вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1050/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс", м. Київ
до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення безпідставно отриманих коштів
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради 8146,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перед продажем свого нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 сплатив борг на користь КП "Дніпроводоканал" по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Однак, представнику позивача не надали рахунок із підтвердженням, що сума 8146,78 грн є вартістю послуг за період коли позивач був власником вказаного приміщення, а саме з 29.09.2023 по 29.12.2023. Позивач допускає, що вказаний борг виник до набуття позивачем права власності на вказане нерухоме майно.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що за адресою АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за яким обліковувався борг у сумі 8 146,78 грн, який позивачем, напередодні відчуження квартири, добровільно погашено. Відповідач звертає увагу, що будь-яких заходів примусу до позивача з метою погашення даного боргу не вживав. Відповідач стверджує, що позивач самостійно, добровільно сплатив вказані кошти при цьому вказавши в призначенні платежу номер особового рахунку, чим виконав свої зобов'язання по сплаті комунальних послуг. Таким чином, відповідач не вважає добровільно сплачені позивачем кошти за комунальні послуги по особовому рахунку, який належав позивачеві безпідставно набутими та такими, що підлягають поверненню.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов'язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов'язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир і нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Позивач зауважує, що новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Позивач вказує, що з умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна до нового власника обов'язок не переходить, оскільки належною зобов'язаною особою є попередній власник. За поясненнями позивача, діючим законодавством не передбачено обов'язку набувача квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі.
Також позивач просить витребувати у відповідача докази, а саме розрахунок вартості послуг з 29 вересня 2023 року по 29 грудня 2023 року за водопостачання за квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.
Від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/2867/24, яке вважає рішенням у подібних правовідносинах просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав заперечення, у яких вказує, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/2867/24 наразі не набрало законної сили та зазначає, що його не можливо використовувати як належний доказ при розгляді даної справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав, подання відповідачем відзиву на позов, позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень до відповіді на відзив з урахуванням поштового пробігу.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю/відсутністю підстав для стягнення з відповідача отриманих від позивача коштів.
Так, судом встановлено, що 29.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" набуло права власності на нерухоме майно, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 29.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дешко Н.М. та зареєстрованого за №820.
29.12.2023 на підставі договору купівлі-продажу квартири Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" продало (передало у власність) ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що напередодні укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, прибув до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, де йому повідомили про необхідність сплатити борг по особовому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 8146,78 грн. При цьому позивач стверджує, що йому не надали рахунок з підтвердженням що вказана сума боргу є вартістю послуг за період, коли Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" було власником квартири, а саме з 29.09.2023 по 29.12.2023.
29.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" перерахувало на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради 8146,78 грн по особовому рахунку НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №13535 від 29.12.2023.
05.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" звернулося до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради із заявою про повернення безпідставно отриманих коштів, у якій зазначило, що було власником квартири за адресою АДРЕСА_1 в період з 29.09.2023 по 29.12.2023, а тому слід здійснити перерахунок за вказаний період та повернути надлишково сплачені кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс".
26.01.2024 за №375/1114 Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради надало відповідь Товариству з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс", у якій зазначило, що у день продажу квартири, а саме 29.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс", як власником квартири було повністю сплачено заборгованість по номеру особового рахунку, чим виконано зобов'язання по сплаті комунальних послуг. Відповідач зазначив, що підстави для повернення коштів за надані послуги відсутні.
Позивач вважає, що безпідставно сплатив на користь відповідача кошти у розмірі 8146,78 грн, вважає, що вказана сума є боргом попереднього власника квартири, а тому не мав обов'язку його відшкодовувати. У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 8146,78 грн, проти чого заперечує відповідач, що і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до статей 66, 67, 162 Житлового кодексу України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України на власника покладається тягар утримання майна.
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.
Разом з цим, суд звертає увагу, що як вбачається з платіжної інструкції №13535 від 29.12.2023 позивач самостійно сплатив на користь відповідача 8146,78 грн по особовому рахунку НОМЕР_1 . Вказане і не заперечується сторонами.
Тобто, вказану оплату було здійснено позивачем за комунальні послуги в добровільному порядку.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходи примусового стягнення вказаного боргу з позивача.
Суд звертає увагу, що позивач мав обов'язок сплатити за комунальні послуги в період коли був власником спірної квартири. При цьому ним погашений весь наявний борг по особовому рахунку, який відкритий для спірної квартири, що є його правом.
Також, у позові позивач зазначає, що напередодні укладення договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , представник ТОВ "Гелексі Фінанс" прибув до КП "Дніпроводоканал" ДМР, де йому повідомили, що власник ТОВ "Гелексі Фінанс" має сплатити борг по особовому рахунку № НОМЕР_1 . В подальшому позивач самостійно сплатив на користь відповідача 8146,78 грн. Отже, сплата боргу у розмірі 8146,78 грн було власним рішенням та волею позивача.
Позивач був власником, отримував рахунки і, відповідно, розуміє розмір своєї заборгованості за надані послуги. Тому суд не приймає пояснення позивача про те, що позивач начебто не знав розмір саме своєї заборгованості.
Також, суд звертає увагу на наступне.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18) звертав увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Дана доктрина базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Як зазначає сам позивач, відповідач повідомив про необхідність сплатити борг по особовому рахунку, що і було зроблено позивачем. Тобто, сплачуючи на користь відповідача вказану суму боргу по особовому рахунку, позивач погодився її розміром та необхідністю сплатити. Однак в подальшому, вважає вказані кошти безпідставно сплаченими та просить повернути їх. Дана поведінка не відповідає попередній поведінці позивача.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 17.04.2024 у справі №127/12240/22 безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Поведінка позивача спростовує його твердження, що позивач не усвідомлював, що сплачує вартість послуг у більшому розмірі, ніж належить до сплати за послуги, що були спожиті саме позивачем. Позивач був власником, отримував рахунки і, відповідно, розуміє розмір своєї заборгованості за надані послуги. Позивач знає, що в нього відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів у повному обсязі заборгованості, що рахується за об'єктом, проте здійснює таку сплату.
Позивач звернувся до судів з позовами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" оплати за газопостачання за спірною квартирою (справа №910/2867/24), про стягнення з Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпропетровської міської ради сплачених коштів за спожиті послуги за утримання будинку та прибудинкової території по спірній квартирі (справа №904/999/24) та про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради надлишково сплачених коштів у сумі 58 024,36 грн за послуги з теплопостачання за спірну квартиру (справа 904/911/24).
Звичайно, що така поведінка, коли позивач свідомо погашає заборгованість з оплати комунальних послуг у повному обсязі, а в подальшому намагається стягнути їх у судовому порядку, не відповідає принципам чесної ділової практики.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Посилання позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/2867/24 не приймається судом, оскільки вказане рішення містить оцінку судом зібраних доказів у іншій справі та не є прецедентним для даної справи.
За викладеного заперечення відповідача є більш вірогідними, ніж доводи наведені позивачем, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.
Судові витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.06.2024
Суддя О.М. Крижний