пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 червня 2024 року Справа № 903/405/24
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідачів:
1) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
2) Рівненської сільської ради Ковельського району
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України”
про визнання незаконним та скасування наказу, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями, зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача-1: Гаврилюк М. О., витяг з ЄДРПОУ;
від відповідача-2: н/з;
від 3-ї особи: н/з;
від прокуратури: Рішко А. В., прокурор, посвідчення № 071761 від 01.03.2023.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
23.04.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Рівненської сільської ради Ковельського району в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 26.11.2018 № 3-1243/15-18-СГ “Про затвердження матеріалів інвентаризації земель”, яким затверджено технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Забузької сільської ради Любомльського району Волинської області в частині земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:001:1893 площею 1,1740 га;
- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:001:1893 площею 1,1740 га в Державному земельному кадастрі;
- зобов'язати Рівненську сільську раду Ковельського району (44332, вул. Шкільна, 2, с. Рівне, Ковельський р-н, обл. Волинська, код ЄДРПОУ: 04332621) повернути Волинській обласній державній (військовій) адміністрації (43027, Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ - 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0723381500:05:001:1893 площею 1,1740 га.
При обґрунтуванні позовних вимог посилається на незаконне включення земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:001:1893 площею 1,1740 га до земель сільськогосподарського призначення, оскільки дана земельна ділянка належить до земель лісового фонду та з користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” не вилучалась.
Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.05.2024, запропоновано відповідачам надати відзив на позов, заперечення на відповідь, прокурору та позивачу - відповідь на відзив; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України”; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подати суду письмові пояснення щодо заявленого позову та наявні докази.
15.05.2024 відповідач-1 через систему “Електронний суд” подав відзив на позовну заяву в якому просить залишити позов без розгляду та у задоволенні позову відмовити. При цьому вказує, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої ДП “Центр державного земельного кадастру”, внесено відомості до Державного земельного кадастру, зокрема, про спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,1740 га, з присвоєнням кадастрового номеру 0723381500:05:001:1893, яка належить до земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Любомльського району Волинської області. Також звертає увагу суду, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка до розроблення матеріалів лісовпорядкування 2012 року була надана ДП “Ліси України”, оскільки матеріали лісовпорядкування не є документацією, яка згідно чинного законодавства встановлює категорію земель, а тому не може братися судом до уваги як доказ, що підтверджує належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Крім того, вважає, що наявні підстави залишити позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України, оскільки позивач наділений правом самостійно звернутися до суду з метою захисту інтересів держави, а сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Разом з тим, прокуратурою ставиться вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 26.11.2018 року № 3-1243/15-18-СГ, де фактично позов пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області). Однак, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору, відповідно, позовні вимоги, заявлені до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області не підлягають до задоволення. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
15.05.2024 відповідач-1 через систему “Електронний суд” подав клопотання про застосування строків позовної давності, при обґрунтуванні клопотання вказує, що в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган. Вважає, що як прокурор, так і позивач з урахуванням їх повноважень, починаючи із 2018 року мали можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконну на їх думку інвентаризацію земельних ділянок у межах встановленого законом строку позовної давності, чого прокурором зроблено не було, однак ні керівник Ковельської окружної прокуратури, ні Волинською обласною військовою адміністрацією не доведено належними доказами, коли саме Волинська обласна військова адміністрація, в інтересах якого подано позов, могло стати відомо про порушення її прав, а також про те, що Волинська обласна військова адміністрація в силу покладених на неї повноважень не могла дізнатися про таке порушення, а тому є необхідність у застосуванні строків позовної давності до спірних правовідносин. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
22.05.2024 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 52/1-956ВИХ-24 від 20.05.2024 в якій просить відхилити заперечення відповідача-1 наведені у відзиві. При цьому вказує, що з листа Поліського лісового офісу ДСГП "Ліси України" від 24.07.2023 № 1026/01-11/2-23 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723381500:05:001:1893 частково накладається на землі державного лісового фонду ДП "Прибузьке ЛГ" (на даний час - ДП "Ліси України") (квартал 11 виділ 17) Забузького лісництва. Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Прибузьке лісове господарство", укладеного у 2013 році, вбачається, що у кварталі 11 виділу 17 Забузького лісництва зростають дерева віком 25 років, що також підтверджується актом обстеження лісових насаджень Філії "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" від 12.10.2023, листом ВО "Укрдержліспроект" від 21.07.2023 № 684 та викопіюванням з Державного земельного кадастру. Щодо підстав представництва вказує, що згідно листа-відповіді Волинської облдержадміністрації від 16.10.2023 № 1201/01-19/2-23 остання повідомила про те, що заходи щодо усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями лісогосподарського призначення не вживались, при цьому висловлено позицію про неможливість звернення до суду у зв'язку обмеженим бюджетним фінансуванням. Листом від 25.03.2024 № 52/1-570 вих-24 прокурор повідомив Волинську обласну державну адміністрацію про те, що вживає заходів представницького характеру з метою повернення державі незаконно відчужених земель державного лісового фонду й усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду, у відповідь на який позивач не заявив про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом. Щодо скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області зазначає, що неоскарження прийнятого всупереч вимог закону рішення уповноваженого органу щодо розпорядження земельними ділянками державної власності матиме своїм наслідком залишення в силі незаконного рішення, що суперечитиме волі та інтересам суспільства, а також може призвести до його повторного виконання, а чинність рішення суб'єкта владних повноважень легітимізує перебування земельної ділянки у володінні чи користуванні іншої особи; порушує права власника, який нестиме негативні наслідки у випадку подальшого виконання такого рішення, тощо. Дана відповідь на відзив з додатками приєднана до матеріалів справи.
27.05.2024 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на клопотання про застосування строку позовної давності № 52/1-955ВИХ-24 від 20.05.2024 в яких просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про застосування строку позовної давності з підстав наведених у запереченні. Дані заперечення з додатками долучено до матеріалів справи.
Позивач, третя особа та відповідач-2 в судове засідання 29.05.2024 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомленні про час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвала суду від 29.04.2024) до їх електронного кабінету 29.04.2024.
Ухвалою суду від 29.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відкладено на 11.06.2024.
30.05.2024 прокурор через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання відповідача-1 про застосування строків позовної давності в якому просить відмовити у його задоволені. При цьому вказує, що з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 23.04.2024 (дата подання позовної заяви) останній діяв на усій території України, на час дії карантину та воєнного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк їх дії, відповідно прокурор звернувся з даним позовом у межах строків позовної давності. Дані заперечення з додатками приєднано до матеріалів справи.
30.05.2024 прокурор через систему «Електронний суд» подав заперечення на клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду в якому просить відмовити у його задоволені. При цьому вказує, що листом від прокуратурою 04.10.2023 за № 15- 167вих-23 Волинською обласною повідомлено Волинську обласну державну (військову) адміністрацію про факт часткового накладення спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення на землі лісового фонду, а також запропоновано вжити заходи у судовому порядку до повернення у державну власність спірної земельної ділянки. На згаданий лист Волинська обласна державна (військова) адміністрація листом від 16.10.2023 проінформувала обласну прокуратуру про те, що заходи у судовому порядку до повернення у державну власність спірної земельної ділянки не вживались, а також висловлено позицію щодо можливості подання позову до суду безпосередньо прокурором в інтересах адміністрації. Також зазначає, щл Ковельською окружною прокуратурою 25.03.2024 повідомлено Волинську обласну державну (військову) адміністрацію про намір звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Волинської області, а також роз'яснено право на оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі адміністрації, однак відповіді на даний лист не було надано. Звертає увагу суду, що позов у даній справі пред'явлено 12.04.2024, тобто через шість місяців з дня повідомлення Волинської обласної державної (військової) адміністрації про виявлені порушення (лист від 04.10.2023) та через 17 днів з моменту скерування повідомлення про наміри пред'явити відповідний позов (лист від 25.03.2024), тобто, прокурором надано достатній (розумний) строк (більше шести місяців) Волинській обласній державній (військовій) адміністрації для самостійного захисту інтересів держави, що останньою зроблено не було. Дані заперечення з додатками долучено до матеріалів справи.
Позивач, третя особа та відповідач-2 в судове засідання 11.06.2024 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомленні про час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвала суду від 29.05.2024) до їх електронного кабінету 30.05.2024.
Щодо клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Водночас, тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
В даному випадку прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Волинської обласної державної (військової) адміністрації.
Як стверджує прокурор, зазначеним органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для захисту інтересів держави.
Судом встановлено, що прокурором долучено до позовної заяви лист-відповідь Волинської облдержадміністрації лист від 16.10.2023 № 1201/01-19/2-23 у якому остання повідомила про те, що заходи щодо усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями лісогосподарського призначення не вживались, при цьому висловлено позицію про неможливість звернення до суду у зв'язку обмеженим бюджетним фінансуванням.
У листі від 25.03.2024 № 52/1-570 вих-24 заступник керівника Ковельської окружної прокуратури повідомив Волинську обласну державну адміністрацію про те, що вживає заходів представницького характеру з метою повернення державі незаконно відчужених земель державного лісового фонду й усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду. Вказав, що вирішує питання звернення з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з метою повернення спірної земельної ділянки.
Волинська облдержадміністрація у відповідь не висловилася про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом. Після того як їй стало відомо про можливе порушення інтересів держави (лист від 04.10.2023 № 15-1671 вих-23), заходів для їхнього захисту у судовому порядку не вжили. Це дозволило прокурору звернутися до суду у порядку представництва інтересів держави в особі цієї адміністрації. Остання заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила.
Зазначене вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.
Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі “Korolev v. Russia” пункт 33; рішення у справі “Menchinskaya v. Russia”, пункт 35).
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а у разі встановлення судом незаконності додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Окремо слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
Зокрема, Велика Палата зазначила, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали, такому зверненню тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив на місці відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні 11.06.2024 прокурор та представник відповідача-1 не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Відповідно до ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.06.2024.
Згідно із ч. 2 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 195, 234 ГПК України, господарський суд,-
повідомити учасників у справі про те, що розгляд справи по суті відбудеться 26 червня 2024 року о 12:30 год. в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 209.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Ухвала підписана 13.06.2024.
Суддя А. С. Вороняк