вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1861/24
за позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича, м. Дніпро
про стягнення 3 892,64 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича на свою користь суму заборгованості за договором № 357 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 01.10.2017 року станом на 16.04.2024 у розмірі 3 892, 64 грн., з яких: сума основного боргу 2 766 грн. 67 коп., інфляційні втрати за період з 27.02.2024 по 24.04.2024 у сумі 12,50 грн., 3% річних за період з 26.03.2024 по 24.04.2024 у сумі 6, 80 грн., розмір пені відповідно до п. 7.1 договору у розмірі 830,00 грн., штраф у розмірі 276,67 грн. відповідно до п. 7. 2 договору.
Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 357 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 01.10.2017 в частині оплати за користування майданчиком для паркування за період з 01.11.2023 по 16.04.2024. У зв'язку із порушенням зобов'язання зі своєчасної сплати за договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 7.1 договору у розмірі 830,00 грн. та штраф у розмірі 276,67 грн. відповідно до п. 7. 2 договору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2024 у справі №904/1861/24 яка була направлена на адресу Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ) повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 22.05.2024 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з Витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича є: АДРЕСА_1 .
Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за вірною адресою.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 05.06.2024, оскільки 20.05.2024 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзив на позов.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 12.06.2024 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
03 жовтня 2017 року між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Мірошниченко Олександром Анатолійовичем (оператор) укладено договір №357ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування".
За умовами п. 1.1 договору балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського (вул. Білостоцького), 93 (далі - майданчик для паркування), площа майданчика: 460 кв. м., кількість машино-місць: 40, кількість пільгових місць: 4, дні роботи: щоденно, час роботи: з 20:00 до 08:00.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 414,0 кв.м.
Майданчик для паркування транспортних засобів вважається переданим в експлуатацію оператору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 1.2 договору).
Оператор зобов'язується, зокрема використовувати майданчик для паркування транспортних засобів за призначенням та ефективно; забезпечувати паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування транспортних засобів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою користувачами майданчика для паркування вартості послуг за паркування транспортних засобів; своєчасно та у повному обсязі перераховувати балансоутримувачу плату за користування майданчиком для паркування (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору оператор, щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 800,00грн, в тому числі 133,33грн за один календарний місяць.
Визначена у пункті 4.1 договору плата за користування сплачується грошовими коштами на поточний рахунок балансоутримувача, визначений у реквізитах цього договору. Визначена у п. 4.1 договору сплачується оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю (пункти 4.2, 4.3 договору).
Нарахування плати починається з дня підписання цього договору і закінчується в день припинення дії цього договору (пункт 4.4 договору).
Згідно з пунктами 10.1, 10.2 договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами договору, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію майданчику для паркування. Договір діє до проведення конкурсу з визначення оператора на право обслуговування майданчика для паркування. Датою втрати чинності даного договору вважати дату укладення договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення оператора.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
01 жовтня 2017 року сторонами підписано Акт приймання-передачі майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності загальною площею 460,0 кв.м., що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського (вул. Білостоцького).
01 серпня 2018 року між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Мірошниченко Олександром Анатолійовичем (оператор) укладено додаткову угоду №1 до договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" №357ОП від 01.10.2017.
Сторони внесли зміни до пункту 1.1 договору, а саме: "пункт 1.1. м. Дніпро, вул. Любарського (вул. Білостоцького), 93 (далі - майданчик для паркування), площа майданчика: 287,5 кв. м., кількість машино-місць: 25, кількість пільгових місць: 3, дні роботи: щоденно, час роботи: з 20:00 до 08:00.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 253,0 кв.м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно пункту 2.2.17. цього договору)."
Також вищезазначеною додатковою угодою було внесено зміни до Розділу 2. договору і викладено п.2.2.13. договору у наступній редакції:
"пункт 2.2.13. договору забезпечити своєчасне та у повному обсязі справляння та перерахування до бюджету міста збору за місця для паркування транспортних засобів у порядку, визначеному відповідним рішенням Дніпровської міської ради з моменту введення майданчику для паркування в експлуатацію та підписання акту введення в експлуатацію майданчика для паркування.
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності у розмірах 0,015 відсотка мінімальної заробітної плати установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року."
Інші умови вищевказаного договору, не змінені додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
12.09.2018 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору про внесення змін до пункт 4.1. договору та викладено його у наступній редакції: "пункт 4.1. Оператор, щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 копійок) у тому числі ПДВ 83 грн. 33 коп. за один календарний місяць."
Інші умови вищевказаного договору, не змінені даною додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше, і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
Згідно з пунктом 9.24 рішення Дніпровської міської ради №6/3 "Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради та її виконавчих органів" від 10 лютого 2021 року найменування Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради змінено на Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради.
Відповідно до пункту 3.1.4 договору сторони домовились, що підставами для дострокового розірвання договору можуть бути грубе та систематичне невиконання оператором своїх зобов'язань, а саме: а/ у випадку, якщо оператор 2 рази підряд прострочив оплату послуг Балансоутримувачу більше, ніж на 5 робочих днів; б) у випадку використання майданчика для паркування не за цільовим призначенням; в) у випадку порушення оператором умов цього договору, зафіксованого в ході перевірки інспекторів Балансоутримувача.
Листом від 29.03.2024 за № 25/25-9 Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради повідомило Фізичну особу-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича про заборгованість станом на 01.04.2024 по сплаті коштів Балансоутримувачу по виконанню договірних відносин у розмірі 2 500, 00 грн. за договором № 357 ОП від 01.10.2017 та про розірвання договору з 17.04.2024 в односторонньому порядку відповідно до пункту 3.1.4 договору.
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради посилається на те, що Фізичною особою-підприємцем Мірошниченко Олександром Анатолійовичем не здійснювалась своєчасна оплата за користування майданчиком для паркування у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 766 грн, 67 коп за період з 01.11.2023 по 16.04.2024.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 2 766,67 грн заборгованості, 830,00 грн пені, 276,67 грн штрафу, 6, 80 грн. 3% річних, 12,50 грн інфляційні втрат.
Предметом доказування у даній справі є наявність обставин укладання договору №357ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування"від 01.10.2017, факт надання в платне користування майданчика для паркування, строк оплати, наявність прострочення оплати.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача плату за використання майданчика для паркування 2 766 грн, 67 коп. за період з 01.11.2023 по 16.04.2024.
З урахуванням приписів пунктів 4.1, 4.4 договору, строк оплати є таким, що настав.
Позивач надав належні докази на підтвердження надання послуг за договором у сумі 2 766,67 грн., відповідач доказів оплати за користування майданчиком для паркування у розмірі 2 766,67 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 766,67 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частини 1 статті 230 та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.1 договору, у разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, оператор зобов'язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу за кожен день прострочення пеню у розмірі 1% від суми заборгованості.
У разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті плати за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять днів, оператор зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 10 % місячного розміру плати за користування майданчиком для паркування (п. 7.2 договору).
Плата, зазначена у пунктах 7.1, 7.2 договору не звільняє від обов'язку щодо виконання щодо зобов'язань за цим договором (пункт 7.4 договору).
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3 % річних у розмірі 6,80 грн. за період з 26.03.2024 до 24.04.2024, інфляційні втрати за період з 27.02.2024 по 24.04.2024 у сумі 12,50 грн, 830,00 грн. пені (1% від суми заборгованості) за період з 26.03.2024 по 24.04.2024, 276,67 грн. штрафу (10 % місячного розміру плати за користування майданчиком для паркування за кожен випадок).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частини 4, 6 статі 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме позивачем при розрахунку не враховано приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до яких розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня (у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) у розмірі 65,77 грн. (за заявлений позивачем до стягнення період з 26.03.2024 по 24.04.2024).
Розмір штрафу позивачем розраховано правильно.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 3 128,41 грн (2 766,67 грн. заборгованості + 6,80 грн 3% річних, 12,50 грн інфляційні втрати, 65,77 грн. пені відповідно до п. 7.1 договору, 2 76,67 грн. штраф відповідно до п. 7. 2 договору).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича про стягнення 3 892,64 грн задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мірошниченка Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 8, ідентифікаційний код 23357437) 2 766,67 грн (дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень 67 копійок) заборгованості, 12,50 грн (дванадцять гривень 50 копійок) інфляційних втрат, 6,80 грн. (шість гривень 80 копійок) 3% річних, 67,77 грн (шістдесят сім гривень 77 копійок) пені, 276,67 грн (двісті сімдесят шість гривень 67 копійок) штрафу, 1 507,47 грн. (одну тисячу п'ятсот сім гривень 47 копійок) витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.06.2024
Суддя Ю.А. Бажанова