Справа № 348/11/24
Провадження № 1-кп/348/184/24
12 червня 2024 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна кримінальне провадження № 12023091200000466 від 10.11.2023 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, навчається у Державному навчальному закладі «Войнилівський професійний ліцей» за спеціальністю «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, водій автотранспортних засобів категорії «С», ІІІ курс, одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, згідно ст.89 КК України раніше несудимого, українця, громадянина України, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Злочин ним вчинено при наступних обставинах:
Зокрема, 10.11.2023 року близько 16 год. 00 хв., у світлу пору доби, суху погоду обвинувачений ОСОБА_4 , будучи водієм та керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, рухався ділянкою автодороги Н-09 сполученням «Львів-Мукачево», що в м.Надвірна по вул.Соборна Надвірнянської ТГ Івано-Франківської області, в напрямку м.Львів.
У салоні автомобіля під керуванням водія ОСОБА_4 перебував пасажир ОСОБА_5 , який сидів на передньому пасажирському сидінні.
У той час зустрічною смугою рухався автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 .
Проїзджаючи пряму ділянку дороги, ОСОБА_4 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не обрав в установлених межах безпечної швидкості, проявив неуважність, виїхав на смугу зустрічного руху, при цьому не надав перевагу зустрічному автомобілю марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 та створивши йому небезпеку для руху, внаслідок чого допустив з ним зіткнення.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи водієм транспортного засобу, порушив ряд вимог Правил дорожнього руху України, а саме:
п.1.5., згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п.2.3., яким визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п.2.9., відповідно до якого водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
п.11.3., згідно якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для бгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
п.12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_4 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої половини грудної клітки у вигляді переломів 6,7,8 ребер, яка супроводжувалася гемопневмотораксом, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що не є небезпечні для життя в момент їх отримання та викликали тривалий розлад здоров'я; садна лобної ділянки, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю.
Суду пояснив, що він проживає в будинку, що розташований в АДРЕСА_1 разом з дружиною та двома неповнолітніми дітьми. Також в будинку проживає його мама, рідна сестра та рідний брат (по мамі) - ОСОБА_5 , потерпілий по справі.
10.11.2023 року, в п'ятницю, дружина з дітьми зранку поїхала в гості до своїх батьків в АДРЕСА_2 , а вони з братом вирішили випити горілки. В процесі розпивання спитних напоїв в них закінчилися сигарети, тому він сів за кермо автомобіля "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 , брат поруч на переднє сидіння збоку і вони поїхати в магазин щоб їх (сигарети) купити.
Однак, виїжджаючи з вулиці, він виїхав на зустрічну смугу руху і рухаючись по ній зіткнувся з автомобілем "Mercedes- Benz", д.н.з. НОМЕР_2 .
В результаті зіткнення його брат - ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а автомобілі механічні ушкодження.
Усвідомлює, що недотримавшись Правил дорожнього руху, він вчинив злочин. Просить суд суворо його не карати, у вчиненому щиро розкаюється. Запевнив суд, що подібного більше не повторить.
Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та зважаючи на те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесного ушкодження, вірно кваліфіковано за ч.1 ст.286-1 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який згідно ст. 89 КК України несудимий, не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів щодо такого притягнення, відсутність претензій матеріального та морального характеру зі сторони потерпілого, одружений, на утриманні має двоє малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно.
Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 на «Д» обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ч.ч.1, 2 ст.66 КК України, суд враховує його повне визнання вини у вчиненому під час досудового розслідування та в суді, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність до нього матеріальних чи моральних претензій з боку потерпілого, думка останнього щодо призначення обвинуваченому несуворого покарання та наявність на утриманні двохмалолітніх дітей.
Обставин, що згідно ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 досудовим розслідуванням не встановлено.
Згідно досудової доповіді Надвірнянського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області у обвинуваченого встановлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення. Дослідивши інформацію, що характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання та роботи, умови життєдіяльності та відносини в суспільстві, врахувавши результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а також імовірну небезпеку для суспільства, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства (а.к.п.21-25).
З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин по справі, особи обвинуваченого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, ураховуючи думку потерпілого, який просив обвинуваченого суворо не карати, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та дає підстави для застосування ст.69 КК України.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Застосовуючи положення ст.69 КК України, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.02.2021 року у справі № 629/2739/18, відповідно до якої частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин або перейти до більш м'якого виду основного покарання, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Отже, призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України є необережним нетяжким злочином, тобто обвинувачений не мав конкретних мотивів чи умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, особу обвинуваченого.
Також, суд бере до уваги, що згідно з заявою потерпілого ОСОБА_5 претензій матеріального та морального характеру до нього він не має. Та просить обвинуваченого суворо не карати.
Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що призначаючи покарання, можливо застосувати до обвинуваченого положення ст.69 КК України, а саме перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України за цей злочин, а саме у виді штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст.50 КК України.
Враховуючи, що злочин вчинений обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння, до обвинуваченого слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Відшкодування судових витрат належить вирішити з додержанням вимог ст.124 КПК України.
Разом з тим, у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, вирішенню підлягає питання щодо скасування арешту, накладеного на тимчасово вилучене майно.
З даного приводу суд констатує наступне:
Згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_7 від 15.11.2023 року на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також на автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 було накладено арешт у виді заборони користування, відчуження та розпорядження даним майном.
У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Тому, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_7 від 15.11.2023 року на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також на автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , слід повністю скасувати.
Питання щодо речових доказів належить вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні №12023091200000466 від 10.11.2023 року - не заявлявся.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 174, 349, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_1 , в користь держави - 3786 грн. 40 коп. за проведення експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», висновок експерта № СЕ-19/109-23/13498-ІТ від 13.12.2023 року, 3786 грн. 40 коп. за проведення експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів», висновок експерта № СЕ-19/109-23/13497-ІТ від 13.12.2023 року, 4922 грн. 32 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, висновок експерта № СЕ-19/109-23/14265-ІТ від 26.12.2023 року, всього - 12495 грн. 12 коп.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_7 від 15.11.2023 року на автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також на автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 у виді заборони користування, відчуження та розпорядження зазначеним майном - скасувати.
Речовий доказ: автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно постанови заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 від 13.11.2023 року зберігається на території зберігання тимчасово вилученого майна, за адресою: АДРЕСА_3 , після набрання даним вироком законної сили - повернути власнику: ОСОБА_9 , жительці АДРЕСА_4 .
Речовий доказ: автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно постанови заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 від 13.11.2023 року зберігається на території зберігання тимчасово вилученого майна, за адресою: АДРЕСА_3 , після набрання даним вироком законної сили - повернути власнику: ОСОБА_6 , жителю АДРЕСА_5 .
Речовий доказ: медичну документацію (медичну картку стаціонарного хворого №30778/2023 КНП «Івано-Франківська ОКЛ» ІФОР) на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно постанови заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 від 23.12.2023 року зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, квитанція про отримання на зберігання речових доказів від 23.12.2023 року, порядковий номер - 95, після набрання вироком законної сили - повернути КНП «Івано-Франківська ОКЛ» ІФОР, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул. Федьковича, 91.
Речовий доказ: відеофайл із назвою НОМЕР_3 , який записаний на CD-R диск, який згідно постанови заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 від 16.11.2023 року зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12023091200000466 від 10.11.2023 року, після набрання даним вироком законної сили - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу - не обирати.
Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1