вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1321/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма "Електропромремонт", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 412 804 грн 58 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма "Електропромремонт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованість у сумі 412 804 грн 58 коп., з яких: 307 355 грн 00 коп. - основний борг, 6 757 грн 64 коп. - інфляційні втрати, 7 246 грн 63 коп. - 3% річних, 91 445 грн 31 коп. - пені, відповідно до умов договору підряду № 1096 від 20.09.2022.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
Ухвалою господарського суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.04.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому останній вказує про те, що на виконання умов спірного договору позивач виконав послуги з ремонту асинхронного електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт., інв. № 711701 та поставив у власність замовника, що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 03.05.2023.
Проте, відповідач вказує про те, що 20.06.2023 було складено акт технічного огляду електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт., інв. № 711701, капітальний ремонт якого виконано підрядником. Під час з'ясування обставин аварійного відключення встановлено, що під час роботи насосного агрегату № 1 сталося заклинювання підшипника електродвигуна ВАО 2-560, 800 квт., інв. № 711701 з робочої сторони валу, що в свою чергу призвело до аварійного відключення комірки №3. Під час різкої зупинки валу електродвигуна сталася деформація його валу між робочою кришкою та полумуфтою, загальний час напрацювання склав 89 годин. Згідно висновків комісії електродвигун підлягає відправці на виробничу базу Підрядника для виконання гарантійного ремонту.
10.07.2023 року складено Акт № 23371 спільного огляду електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт., інв. № 711701. Згідно своїх висновків, комісія не прийшла до єдиної думки щодо причин виходу з ладу даного електродвигуна. Замовник вважає, що випадок є гарантійним, а Підрядник вважає негарантійним, оскільки причиною виникнення дефектів є динамічний удар від привідного механізму. Тобто, згідно умов договору (п. 4.3) У разі виникнення між: замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Експертиза проводиться на території Замовника після повернення підрядником об'єкта ремонтних робіт.
Відповідач зазначає, що на даний час підрядник електродвигун ВАО 2-560, 800 квт., інв. № 711701 не відремонтував та не повернув замовнику, що позбавляє останнього можливості провести експертизу та визначити об'єктивні причини виходу з ладу даного електродвигуна.
З приводу неповернення електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт., інв. № 711701, відповідач зазначає про те, що згідно додаткової угоди № 1 від 19.10.2022 року пункт 6.10 - у випадку неповернення підрядником асинхронного електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт., 1500 об/хв., інв. № 711701, після завершення робіт, підрядник має компенсувати замовнику, його вартість, згідно п. 1. 2 договору - 441 810, 00 грн. Що підрядником наразі не зроблено.
Крім того, відповідач вказує про те, що позивачем неправильно здійснено нарахування пені, оскільки останнім не враховано ч. 5, 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим останній вважає, що вимоги щодо стягнення пені є безпідставними, оскільки нараховані більш ніж за шість місяців.
Також, відповідача просить суд зменшити розмір пені та 3% річних.
24.04.2024 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про доручення доказів до справи.
26.04.20244 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує про те, що усі обставини, які склалися після 03.05.2023 не мають відношення до факту оплати послуг наданих підрядником, оскільки відповідач зобов'язаний, за умовами спірного договору підряду, оплатити вартість послуг в день, коли настали такі зобов'язання - 03.05.2023.
Позивач наголошує на тому, що умовами Договору підряду не передбачено право замовника затримувати оплату виконаних робіт, окрім тих підстав, що передбачені п.п.5.4.4 п.5.4 договору підряду, таким чином згідно умов договору не передбачено право замовника затримувати оплату вартості послуг у зв'язку з настанням гарантійних випадків, якщо такі відбулись.
Так, відповідач на обґрунтування своєї позиції посилається на ті обставини, які фактично відбулись після того, як був переданий електродвигун після капітального ремонту замовнику, що підтверджується відповідним доказом, а саме Актом приймання передачі від 03.05.2023 року, в тому числі, після настання строку оплати вартості послуг наданих підрядником з капітального ремонту двигуна.
Позивач зазначає, що через 48 днів, після того як був переданий електродвигун замовнику після капітального ремонту, 20.06.2023 року був складений акт технічного огляду електродвигуна ВАО 2-560, 800 квт., інв. № 711701, капітальний ремонт якого виконано підрядником. Під час з'ясування обставин аварійного відключення встановлено, що під час роботи "насосного агрегату № 1 сталося заклинювання підшипника електродвигуна ВАО 2-560, 800 квт., інв. № 711701 з робочої сторони валу, що в свою чергу призвело до аварійного відключення комірки №3. Під час різкої зупинки валу електродвигуна сталася деформація його валу між робочою кришкою та полумуфтою, загальний час напрацювання склав 89 годин. Згідно висновків комісії електродвигун підлягає відправці на виробничу базу підрядника для виконання гарантійного ремонту.
Після чого такий двигун був повторно переданий підряднику для з'ясування обставин наявності чи відсутності гарантійного випадку, що передбачено п. 4.4-4.6 договору підряду, а саме 10.07.2023 року складено Акт № 23371 спільного огляду електродвигуна ВАО 2-560, 800 квт., інв. № 711701. Згідно своїх висновків, комісія не прийшла до єдиної думки щодо причин виходу з ладу даного електродвигуна. Замовник вважає, що випадок є гарантійним, а підрядник - позивач вважає негарантійним, оскільки причиною виникнення дефектів є динамічний удар від привідного механізму.
Отже, гарантійний випадок та усі умови гарантійного ремонту обладнання були погодженні сторонами саме в п.4.4 по п.4.7 Договору підряду, інші умови договору не відносять до гарантійних випадків.
З приводу неповернення електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт., інв. № 711701, та посилання відповідача на п. 6.10 додаткової угоди № 1 від 19.10.2022, щодо обов'язку підрядника компенсувати замовнику, вартість електродвигуна, згідно п. 1. 2 Договору - 441 810, 00 грн, позивач вважає, що такі твердження є хибними оскільки, насамперед вартість послуг з капітального ремонту асинхронного електродвигуна ВАО 2-560. 800 кВт., 1500 об/хв.., інв. №711701 складають 307 335 грн 00 коп., а не 441 810 грн 00 коп., а по-друге, електродвигун після ремонту був повернутий замовнику, та фактично перебував у останнього 48 днів.
На думку позивача, оскільки на момент повернення/передачі електродвигуна з капітального ремонту замовнику та підписання сторонами відповідного акту від 03.05.2023, з урахуванням того, що у останнього були відсутні претензії до наданих послуг зі сторони підрядника, відповідач повинен сплатити вартість послуг у зазначений умовами договору термін.
Крім того, позивач наголошує на тому, що гарантійний випадок не надає право замовнику не оплачувати вартість послуг, що вже були надані, з урахуванням того, що останній майже 48 днів користувався спірним обладнанням.
06.05.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній повторно зазначає про те, що позивачем неправильно здійснено нарахування пені, оскільки останнім не враховано ч. 5, 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим останній вважає, що вимоги щодо стягнення пені є безпідставними, оскільки нараховані більш ніж за шість місяців.
А також, відповідача просить суд зменшити розмір пені та річних на 90 % від суми зазначеної у позовній заяві.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування по справам даної категорії є: обставини укладання договору, строк дії договору, строки виконання робіт; вартість робіт за договором; умови оплати робіт; наявність прострочення оплати робіт.
Як убачається з матеріалів справи, 20.09.2022 між Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма "Електропромремонт" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 1096 (а.с. 12-17), відповідно до п. 1.1 якого, підрядник зобов'язується в порядку і на умовах, зазначених даним договором, власними силами і на власний ризик виконати за завданням замовника роботи з капітального ремонту: асинхронного електродвигуна ВАО 8К-560, 800кВт, 1500 об/хв., інв. № 102287; асинхронного електродвигуна ВАО 2-450, 315кВт, 1500 об/хв., інв. № 6106517; асинхронного електродвигуна ВАО 2-560, 800кВт, 1500 об/хв., інв. № 711701 ш. «Покровська» АТ «Кривбасзалізорудком» відповідно до договірної ціни (додатки № 1.1-1.3), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується створити підрядникові необхідні для виконання даних робіт умови, прийняти виконані роботи й оплатити відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 15.02.2023) договірна ціна робіт, доручених до виконання підрядникові, відповідно до договірної ціни (додатки № 1.1-1.2) становить 665 604 грн 60 коп., у тому числі 59 711 грн 60 коп. ПДВ.
Капітальний ремонт асинхронного електродвигуна ВАО 8К-560, 800кВт, 1500об/хв., інв. № 102287 становить разом з ПДВ 358 269 грн 60 коп.
Капітальний ремонт асинхронного електродвигуна ВАО 2-560, 800кВт, 1500об/хв., інв. № 711701 становить разом з ПДВ 307 335 грн 00 коп.
Згідно з п. 2.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 19.10.2022) оплата замовником вартості виконаних підрядником робіт здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника за фактом виконаних робіт без відтермінування оплати, на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
Підрядник виконує роботи відповідно до договірної ціни (додатки №№ 1.1, 1.2) та дефектних актів (додатки №№ 2.1, 2.2) протягом 60 календарних днів з дати передачі 2 (двох) асинхронних електродвигунів ВАО в ремонт, із правом дострокового виконання. Початок робіт фіксується сторонами актом (п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 19.10.2022).
Прийом замовником виконаних підрядником робіт оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт (п. 4.1 в редакції додаткової угоди № 2 від 15.02.2023).
Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 березня 2023 року (п. 9.1 договору).
На виконання умов спірного договору позивачем виконано роботи з ремонту асинхронного електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт, 1500 об/хв., інв. № 711701, та поставлено його у власність відповідача.
В свою чергу, відповідачем було прийнято асинхронний електродвигун ВАО 2-560, 800 кВт, 1500 об/хв., інв. № 711701 без будь-яких зауважень, що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 03.05.2023 № 22337 (а.с. 69-73).
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду № 1096 від 20.09.2022 в частині своєчасної сплати виконаних робіт з ремонту електродвигуна у сумі 307 335 грн 00 коп., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.
Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням умов п. 2.3 договору строк оплати виконаних позивачем підрядних робіт є таким, що настав. Останнім днем оплати є 03.05.2023.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Таким чином, факт наявності заборгованості за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Посилання відповідача на той факт, що на даний час підрядник електродвигун ВАО 2-560, 800 кВт, інв. № 711701 не відремонтував та не повернув замовнику, господарським судом оцінюються критично, з огляду на таке.
За приписами п. 4.3 договору при наявності претензій з боку замовника до якості виконаних робіт сторони укладають акт, в якому вказується характер неякісно виконаних робіт і строк усунення підрядником недоліків у виконаних роботах. Роботи з усунення недоліків у виконаних роботах проводяться підрядником за свій рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, останній 03.05.2023 прийняв від позивача електродвигун ВАО 2-560, 800 кВт, інв. № 711701.
Доказів на підтвердження того, що в момент передачі спірного електродвигуна замовник мав претензії до якості виконаних робіт матеріали справи не містять.
Крім того, господарський суд зазначає про те, що посилання відповідача на акт технічного огляду електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт, інв. № 711701 від 20.06.2023 та на акт № 23371 від 10.07.2023 спільного огляду електродвигуна ВАО 2-560, 800 кВт, інв. № 711701, господарським судом до уваги не приймається, оскільки даними актами зафіксовано факт виходу з ладу спірного електродвигуна вже після введення його в експлуатацію (та користування спірним двигуном протягом сорока восьми днів), а не в момент прийняття замовником виконаних робіт з ремонту спірного електродвигуна, що є підставою вважати, що дана обставина не предметом даного спору.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 307 335 грн 00 коп. підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 6.4 договору у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за виконані роботи, позивач розрахував та просить суд стягнути пеню у розмірі 91 445 грн 31 коп. за загальний період з 17.05.2023 по 14.02.2024.
Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, шестимісячний строк нарахування пені визначений ч.2 ст.232 Господарського кодексу України продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 17.05.2023 по 14.02.2024 у розмірі 91 445 грн 31 коп. суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано встановлений ч.2 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені, який продовжений на період дії карантину, та який закінчився 30.06.2023, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 17.05.2023 по 17.11.2023 та встановлено, що загальна сума пені за вказані періоди становить 68 539 грн 92 коп.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені інфляційні втрати в розмірі 6 757 грн 64 коп. за загальний період з травня 2023 року по січень 2024 року та 3% річних в розмірі 7 246 грн 63 коп. за загальний період з 04.05.2023 по 14.02.2023.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено що розрахунок останніх здійснено відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 307 335 грн 00 коп., пені в розмірі 68 539 грн 92 коп., 3% річних у розмірі 7 246 грн 63 коп., інфляційних втрат у розмірі 6 757 грн 64 коп.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Крім того, відповідачі просять суд зменшити розмір пені та 3% річних на 90%.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарський суд акцентує увагу на неможливості зменшення розміру пені, та 3% річних, оскільки відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження фінансового стану та жодного доказу неможливості своєчасно виконати зобов'язання. Таким чином, у випадку зменшення розміру пені та 3% річних вже буде нівелюватися принцип свободи договору, що є недопустимим. Відповідачі добровільно погодилися на такі умови договору.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський р-н, вул. Симбірцева, 1-а; код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма "Електропромремонт" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14; код ЄДРПОУ 25021316) 307 335 грн 00 коп. - основного боргу, 68 539 грн 92 коп. - пені, 7 246 грн 63 коп. - 3% річних, 6 757 грн 64 коп. - інфляційних втрат, 5 848 грн 19 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 12.06.2024.
Суддя І.А. Рудь