номер провадження справи 19/63/24
12.06.2024 Справа № 908/648/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов”, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458)
до відповідача: Акціонерного товариства “МЕТАБАНК” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, ідентифікаційний код 20496061)
про стягнення 30 204,41 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла позовна заява від 13.03.2024 (вх. № 711/08-07/24) Концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з Акціонерного товариства “МЕТАБАНК” заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в сумі 30 204,41 грн за період з листопада 2019 по квітень 2021.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати отриманого опалення, в зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.03.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/648/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 18.03.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.03.2024 включно.
Від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 18.03.2024.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 30 204,41 грн, вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже, справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/648/24, присвоєно справі номер провадження 19/63/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
16.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 1712/12 від 15.04.2024, відповідально до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що позивач не вчиняв ніяких дій щодо укладення з відповідачем Договору та оформлення рахунку, отже на його думку, відповідач не є споживачем комунальної послуги, також відповідач зазначив, що у приміщенні відсутні засоби прилади обліку та вимірювання температури, а позивачем не подано доказів направлення відповідачу актів приймання-передачі, розрахунок позивача є таким, що не відповідає дійсності, оскільки, оскільки підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення, отже розрахунок не може проводитись за загальними правилами, оскільки у приміщенні відсутні будь-які пристрої, установки, ніше обладнання, яке підпадає під категорії тепловикористальних, теплоспоживчих. Також відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про пропуск позивачем строку позовної давності.
07.05.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення у вигляді відповіді на відзив, відповідно до яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги та зазначив, що відсутність укладеного між сторонами Договору не звільняє відповідача від обов'язку оплатити за такі послуги, при подачі теплової
енергії в централізовану систему опалення будівлі в опалювальні періоди одночасно опалювалось нежитлове приміщення, користувачем (власником) якого є відповідач, також зазначено, що відповідач посилається на рішення Запорізької міської ради від 19.02.2024 року №24 про затвердження акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 приміщення IV загальною площею 347,8 кв.м., яке визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення, однак позивач звернувся з позовом по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою об'єкта надання послуг: АДРЕСА_1 вбудоване адміністративне приміщення №101 загальною площею 520,1 кв.м.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/648/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.06.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну “МТМ” (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ», предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Статтею ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Згідно ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.
Отже, обов'язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.
Враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 511741.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 324910922 від 06.03.2023, вбудоване адміністративне інв. № 101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 520,1 кв.м., зареєстровано 25.06.2018 на праві власності за Публічним акціонерним товариством “МЕТАБАНК”, код ЄДРПОУ 20496061.
Матеріали справи містять Акт обстеження системи теплоспоживання від 26.12.2022, який складено провідним інженером ОСОБА_1 про те, що було проведено технічний огляд системи теплоспоживання споживача за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено наступне: нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового будинку по АДРЕСА_1 , на вводі в житловий будинок встановлено комерційний прилад обліку, система опалення нежитлового приміщення єдина з житловим будинком, розрахунок теплових втрат трубопровідних систем опалення не потрібен.
Відповідно до Акту обстеження системи теплоспоживання від 25.03.2024, який складено провідним інженером ОСОБА_1 та інженером ОСОБА_2 про те, що було проведено технічний огляд системи теплоспоживання споживача за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено наступне: в житловому 5-ти поверховому будинку по АДРЕСА_1 , вбудоване адмін. приміщення № 101 з окремим входом, комерційний комерційний прилад обліку встановлено на вводі житлового будинку, адмін. приміщення № 101 приладом обліку теплової енергії не оснащено, система опалення вбудованого адмін. приміщення єдина з житловим будинком, однотрубна з нижньою розводкою, через адмін. приміщення проходять стояки опалення житлового будинку, адмін. приміщення № 101 зачинено, доступу до приміщення немає, теплоносій на загально домову систему опалення подається.
Отже вказані вище докази свідчать, що спірне приміщення, яке з 25.06.2018 належить на праві власності відповідачу розташоване в адміністративному приміщенні житлового будинку, яке має загальну з житловим будинком систему опалення.
Таким чином, враховуючи, що об'єкт споживання послуги з централізованого опалення відповідача має спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2019-2021 років відповідно до яких Концерном “Міські теплові мережі” було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.
Позивач посилався на те, що відповідачу надано послуги з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2019 по квітень 2021 на суму 30 204,41 грн, натомість, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг не виконав.
03.11.2023 позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № б/н від 31.10.2023 про погашення заборгованості за теплову енергію за період споживання з листопада 2019 по квітень 2021 в розмірі 30 204,41 грн. разом з вимогою було надіслано рахунок на оплату та акт приймання-передачі теплової енергії.
Факт направлення вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком №6909102607767 від 03.11.2023.
Матеріали справи не містять відповіді АТ «МЕТАБАНК» на вказану вище вимогу та доказів оплати боргу.
Невиконання з боку відповідача своїх зобов'язань стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чинному відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
У ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Позивач Концерн “Міські теплові мережі” є суб'єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії” та за приписами ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”, як монополіст, не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Отже, з огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.
Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (відповідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією № 1198) визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
У відповідності із п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Зважаючи на викладене, відповідач є споживачем теплової енергії, між відповідачем та позивачем є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних послуг з постачання теплової енергії, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги.
У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.19 у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: “укладення договору з теплопостачання відповідно до ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період”.
Отже, навіть за відсутності договору, втім, при належному підтвердженні матеріалами справи факту постачання теплової енергії споживачу, останній не звільняється від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Вищевикладене спростовує позицію відповідача щодо безпідставного нарахування сум за постачання теплової енергії, в зв'язку з відсутністю між сторонами договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що Концерн “МТМ” у період з листопада 2019 по квітень 2021 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 30 204,41 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2023.
На підставі зазначеного Акту приймання-передачі теплової енергії Концерном “МТМ” виставлено відповідачу рахунок на оплату за спожиту теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2021 згідно особового рахунку № 511741 на суму 30 204,41 грн.
Отже, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної у період з листопада 2019 по квітень 2021, зазначена у Акті приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2023.
Порядок обліку та оплати послуг визначається п. 12 Правил 630, а саме у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон), вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги у будівлі, її частині, обладнаній окремим інженерним вводом.
Відповідно до п. 3 частини другої ст. 10 Закону загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Порядок та підстава визначення розміру нарахованих платежів за послугу з централізованого опалення для приміщення Відповідача також сформульовані статтею 10 Закону, відповідно якої, загальний обсяг теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між споживачами приміщення пропорційно до опалюваної площі таких споживачів.
Позивачем також додані до матеріалів справи акти обстеження теплового вузла та зняття показань приладу обліку теплової енергії за спірний період.
Розрахунок об'єму відпущеної теплової енергії відповідачу було здійснено пропорційно опалювальної площі на підставі показань, що відображені у вказаних вище актах обстеження та зняття показань.
Вказане вище спростовує позицію відповідача, що розрахунки надані позивачем є такими, що не відповідають дійсності.
Крім того, відповідач посилається на рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 24 від 19.02.2024, яким затверджено акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 347,8 кв.м та встановлено, що підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення. Однак, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення суми за опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 вбудоване адміністративне приміщення №101, загальною площею 520,1 кв.м.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з вищенаведеними приписами законодавства теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання. Споживання та відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відсутність договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладення якого лежить і на споживачеві і на теплопостачальній організації, при підтвердженні факту її постачання обставинами справи, не виключає можливості та не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 633, чинної з 30 серпня 2017 року), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг з теплопостачання не виконав у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за спірний період у сумі 30 204,41 грн. Доказів на спростування заявлених позивачем вимог суду не надано, доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання теплової енергії за період з листопада 2019 по квітень 2021 в розмірі 30 204,41 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про сплив строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.
Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вбачається із позову, позивачем вимоги заявлені до відповідача за період з листопада 2019 по квітень 2021, а з позовом до суду позивач звернулося у березні 2024.
Разом з тим суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та був скасований лише з 30.06.2023 постановою КМУ № 651 від 27.06.2023.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповненні пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Таким чином, враховуючи законодавче продовження строків позовної давності, суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, відтак, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “МЕТАБАНК” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, ідентифікаційний код 20496061) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов”, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) 30 204 (тридцять тисяч двісті чотири) грн 41 коп. заборгованості.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “МЕТАБАНК” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 30, ідентифікаційний код 20496061) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку “Азов”, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, р/р № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 12.06.2024.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.