13.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3480/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024р.
(суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 09.02.2024р.) у справі
за позовом Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 у розмірі 43 240,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" заборгованість за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020р., у розмірі 43 240,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як вантажовідправником, свого обов'язку з оформлення перевізних документів, а саме: в результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні № 57952525 фактична вага вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у розмірі 43 240,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення зазначеної вище суми.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що позивач не надав суду доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній № 45239183 та комерційному акті стосовно того, що у вказаних документах різні дані щодо маси вантажу у вагоні № 57952525, в судовому рішенні не зазначено які збитки поніс позивач.
Скаржник вважає, що невірне зазначення маси вантажу у накладній не завдало збитків залізниці, як і не спричинило негативних наслідків, а штраф не має компенсаторного характеру, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача.
З огляду на відсутність збитків, обсяг відповідальності не є розумним і міг би бути зменшений за судовим рішенням.
Скаржник вказує на те, що підприємство вантажовідправника знаходиться у тяжкому фінансовому стані, має боргові, поточні та довгострокові зобов'язання, працює на межі виробничих можливостей у період воєнного стану, зазнало пошкоджень виробничих об'єктів під час ракетних обстрілів, що спричинило понесення збитків, а сплата таких стягнень створює загрозу доведення вантажовідправника до банкрутства. Розділ VІ Закону України “Про залізничний транспорт”, який присвячений, у тому числі, питанню відповідальності на залізничному транспорті, не містить жодної безпосередньої вказівки на те, що невідповідність даних маси вантажу, вказаних у залізничній накладній, засвідчену актами залізниці, закон визначає підставою для відповідальності у вигляді штрафу.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законними та обгрунтованими, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.
В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає на тому, що недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, Позивач зауважує на тому, що штраф, відповідно до ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Позивач вказує на те, що штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу; позивач заперечує проти зменшення розміру штрафу, так як для цього відсутні правові підстави.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3480/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024р. у справі № 904/3480/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
11.03.2024р. матеріали справи № 904/3480/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
В липні 2022 р., по накладній № 45239183, зі станції Ароматна Придніпровської залізниці Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснено відправлення вагону № 57952525 на станцію Добропілля Донецької залізниці.
Відповідно до накладної № 45239183, масу вантажу визначено відправником на вагонних вагах 150т.
Вантажовідправником є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною є ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”
По прибуттю вагону на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 454502/43 від 20.07.2022р..
Перевіркою було виявлено в накладній № 45239183 у вагоні № 57952525 вказана маса вантажу 68 900 кг, а фактично встановлено 70 900 кг, що на 2000кг більше, ніж вказано у накладній та більше вантажопідйомності вагону.
Комерційним актом № 454502/43 від 20.07.2022р. засвідчено, що при контрольному зважуванні вагону № 57952525 в документі зазначається: вугілля кам'яне марки Г-газовий, навалом, вантаж розміщено та закріплено згідно з п. 3.1 гл. 14 додатку 3 до СМГС. Нетто 68 900 кг, тара з документу 24600 кг, в/п 69 500 кг. В дійсності виявилось: вантаж вугілля, брутто 95500 кг, тара з документу 24600 кг, нетто 70 900 кг, що більше маси зазначеної в документі на 2000кг та вантажопідйомності на 1400 кг. Зважування проводилося на справних повірених 150т вагонних вагах № 10 станції Павлоград І (повірка 11.07.2022р.) без відчеплення, при повній зупинці прийомоздавальником Захарова О.В. в присутності ДС Мордас В.І., приймальника поїздів Соломонова В.В. ОВР Пучинський С.М.. Навантаження нижче рівня бортів 10-40 см, вантаж марковано продольними борознами, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний, без дверний, люка зачинені, течі та слідів течі вантажу немає.
Згідно акту загальної форми № 557 від 23.07.2022р. складеному на станції Павлоград І Придніпровської залізниці комерційна несправність вагону завантажено понад вантажопідйомність: виправлено силами вантажовідправника шляхом вивантаження залишків вантажу в кількості 2000 кг. Після регулювання ваги, виконано зважування вагона на справних повірених вагах № 10 станції Павлоград І (повірка 11.07.2022р.) без відчеплення при повній зупинці виявилося: брутто 93 500 кг, тара з документу24000/24600 кг, нетто 68 900 кг. Початок затримки вагону 19.07.2022р. о 12 год. 10 хв, закінчення затримки вагона 23.07.2022р. о 17 год. 10 хв. Навантаження в вагоні нижче бортів, рівномірне, промарковане вапном. В технічному відношенні вагон справний, без дверний, люка щільно зачинені. Течі та слідів течі вантажу не має. Вагон слідує на станцію призначення.
Листом № 3/2520 від 22.07.2022р. відповідач повідомив регіональне відділення "Придніпровська залізниця" що надлишки перевантаження вагона № 57952525 в кількості 2 000 кг, вивантажених по 14 колії Північного парку будуть забрані самовивозом.
З посиланням на п. 122, 118 Статуту залізниць України (далі - Статут), за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу позивач нарахував штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення у зазначених вагонах, у сумі 43 240 грн.
Відповідач штраф, у розмірі 43 240 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.
За наслідками розгляду позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
Відповідно до підп. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
У відповідності до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011р.), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Як зазначалось вище, залізнична накладна № 45239183 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу, тощо.
Відтак, залізнична накладна № 45239183 є договором на перевезення вантажів залізничним транспортом у міжнародному сполученні.
Так, у вказаній накладній, правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника Бєспалова Налатія Вікторівна, “ЕЦП” від 19.07.2022р. (а.с.7).
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниці України, вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Згідно з п. 28 Правил № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.
Отже, наведеної норми свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до ст. 921 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Положеннями ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.
З матеріалів справи вбачається, що перевіркою було виявлено в накладній № 45239183 у вагоні № 57952525 вказана маса вантажу 68 900 кг, а фактично встановлено 70 900 кг, що на 2000кг більше, ніж вказано у накладній та більше вантажопідйомності вагону.
Так, комерційним актом № 454502/43 від 20.07.2022р. було засвідчено, що при контрольному зважуванні вагону № 57952525 в документі зазначається: вугілля кам'яне марки Г-газовий, навалом, вантаж розміщено та закріплено згідно з п. 3.1 гл. 14 додатку 3 до СМГС. Нетто 68 900 кг, тара з документу 24600 кг, в/п 69 500 кг. В дійсності виявилось: вантаж вугілля, брутто 95500кг, тара з документу 24600 кг, нетто 70 900 кг, що більше маси зазначеної в документі на 2000кг та вантажопідйомності на 1400 кг. Зважування проводилося на справних повірених 150 т вагонних вагах № 10 станції Павлоград І (повірка 11.07.2022) без відчеплення, при повній зупинці прийомоздавальником Захарова О.В. в присутності ДС Мордас В.І., приймальника поїздів ОСОБА_1 . ОВР Пучинський С.М.. Навантаження нижче рівня бортів 10-40 см, вантаж марковано продольними борознами, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний, без дверний, люка зачинені, течі та слідів течі вантажу немає.
Згідно акту загальної форми № 557 від 23.07.2022р. складеному на станції Павлоград І Придніпровської залізниці комерційна несправність вагону завантажено понад вантажопідйомність: виправлено силами вантажовідправника шляхом вивантаження залишків вантажу в кількості 2000 кг. Після регулювання ваги, виконано зважування вагона на справних повірених вагах № 10 станції Павлоград І (повірка 11.07.2022р.) без відчеплення при повній зупинці виявилося: брутто 93 500 кг, тара з документу24000/24600 кг, нетто 68 900 кг. Початок затримки вагону 19.07.2022р. о 12 год. 10 хв, закінчення затримки вагона 23.07.2022р. о 17 год. 10 хв. Навантаження в вагоні нижче бортів, рівномірне, промарковане вапном. В технічному відношенні вагон справний, без дверний, люка щільно зачинені. Течі та слідів течі вантажу не має. Вагон слідує на станцію призначення.
Листом № 3/2520 від 22.07.2022 відповідач повідомив регіональне відділення "Придніпровська залізниця" що надлишки перевантаження вагона № 57952525 в кількості 2000 кг, вивантажених по 14 колії Північного парку будуть забрані самовивозом.
Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.
Згідно з нормами ст. 122 Статуту, підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п.п. 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Провізна плата за вагон № 57952525 відповідно до накладної № 45239183 становить 8 648 грн. 00 коп..
З огляду на те, що в перевізному документі неправильно зазначено масу вантажу, наведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати, за допущене порушення, на суму 43 240 грн. 00 коп. (8 648 грн. 00 коп. х 5) визнано судом першої інстанції обґрунтованим та арифметично вірним.
В силу положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема шляхом застосування штрафних санкцій.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушені вищевказані вимоги Статуту залізниць України, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у накладній, у загальному розмірі 43 240 грн. 00 коп., є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Крім того, слід зазначити, що в постанові Верховного Суду України у справі № 917/964/17 від 22.03.2018р. вказано, що при у розгляді справ, про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.
Вказана правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.11.2019р. у справі №914/2339/17, від 23.07.2018р. у справі №905/2314/17, від 27.03.2020р. у справі №917/500/19.
Підстави вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням відсутні, оскільки такий штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17.
Щодо посилань скаржника на можливість зменшення розміру штрафних санкцій за судовим рішенням, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 217 ГК України).
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018р. у справі №916/65/18 висловив таку позицію щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки: "Суд зазначає, що враховуючи приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п.п. 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов'язана зі збитками залізниці та їх наслідками.
Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд враховує і те, що ст.ст. 2, 11 Закону України від 04.07.1996р. № 273 (із змін. і доп.) "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Посилання Скаржника на те, що підприємство вантажовідправника знаходиться у тяжкому фінансовому стані, колегя суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
За приписами ст.42 ГК України, підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
У даному випадку, саме відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційний судом та спростовуються вищевикладеним.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2024р. у справі № 904/3480/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін