вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"05" червня 2024 р. Cправа № 902/233/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)
до: Тростянецької селищної ради (вул. Соборна, буд. 77, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю 121 450 грн.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з вимогами до Тростянецької селищної ради про звернення стягнення на нерухоме майно: будинок загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2866301005040); земельну ділянку загальною площею 0,1634 га, кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025 розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2866255505241) шляхом його продажу на електронному аукціоні на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № VIUPGA0000000975 від 04.07.2008 в розмірі 51 117,60 доларів США.
В обґрунтування позову позивач посилається на укладення з громадянином ОСОБА_1 , як позичальником, Кредитного договору № VIUPGA0000000975 від 04.07.2008, отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 23 693,20 доларів США, та зобов'язання останнього повернути суму кредиту і сплатити відсотки за його користування, у передбачені договором строки до 04.07.2018.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 04.07.2008 між Банком та громадянкою ОСОБА_2 укладено Договору іпотеки № VIUPGA0000000975, згідно з яким ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 65,1 кв.м та земельну ділянку загальною площею 0,1634 га, на якій розташований предмет іпотеки.
Позивач зазначає про порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором, що призвело до виникнення кредитної заборгованості, яка станом на 07.02.2024 склала 51 117,60 доларів США.
Позивач вказує про встановлення факту смерті ОСОБА_2 та включення переданого в іпотеку нерухомого майна до складу спадщини, яка рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.01.2023 у справі № 147/823/22 була визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області. 15.01.2024 за Тростянецькою селищною радою зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку, які є предметом Договору іпотеки № VIUPGA0000000975 від 04.07.2008.
З урахуванням зазначеного вище, позивач стверджує, що Тростянецька селищна рада, як власник відумерлого майна іпотекодавця, на підставі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набула статусу іпотекодавця, має всі його права та несе всі обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. У зв'язку із цим позивач просить суд звернути стягнення на нерухоме майно: будинок загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2866301005040); земельну ділянку загальною площею 0,1634 га, кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025 розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2866255505241) шляхом його продажу на електронному аукціоні на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № VIUPGA0000000975 від 04.07.2008 в розмірі 51 117,60 доларів США.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд, ухвалою від 05.03.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/233/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.04.2024. Одночасно судом залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_1 .
02.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 02.04.2024 (вх. № 01-34/3501/24 від 02.04.2024) представника позивача - адвоката Поліщук Т.В. про долучення до матеріалів справи рішення 65 сесії Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області 8 скликання від 09.08.2023 "Про прийняття нерухомого майна до комунальної власності Тростянецької селищної територіальної громади".
Цією ж датою (02.04.2024) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 02.04.2024 (зареєстроване Загальним відділом "Канцелярія суду" за вхідним номером № 01-34/3502/24) представника позивача - адвоката Поліщук Т.В. про долучення рішення 65 сесії Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області 8 скликання від 09.08.2023, яке за змістом є ідентичним клопотанню № б/н від 02.04.2024 (вх. № 01-34/3501/24 від 02.04.2024).
02.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 02.04.2024 (вх. № 01-34/3516/24 від 02.04.2024) представника позивача - адвоката Поліщук Т.В. про залишення без розгляду клопотання від 02.04.2024 про долучення доказів до матеріалів справи.
Дослідивши в судовому засіданні 02.04.2024 заяву представника позивача № б/н від 02.04.2024 (вх. № 01-34/3516/24 від 02.04.2024), суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення та залишив без розгляду клопотання представника позивача від 02.04.2024 про долучення до матеріалів справи рішення 65 сесії Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області 8 скликання від 09.08.2023, про що постановив відповідну ухвалу.
За наслідками судового засідання 02.04.2024, суд, ухвалою від 02.04.2024 відклав підготовче засідання на 23.04.2024.
15.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 15.04.2024 (вх. № 01-34/3989/24 від 15.04.2024) представника позивача - адвоката Поліщук Т.В. про поновлення пропущеного процесуального строку та долучення рішення 65 сесії Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області 8 скликання від 09.08.2023 "Про прийняття нерухомого майна до комунальної власності Тростянецької селищної територіальної громади" до матеріалів справи.
22.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 15.04.2024 (вх. № 01-34/4272/24 від 22.04.2024) селищного голови Тростянецької селищної ради Червонецької Л.І. про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача.
Дослідивши в судовому засіданні 23.04.2024 клопотання № б/н від 15.04.2024 (вх. № 01-34/3989/24 від 15.04.2024) та додані до нього матеріали, суд, з метою повного, об'єктивного, всебічного розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення та долучення доказів до матеріалів справи.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 05.06.2024, про що 23.04.2024 постановлено відповідну ухвалу.
04.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 04.06.2024 (вх. № 01-34/5828/24 від 04.06.2024) селищного голови Тростянецької селищної ради Червонецької Л.І. про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними матеріалами.
На визначену судом дату позивач та відповідач не з'явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 23.04.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін - 30.04.2024.
Третя особа - громадянин ОСОБА_1 правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, ухвалою суду від 23.04.2024, яка направлялась громадянину ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників учасників.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від учасників до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 05.06.2024 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
04.07.2008 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (наразі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») (далі Банк, позивач) та ОСОБА_1 (далі Позивальник) було укладено Кредитний договір № VIUPGA0000000975 (далі Кредитний договір), за змістом п. 1.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти на строк з 04.07.2008 по 04.07.2018 включно, у вигляді невідновлювлювальної кредитної лінії (далі кредит) у розмірі 23693,20 дол. США на покращення житлових умов, з них 20000,00 дол. США на покращення житлових умов шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 600,00 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, у момент надання кредиту, 175,54 дол. США - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 105,66 дол. США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 2812,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2. даного Договору.
Відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути кредит згідно порядку та в строки, вказані у п. 1.1. . Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абз. 1 п. 1.1. даного Договору.
Додатком № 2 до Кредитного договору є графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, який визначає порядок та терміни погашення кредиту, сплати відсотків і винагороди за користування кредитом. Вказаний додаток є невід'ємною частиною Кредитного договору.
Пунктами 2.2.2-2.2.4 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується, зокрема сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до пп. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 цього договору, а також відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, що зазначені в додатку № 2 до цього договору; здійснювати погашення кредиту в дату сплати відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, що зазначені в додатку № 2 до даного договору; повну сплату відсотків і винагороди зробити не пізніше дня фактичного повного погашення кредиту.
Згідно з п. 1.3 Кредитного договору, забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за даним Договором виступає іпотека житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 63,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані Банку з метою забезпечення зобов'язань за даним Договором.
Згідно п. 3.2. Кредитного договору кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього Договору, далі пені згідно розділу 4 цього Договору. Далі - простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частини суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана Позичальником понад суму щомісячного платежу) направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п. 6.8), далі - комісії, далі - відсотків, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеного в п. 1.1. Договору. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятись від суми щомісячного платежу. При несплаті винагороди, комісії ( у випадку її щомісячної сплати згідно п. 1.1. даного Договору або згідно п. 3.10 даного Договору), відсотків, і/або частини кредиту до остаточного дня періоду сплати, вони вважаються простроченими.
За змістом п. 5.1 Кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 1.4. Договору (0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні) за кожний день прострочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вище зазначеної пені Банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати/виплати.
Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених пп. 4.1, 4.2, 4.3 договору здійснюється протягом 3 (трьох) років від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане Позичальником.
Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору, даний Договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно п. 1.1. , а також сплати страхових платежів, згідно п.п. 2.1.3, 2.2.7 - набуває чинності з момент його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання Позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах визначених у них сум, і діє в обсязі виданих Позичальником коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.
Суд встановив, що Банк, на виконання Кредитного договору, надав Позичальнику кредит готівкові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2000 по 10.02.2024.
04.07.2008, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем (далі Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (далі Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки № VIUPGA0000000975, предметом якого є надання Іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 (далі Позичальник) перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.
Відповідно до п. 2 Договору іпотеки, за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавця за Кредитним договором від 04.07.2008 № VIUPGA0000000975, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем по: поверненню кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної лінії, у сумі 23693,20 дол. США на строк з 04.07.2008 по 04.07.2018 включно; погашення за Кредитним договором здійснюється в строк з 04.07.2008 по 04.07.2018, або у строки згідно графіку погашення кредиту (Додаток 2 по Кредитного договору); сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% відсотків за місяць у період сплати з 6 по 11 число кожного місяця; щомісячного надання грошових коштів (щомісячний платіж) у період сплати сумою не менше 394,51 дол. США гідно графіку погашення кредиту (Додаток 2 до Кредитного договору) для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість по кредиту, відсоткам, винагороді, комісії; сплаті винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно і п.7.2. Кредитного договору; сплаті пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту закожний день прострочки, але не менше 1 гривні. При ньому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вишезазначеної пені Банком не нараховується. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати Виконання зобов'язань зі сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструмента, а також сплати інших винагород, штрафів, пень та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі; сплаті в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, суми кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі (у разі порушення термінів оплати за зобов'язаннями (зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів).
Згідно з п. 4 Договору іпотеки, іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: - витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Кредитним договором та зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмету іпотеки; витрат на страхування предмету іпотеки, якщо ці витрати понесені Іпотекодержателем; збитків, завданих порушенням умов цього договору; витрат по реєстрації предмету іпотеки в Державному реєстрі іпотек, витрат по внесенню змін в запис у Державному реєстрі іпотек, витрат по виключенню запису про реєстрацію предмету іпотеки з Державного реєстру іпотек, а також по нотаріальному посвідченню цього договору, та всіх додаткових угод до нього, якщо такі витрати зроблені Іпотекодержателем; штрафних санкцій, передбачених цим договором; інших витрат/збитків, передбачених Кредитним договором.
Пунктом 7 Договору іпотеки визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 63,80 кв.м, житловою площею 49,30 кв.м. Майно належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого ОСОБА_3 , державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 701 від 15.07.2003. Майно передається в іпотеку з невід'ємними приналежностями, які знаходяться в ньому. Предмет іпотеки зареєстрований згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1415421 виданого КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 05.09.2003 за реєстраційним номером 1541553, про що зроблений запис у реєстрову книгу №ФЖ1 за реєстровим №86 у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,1634 га, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008 серія ЯЖ №272050, кадастровий номер 0524183202:03:002:0025 виданого на підставі рішення 10 сесії 5 скликання № 30 Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 07.06.2008.
В пункті 11 Договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 121 450,00 грн.
Відповідно до п. 16.7.1 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язання, передбаченого Кредитним договором, вони не будуть виконані.
Відповідно до п. 22 Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пп. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах Іпотекодержатель відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів № 1448 від 22.12.1997 року, якщо інше не передбачене законодавством, на день реалізації предмету іпотеки. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 50 % від вартості, яка зазначена в п. 11 цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною вище, ніж зазначена в цьому пункті.
Реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 23 Договору іпотеки).
Згідно з п. 28 Договору іпотеки, термін дії договору до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором, та всіма додатковими угодами до нього.
Вказаний Договір іпотеки підписаний уповноваженим представником Іпотекодержателя та Іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л.А. та зареєстровано в реєстрі 04.07.2008 за № 2122.
Судом встановлено, що 27.06.2012 ОСОБА_2 (Іпотекодавець) померла, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №666 від 25.06.2014, виданою виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. З якої також вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті проживала одиноко та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
За життя ОСОБА_2 належало на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявною в матеріалах справи Інформацією про державну реєстрацію іпотеки.
За ствердженням позивача, в порушення відповідних умов Кредитного договору та приписів законодавства Позичальником зобов'язання за Кредитним договором не виконано і станом на 05.07.2022 заборгованість ОСОБА_1 становила 169779,44 доларів США.
Враховуючи відсутність спадкоємців Іпотекодавця, з метою задоволення вимог кредитора спадкодавця Банк звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з заявою про визнання спадщини відумерлою.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.01.2023 у справі № 147/823/22 заяву АТ КБ «Приватбанк», про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Северинівка, Гайсинського (Тростянецького) району Вінницької області, яка складається із житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025, відумерлою і передано у власність територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.01.2023 у справі № 147/823/22 в апеляційному порядку не оскаржувалась та станом на дату розгляду даної справи набрало законної сили.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 по справі № 910/11595/13.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, вищенаведене рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.01.2023 у справі № 147/823/22, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
15.01.2024 за Тростянецькою селищною радою зареєстровано право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (номер відомостей про речове право: 53391370), а також на земельну ділянку кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025 номер відомостей про речове право: 53390530), що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Отже суд встановив, що станом на дату розгляду даної справи власником нерухомого майна, переданого в іпотеку за Договором іпотеки № VIUPGA0000000975 від 04.07.2008, є Тростянецька селищна рада.
З урахуванням зазначеного вище, позивач стверджує, що Тростянецька селищна рада, як власник відумерлого майна позичальника, на підставі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набула статусу Іпотекодавця, має всі його права та несе всі обов'язки за Договором іпотеки у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. У зв'язку із цим позивач просить суд звернути стягнення на нерухоме майно: будинок загальною площею 65,1 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2866301005040); земельну ділянку загальною площею 0,1634 га, кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025 розташовану за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2866255505241), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008 в розмірі 51 117,60 доларів США, що складається з 20 435,61 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 16 175,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4065,60 доларів США - заборгованість з комісії, 10 440,60 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, шляхом його продажу на електронному аукціоні.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
За приписами частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.
За змістом п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як було встановлено судом раніше, 04.07.2008 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (наразі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») та громадянином ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № VIUРGА0000000975.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Кредитний договір № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008, як належну підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у Банка та Позичальника взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та громадянином ОСОБА_1 правочину, суд встановив, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що Банк належним чином виконав зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредит у розмірі 20 000,00 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період 01.01.2020 по 10.02.2024.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ч. 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За умовами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).
Як передбачено частинами 1-3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Отже, за кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
З огляду на наведене, кредитний договір вважається виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як було встановлено судом раніше та передбачено в п. 1.1 Кредитного договору, термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до графіка погашення кредиту (додаток № 2 до даного договору), але не пізніше 04.07.2018.
Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди також визначено, що останній платіж за кредитним договором повинен бути здійснений 04.07.2018.
Судом встановлено, що Позичальник, в порушення взятих на себе зобов'язань, належним чином зобов'язання за Кредитним договором не виконав та не сплатив Банку відповідно до графіка погашення кредиту тіло кредиту, винагороду та відсотки за користування кредитом, у зв'язку із чим станом на 07.02.2024 за Кредитним договором № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008 залишилась непогашена заборгованість в загальному розмірі 51 117,60 доларів США та складається з: 20435,61 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 16175,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4065,60 доларів США - заборгованість з комісії; 10440,60 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахункам обліку заборгованості ОСОБА_1 за період з 01.01.2000 до 10.02.2024.
Протилежного суду не доведено, доказів належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та повернення кредитних коштів в порядку та строки, погоджені сторонами в Кредитному договорі, матеріали справи не містять.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки позичальник належним чином не виконав зобов'язання з повернення кредитних коштів в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, позичальник є таким, що допустив прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 608 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Суд зазначає, що своєю природою зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не є такими, що нерозривно пов'язані з особою позичальника.
Згідно з ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору та договору іпотеки) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Приписами статті 572 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору та договору іпотеки) визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 575 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час укладання кредитного договору та договору іпотеки) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату укладання договору іпотеки) іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Приписами статті 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.
Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.
Як було встановлено судом раніше, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 04.07.2008 між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки № VIUРGА0000000975, згідно з яким ОСОБА_2 , як Іпотекодавець, надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 63,80 кв.м, житловою площею 49,30 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,1634 га, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.06.2008 серія ЯЖ №272050, кадастровий номер 0524183202:03:002:0025 виданого на підставі рішення 10 сесії 5 скликання № 30 Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 07.06.2008.
В пункті 11 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 121 450,00 грн.
Судом було встановлено, що 27.06.2012 Іпотекодавець - ОСОБА_2 померла, що підтверджено довідкою № 666 від 25.06.2014, виданою виконкомом Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. З якої також вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті проживала одиноко та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.01.2023 у справі № 147/823/22 визнано спадщину, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Северинівка, Гайсинського (Тростянецького) району Вінницької області, яка складається із житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025, відумерлою і передано у власність територіальної громади в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.
Зазначене рішення Тростянецького районного суду Вінницької області в апеляційному порядку не оскаржувалось та станом на дату розгляду даної справи набрали законної сили.
Згідно положень ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Згідно з ч. 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням.
За змістом ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Частиною 4. ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Судом було встановлено, що 15.01.2024 державним реєстратором виконавчого комітету Тростянецької селищної ради Вінницької області Меркотан О.О. проведено державну реєстрацію за Тростянецькою селищною радою права власності на: житловий будинок загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , номер об'єкта в РПВН 1541553, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2866301005040; земельну ділянку кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025, площею 0,1634 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2866255505241, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 364694649 від 06.02.2024 та № 365317198 від 10.02.2024.
Отже матеріалами справи підтверджується, що станом на дату розгляду даної справи власником нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 65,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025, площею 0,1634 га, яке є предметом Договору іпотеки № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008, є Тростянецька селищна рада.
Відповідно до ч. 4 ст. 1277 Цивільного кодексу України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.
Отже, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу.
Стаття 1231 Цивільного кодексу України встановлює, що до спадкоємців переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем; моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; та обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за його життя.
Водночас суд зазначає, що статтею 1231 Цивільного кодексу України не визначено обов'язок спадкоємця виконувати договірні зобов'язання, боржником за якими був спадкодавець, а частина 4 статті 1277 ЦК України не відсилає до інших статей, які передбачають обов'язок спадкоємців задовольнити інші вимоги кредитора, зокрема до статті 1282 ЦК України.
Відтак, несплата кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не є майновою шкодою, а отже заборгованість за кредитним договором не підпадає під положення статті 1231 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 523 Цивільного кодексу України встановлено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той же час, приписами статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.
Приписами статті 589 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на дату укладання кредитного договору та договору іпотеки) встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 23 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що Тростянецька селищна рада набула право власності на майно, яке було предметом іпотеки за Договором іпотеки № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008, то на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку» Тростянецька селищна рада набула статус Іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за Договором іпотеки.
Відповідно до частин 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Як було встановлено судом раніше та узгоджено в підп. 18.8 пункту 18.8 договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання Позичальником якого-небудь із зобов'язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано. У разі порушення Іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за Кредитним договором у випадках: - порушення Позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; - порушення Іпотекодавцем якого-небудь із зобов'язань, передбачених цим договором; - виявлення Іпотекодержателем погіршення стану предмета іпотеки та (або) нецільового використання предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад норми нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки; - порушення господарським судом справи про відновлення неплатоспроможності чи визнання банкрутом позичальника, чи при визнання недійсними установчих документів позичальника, чи про скасування державної реєстрації Позичальника; - прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію Позичальника; - встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в Кредитному договорі або в цьому договору; - припинення (реорганізації, ліквідації) юридичної особи Позичальника; - смерті Іпотекодавця; - порушення кримінальної справи відносно Іпотекодавця.
Відповідно до п. 22 Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пп. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах Іпотекодержатель відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів № 1448 від 22.12.1997 року, якщо інше не передбачене законодавством, на день реалізації предмету іпотеки. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 50 % від вартості, яка зазначена в п. 11 цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною вище, ніж зазначена в цьому пункті.
Реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 23 Договору іпотеки).
Згідно з п. 28 Договору іпотеки, термін дії договору до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором, та всіма додатковими угодами до нього.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано жодною із сторін справи шляхом подання відповідних доказів, що внаслідок неналежного виконання Позичальником ОСОБА_1 , зобов'язань за Кредитним договором, станом на дату розгляду даної справи заборгованість за вказаним договором становить 51 117,60 доларів США та складається з: 20435,61 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 16175,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4065,60 доларів США - заборгованість з комісії; 10440,60 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Протилежного матеріали справи не містять.
Отже, оскільки судом встановлено факт неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008, внаслідок чого за Кредитним договором утворилась заборгованість в загальній сумі 51 117,60 грн, враховуючи, що основне зобов'язання Кредитний договір № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008, не припинено, а також з урахуванням того, що Тростянецька селищна рада набула право власності на нерухоме майно, яке було предметом Договору іпотеки № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008, що укладений між Банком та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, а відтак, відповідач на підставі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набув статус Іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за Договором іпотеки, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з підстав наведених вище.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задоволити.
Звернути стягнення на нерухоме майно: будинок загальною площею 65,1 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2866301005040); земельну ділянку загальною площею 0,1634 га, кадастровий номер: 0524183202:03:002:0025 розташовану за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна: 2866255505241), шляхом його продажу на електронному аукціоні в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) за Кредитним договором № VIUРGА0000000975 від 04.07.2008 в розмірі 51 117,60 доларів США, що складається з 20 435,61 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 16 175,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4065,60 доларів США - заборгованість з комісії, 10 440,60 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Стягнути з Тростянецької селищної ради (вул. Соборна, буд. 77, смт. Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300; код ЄДРПОУ 04326224) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) 2 422 грн. 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення направити надіслати сторонам, представникам позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - до електронних кабінетів в ЄСІТС. Третій особі громадянину ОСОБА_1 - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 13 червня 2024 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )