65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1114/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Христенко А.О.
при розгляді справи за позовом: Акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610)
до відповідача: Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт” (2-й Артилерійський провулок, 6, м. Одеса, 65039)
про стягнення 2206768,91 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Михайленко А.М.;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Одеснафтопродукт», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 2206768,91 грн, з яких: основний борг в сумі 2011602,62 грн; інфляційні втрати в сумі 194341,45 грн; пеня в сумі 824,84 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 27.08.2021 № 574/2118 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
03.06.2024 позивачем було подано суду заяву, в якій останній повідомив про зміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” на Акціонерне товариство “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта”.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 позовну заяву Акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1114/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 15 квітня 2024 року об 11:00.
Ухвалою суду від 11.04.2024 судом було задоволено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
15.04.2024 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 16.05.2024 о 15:00.
16.05.2024 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03.06.2024 о 12:00.
03 червня 2024 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
27.08.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 574/2/2118 (а.с. 9-14, т.1), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити бензол нафтовий (далі - товар), виробництва ПАТ «Укртатнафта», для здійснення покупцем подальшого вивезення (поставки) за межі митної території України, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, становить 400,000 (чотириста) метричних тонн (+/- 10%). Кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, може бути змінена за попередньою згодою сторін, що обумовлюється у відповідній додатковій угоді до цього договору.
Згідно з п. 2.5. договору товар вважається поставленим з моменту підписання акту приймання-передачі товару сторонами: щодо кількості - згідно з кількістю, зазначеною в акті приймання-передачі товару; щодо якості - згідно з паспортом якості постачальника; при необхідності, якість товару, включаючи вищевказані показники, визначається і підтверджується аналізом композитної проби, взятої з резервуарів ПРАТ «Чорноморський паливний термінал» (м. Чорноморськ), проведеної незалежним інспектором (Сейболт-Україна). Якість товару визначається за стандартами і методиками, чинними в Україні. Результати такої інспекції видаються сторонам і є остаточними та обов'язковими для обох сторін. Витрати по незалежному інспектору несе постачальник.
Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3. договору постачальник поставляє, а покупець приймає товар на умовах EXW-резервуари ПРАТ «Чорноморський паливний термінал» (м. Чорноморськ). До поставки застосовується «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі» (далі - «Інкотермс-2010»), У разі розбіжностей між положеннями «Інкотермс-2010» та положеннями цього договору, превалюють положення останнього. Передача товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі товару, які підписані сторонами. Право власності на товар та ризик його втрати (псування) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі товару. Строк поставки товару - серпень 2021 року. Поставка здійснюється партіями, розмір яких покупець визначає і вказує у відповідних заявках на поставку.
За умовами п. 4.2., 4.4. договору попередня загальна вартість товару на дату укладення договору (згідно ціни, зазначеної у п. 4.1.) складає 10185696,00 грн без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 2037139,20 грн. Разом попередня загальна вартість товару становить 12222835,20 грн (+/-10%), в тому числі ПДВ. Кінцева ціна товару розраховується після поставки партії товару і фіксується шляхом підписання сторонами додаткової угоди.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за товар здійснюється банківським переказом, наступним чином: 5.1.1. оплата у розмірі 75% від загальної вартості кожної партії поставленого товару згідно з цим договором перераховується протягом 365 календарних днів від дати акту приймання-передачі товару згідно з рахунком, наданим постачальником. Оплата здійснюється виходячи з вартості однієї метричної тонни товару, встановленої в п. 4.1. даного договору; 5.1.2. кінцевий (балансовий) платіж за товар, який був поставлений (вивезений) покупцем за межі митної території України, сплачується покупцем протягом 365 календарних днів від дати закінчення місяця, в якому здійснювалася поставка (вивезення) товару за межі митної території України проти надання постачальником балансового рахунка; 5.1.3. у разі, якщо протягом 90 календарних днів від дати акту приймання-передачі товару покупцем не здійснювалась поставка (вивезення) товару за межі митної території України, кінцевий розрахунок, за вимогою постачальника, здійснюється виходячи з ціни товару, зазначеної у п. 4.1. в строки, зазначені в такій вимозі (якщо інше письмово не погоджено сторонами). У разі здійснення взаєморозрахунків на умовах даного пункту, ціна товару, зазначена в пункті 4.1., є кінцевою. Якщо сторонами не погоджено інше, то в тому разі, якщо покупець здійснить поставку (вивезення) за межі митної території України тільки частини товару, то: а) для товару, який був поставлений (вивезений) покупцем за межі митної території України, кінцевий розрахунок здійснюється у відповідності з пп.4.4., 4.5., 5.1.2. даного договору; б) для товару, який не був поставлений (вивезений) покупцем за межі митної території України, кінцевий розрахунок здійснюється у відповідності з п. 5.1.3. даного договору.
Пунктом 6.6. договору у разі порушення покупцем строків здійснення платежів, покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню в розмірі 0,03 % від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожний календарний день прострочення.
Відповідно до п. 9.6. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 26.02.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. За письмовою згодою сторін цей договір може бути продовжений.
Відповідно до акту приймання-передачі від 27.08.2021 до договору (а.с. 16-17, т.1) позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар - бензол нафтовий у кількості 400,00 тонн на загальну суму 12222835,20 грн з ПДВ (виходячи із ціни товару за 1 тонну - 25464,24 грн без ПДВ). У п. 2 акту сторони погодили, що ціна товару, яка зазначена у цьому акті, визначена відповідно до п. 4.1. договору поставки від 27.08.2021 № 574/2/2118 і буде змінена відповідно до п. 4.4. договору. Відповідно до п. 3 акту сторони не мають претензій одна до одної стосовно кількості та якості.
01.10.2021 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору (а.с. 15, т.1), відповідно до умов якої останні змінили п. 4.4. договору, погодивши, зокрема, що кінцева ціна товару розраховується після поставки партії товару і фіксується шляхом підписання сторонами додаткової угоди. Керуючись умовами п. 4.4. договору сторони встановили для товару, поставленого 03.09.2021 у кількості 400,000 метричних тонн, кінцеву ціну в розмірі 873,09 доларів США за одну метричну тонну, що в перерахунку в національну валюту України згідно з офіційним курсом НБУ на 03.09.2021 - дата коносамента (27,0247) становить 23594,99 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 4719,00 грн. Загальна ціна однієї метричної тонни товару, поставленого 03.09.2021 року у кількості 400,000 метричних тонн становить 28313,99 грн з ПДВ.
01.10.2021 між сторонами був підписаний акт коригування ціни до акту приймання-передачі від 27.08.2021 (а.с. 18-19, т.1), в якому погоджено, що вартість переданого товару за актом від 27.08.2021 зменшується на суму 897240,00 грн з ПДВ.
Між цим, на підтвердження обставини вивезення товару 03.09.2021 за межі території України позивачем до матеріалів справи долучено копію коносаменту з відміткою митниці (а.с. 20-21, т.1).
Отже, з урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 11325595,20 грн, що відповідачем не спростовано. Для здійснення оплати вартості отриманого за договором товару позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура від 27.08.2021 № 90798103 на суму 12222835,20 грн (а.с. 24, т.1), а в подальшому рахунок-фактура від 01.10.2021 № 90821147 на відкориговану суму - 11325595,20 грн, який направлений відповідачу засобами поштового зв'язку (а.с. 26-28, т.1).
За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 9313992,58 грн, що підтверджується наявним у справі витягом з рахунку позивача (а.с. 23, т.1). На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати за договором матеріали справи доказів не містять. З урахуванням викладеного судом встановлено, що станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 27.08.2021 № 574/2/21118 становить 2011602,62 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.
Засобами поштового зв'язку позивачем було направлено відповідачу претензію від 01.02.2023 № 14/05-304 (а.с. 29-31, т.1), в якій позивач вимагав у найкоротші терміни погасити заборгованість за договором у розмірі 2011602,62 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не задовольнив претензію позивача, останній звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи. Так, в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 2011602,62 грн, інфляційні втрати в сумі 194341,45 грн та пеню в сумі 824,84 грн. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено на суму боргу за період з 02.10.2022 по 12.02.2024 (а.с. 32-33, т.1).
Відповідачем суду контррозрахунку не подано.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні” ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з частини першої статті 14-1 вказаного Закону “Про торгово-промислові палати в Україні” ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до п. 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Позиція суду
Як встановлено судом, між сторонами у справі на підставі договору поставки від 27.08.2021 № 574/2/2118 виникли договірні відносини, за якими позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти поставлений товар та сплатити його вартість у строки, визначені договором.
Так, матеріалами справи та поясненнями позивача підтверджується, що станом на цей час відповідачем не оплачений отриманий за договором товар на суму 2011602,62 грн, що останнім не спростовано. Оскільки бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у зазначеній сумі є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Також, у зв'язку з тим, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та пеню. Водночас, при перевірці розрахунку позивача судом було встановлено, що розрахунок пені позивач здійснив з порушенням строків, визначених ст. 232 ГК України, з урахуванням п.7 Прикінцевих положень ГК України та строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. З урахуванням вказаного судом було здійснено власний розрахунок пені в межах періоду з 02.10.2022 по 30.06.2023 включно, за результатом якого встановлено, що вірна сума пені є вищою, ніж заявлено позивачем, а тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, пеня підлягає стягненню з відповідача на користь позивача межах заявленої останнім суми. В цей же час, здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат судом визнається вірним та обґрунтованим.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” до Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт” слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 2011602,62 грн, інфляційні втрати в сумі 194341,45 грн та пеню в сумі 824,84 грн.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 26481,22 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. Закону України “Про судовий збір”, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Одеснафтопродукт” (2-й Артилерійський провулок, 6, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 03482749) на користь Акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, код ЄДРПОУ 00152307) борг в сумі 2011602 грн 62 коп, інфляційні втрати в сумі 194341 грн 45 коп, пеню в сумі 824 грн 84 коп та судовий збір в сумі 26481 грн 22 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13 червня 2024 р.
Суддя Д.О. Бездоля