вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1179/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Тулуші Сергія Миколайовича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 29 713 грн 13 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Тулуші Сергія Миколайовича заборгованість за договором про надання кредиту № 359180-КС-002 від 31.08.2021 у загальному розмірі 29 713 грн. 13 коп., з яких: 10 000 грн 00 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 18 213 грн 13 коп. - сума прострочених платежів по процентах за користуванням кредитом, 1 500 грн 00 коп. - сума прострочених платежів за комісією.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту № 359180-КС-002 від 31.08.2021 в частині повного та своєчасного повернення кредиту та оплати плати за користування кредитом.
Крім того, позовна заява містить клопотання про витребування доказів та клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 вказану вище позовну заяву залишено без руху.
01.04.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Одночасно з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про витребування доказів, в якому просить суд витребувати в Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Тулуша Сергія Миколайовича (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 31.08.2021 по 15.02.2023 включно.
Ухвалою суду від 08.04.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів задоволено.
Витребувано в Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) наступну інформацію:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Тулуша Сергія Миколайовича (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 31.08.2021 по 15.02.2023 включно.
22.04.2024 від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" поштовим засобом зв'язку до канцелярії суду надійшов лист №20.1.0.0.0/7-240412/16811 від 17.04.2024, в якому повідомлено, що відомості на виконання ухвали суду будуть надані протягом 10 робочих днів з моменту отримання листа.
22.04.2024 та 28.04.2024 від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" поштовим засобом зв'язку до канцелярії суду надійшли листи із витребуваною інформацію.
Відповідно до листа банку №20.1.0.0.0/7-240412/16811 від 17.04.2024 картка НОМЕР_1 випускалась на ім'я Тулуша Сергія Миколайовича (код РНОКПП НОМЕР_2 ). Також банком надано копію виписки за період з 31.08.2021 по 15.02.2023 про рух грошових коштів за наведеною карткою.
Відповідно до листа банку №20.1.0.0.0/7-240422/50683 від 23.04.2024 картка НОМЕР_1 випускалась на ім'я Тулуша Сергія Миколайовича (код РНОКПП НОМЕР_2 ). Також банком надано копію виписки за період з 31.08.2021 по 15.02.2023 про рух грошових коштів за наведеною карткою.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 08.04.2024 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
24.04.2024 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 08.04.2024, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору № 359180-КС-002 від 31.08.2021, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень та підстав для стягнення заборгованості.
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає про те, що 31.08.2021 направив Фізичній особі-підприємцю Тулуші Сергію Миколайовичу, пропозицію (оферту) укласти договір №359180-КС-002 про надання кредиту (а.с. 17).
31.08.2021 Фізична особа-підприємець Тулуша Сергій Миколайович, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №359180-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 19).
Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Тулуші Сергію Миколайовичу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5234, на номер телефону 380956782101, який зазначено позичальником у своїй анкеті (а.с. 20) в особистому кабінеті та котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - кредитодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Тулушею Сергієм Миколайовичем (далі - позичальник, відповідач) було укладено договір про надання кредиту №359180-КС-002 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 1,07766643, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 1 500,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 10 000,00грн. Термін дії договору до 15.02.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 24 960,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (п. 2 договору).
Пунктом 3 договору сторонами визначено графік платежів (а.с. 16 том 1), відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно рівними платежами у сумі 5250,00грн, починаючи з 17.10.2022 та з терміном остаточного повернення не пізніше 23.01.2023.
У разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил (п. 4 договору).
Згідно з п. 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 8 договору).
Відповідно до п. 9 договору, договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 10 договору).
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав, та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, на підтвердження чого надав копію платіжного документу із системи ТАСPay №439202641 від 31.08.2021 (а.с. 21).
Позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Тулуша Сергій Миколайович належним чином умови договору не виконав. У зв'язку з чим, станом на 15.02.2024 заборгованість відповідача за договором складала 29 713 грн 13 коп., з якої: 10 000 грн 00 коп. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 18 213 грн 13 коп. - загального залишку заборгованості за процентами, 1 500 грн 00 коп. - загального залишку заборгованості за комісією, що і стало причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 Цивільного кодексу України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша статті 1046 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 Господарського кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (частина перша статті 207 Цивільного кодексу України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 Цивільного кодексу України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина перша статті 641 Цивільного кодексу України).
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (частина перша статті 180 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 Господарського кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина друга статті 205 Цивільного кодексу України).
Закон України "Про електронну комерцію" регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору.
Так, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За приписом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною одинадцятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:
- умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
- найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
- гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
- порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалось судом, ТОВ "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Тулуші Сергію Миколайовичу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5234, на номер телефону 380956782101, який зазначено позичальником у своїй анкеті (а.с. 20) в особистому кабінеті та котрий боржником було введено/відправлено.
Відповідно до листа Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7-240412/16811 від 17.04.2024 картка НОМЕР_1 випускалась на ім'я Тулуші Сергія Миколайовича (код РНОКПП НОМЕР_2 ). Також банком надано копію виписки за період з 31.08.2021 по 15.02.2023 про рух грошових коштів за наведеною карткою.
Відповідно до листа Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7-240422/50683 від 23.04.2024 картка НОМЕР_1 випускалась на ім'я Тулуша Сергія Миколайовича (код РНОКПП НОМЕР_2 ). Також банком надано копію виписки за період з 31.08.2021 по 15.02.2023 про рух грошових коштів за наведеною карткою.
Із наданих виписок вбачається, що відповідач отримав 31.08.2021 на свій картковий рахунок грошові кошти від позивача у сумі 10 000 грн 00 коп. 14.10.2022.
Наведені обставини підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, виконання позивачем свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів у сумі 10 000 грн 00 коп.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З урахуванням наведеного, також враховуючи умови п. 3 договору (кінцевий термін повернення кредиту 15.02.2022), строк повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії банку є таким, що настав.
Доказів сплати 10 000 грн 00 коп. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 18 213 грн 13 коп. - загального залишку заборгованості за процентами, 1 500 грн 00 коп. - загального залишку заборгованості за комісією відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.
Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 29 713 грн 13 коп., з яких: 10 000 грн 00 коп. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 18 213 грн 13 коп. - загального залишку заборгованості за процентами, 1 500 грн 00 коп. - загального залишку заборгованості за комісією.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тулуші Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26,оф. 411, ідентифікаційний код 41084239) 10 000 грн 00 коп. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 18 213 грн 13 коп. - загального залишку заборгованості за процентами, 1 500 грн 00 коп. - загального залишку заборгованості за комісією, 2 422 грн 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 12.06.2024.
Суддя І.А. Рудь