3 , наніс йому 5-6 (п'ять-шість) ударів ногами в область голови, а саме: у тім'яну ділянку та тулубу.
У результаті протиправних дій ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-792/2024 від 30.05.2024, спричинені наступні тілесні ушкодження: гематома тім'яної ділянки голови.
За ступенем тяжкості, гематома тім'яної ділянки голови викликала незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 (шість) діб, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2 «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
1.2. Отже, ОСОБА_2 учинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. До Київського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який містить клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 про розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додані письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності захисника ОСОБА_7 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні; письмова заява потерпілого ОСОБА_3 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні; матеріали досудового розслідування.
Як убачається з наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акта до суду, відносно ОСОБА_2 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.
Ураховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 381 КПК України, спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою , формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Діючи відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 17, ст.ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України, суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування та які не оспорюються учасниками судового провадження.
2.2. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зокрема, з обвинувального акта вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 10.05.2024, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_2 знаходився поблизу будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: біля під'їзду № 1, де у нього виник словесний конфлікт з раніше йому знайомим ОСОБА_3 .
В ході раптово виниклого словесного конфлікту, маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_2 , перебуваючи на відстані витягнутої руки до потерпілого ОСОБА_5 та знаходячись у положенні стоячи обличчям до останнього, наніс потерпілому 1 (один) удар кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_3 , а саме: в область лівого ока, внаслідок чого, останній впав на праву поверхню тулубу. Продовжуючи реалізацію свого раптово виниклого прямого умислу, ОСОБА_2 , стоячи поряд з ОСОБА_3 , наніс йому 5-6 (п'ять-шість) ударів ногами в область голови, а саме: у тім'яну ділянку та тулубу.
У результаті протиправних дій ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-792/2024 від 30.05.2024, спричинені наступні тілесні ушкодження: гематома тім'яної ділянки голови.
За ступенем тяжкості, гематома тім'яної ділянки голови викликала незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 (шість) діб, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2 «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Установлені органом досудового розслідування і викладені судом обставини не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_2 визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
2.3. Отже, саме з підстав викладеного, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисному легкому тілесному ушкодженні.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_2 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього, є щире каяття.
3.2. Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується, як кримінальний проступок, його вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, має зареєстроване та фактичне місце проживання.
4.3. При дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статтею 69, 69-1 КК України, не встановлено.
4.4. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
4.5. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).
5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
5.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
6.1. Речові докази.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
6.2. Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження.
6.3.1. Запобіжний захід.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, - не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя - ОСОБА_1