Справа № 344/6000/24
Провадження № 2/344/2102/24
06 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Атаманюка Б.М.
секретаря судового засідання Солонинко С.А.,
за участі
позивача в режимі відеозв'язку ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,-
Позивач ОСОБА_1 29.03.2024 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, самостійно виховуючи двох дітей та не маючи можливості повноцінно працювати, почала шукати альтернативні варіанти заробітку в мережі інтернет. Вона натрапила на варіант додаткового заробітку в інтернеті, який передбачав виконання завдань, які пов'язані з купівлею криптовалюти. Після виконання завдань, кошти мали повернути з відсотками. Шахраї запевняли, що це безпечна, легальна робота, вони заслуговують довіри та дають повну гарантію, що після виконаних завдань вона не лише отримає кошти в обов'язковому порядку, а й поверне гроші, що були витрачені нею в процесі виконання завдань. Зокрема, завдання полягали купівлі крипто валюти, які зі слів шахраїв, сприяли збільшенню продаж та замовлень покупців. Це їм піднімало рейтинг компанії та створювало великий оборот. Після обіцянок надати кошти, позивач почала сумлінно виконувати завдання, шахраї просили надіслати кошти на банківський рахунок шляхом вмовлянь, психологічних маніпуляцій.
Таким чином, позивач переказала кошти зі свого банківського рахунку НОМЕР_1 в сумі 15 000 грн. на інший банківський рахунок НОМЕР_2 невідомій їй особі, під впливом шахрайських схем. 18.10.2023 вона звернувшись в Дарницьке УП ГУНП м. Києва із заявою, яку було зареєстровано до Журналу Єдиного Обліку за № 50908, а 02.11.2023 написала відповідну заяву у кіберполіцію, яку зареєстрували 02.11.2023 за №0328398. Працівники поліції за фактом шахрайства відкрили кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100020004301 від 27.10.2023. Такрож позивачка звернулася в АТ «Універсал Банк», в АТ «А-БАНК», АТ«ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», надавши їм відповідну інформацію про шахрайські дії.
Позивачу вдалося дізнатися власника банківської картки, на яку вона перерахувала кошти, і ним виявився відповідач ОСОБА_2 . Працівниками служби безпеки «Monoбанк» було заблоковано банківську платіжну карту через підозрілі перекази та повідомили ОСОБА_2 , що відбуваються шахрайські дії, але він банку пояснив, що це не шахрайські дії, і банк йому розблокував його платіжну банківську картку. Через деякий час ОСОБА_2 звернувся в телеграм бот із запитом на підвищення ліміту на грошові перекази, і продовжив надалі співпрацювати з шахраями, отримувати кошти та купувати «Usdt» та надав шахраям ще свої платіжні картки інших банків, на які теж надходили перекази, і які з часом почали блокувати банки, але він не зупинився, не став з'ясовувати причину блокування платіжних банківських карток, а продовжив зі шахраями співпрацювати аж до тих пір, поки не почали телефонувати банки і з'ясовувати по кожній транзакції.
Таким чином, на платіжну банківську картку НОМЕР_2 «ПУМБ», по якій працював ОСОБА_3 із шахраями, позивачем 17.10.2023 року о 15:35 було зараховано 15 000 грн..
29 лютого 2024 року начальник сектору протидії шахрайству ВКП Івано-Франкського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Михайло Дидяк викликав та допитав відповідача ОСОБА_2 , і відповідач підтвердив, що дійсно отримав кошти, за які потім купив «Usdt».
Позивач стверджує, що переказ нею грошових коштів на банківську карту відповідача був помилковим, без наявності між ними договірних відносин, а відтак вважає, що такі кошти підлягають поверненню як безпідставно набуте майно, в порядку визначеному ст. 1212 ЦК України, а тому просить суд стягнути в її користь з ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 15 000 грн., а також понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який подав у формі письмових пояснень, щодо задоволення позову заперечив, суду пояснив, що позивач достеменно знаючи, що у неї відсутнє будь-яке зобов'язання щодо переказу коштів у сумі 15 000 грн. на банківський рахунок відповідача, здійснила операцію з перерахування коштів, самостійно зазначивши реквізити одержувача, вказала суму, здійснила підтвердження переказу та надіслала йому кошти. Згодом, позивач зателефонувала відповідачу з вимогою повернути проведений платіж. Позивач володіє інформацією про особисті банківські рахунки відповідача, мобільний номер телефону, офіційне місце роботи, адресу проживання, деталі підробітку відповідача в мережі Інтернет, що свідчить про свідомий та цілеспрямований переказ йому коштів.
Звертає увагу на те, що позивач регулярно звертається до суду із аналогічними позовними заявами про стягнення безпідставно отриманих коштів. Зокрема, у провадженні Котовського міськрайонного суду Одеської області перебуває справа № 505/5257/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів (у даному провадженні триває судовий розгляд). У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа № 569/1862/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Аналіз заочного рішення Рівненського міського суду від 01.05.2024 у вказаній справі свідчить про абсолютно аналогічне обґрунтування позовних вимог. Тому, примітним є те, що позивач регулярно «помилково» перераховує особисті кошти у доволі значних сумах на рахунки невідомих осіб, володіючи інформацією про актуальні телефонні номери одержувачів коштів, встановлює з ними зв'язок, одержує обіцянку повернення коштів, а також всі необхідні особисті дані одержувачів коштів, а згодом звертається до суду із позовними заявами про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Відповідач вважає, що у вказаній справі саме він став жертвою шахрайських дій позивача. Так, на той час робота відповідача в мережі інтернет полягала у придбанні криптовалюти за кошти, одержані від переказів невідомих осіб. Відповідач 17.10.2023, після одержання переказу від ОСОБА_1 на вказану суму, здійснив операцію на платформі «Бінанс» із придбання криптовалюти на електронний гаманець, який належав особам, завдання яких виконував відповідач. Таким чином, одержаний від ОСОБА_1 переказ не залишився у розпорядженні відповідача, а був перерахований на електронний гаманець третіх осіб. Ймовірно, володільцем вказаного електронного гаманця є саме позивач, що логічно випливає із її регулярних дій, які полягають у подальшому поверненні собі коштів у судовому порядку. Вказаним способом позивач не лише не втрачає свої кошти, а й збагачується за рахунок таких посередників як ОСОБА_2 . У свою чергу відповідач, який одержував перекази, був щиро переконаний у добросовісності та порядності «роботодавців», а тому на час виконання перших завдань жодних сумнівів щодо правильності своїх дій не мав. Лише після дзвінка ОСОБА_1 , яка представилась як ОСОБА_6 та вимагала перерахунку їй коштів у сумі 15 000 гривень, відповідач усвідомив, що потрапив у шахрайську пастку. Окрім цього, позивач вводить суд в оману, заявляючи, що відповідач обіцяв їй повернення вказаних коштів, оскільки позивач не була зобов'язана перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов'язань, проте вона здійснила переказ добровільно. ЇЇ поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є суперечливою та недобросовісною.
Також відповідач вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України, про що у відзиві наводить відповідну судову практику.
Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач в судовому засіданні в режимі відеозв'язку позов підтримала, наполягала на розгляді справи за відсутності відповідача та його представника. Додатково пояснила, що кримінальне провадження за даним фактом триває, і вона вважає, що скоро воно не закінчиться, а їй необхідно повернути кошти, і вона вважає, що такі підлягають поверненню у визначеному в позові порядку. Підтверджує наявність в неї інших аналогічних спорів. Просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду письмові пояснення по справі, в яких просив суд в задоволенні позову відмовити на підставі поданих пояснень.
Представник відповідача - адвокат Либовка А.В. подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання.
Враховуючи те, що відповідач скористався правом подання відзиву на позов, в яких виклав свої письмові пояснення по справі, в судове засідання не прибув, та не повідомив суд про причини неявки, а представник відповідача не підтвердила поважність причин неявки в судове засідання відповідними доказами, та з врахуванням позиції позивача, яка наполягала на розгляді по суті, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами без участі відповідача та його представника.
Вислухавши позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд виходить з таких обставин.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У статті 77ЦПК України вказано про належність доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції позивач ОСОБА_1 17.10.2023 року о 15:35 переказала кошти зі свого банківського рахунку НОМЕР_1 платіжної картки Приватбанку» в сумі 15 000 грн. на інший банківський рахунок НОМЕР_3 платіжної картки (а.с.13).
Підтверджуючих даних, що банківський рахунок НОМЕР_3 належить відповідачу ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
У поданому відзиві відповідач ОСОБА_2 підтверджує перерахування вказаної суми грошових коштів позивачем на його банківський рахунок, проте стверджує, що він 17.10.2023, після одержання переказу від ОСОБА_1 на вказану суму, здійснив операцію на платформі «Бінанс» із придбання криптовалюти на електронний гаманець, який належав особам, завдання яких виконував відповідач. Таким чином, відповідач стверджує, що одержаний від позивача переказ не залишився у його розпорядженні, а був перерахований на електронний гаманець третіх осіб. Відповідач припускає, що володільцем вказаного електронного гаманця може бути саме позивач, яка створюючи відповідну схему повертає собі грошові кошти, а далі подаючи до суду аналогічний позов збагачується за рахунок потерпілих.
Так, при дослідженні ЄДРСР судом встановлено, що дійсно аналогічні позови перебувають (перебували) у провадженні: Котовського міськрайонного суду Одеської області, справа № 505/5257/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів (у даному провадженні триває судовий розгляд); Рівненського міського суду Рівненської області, справа № 569/1862/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Аналіз заочного рішення Рівненського міського суду від 01.05.2024 у вказаній справі дійсно свідчить про абсолютно аналогічне обґрунтування позовних вимог.
В ході судового розгляду справи судом не з'ясовано, який чином позивач, як вона стверджує, не маючи з відповідачем жодних договірних відносин, отримала персональні дані останнього та дані про власника банківського рахунку.
Суд зауважує, що наявність у позивача персональних даних інших осіб, які охороняються законом, наявність інших аналогічних спорів, інші обставини справи в їх сукупності, ставить під сумнів доводи позивача щодо помилковості перерахування нею грошових коштів відповідачу.
Також судом встановлено, що згідно довідки Дарницького управління поліції ГУНП в м.Києві, ОСОБА_1 18.10.2023 звернулася до управління із заявою про вчинення кримінального правопорушення (кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100020004301 від 27.10.2023) внаслідок якого невстановлена досудовим розслідуванням особа вчинила шахрайські дії з використанням фішингового сайту, внаслідок чого потерпілому було завданої матеріальної шкоди у сумі 70 000 грн. (а.с.11).
Як пояснила позивач в судовому засіданні, на час розгляду справи вказане кримінальне провадження триває.
З огляду на встановлені обставини, суд зазначає наступне.
За правилами ст. 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
У висновку, викладеному в Постанові Верховного суду від 11 січня 2023 у справі № 548/741/21, зазначено, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Тобто учасники цивільних відносин повинні діяти добросовісно, їх поведінка має відповідати певному стандарту, що полягає в недопущенні порушення прав та інтересів інших осіб.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами щодо переказу грошових коштів та їх повернення не регулюються ст. 1212 ЦК України, оскільки судом встановлено наявність зареєстрованого за даним фактом кримінального провадження, яке з пояснень позивача на час розгляду цієї справи триває.
З огляду на зазначене, позивачу слід враховувати наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
З урахуванням наявності кримінального провадження, завершення якого може визначати інший механізм відшкодування шкоди ніж той, що визначений ст. 1212 ЦК України, а також зважаючи на те, що позивачем в цілому не доведений факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів та помилковості нею їх перерахування, а також враховуючи такі обставини у справі як наявність у позивача інформації про інших осіб, яка охороняється законом, що ставить під сумнів доводи позивача про помилковість перерахування нею грошових коштів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76-81-82, 89, 95, 141, 1212, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.06.2024.
Суддя Богдан АТАМАНЮК