вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/319/24
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс»
до 1) Фізичної особи-підприємця Войтенка Миколи Вікторовича
2) ОСОБА_1
прo стягнення 154 526,85 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Горбатенко Н.П.
відповідачів: не з'явилися
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» (надалі - позивач) до 1) Фізичної особи-підприємця Войтенка Миколи Вікторовича (надалі - відповідач1), 2) ОСОБА_1 (надалі - відповідач2) прo стягнення 154 526,85 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 року відкрито провадження у справі № 911/319/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.03.2024 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 21.03.2024 року від відповідача1 надійшло клопотання б/н від 21.03.2024 року про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 21.03.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 21.03.2024 року не з'явилися, відзиви на позов не подали. Розгляд справи відкладався на 04.04.2024 року.
В судовому засіданні 04.04.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідачі в судове засідання не з'явились, відзиви на позов не надали, позовні вимоги не заперечили та не спростували.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 04.04.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 28.10.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк, АТ «Райффайзен Банк Аваль») та Фізичною особою-підприємцем Войтенком Миколою Вікторовичем (Боржник, відповідач 1) було укладено Кредитний договір № 011/7031/00692009 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» надало Боржнику кредитні кошти (кредит) у формі Невідновлювальної кредитної лінії в розмірі та на умовах, встановлених цим Кредитним договором, а Боржник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, компенсацію неустойки та інші платежі в розмірах, в строки та на умовах, встановлених цим Кредитним договором.
09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-31-Б, за яким АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» право вимоги за Кредитним договором, що входить до Портфелю заборгованості.
02.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп», як первісним кредитором, з однієї сторони (далі - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЮРСПЕЦФІНАНС», як Новим кредитором, з іншої сторони (позивач, ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС») було укладено Договір відступлення права вимоги № 02-08\21-Р від 02.08.2021 року (далі - Договір відступлення права вимоги).
Згідно з п. 2.1. Договору відступлення права вимоги, на умовах та в порядку, встановленому цим Договором, та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату належні йому Права вимоги, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах боржників.
Портфель заборгованості, в розумінні розділу 1 Договору відступлення права вимоги - це письмовий перелік, що містить реквізити Кредитного договору, рахунок заборгованості Боржників на дату його формування, а також інші дані щодо Боржників, який складений за формою згідно з додатком № 2-1 до Договору.
Як передбачено в п. 2.4 Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі Прав вимоги за цим Договором Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфелю заборгованості і, відповідно, вказані у Реєстрі(-ах) Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами. Права вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього викупу.
При цьому, слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Таким чином, з укладенням Договору відступлення права вимоги за Кредитними договорами, відбулася заміна кредитодавця на ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС», що є фінансовою установою, яка має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг.
Відтак, позивач в порядку, передбаченому чинним законодавством, за Договором відступлення права вимоги набув Право вимоги за Кредитними договорами до Боржників.
Відповідач 1 підписав анкету-заяву на отримання кредиту та приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також Додаток про умови кредитування, якими встановлено умови кредитного договору, зокрема розмір відсотків, неустойки, а також розмір та строк сплати щомісячних платежів.
Згідно з п.п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язаний вносити платіж, який складається з суми заборгованості за кредитом, за відсотками, перевитрат кредитного ліміту, комісії, штрафів в разі прострочення платежів, які необхідно вносити щомісяця.
Відповідно до п.2.1 ст. 2 Кредитного договору протягом всього строку фактичного користування Кредитом Боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24% річних, в т.ч. за користування Кредитом після настання кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного п. 1.3. Договору.
Відповідач1 не виконав в передбачений строк умови кредитного договору та не вніс на платіжну картку поповнення картки, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість.
У зв'язку з невиконанням відповідачем1 зобов'язань за Кредитним договором щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування та сплати інших платежів, прострочення виконання зобов'язання рахується з 31.03.2021 року.
Крім того, Кредитний договір був забезпечений договором поруки №011/7031/00692009/П від 28.10.2019 року (далі - Договір поруки), який був укладений між «АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (далі - Поручитель), відповідно до якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов'язань.
Відповідно до пп. 1.1.1-1.1.4. Договору поруки Поручитель зобов'язується повернути кредит у розмірі та у порядку передбаченому Кредитним договором, сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов Договору тощо.
Відповідно до п.1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та у строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/ часткового виконання Забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п.2.1 Договору Поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідаються перед Кредитором як солідарні боржники, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов'язань Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
З огляду на викладені у позові обставини та надані докази, позивач просить стягнути з відповідача1, як Боржника, та відповідача2, як Поручителя, солідарно: 93 550,56 грн. основного боргу по кредиту, 8 321, 43 грн. відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих Первісним кредитором, а також 52 654,86 грн. відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих Новим кредитором.
В ході розгляду спору відповідачі відзиви на позов не надали, позовні вмоги не заперечил та не спростували.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст. 627 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.І ст. 526 та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки.
Відповідно до ч.І ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За загальним правилом, на особу покладається обов'язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання (абзац 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України). Неналежне ставлення до виконання цього обов'язку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для відповідальності за порушення зобов'язання.
Порушення зобов'язань, як зазначено у пункті 2 статті 193, пункті 1 статті 216 Господарського кодексу України, є підставою для застосування до винної особи господарських санкцій, передбачених цим кодексом (в тому числі, сплата штрафних санкцій - пункт 2 статті 217 Господарського кодексу України), іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Стаття 553 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність поручителя перед кредитором боржника за порушення зобов'язання боржником.
Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність поручителя перед кредитором боржника за порушення зобов'язання боржником. Так, визначено, що правовим наслідком порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, є відповідальність боржника і поручителя перед кредитором як солідарних боржників.
Матеріалами справи підтверджується і не заперечена тане спростовано боржником (відповідачем1) наведена в позові заборгованість за Кредитним договором.
Оскільки, виконання зобов'язання за Кредитним договором забезпечувалось порукою відповідача 2, виконання простроченого зобов'язання покладається також на поручителя солідарно з боржником.
З огляду на викладені у позові обставини та надані докази, вимоги позивача про стягнення з відповідача1, як Боржника, та відповідача2, як Поручителя, солідарно: 93 550,56 грн. основного боргу по кредиту, 8 321, 43 грн. відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих Первісним кредитором, а також 52 654,86 грн. відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих Новим кредитором, правомірні і підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачами не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Як визначено ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідачів в повному обсязі.
Щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., позивачем надано підтвердження понесення відповідних витрат.
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. є доведеним та співмірним.
Таким чином, враховуючи критерії реальності, обґрунтованості та пропорційності адвокатських витрат, у відповідності до приписів ч.4 ст.126, ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів підлягають адвокатські витрати в сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» до 1) Фізичної особи-підприємця Войтенка Миколи Вікторовича та 2) ОСОБА_1 прo стягнення 154 526,85 грн. задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Войтенка Миколи Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт: НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 10, код ЄДРПОУ 44299021) заборгованість за Договором № 011/7031/00692009 від 28.10.2019 року: у сумі 93 550,56 грн. основного боргу по тілу кредиту, 60 976,29 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 13.06.2024 року