61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
13.06.2024 Справа №905/568/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Балик Світлани Павлівни, м.Дружківка, Донецька область,
про стягнення заборгованості у сумі 42705,59грн, пені у сумі 7531,50грн, 3% річних у сумі 2446,71грн, інфляційних втрат у сумі 11717,58грн, всього 64401,38грн,
без виклику учасників
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Балик Світлани Павлівни, м.Дружківка, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 42705,59грн, пені у сумі 7531,50грн, 3% річних у сумі 2446,71грн, інфляційних втрат у сумі 11717,58грн, всього 64401,38грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий природній газ та послуг з його транспортування.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 25.04.2024, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №905/568/24 суд здійснив шляхом спрямування ухвали про відкриття провадження у справі за зареєстрованою адресою місцезнаходження згідно з даними ЄДРПОУ. Ухвалу суду отримана відповідачем 30.04.2024, про що свідчить відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні.
Разом з тим суд за заявою відповідача суд здійснив направлення ухвали від 25.04.2024 разом з матеріалами позовної заяви на вказану відповідачем електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_1).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Слід вказати, що відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк, суд згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальній послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
10.11.2020 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник), та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем Балик Світланою Павлівною, (споживач), був укладений договір №111/ПГ-0893-К постачання природного газу.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п.2.6 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.
Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п.2.7 договору).
За правилами п.2.8 укладеного сторонами правочину постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Відповідно до п.2.9 договору споживач протягом 2 банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаного уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов'язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше (п.2.10 договору).
Ціна газу та порядок проведення розрахунків визначені Розділом 3 договору від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К.
У п.3.1 договору сторони передбачили, що ціна за 1 тис. куб. м газу протягом дії цього договору публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п.4.4.6 цього договору.
Сторони домовились, що ціна за 1 тис. куб. м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п.4.4.6 цього договору, є обов'язковою для сторін за цим договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 числа місяця, в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення додаткової угоди до цього договору(п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору ціна газу за цим договором може змінюватись шляхом опублікування/оприлюднення постачальником зміненої/оновленої ціни за 1 тис. куб. м газу на офіційному сайті постачальника без оформлення додаткової угоди до цього договору. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо ціни газу, споживач має право змінити постачальника на відповідний період, а постачальник має право не здійснювати постачання газу споживачу у відповідному розрахунковому періоді. При цьому, призупинення постачання/споживання замовлених обсягів газу не є розірванням цього договору.
Згідно з п.3.4 договору до ціни газу, визначеної у п.3.1 цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 136,576 грн за 1 тис. куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м на добу.
Відповідно до п.3.9 договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання природного газу перевищив 10 тис. куб. м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п.3.1.1 договору.
Відповідно до п.6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
У п.9.1 договору сторони на підставі ч.3 ст.207 та ст.627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість вчинення, підписання, укладення в електронному вигляді із застосуванням цифрового підпису даного, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням договору.
Згідно з п.10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання.
Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін договору не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.10.1.1 договору).
Матеріали справи не містять доказів звернення споживача до постачальника із заявою про припинення дії договору.
За наслідком постачання природного газу та надання послуг з його транспортування відповідачу за договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К у періоди грудень 2020, січень-березень 2021, жовтень-грудень 2021, січень-березень 2022 на загальну суму 87116,89грн позивачем складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі: №5532 від 31.12.2020 про передачу 0,51163тис. куб.м природного газу у грудні 2020 на суму 3614,10грн, у тому числі ПДВ 602,35грн; №3544 від 31.01.2021 про передачу 0,48177тис. куб.м природного газу у січні 2021 на суму 3836,77грн, у тому числі ПДВ 639,46грн; №3544 від 28.02.2021 про передачу 0,48480тис. куб.м природного газу у лютому 2021 на суму 4326,30грн, у тому числі ПДВ 721,05грн; №5611 від 31.03.2021 про передачу 0,43900тис. куб.м природного газу у березні 2021 на суму 3575,17грн, у тому числі ПДВ 595,86грн; №14849 від 31.10.2021 про передачу 0,017тис. куб.м природного газу у жовтні 2021 на суму 503,60грн, у тому числі ПДВ 83,93грн; №16820 від 30.11.2021 про передачу 0,35047тис. куб.м природного газу у листопаді 2021 на суму 12897,26грн, у тому числі ПДВ 2149,54грн; №29688 від 31.12.2021 про передачу 0,41560тис. куб.м природного газу у грудні 2021 на суму 15658,10грн, у тому числі ПДВ 2609,68грн; №747 від 31.01.2022 про передачу 0,47066тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 25111,54грн, у тому числі ПДВ 4185,26грн; №2618 від 28.02.2022 про передачу 0,38986тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 17130,41грн, у тому числі ПДВ 2855,07грн; №4792 від 31.03.2022 про передачу 0,01100тис. куб.м природного газу у березні 2022 на суму 463,64грн, у тому числі ПДВ 77,27грн.
Обсяги споживання позивач доводить роздруківками з інформаційної платформи оператора ГТС.
Акти приймання-передачі природного газу за грудень 2020, січень 2021, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021, жовтень 2021 містять підпис споживача, решта актів споживачем не підписані.
Як пояснено позивачем акти та рахунки направлялись відповідачу в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису, що відповідачем не заперечено. Разом з тим відомостей щодо підписання всіх актів з боку відповідача або його обґрунтованої відмови від підписання матеріали справи не містять.
Як вбачається зі змісту позовної заяви з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати вартості поставленого природного газу та наданих послуг з його транспортування за договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К на суму 44411,30грн, що підтверджується реєстром надходження коштів від відповідача на банківський рахунок позивача, наданого АТ «Державний ощадний банк України», несплаченими залишились вартість поставленого газу та наданих послуг з його транспортування на суму 42705,59грн за періоди січень-березень 2022.
Отже з огляду на несплату відповідачем остаточної вартості отриманого природного газу та послуг з транспортування за договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання природного газу від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К у сумі 42705,59грн, пені у сумі 7531,50грн, 3% річних у сумі 2446,71грн, інфляційних втрат у сумі 11717,58грн.
Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до приписів ч.1 ст.626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Правове регулювання взаємовідносин суб'єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної та газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
У виконання умов договору від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К з постачання за періоди грудень 2020, січень-березень 2021, жовтень-грудень 2021, січень-березень 2022 відповідачу природного газу та надання послуг з його транспортування на загальну суму на загальну суму 87116,89грн з ПДВ, позивачем складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі природнього газу: №5532 від 31.12.2020 на суму 3614,10грн; №3544 від 31.01.2021 на суму 3836,77грн; №3544 від 28.02.2021 на суму 4326,30грн; №5611 від 31.03.2021 на суму 3575,17грн; №14849 від 31.10.2021 на суму 503,60грн; №16820 від 30.11.2021 на суму 12897,26грн; №29688 від 31.12.2021 на суму 15658,10грн; №747 від 31.01.2022 на суму 25111,54грн; №2618 від 28.02.2022 на суму 17130,41грн; №4792 від 31.03.2022 на суму 463,64грн.
Акти приймання-передачі природнього газу 16820 від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 12897,26грн, №29688 від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 15658,10грн, №747 від 31.01.2022 за січень 2022 на суму 25111,54грн, №2618 від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 17130,41грн, №4792 від 31.03.2022 за березень 2022 на суму 463,64грн підписані з боку відповідача не були.
Своєю чергою відповідач частково сплатив вартість поставленого природного газу та наданих послуг з його транспортування за договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К на загальну суму 44411,30грн, у тому числі за непідписаними актами №16820 від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 12897,26грн; №29688 від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 15658,10грн.
За твердженням позивача вказані акти приймання-передачі природнього газу направлені відповідачу в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису. Отримання актів відповідач не заперечив.
Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України, ст.ст. 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність обставин відправлення направлення актів відповідачу та отримання їх відповідачем.
Відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів за договором зумовлює висновок суду про їх прийняття, отже постачання позивачем природнього газу та надання послуг з його транспортування відповідачу за договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К надає позивачу законне очікування, що вартість поставленого газу за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.
Відповідачем також не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання природнього газу за спірні періоди в обсягах, які визначені позивачем.
Разом з цим з матеріалів справи вбачається і відповідачем не оспорюється, що відповідач як споживач включений до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, за ЕІС-кодом 56ХО0005М0АОО002.
Інформаційна платформа це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (абз.6 п.5 розділу 1 Правил постачання природного газу).
Відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що ним отримано природний газ за договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К у періоди грудень 2020, січень-березень 2021, жовтень-грудень 2021, січень-березень 2022 в іншому обсязі, ніж стверджує позивач.
Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений природній газ та надані послуги з його транспортування у передбачений п.3.9 договору від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К строк - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, внаслідок чого на час звернення позивача до суду з даним позовом 03.04.2024 у відповідача виникла заборгованість за договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К у розмірі 42705,59грн.
Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 42705,59грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К у розмірі 42705,59грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого газу є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати поставленого природного газу у строк, встановлений договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К, відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 7531,50грн за періоди з 22.02.2022 по 21.08.2022, з 22.03.2022 по 21.09.2022, з 21.04.2022 по 20.10.2022, суд виходить з такого.
Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідач не здійснив розрахунку за поставлений природній газ у встановлений договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К строк, в саме: до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, тобто за актами №747 від 31.01.2022 у строк до 21.02.2022 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), №2618 від 28.02.2022 у строк до 21.03.2022 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), №4792 від 31.03.2022 у строк до 20.04.2022 включно, у зв'язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 22.02.2022, 22.03.2022, 21.04.2022 відповідно.
З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу та послуг з його транспортування у строк, встановлений договором від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Заявлену до стягнення пеню у сумі 7531,50грн позивачем нараховано на підставі п.6.2 договору від 10.11.2020 №111/ПГ-0893-К, за умовами якого в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природній газ у встановлений договором строк та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично та методологічно правильним, тобто позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 7531,50грн є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 11717,58грн та 3% річних у сумі 2446,71грн, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за періоди визначені позивачем, суд встановив, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи, отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 11717,58грн та 3% річних у сумі 2446,71грн підлягають задоволенню як правомірно заявлені та доведені матеріалами справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 3028,00грн з огляду на задоволення позовних вимог, покладається на відповідача. Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балик Світлани Павлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б.1, код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість у сумі 42705,59грн, пеню у сумі 7531,50грн, 3% річних у сумі 2446,71грн, інфляційні втрати у сумі 11717,58грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано судом без його проголошення.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова