79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.06.2024 Справа № 914/892/23
м.Львів
За позовом: Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28)
до відповідача: AT YAPI, Tatlisu mah, Cetin Cad, 70C 35 Umraniye/Istanbul, Turkey
про стягнення 1315,00 Євро штрафу
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Сосницькій А.А.
Представники сторін:
від позивача: Подоляк О.Р.-представник
від відповідача: не з'явився
Суть спору.
Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до AT YAPI про стягнення штрафу у розмірі 1315,00 Євро за договором поставки №UGV637/011-22 від 26.04.2022.
Ухвалою від 21.03.2024 суд залишив позовну заяву без руху та зобов'язав АТ «Укргазвидобування» у строк 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали, подати належним чином засвідчені копії усіх документів долучених до позовної заяви та нотаріально засвідчений переклад на українську мову документу, зазначеного у п.7 додатків до позовної заяви «копії банківської виписки від 27.04.2022».
10.04.2024,за вх.№8871/23, на поштову адресу Господарського суду Львівської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 17.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 04.05.2023.
Ухвалою від 04.05.2023 суд постановив: призначити у даній справі підготовче судове засідання на 08.11.2023, а також призначити резервну дату судового засідання на 22.11.2023, зупинити провадження у справі № 914/892/23 до надходження відповіді про виконання Міністерством юстиції Турецької Республіки судового доручення та зобов'язав позивача у строк до 25.05.2023 подати суду нотаріально засвідчений переклад на турецьку мову (у трьох примірниках): позовної заяви з додатками, ухвали Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 про відкриття провадження у справі № 914/892/23, ухвали Господарського суду Львівської області від 04.05.2023 у справі № 914/892/23, доручення про вручення документів, підтвердження про вручення документа, виклик (повідомлення) про день судового розгляду.
23.05.2023, за вх.№2042/23, через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про продовження до 29.05.2023 включно процесуального строку для виконання ухвали від 04.05.2023. Клопотання мотивоване тим, що у зв'язку з великим обсягом документів, які необхідно перекласти на турецьку мову, у позивача відсутня можливість виконати вимоги ухвали суду у строк до 24.05.2023.
Ухвалою від 23.05.2023 судом клопотання АТ «Укргазвидобування» задоволено та продовжено позивачу процесуальний строк до 29.05.2023 включно для подання до суду нотаріально засвідченого перекладу на турецьку мову документів, визначених в ухвалі суду від 04.05.2023 у справі №914/892/23.
26.05.2023, за вх.№13223/23, від позивача на виконання вимог ухвали суду від 04.05.2023 надійшли нотаріально засвідченні з турецьким перекладом (в трьох примірниках) документи.
Листом №914/892/23/1/23 від 05.06.2023 суд надіслав Західному міжрегіональному управлінню юстиції (м. Львів) документи у справі №914/892/23 для подальшого їх скерування до повноважних органів Турецької Республіки для виконання судового доручення.
18.07.2023,за вх.№17764/23, від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поступив лист з інформацією про направлення до Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України для подальшого скерування у компетентні органи Турецької Республіки доручення Господарського суду Львівської області у справі про вручення документів АТ YAPI.
Ухвалою від 07.11.2023 суд поновив провадження у справі №914/892/23 та підготовче засідання призначив на 08.11.2023.
Ухвалою від 08.11.2023 суд відклав підготовче засідання на 22.11.2023 та звернувся до Міністерства юстиції України для отримання інформації про дату надіслання до компетентного органу Турецької республіки судового доручення та документів для вручення відповідачу-нерезиденту, юридичній особі-AT YAPI (адреса: Tatlisu mah, etin Cad, 70C 35 Umraniye/Istanbul, Turkey (податковий номер 8810322005, реєстраційний номер 29806553626).
Оскільки на дату засідання, а саме на 22.11.2023, відповіді від Міністерства юстиції України не було отримано, ухвалою від 22.11.2023 суд підготовче засідання відклав на 14.12.2023 та повторно звернувся до Міністерства юстиції України для отримання інформації про дату надіслання до компетентного органу Турецької республіки судового доручення та документів, відповідачу-нерезиденту, юридичної особі-AT YAPI. (адреса: Tatlisu mah, etin Cad, 70C 35 Umraniye/Istanbul, Turkey (податковий номер 8810322005, реєстраційний номер 29806553626).
05.12.2023, за вх.№29711/23, від Міністерства юстиції України надійшов лист, в якому зазначено, що станом на 21.11.2023 інформація щодо виконання на території Турецької Республіки доручення про вручення судових документів представнику AT YAPI до Міністерства юстиції України не надходила.
Ухвалою від 14.12.2023 суд призначив підготовче засідання на 27.12.2023.
19.12.2023, за вх.№31039/23, від Міністерства юстиції України надійшов лист, в якому зазначено, що 19.09.2023 судове доручення турецькою стороною було повернуто на адресу Мін'юсту України без розгляду, у зв'язку із відсутністю формулярів прохань, рекомендованих Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права. Зазначену інформацію було доведено до відома Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом Мін'юсту від 28.09.2023. Повторно судове доручення від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано Мін'юстом України 23.10.2023 і 06.11.2023 надіслано до компетентних органів Турецької Республіки для виконання на підставі Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах 2000 року.
Ухвалою від 27.12.2023 суд постановив зупинити провадження у справі № 914/892/23 до надходження відповіді про виконання Міністерством юстиції Турецької Республіки судового доручення; призначив у даній справі підготовче судове засідання на 10.04.2024.
Ухвалою від 09.04.2024 суд поновив провадження у справі та підготовче засідання призначив на 10.04.2024.
Ухвалою від 10.04.2024 суд звернувся до Міністерства юстиції України для отримання інформації щодо виконання Міністерством юстиції Турецької Республіки, судового доручення про вручення документів у справі №914/892/23 відповідачу-нерезиденту, юридичній особі-AT YAPI та, підготовче засідання відклав на 01.05.2024.
16.04.2024,за вх.№10364/24, від Міністерства юстиції України надійшли документи, складені за результатами виконання доручення про вручення судових документів відповідачу.
29.04.2024,за вх.№11592/24, від Міністерства юстиції України надійшов лист на виконання ухвали суду від 10.04.2024.
В судовому засіданні 01.05.2024 суд зазначив, що докази, не перекладені з турецької мови та англійської мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 ЗУ «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку, таким чином, суд доручив вчинення дій по перекладу документів позивачу та ухвалою від 01.05.2024 підготовче засідання відклав на 16.05.2024; зобов'язав позивача надати нотаріально засвідчений переклад на українську мову документів, складених іноземною мовою, які поступили на виконання судового доручення у даній справі від Міністерства юстиції України (вх.№10364/24 від 16.04.2024), для чого представником позивача отримано оригінали документів в суді.
16.05.2024 представник позивача подав клопотання, (яке в подальшому зареєстроване в системі документообігу суду за вх.№ 13262/24 від 16.05.2024) про долучення до матеріалів справи, на виконання ухвали суду від 01.05.2024, нотаріально завірених перекладів наданих судом оригіналів документів, а також довідки на підтвердження місцезнаходження відповідача.
Ухвалою від 16.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі №914/892/23, призначив справу до судового розгляду по суті та судове засідання з розгляду справи по суті призначив на 06.06.2024.
У судове засідання 06.06.2024 представниця позивача з'явилась, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач явки повноважного представника у судове засідання 06.06.2024 не забезпечив.
Повідомлення AT YAPI,. про розгляд судом справи №914/892/23.
Стосовно неявки відповідача-нерезидента та належного повідомлення про розгляд справи за його участю, суд зазначає наступне.
Відповідач - AT YAPI. є нерезидентом (місцезнаходження згідно із матеріалами справи: Tatlisu mah, Cetin Cad, 70C 35 Umraniye/Istanbul, Turkey (податковий номер 8810322005, реєстраційний номер 29806553626) і в суду відсутня інформація щодо наявності на території України офіційно зареєстрованого представництва вказаної юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 367 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Так, про розгляд даної справи, відповідача повідомлено в порядку передбаченому укладеною двосторонньою угодою між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах 23.11.2000 (далі - Угода), яка була ратифікована Україною 05.07.2001.
Даною Угодою встановлено, що громадяни Договірних Сторін мають право на рівний правовий захист на території другої Договірної Сторони щодо своїх прав та інтересів в цивільних справах так як би вони були громадянами другої Договірної Сторони. Громадяни однієї Договірної Сторони на території другої Договірної Сторони мають право на вільний доступ до суду та інших компетентних органів для подання позовів та захисту своїх прав та інтересів щодо цивільних справ на тих самих умовах, як і громадяни другої Договірної Сторони. До юридичних осіб, місце діяльності яких є на території однієї з Договірних Сторін і які були створені згідно з законом цієї Договірної Сторони, також застосовуються положення цієї Угоди (ст. 1 Угоди).
Відповідно до ст. 5 Угоди правова допомога включає виконання судових процесуальних дій, передбачених законодавством Договірних Сторін, зокрема опитування сторін, свідків, експертів, здійснення експертизи, судового огляду, вручення та передачу документів, та інших правових дій, якщо це не суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони.
Враховуючи наявність вищезазначених діючих договірних відносин між Україною та Турецькою Республікою, суд вважає за необхідне керуватись під час направлення даного судового доручення положеннями Угоди про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах 23.11.2000.
Статтею 2 Угоди передбачено, що договірні Сторони призначають центральні органи для надання правової допомоги одна одній згідно з цією Угодою. Центральним органом з боку Турецької Республіки є Міністерство юстиції Турецької Республіки, з боку України - Міністерство юстиції України. Компетентні органи Договірних Сторін зносяться через їхні центральні органи з метою виконання цієї Угоди.
Прохання про здійснення правової допомоги та додатки до нього складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу на мову другої Договірної Сторони або на англійську мову. (ст. 3 Угоди).
Статтею 8 Угоди визначено, що запит про вручення документів має містити повну адресу отримувача та документи, які потрібно вручити. Якщо документ не може бути вручений за адресою, зазначеною в запиті про вручення, то запитуваний орган вдається до необхідних заходів щодо встановлення дійсної адреси. Якщо дійсну адресу встановити неможливо, то запитувана Договірна Сторона інформує про це запитуючу Договірну Сторону та повертає документи останній. Підтвердження вручення документів оформляється відповідно до вимог законодавства запитуваної Договірної Сторони. У підтвердженні повинні бути зазначені дата й місце вручення, а також ім'я особи, яка отримала документ.
Документи, які були складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї з Договірних Сторін, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони. Документи, видані офіційними органами Договірних Сторін, мають таку саму доказову силу й на території другої Договірної Сторони (ст. 13 Угоди).
Міністерства юстиції України (м.Київ) в додаток до листа №52170/57091-30-24/12.1.3 від 04.04.2024 надіслало до Господарського суду Львівської області документи отримані від Міністерства юстиції Турецької Республіки, складені за результатами виконання доручення Господарського суду Львівської області про вручення судових документів представнику фірми АТ Yapi.
Суд враховує, що п. 8 «Про деякі питання практики розгляду справи за участю іноземних підприємств і організацій» викладеного в роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2022 № 04-5/608, зазначено, що суд може прийняти рішення навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Суд зазначає, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17).
Відтак, враховуючи, що провадження у справі відкрито 17.04.2023, а суд неодноразово відкладав судові засідання та звертався до Міністерства юстиції у м. Київ для звернення із судовим дорученням до Центрального органу Турецької Республіки- Міністерства юстиції Турецької Республіки для повідомлення AT YAPI (Tatlisu mah, Cetin Cad, 70C 35 Umraniye/Istanbul, Turkey (податковий номер 8810322005, реєстраційний номер 29806553626) про місце, дату та час судового засідання, при цьому розгляд справи щоразу відкладався для необхідного повідомлення відповідача. Крім того, документи (позовна заява та ухвала суду від 04.05.2023) були повернуті договірною стороною з відміткою «про неможливість вручення», що свідчить про здійснення всіх можливих та необхідних заходів, передбачених чинним законодавством для повідомлення відповідача, який є нерезидентом, про розгляд даної справи.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 06.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що між Акціонерним товариством «Укргазвидобування»(далі-АТ «Укргазвидобування», Покупець) та AT YAPI (далі-AT YAPI, Постачальник, Відповідач) укладено Договір поставки №UGV637/011-22 від 26.04.2022.
Специфікацією №1 від 26.04.2022 року (Додаток №1 до Договору) передбачено, що загальна вартість товару, що постачається за цією Специфікацією складає до 26 300,00 Євро.
Відповідно до п.3 Специфікації строк поставки Товару: протягом 17 календарних днів з моменту оплати 100 % вартості Товару та підтвердження оплати банком Покупця, але не пізніше 15.05.2022 року, в залежності від того, яка дата настане раніше. Дострокова поставка Товару дозволена.
27.04.2022 року позивач здійснив 100 % попередню оплату Товару в розмірі 26 300,00 Євро, що підтверджується банківською випискою від 27.04.2022.
Згідно із актом приймання-передачі Товару від 10.06.2022 року №1 Відповідачем поставлено 5000 шт. Товару на загальну вартість 26 300,00 Євро.
Оскільки відповідач несвоєчасно виконав своє зобов'язання щодо поставки товару, зважаючи на це, позивач на підставі п. 7.4. Договору нарахував відповідачеві штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасного поставленого Товару. Отже, штраф за Договором складає 1 315,00 Євро. (26 300,00 * 5%-1 315,00 євро)
З метою досудового врегулювання спору щодо сплати штрафу за порушення строків поставки Товару, Позивач направив на адресу Відповідача вимогу №63-022-2750 від 03.08.2022, яка була залишена Відповідачем без розгляду.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з AT YAPI на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» штраф за поставку товару поза межами строку, визначеного Договором, у розмірі 1 315,00 (одна тисяча триста п'ятнадцять Євро, 00 євроцентів) та судові витрати покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, своїм правом щодо висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), не скористався та доказів погашення заборгованості до суду не подав.
Обставини справи.
26.04.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки №UGV637/011 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити покупцеві каремати (далі-товар), зазначені в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід'ємною частиною. Технічні характеристики Товару вказані у Додатку №6 до Договору, що є невід'ємною частиною. (п. 1.2 Договору).
Ціна договору вказується у Специфікації в Євро без урахування ПДВ. Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в специфікації до цього договору (п.п. 3.1, 3.2 Договору).
Згідно із п. 3.3 Договору поставка товару здійснюється на умовах Incoterms 2020, DAP - Постачання в місці призначення-вул. Жидачівська 56, Угерсько, Стрийський район, Львівська обл., 82424 Україна.
Розрахунки проводяться на умовах попередньої оплати покупцем 100% загальної вартості товару, в тому числі транспорті витрати, що становить 26 300,00 (двадцять шість тисяч триста) євро без урахування ПДВ шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника. (п. 4.1 Договору).
На виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача суму у розмірі 26 300 Євро, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою від 27.04.2022.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що дата поставки кожної окремої партії товару зазначається у специфікації на кожну окрему партію товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Сторони погодили Специфікацію №1 до Договору, у якій передбачили поставку карематів (190 см х 60 см х 1,2 см) з 2 еластичними стрічками кожний у кількості 5000 шт, загальною вартістю 26 300 євро.
Пунктом 3 Специфікації №1 передбачено строк поставки товару, а саме протягом 17 календарних днів з моменту оплати 100% вартості товару та підтвердження оплати банком покупця, але не пізніше 15.05.2022, в залежності від того, яка дата настане раніше. Дострокова поставка товару дозволена.
Місце поставки: вул. Жидачівська 56, Угерсько, Стрийський район, Львівська обл., 82424 Україна. (п. 5 Специфікації №1).
Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором, адже здійснив поставку товару поза межами строку погодженого сторонами, що підтверджується:
- актом приймання-передачі товару №1, згідно із яким постачальник 10.06.2022 передав, а покупець прийняв каремати з 2 еластичними стрічками кожний у кількості 5000 шт. на загальну суму 26 300 євро.
Відповідно до п. 7.4 Договору у випадку порушення строків поставки попередньо оплаченого товару постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Згідно п.10.2 Договору цей договір регулюється та тлумачиться відповідно до законодавства України, виключаючи будь-які норми міжнародного приватного права, які відсилають до матеріального права іншої юрисдикції.
Відповідно до п.10.3 Договору зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.
Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами в порядку, передбаченому п.10.3 договору, змін чи доповнення в цей договір, зокрема, у відомості, зазначені в договір про Постачальника (AT YAPI).
Відповідно до п.10.6 Договору у випадку виникнення сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Пунктом 10.7 Договору сторони передбачили, що у разі недосягнення Сторонами згоди шляхом переговорів : усі спори, розбіжності вирішуються у судовому порядку та передаються на розгляд до Господарського суду Львівської області (Україна).
Відповідно до п.10.9. Договору цей договір та будь-які пов'язані з ним документи можуть бути оформлені (підписані) та передані будь-якій із Сторін іншою стороною за допомогою обміну підписаними сканованими копіями оригіналів електронною поштою, які вважатимуться такими і використовуватимуться у всіх відношеннях як оригінальний документ, оформлений належним чином (вручну) за умови подальшого обміну оригіналами документів. Сторона надсилає скановану копію, копію, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання підписаного іншою стороною документу, передає поштою або іншою службою доставки оригінали, які потім замінюють скановані копії цього Договору та таких приналежних документів.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивач направив йому Претензію №63-022-2750 від 03.08.2022 про сплату штрафу на підставі п. 7.4 Договору у розмірі 1 315 євро, яка залишилась без реагування зі сторони відповідача.
Оскільки сума штрафу у досудовому порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення штрафу в розмірі 1 315 євро в судовому порядку.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки №UGV637/011-22 від 26.04.2022.
Положенням ч. 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За загальним правилом, встановленим нормою ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У той же ж час, відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Зі змісту Договору та Специфікації №1 вбачається, що сторони погодили здійснення позивачем попередньої оплати 100% загальної вартості товару у розмірі 26 300 євро без урахування ПДВ шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Судом встановлено, що свій обов'язок щодо попередньої оплати вартості товару позивач виконав належним чином та перерахував відповідачу 27.04.2022 суму у розмірі 26 300 євро, що підтверджується наявними у справі документами, а саме банківською випискою від 27.04.2022, зі змісту якої вбачається призначення платежу: «попередня оплата за каремати рахунок-фактура 419/22 від 26.04.2022, договір UG V637/011-22». Також банківський документ містить відомості про банківські реквізити відповідача, відомості про його місцезнаходження, які відпадають відомостям, зазначеним Постачальником (AT YAPI) у договорі №UGV637/011-22 від 26.04.2022 адресу відповідача.
Відповідно до п.10.3 Договору зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.
Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами в порядку, передбаченому п.10.3 договору, змін чи доповнення в цей договір, зокрема, у відомості, зазначені в договір про Постачальника (AT YAPI).
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
При цьому продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із умовами Специфікації №1 до Договору відповідач зобов'язався здійснити поставку протягом 17 календарних днів з моменту оплати 100% вартості товару та підтвердження оплати банком покупця, але не пізніше 15.05.2022, в залежності від того, яка дата настане раніше.
Враховуючи дату оплати вартості товару, його поставку відповідач мав здійснити у строк до 15.05.2022 включно.
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач здійснив поставку товару за Договором лише 10.06.2024, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі №1 від 10.06.2022.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що AT YAPI є таким, що прострочило виконання зобов'язання із поставки товару за Договором.
У даній справі позивач просить стягнути із відповідача штраф за несвоєчасне виконання договірного зобов'язання.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки попередньо оплаченого товару постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару.
Оскільки вартість несвоєчасно поставленого товару становить 26 300 євро, суд, враховуючи положення п. 7.4 Договору, доходить висновку, що позовна вимога про стягнення із AT YAPI штрафу у розмірі 1 315,00 євро (26 300,00 * 5%) є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги у іноземній валюті, суд виходить із такого.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
У спірних правовідносинах, відповідачем і боржником одночасно є нерезидент - іноземна компанія, а тому на ці правовідносини поширюється спеціальне законодавство України - Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (надалі - Закон №959-XII), який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті та не поширює свою дію на правовідносини щодо нарахування штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до ст. 4 Закону №959-XII експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили належать до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності.
Згідно зі ст. 5 Закону №959-XII усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Статтею 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що Гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та або нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.
Зі змісту Договору вбачається, що валютою розрахунків між сторонами є євро.
Слід зазначити, що заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у Договорі, чинне законодавство не містить. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Зважаючи на все викладене вище, враховуючи, що валютою розрахунків виступає євро, суд доходить висновку, що і усі платежі за Договором (у тому числі і нарахування та сплата штрафних санкцій) слід здійснювати саме у цій валюті. Відтак, сума штрафу підлягає стягненню у валюті Договору.
Висновок про можливість ухвалення судом рішення про стягнення штрафних санкцій в іноземній валюті узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц та №464/3790/16-ц.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц виснувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.
Таким чином, при стягненні із відповідача суми штрафу в іноземній валюті суд не визначатиме її еквівалент у гривні відповідно до офіційного курсу Національного банку України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб..
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Укргазвидобування» сплатило судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №596102 від 07.03.2023 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з AT YAPI (Tatlisu mah, Cetin Cad, 70C 35 Umraniye/Istanbul, Turkey; ID 29806553626; TAX Number: 8810322005; IBAN No: TR06 0009 9025 1824 9200 2000 08; Swift code: INGBTRIS) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) 1315,00 Євро штрафу.
3. Стягнути з AT YAPI (Tatlisu mah, Cetin Cad, 70C 35 Umraniye/Istanbul, Turkey; ID 29806553626; TAX Number: 8810322005; IBAN No: TR06 0009 9025 1824 9200 2000 08; Swift code: INGBTRIS) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) 2684,00 грн. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 13.06.2024.
Суддя Кітаєва С.Б.