ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2024Справа № 910/18449/23 (910/4530/24)
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Буд-Інжиніринг" (02090, м. Київ, провулок Лобачевського, 7, ідентифікаційний номер 39123472)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, ідентифікаційний номер 32853498)
про визнання майнового права на об'єкт незавершеного будівництва
в межах справи №910/18449/23
За заявою Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний номер 44116011)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Буд-Інжиніринг" (02090, м. Київ, провулок Лобачевського, 7, ідентифікаційний номер 39123472)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
позивач - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явилися,
вільний слухач - ОСОБА_2
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/18449/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Буд-Інжиніринг".
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Буд-Інжиніринг"про визнання майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та включення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг».
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 24.05.2024. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс".
У судове засідання, призначене на 24.05.2024, з'явився позивач. Від відповідача повернувся конверт, який був направлений на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 10.05.2024.
Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 22.04.2024 є 10.05.2024 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Отже, згідно із п. 3. ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
21.05.2012 між ОСОБА_1 (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест плюс" (далі - ТОВ "Еверест плюс") був укладений договір купівлі продажу майнових прав № 281/ЕМ (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 2.2 Договору сторони домовились, що Об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є Об'єкт нерухомості, розташований в Об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 з наступними характеристиками: квартира № 313 , однокімнатна, загальна площа 30,40 кв.м, поверх 15, секція 2.
Право на спорудження Об'єкта капітального будівництва - житлового комплексу "Флагман" за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:248:0025, проектна адреса: АДРЕСА_2, виникло на підставі рішення Київської міської ради Х сесії IV скликання за № 729/3304 від 14.07.2005, а також дозволу на виконання будівельних робіт № 2871-Дн/С від 13.12.2007.
Згідно з п. 3.1 Договору право власності на майнові права переходить від Продавця до Покупця за умови повної оплати вартості майнових прав на об'єкт нерухомості (отримання довідки про 100 % фінансування майнових прав на об'єкт нерухомості) - в момент і шляхом передачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості від Продавця Покупцеві.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що Продавець оформлює на Покупця права власності на об'єкт нерухомості в порядку встановленому чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.4 Договору після оформлення права власності на об'єкт нерухомості, з додержанням вимог діючого законодавства, Покупець має право володіти, користуватись та розпоряджатися об'єктом нерухомості без обмежень.
Відповідно до пункту 4.2 вказаного Договору орієнтовна загальна вартість майнових прав на Об'єкт нерухомості в день укладення цього Договору складає - 221 920,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 36 986,67 грн.
Згідно з пунктом 5.2 Договору Продавець у тому числі зобов'язаний після здійснення Покупцем 100 % оплати надати Покупцю довідку про 100 % фінансування згідно Догоовру купівлі-продажу майнових прав; забезпечувати будівництво об'єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію.
22.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест Плюс" (надалі - Сторона-1), ОСОБА_1 (надалі - Сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест-Буд-Інжиніринг" (надалі - Сторона-3) укладено Додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язанні до Договору купівлі-продажу майнових прав № 281/ЕМ від 21.05.2012, згідно з п. 1 якої сторони домовилися замінити Сторону-1 у Договорі купівлі-продажу майнових прав № 281/ЕМ від 21.05.2012, укладеного між Стороною-1 та Стороною-2 (надалі за текстом іменується Основний договір), на Сторону-3.
Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що Сторона-2 дає згоду на заміну Сторони-1 на Сторону-3 в Основному договорі.
Згідно з Довідкою № 124 від 21.05.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Плюс" про 100 % фінансування згідно Договору № 281/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 21.05.2012 ОСОБА_1 сплатила Продавцю грошові кошти у розмірі 221 920,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % у розмірі 36 986,67 грн., що складає 100 % вартості майнових прав на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , а Продавець прийняв їх та після завершення будівництва гарантує передачу однокімнатної квартири № 313 загальною площею 30,40 кв.м. на 15 поверсі у 2 секції.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що після виконання зобов'язання щодо сплати 100% вартості зазначеного нерухомого майна у ОСОБА_1 виникло право вимоги на оформлення права власності на нерухоме майно шляхом укладання Договору, а у Відповідача виник обов'язок передати майно Позивачу за відповідним Актом приймання-передачі та здійснити оформлення на Позивача права власності на Об'єкт нерухомості, шляхом отримання свідоцтва про право власності та укладення Договору на утримання та обслуговування об'єктів нерухомості, проте ТОВ "Еверест-Буд-Інжиніринг" основний договір з ОСОБА_1 не уклав та не передав їй зазначене у позові нерухоме майно.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18.09.1991 "Про інвестиційну діяльність".
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.
Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
У Постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов'язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об'єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.
Статтею ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов'язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).
Судом встановлено, що позивач в повному обсязі проінвестувала будівництво зазначених вище об'єкта нерухомості, у зв'язку з чим відповідно до ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об'єкт та результати інвестицій є власністю інвестора.
Тобто, ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу майнових прав № 281/ЕМ від 21.05.2012, сплатила Ціну Договору у повному обсязі, у зв'язку із чим за умовами договору набула майнові права щодо об'єкта нерухомості, зокрема право на отримання в подальшому у власність спірної квартири.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що право власності на вказаний об'єкт нерухомості за позивачем зареєстроване не було.
Відтак, позивачу як інвестору належать майнові права на об'єкт нерухомості, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , (рекомендована адреса: АДРЕСА_2) в Дніпровському районі м. Києва.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.10.2019, справа №761/28769/13-ц.
Враховуючи те, що відповідач не виконує належним чином узятих на себе зобов'язань, а також, з урахуванням повної сплати ціни договору, суд прийшов до висновку, що права позивача порушені, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо передачі об'єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за позивачем на об'єкт інвестування не виконує.
Тобто, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначених зобов'язань, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об'єкт, які вона очікувала отримати у встановлені Договором строки.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання майнових прав за ОСОБА_1 на об'єкт будівництва а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , (рекомендована адреса: АДРЕСА_2 ).
Виходячи з викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про включення до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг» заявлених позивачем вимог суд зазначає наступне.
Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Буд-Інжиніринг" було відкрито ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2024.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043).
За змістом статті 1 КУзПБ конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац перший частини першої статті 45 КУзПБ).
Тлумачення статей 39, 45 - 48, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов'язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом.
Натомість позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом статті 7 КУзПБ вони розглядаються господарським судом за правилами ГПК України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається ГПК України.
При цьому рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку статті 7 КУзПБ.
Завдяки такій процесуальній автономії позовного провадження підвищується оперативність та ефективність провадження у справі про банкрутство, оскільки вона надає можливість запобігти уповільненню основних судових процедур банкрутства.
Водночас у разі задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, позивач не набуває за замовчуванням статусу конкурсного кредитора, позаяк, як зазначалося раніше, законодавець визначив єдиний процесуальний порядок набуття такого статусу та задоволення кредиторських вимог до боржника - безпосередньо у справі про банкрутство за заявою кредитора в порядку реалізації спеціальних норм статей 39, 45 КУзПБ.
Процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку статті 7 КУзПБ не замінюють процесуальних дій і рішень щодо заявлення і визнання вимог кредиторів безпосередньо у справі про банкрутство.
Саме тому позивач у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку статті 7 КУзПБ, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 45 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу конкурсного кредитора до боржника в розумінні статей 1, 45 КУзПБ.
Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про включення до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест-Буд-Інжиніринг» заявлених позивачем вимог у даній справі, не може бути задоволена, оскільки справа № 910/4530/24, яка розглядається в межах справи № 910/18449/23, є автономним позовним провадженням, до якого застосовуються норми Господарського процесуального кодексу України, і які не можливо імплементувати у заяву з грошовими вимогами, до якої застосовуються норми Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема ст. 45 Кодексу, відповідні строки на подання такої заяви та наслідки пропущення строків на її подання.
За таких обставин, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) майнове (речове) право на об'єкт інвестування, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка буде визначена згідно з вимірами суб'єктів господарювання, що здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, перед прийняттям в експлуатацію будинку по АДРЕСА_2 на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:66:248:0025.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Буд-Інжиніринг" (02090, м. Київ, провулок Лобачевського, 7, ідентифікаційний номер 39123472) у дохід Державного бюджету України 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 80 коп. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13.06.2024
Суддя Д.В. Мандичев