Справа № 175/109/23
Провадження № 2/175/28/23
Іменем України
"14" травня 2024 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула А.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Маркарова Вікторія Юріївна про встановлення факту проживання однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, яку згодом уточнила, про встановлення факту проживання однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку майна. В позові зазначила, що позивач та ОСОБА_5 проживали спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу з січня 1996 року по 23 січня 2018 року. За час спільного проживання сторони придбали земельну ділянку, житловий будинок та транспортний засіб. Позивач вважає зазначене майно таким, що належить їй на праві спільної сумісної та просить визнати за нею частину житлового будинку та транспортного засобу.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримали, просили її задовольнити. Позивачем надано пояснення щодо позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні, пославшись на відзив.
Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Маркарова Вікторія Юріївна подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові, речові та електроні докази, а також висновки експертів.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю, до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
З копії актового запису про розірвання шлюбу № 29 від 21 січня 1997 року, серії НОМЕР_1 вбачається, ОСОБА_1 розірвала шлюб із ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідок ОСОБА_8 - невістка позивача, суду пояснила, що з червня 2004 року знала позивача та її померлого цивільного чоловіка - ОСОБА_5 , її дитини сприймала померлого, як дідуся, нікого іншого не знала. Позивач та ОСОБА_5 проживали разом в АДРЕСА_1 . Свідок ОСОБА_8 та син позивача зустрічалися з 2004 року, почали проживати разом з 2005 року та одружилися у 2007 році, так з 2004 року вона знала позивача та померлого як подружжя. З розмов зі своїм чоловіком вона знає, що позивач та ОСОБА_5 проживали разом як чоловік та жінка давно, до реєстрації шлюбу. Її спільна дитина з сином позивача, 2008 року народження, сприймала померлого ОСОБА_5 як свого дідуся. Свідок ОСОБА_7 почав проживати в м. Підгороднє 15 років тому, позивач та ОСОБА_5 бли його сусідами. З позивачем та померлим ОСОБА_10 знайомий більше 30 років, вони працювали на одному підприємстві. Приїжджав до позивача та ОСОБА_10 у гості в АДРЕСА_1 до самої смерті ОСОБА_10 . Сприймав їх як подружжя, вони його добрі друзі. Пояснив, що позичав їм ( ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ) гроші на будівництво будинку у 1998 році, вони обидва працювали, ОСОБА_10 - начальником, ОСОБА_11 - зварювальницею. За 2 роки вони віддали йому всю суму боргу, борг віддавали вдвох. Діти ОСОБА_10 не відвідували його за життя та перед смертю також. Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що проживає в АДРЕСА_1 , є сусідкою позивача та померлого ОСОБА_10 . Їй відомо, що позивач разом з померлим ОСОБА_10 купили у 1998 році старий будинок, потім побудували новий та проживали в ньому до смерті ОСОБА_10 як чоловік та жінка. Вона бачила їх завжди разом. Іноді бачила дітей ОСОБА_10 , молодшого - нечасто, старшого - частіше, коли вони приїжджали відвідати батька до будинку, де разом проживали позивач та ОСОБА_10 . З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровскго району Дніпропетровської області, встановлено, що 23 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб (а.с. 37). Так судом встановлено, що з 2004 року по 23 січня 2018 рік ОСОБА_1 проживала разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , що підтверджується показами свідків та іншими матеріалами спрваи. Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Копією договору купівлі продажу земельною ділянки від 04 червня 1998 року серії НОМЕР_3 (а.с. 22) та копією державного акту на землю серії ДП № 034671, підтверджується, що власником зазначеного майна є ОСОБА_5 (а.с. 31). На вищезазначеній земельній ділянці позивач з ОСОБА_5 побудували будинок за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія акту державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд, з якого вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було розпочато будівництво з 2002 року та закінчено в 2004 році (а.с. 36). Згідно копії свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 05.10.2004 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВЕ №604417 від 05.10.2004 року, даний будинок загальною площею 74, 3 кв.м. а житловою площею 36, 2 кв.м. належить ОСОБА_5 (а.с. 32, 35) Додаткова угода №1 до договору №13628 від 29.07.2000 року про користування електричною енергією було укладено ОСОБА_5 та зазначено свою адресу проживання АДРЕСА_1 .(а.с. 77) Разом з тим, під час спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали автомобіль марки Daewoo, моделі Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2007 року випуску, який згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 .(а.с. 33) Судом, під час розгляду справи, було витребувано у Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Маркарова Вікторія Юріївна копії спадкової справи № 17/2022 після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , з матеріалів якої вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що за спадщиною після померлого ОСОБА_5 звернувся також його син ОСОБА_4 , що підтверджується копією заяви останього про прийняття спадщини за законом Довідкою, виданою Центром адмінінстративних послуг Підгородненської міської ради, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були зареєстровані за однієєю адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Згідно вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, щодо належності спірного майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України). Визначаючи розмір часток сторін на спірну квартиру суд виходить з наступного. Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у постанові від 21 грудня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Таким чином, визначаючи частку у спірному сумісному майні подружжя в порядку його поділу, суд виходить з рівності їх часток, та дорівнюють по половині кожному. Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку майна задовольнити у повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя ососба: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Маркарова Вікторія Юріївна про встановлення факту проживання однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна шляхом визнання права власності на частку майна - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім?єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 22.01.2018 року.
Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , а також транспортний засіб марки Daewoo, моделі Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2007 року випуску, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину будинку літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , що складає площу 37, 15 кв.м від загальної площі 74, 3 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки Daewoo, моделі Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2007 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 суму судового збору у розмірі 4 481, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання, складання повного судового рішення).
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27.05.2024.
Суддя О. М. Білоусова