Постанова від 13.06.2024 по справі 904/6247/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6247/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2024р.

(суддя Фещенко Ю.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 02.02.2024р.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 70 234 грн. 76 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" заборгованість за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 70 234 грн. 76 коп. Ціна позову складається з наступних сум: 66 033 грн. 05 коп. - основний борг; 1 656 грн. 74 коп. - пеня; 1 183 грн. 27 коп. - інфляційні втрати; 1 361 грн. 70 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем, у період з листопада 2022 р. по березень 2023 р., теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, в сумі 66 033 грн. 05 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі п. 45 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, за загальний період прострочення з 02.01.2023р. по 16.11.2023р., в сумі 1 656 грн. 74 коп. На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, за період з 02.01.2023р. по 16.11.2023р., у сумі 1 183 грн. 27 коп., а також 3% річних, за загальний період прострочення з 02.01.2023р. по 16.11.2023р., в сумі 1 361 грн. 70 коп.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в частині вимог про стягнення вартості, що не підтверджена належними первинними документами, та розглядати справу за правилами загального позовного провадження, а також, у випадку задоволення позову, надати відстрочку у сплаті заборгованості до 31.07.2024р., посилаючись на таке:

- позивачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами заявлену суму заборгованості;

- закон визначає обов'язок споживача оплачувати лише за фактично спожиті комунальні послуги, натомість позивач не надав належних та допустимих доказів обсягу фактично спожитої відповідачем теплової енергії. Позивач зазначає певну кількість тепла у Гкал, яка нібито спожита у будинку, однак у жодному документі не зазначає реальних показників вузла обліку, їхніх дат та посад і прізвищ осіб, які їх знімають;

- позивач не надав доказів вказаного ним розміру опалювальної площі будівлі, не зазначив звідки взята така інформація, як саме вона розрахована. Також позивач не зазначив, яким є тариф, тобто вартість 1 Гкал, а також документа, яким така вартість встановлена;

- позивач заявляє до стягнення значні суми, однак не обґрунтовує їх документом про встановлення тарифу, про спожитий обсяг, не надає відповідного належного розрахунку всупереч вимогам пункту 3 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Відтак дана справа не є простою, потребує встановлення обставин щодо підстав нарахування відповідних сум, також потрібно врахувати, що результат такого спору позивач використовуватиме вже як практику у наступних спорах, тому задля досягнення цілей господарського судочинства її розгляд недоцільно здійснювати у спрощеному провадженні, оскільки є необхідність витребування доказів у справі;

- 17.03.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19), та протягом 30-ти днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. В Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" було введено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023р. № 651, скасовано з 01.07.2023р.. Отже, нарахування пені до 01.08.2023 є протиправним. Натомість позивач нарахував пеню за період, де включено час з 02.01.2023р. та 01.08.2023р., коли карантин ще не був скасований, тобто підстави для нарахування відповідачу пені за цей час відсутні.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він просив суд, у разі пропуску строку подачі відзиву на позовну заяву, не враховувати позицію відповідача, яка викладена у ньому, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у разі з'ясування судом факту пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, позивач просить суд не враховувати позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву;

- факт поставки теплової енергії, у період з листопада по грудень 2022 р. та з січня по березень 2023 р., підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 (акт № 765 від 03.11.2022р. про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку та акт від 23.03.2023р. б/н про припинення подачі теплоносія). Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022р. № 760 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 років"; рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023р. № 338 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років");

- у будинку АДРЕСА_1 встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 04.08.2016р. б/н та актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020р. б/н та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 240494 від 31.08.2020р.. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення. АТ "Криворізька теплоцентраль" долучала до позовної заяви інформацію щодо житлового будинку АДРЕСА_1 . Дана інформація містить загальний обсяг споживання послуги для всього будинку. Однак, у будинку 29 встановлено два прилади обліку теплової енергії, щодо приладу Січ-М 2160 (обслуговує квартири № 5-32) АТ "Криворізька теплоцентраль" долучала акт введення в експлуатацію та акт повірки вузла обліку. Квартири АДРЕСА_2 , яке належить ТОВ "Аграрні технології" обслуговуються приладом обліку теплової енергії Січ-М 2161, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 04.08.2016р. № 1534, актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020р. б/н, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 240495 від 31.08.2020р. та актом від 04.09.2023р. № 318;

- АТ "Криворізька теплоцентраль" надає детальний розрахунок обсягу послуги з постачання теплової енергії ТОВ "Аграрні технології" за адресою: вулиця Федора Караманиць, будинок 29, приміщення 48, за період з листопада 2022 р. по березень 2023 р., в якому зазначаються загальний обсяг споживання теплової енергії на будинок, враховуючи покази одного приладу, який обслуговує саме квартири АДРЕСА_3 , та нежитлове приміщення № 48, яке належить ТОВ "Аграрні технології";

- позивач звертає увагу, що обсяг спожитої теплової енергії приміщенням відповідача та нарахування за спожиту теплову енергію залишаються незмінним та відповідають тим, що заявлені в позовній заяві. На підтвердження своєї позиції АТ "Криворізька теплоцентраль" надає акти фіксації показів приладу обліку, за період з листопада 2022 р. по березень 2023 р.;

- вартість 1 Гкал у період, за який стягується заборгованість, складає - 5 344 грн. 26 коп. Гкал (з ПДВ) (4 453 грн. 55 коп. без ПДВ), дана вартість зазначена в актах передачі-прийняття теплової енергії, які направлялись на адресу відповідача. Тариф встановлено рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.10.2021р. №529 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії АТ "Криворізька теплоцентраль" з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади". Даний тариф встановлено на опалювальний період 2021/2022 р.р. та на опалювальний період 2022/20203 не змінювався у зв'язку з воєнним станом;

- відповідач визнав нарахування, які здійснило АТ "Криворізька теплоцентраль" та відповідно тарифи, за якими здійснено нарахування, що підтверджується частковою оплатою заборгованості, на суму 5 000 грн. 00 коп., відповідно до платіжної інструкції №6483 від 03.11.2023р.;

- вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2024р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 66 033 грн. 05 коп. основного боргу, 713 грн. 16 коп. пені, 1 183 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 1 361 грн. 70 коп. 3% річних та 2 647 грн. 94 коп. частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір заявлених до стягнення сум відповідно до належним чином оформлених первинних документів та розстрочити його виконання.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає, що рішення суду в зазначеній справі було ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме: судом першої інстанції не враховано, що Позивачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами заявлену суму заборгованості, Позивач не надав належних та допустимих доказів обсягу фактично спожитої Відповідачем теплової енергії, Позивач зазначає певну кількість тепла у Гкал, яка нібито спожита у будинку, однак у жодному документі не зазначає реальних показників вузла обліку, їхніх дат та посад і прізвищ осіб, які їх знімають, Позивач не надав, яким є тариф, тобто вартість 1 Гкал, а також документа, яким така вартість встановлена.

Скаржник вважає, що Позивач заявляє до стягнення дуже значні суми, однак не обґрунтовує їх документом про встановлення тарифу, про спожитий обсяг, не надає відповідного належного докладного розрахунку всупереч вимогам п.3 ч.2 ст.8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

На думку Скаржника, заявлений Позивачем обсяг спожитої теплової енергії не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а також відсутні прозорі та розумні розрахунки.

Скаржник вважає, що Відповідач не має правових підстав для підписання актів щодо прийняття такого значного обсягу теплової енергії за непомірно високою ціною для юридичних осіб.

Ненадання обґрунтованих розрахунків, на думку Скаржника, свідчить про те, що у споживача не могло виникнути обов'язку щодо їх оплати, а тим більше для застосування відповідальності за неоплату сум, нарахованих поза показниками засобів обліку, а також без жодних обґрунтувань.

Скаржник зазначає на тому, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного суду щодо надмірного розміру заявлених Позивачем пені, інфляційних витрат та 3% річних, викладену в постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Крім того, Скаржник вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи було помилково визначено категорію справи як малозначну, що потягнуло за собою порушення права Відповідача на розгляд справи у загальному провадженні. При цьому, на думку Скаржника, дана справа не є простою, автоматичною, потребує встановлення обставин щодо підстав нарахування відповідних сум, також треба врахувати що результат такого спору позивач використовуватиме вже як практику у наступних спорах, тому задля досягнення цілей господарського судочинства її розгляд недоцільно здійснювати у спрощеному провадженні, оскільки є необхідність витребування доказів у справі. Відповідач є невеликим Товариством, для якого оплата такої суми є вкрай обтяжливою, тобто для Відповідача вказана ціна позову є істотною, а спір має значним для сторони відповідача. Крім того, розрахована позивачем сума є помилковою та надмірною, відповідач не може погодитись із позовом. Відтак з справа не є простою, потребує встановлення обставин на строків оплати, тому задля досягнення цілей господарського судочинства її розгляд недоцільно здійснювати у спрощеному провадженні, оскільки є необхідність витребування доказів у справі, а також залучення до розгляду справи третіх осіб.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

АТ "Криворізька теплоцентраль" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає на тому, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2024р. по справі №904/6247/23 є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

АТ «Криворізька теплоцентраль» заперечує проти тверджень, зазначених в апеляційній скарзі Відповідача по справі та вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Факт поставки теплової енергії, у період листопад-грудень 2022р., січень-березень 2023р., підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 (акт №765 від 03.11.2022р., про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку та акт від 23.03.2023р. б/н про припинення подачі теплоносія, копії актів додавалися до позовної заяви). Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону (Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 28.09.2022р. №760 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років». Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 23.03.2023р. №338 «Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років».

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору).

В будинку АДРЕСА_1 встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 04.08.2016 б/н та актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020 б/н та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 240494 від 31.08.2020. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Позивач вказує на те, що долучав до позовної заяви інформацію щодо житлового будинку АДРЕСА_1 . Дана інформація містить загальний обсяг споживання послуги для всього будинку. Однак, у будинку 29 встановлено два прилади обліку теплової енергії, щодо приладу Січ -М 2160 (обслуговує квартири №5-32) АТ «Криворізька теплоцентраль» долучала акт введення в експлуатацію та акт повірки вузла обліку. Квартири АДРЕСА_2 , яке належить ТОВ «Аграрні технології» обслуговуються приладом обліку теплової енергії Січ -М 2161, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 04.08.2016р. №1534, актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020р. б/н, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 240495 від 31.08.2020р. та актом від 04.09.2023р. №318.

Позивач зауважує на тому, що до відповіді на відзив на позовну заяву надавав детальний розрахунок обсягу послуги з постачання теплової енергії ТОВ «Аграрні технології» за адресою: вул. Федора Караманиць, буд. 29, приміщення 48., за період листопад 2022р. - березень 2023р., в якому зазначаються загальний обсяг споживання теплової енергії на будинок, враховуючи показники одного приладу, який обслуговує саме квартири АДРЕСА_2 , яке належить ТОВ «Аграрні технології». Обсяг спожитої теплової енергії приміщенням Відповідача та нарахування за спожиту теплову енергію залишаються незмінним та відповідають тим, що заявлені в позовній заяві. На підтвердження своєї позиції АТ «Криворізька теплоцентраль» надавалися акти фіксації показників приладу за період листопад 2022-березень 2023р.р..

Щодо розбіжностей у Детальному розрахунку обсягу послуги з постачання теплової енергії ТОВ «АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» про які скаржник заявляє в апеляційній скарзі, Позивач вказує на те, що Скаржник не зазначав про це під час розгляду справи судом першої інстанції, та що графа «загальний обсяг спожитої теплової енергії на опалення нежитлового приміщення» складається з графи «обсяг спожитої теплової енергії на опалення нежитлового приміщення, Гкал» + графа «обсяг теплової енергії витрачений на загальнобудинкові потреби опалення нежитлового приміщення, Гкал» та з урахуванням графи «коригування між фактичними та звітними показниками вузла комерційного обліку, Гкал.». Ніяких завищень розрахунок не містить.

Крім того, Позивач звертає увагу на те, що Відповідач визнав нарахування, які здійснило АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідно тарифи за якими здійснено нарахування, що підтверджується частковою оплатою заборгованості, на суму 5 000,00 грн..

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/6247/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2024р. у справі № 904/6247/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/6247/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2024р. у справі №904/6247/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 241408070 від 22.01.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" є власником нежилого приміщення 48 у будинку 29 по вулиці Ватутіна (нова назва - Федора Караманиць), що у місті Кривому Розі (а.с.10).

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017р. перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль". У зв'язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018р. внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу. Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011р. «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (копія рішення додається) до ДП «Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Таким чином, з 01.10.2013р. виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 29 по вулиці Ватутіна (нова назва - Федора Караманиць) є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач, виконавець).

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021р. на своєму офіційному сайті: https://tec.dp.ua було розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за посиланням: https://tec.dp.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pronadannya-poslugy-z -postachannya-teplovoyi-energiyi/, який є публічним договором приєднання (далі - типовий договір).

Позивач зазначає, що 01.11.2021р. між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" укладено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії.

Даний типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами № 2067/жб /1 від 01.11.2021р..

Відповідно до п. 5 типового договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України (п. 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору).

Згідно з п. 4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до п. 5 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: обсягу теплової енергії на втілення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі - Методика № 315). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 договору).

Відповідно до п. 30 вказаного договору, плата за послуги постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021. №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Відповідно до п. 41 договору, споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж;) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (п. 45 договору).

Згідно з п. 47 договору, оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п. 51, 52 договору).

Факт поставки теплової енергії, у період з листопада 2022 р. по березень 2023р. підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме:

- Актом № 765 від 03.11.2022р., про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.30);

- Актом від 23.03.2023р. б/н про припинення подачі теплоносія в будівлю житлового будинку № 29, що по вул. Федора Караманиць у місті Кривому Розі (а.с.31).

- рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 28.09.2022р. № 760 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 років" (а.с.32);

- рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 23.03.2023р. № 338 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років" (а.с.33).

Відповідно до умов п. 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Згідно з приписами п. 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Пунктом 2 Правил № 830 встановлено, що опалювана площа (об'єм) приміщення - це загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.

У будинку 29, що по вулиці Ватутіна (нова назва - Федора Караманиць) у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 04.08.2016р. б/н та актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020р. б/н та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 240494 від 31.08.2020р.. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, загальна площа 4-поверхового житлового будинку за адресою: вулиця Ф. Караманиць, 29 (стара назва - вулиця Ватутина) складає - 4 768,0 м2. Фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії житловим будинком за адресою: вулиця Ф. Караманиць, 29 (стара назва - вулиця Ватутина), за період з 01.11.2021р. по 31.03.2023р. наступне: у листопаді 2021 р. - 46,41 Гкал; у грудні 2021 р. - 60,96 Гкал; у січні 2022 р. - 69,71 Гкал; у лютому 2022 р. - 46,42 Гкал; у березні 2022 р. - 49,24 Гкал; у листопаді 2022 р. - 35,78 Гкал; у грудні 2022 р. - 54,74 Гкал; у січні 2023 р. - 62,78 Гкал; у лютому 2023 р. - 61,89 Гкал; у березні 2023 р. - 35,10 Гкал.

Загальна площа нежитлового приміщення "Аграрні технології України" згідно з договором № 2067/жб/1 від 01.11.2021р., за адресою: вулиця Ф. Караманиць, 29 (стара назва - Ватутина) приміщення 48 - 286,4 м2 (відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно).

Так, позивачем було долучено до матеріалів справи інформацію щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , яка містить загальний обсяг споживання послуги для всього будинку.

Як зазначає позивач, у будинку 29 встановлено два прилади обліку теплової енергії. Щодо приладу Січ-М 2160 (обслуговує квартири № 5-32) АТ "Криворізька теплоцентраль" було долучено акт введення в експлуатацію та акт повірки вузла обліку. Квартири АДРЕСА_2 , яке належить ТОВ "Аграрні технології", обслуговуються приладом обліку теплової енергії Січ-М 2161, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 04.08.2016р. № 1534, актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020р. б/н, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 240495 від 31.08.2020р. та актом від 04.09.2023р. № 318.

АТ "Криворізька теплоцентраль" було складено та долучено до матеріалів справи розрахунок обсягу послуги з постачання теплової енергії ТОВ "Аграрні технології" за адресою: вулиця Федора Караманиць, будинок 29, приміщення 48, за період з листопада 2022 р. по березень 2023 р., в якому зазначено загальний обсяг споживання теплової енергії на будинок, враховуючи покази одного приладу, який обслуговує саме квартири АДРЕСА_3 , та нежитлове приміщення №48, яке належить ТОВ "Аграрні технології".

В період з листопада 2022 р. по березень 2023р. позивачем щомісяця складались та надсилались для підписання відповідачу Акти передачі-прийняття теплової енергії, а саме:

- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 25720 від 30.11.2022р., складений позивачем про те, що відповідачеві у листопаді 2022 р. поставлено 1,48 Гкал теплової енергії, на суму 9 833 грн. 44 коп. та надано послугу з абонентського обслуговування, на суму 8 грн. 00 коп. (а.с.36);

- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 30729 від 31.12.2022р., складений позивачем про те, що відповідачеві у грудні 2022 р. поставлено 2,75 Гкал теплової енергії, на суму 14 696 грн. 71 коп. та надано послугу з абонентського обслуговування, на суму 8 грн. 00 коп. (а.с.39);

- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 397 від 31.01.2023р., складений позивачем про те, що відповідачеві у січні 2023 р. поставлено 2,59 Гкал теплової енергії, на суму 13 841 грн. 63 коп. та надано послугу з абонентського обслуговування, на суму 8 грн. 00 коп. (а.с.42);

- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 4050 від 28.02.2023р., складений позивачем про те, що відповідачеві у лютому 2023 р. поставлено 4,14 Гкал теплової енергії, на суму 22 125 грн. 24 коп. та надано послугу з абонентського обслуговування, на суму 8 грн. 00 коп. (а.с.45);

- Акт передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 8292 від 31.03.2023р., складений позивачем про те, що відповідачеві у березні 2023 р. поставлено 1,95 Гкал теплової енергії, на суму 10 421 грн. 30 коп. та надано послугу з абонентського обслуговування, на суму 8 грн. 34 коп. (а.с.48).

Таким чином, у період з листопада 2022 р. по березень 2023 р., відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Едуарда Фукса будинок 29, приміщення 48 було спожито теплову енергію, на загальну суму 70 918 грн. 32 коп..

Відповідно до Акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 22.06.2020р., нежитлове приміщення №37 в будинку 1 на вул. Січеславська забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення (а.с. 145 том 1).

Відповідно до Акту обстеження інженерних систем нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням у житловому будинку від 21.10.2021р., нежитлове приміщення №62 в будинку 10 на просп. Південний забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела опалення (а.с. 150 том 1).

Проте, з огляду на положення п. 5 договору власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов'язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається: з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Як зазначає позивач, за період з листопада 2021 р. по березень 2023 р., обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначався як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі. Для п'ятиповерхової будівлі частка складає - 14% (розділ III п. 2 Методики №315). Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до Методики №315 пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів.

Вартість 1 Гкал у період, за який стягується заборгованість, складає 5 344 грн. 26 коп. Гкал (з ПДВ) (4 453 грн. 55 коп. без ПДВ), дана вартість зазначена в зазначених вище Актах передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), які направлялися на адресу відповідача. Тариф встановлено рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.10.2021р. № 529 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії АТ "Криворізька теплоцентраль" з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади". Даний тариф встановлено на опалювальний період 2021/2022 роки та на опалювальний період 2022/20203 не змінювався у зв'язку з воєнним станом.

Відповідно до п. 34 типового договору, споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

03.11.2023р. відповідач здійснив часткову оплату, у сумі 5 000 грн. 00 коп. в рахунок оплати за постачання теплової енергії, що підтверджується платіжним дорученням № 6483 від 03.11.2023р. (а.с.51).

Відповідно до довідки від 10.11.2023р. № 87 стосовно відображення оплати в регістрах бухгалтерського обліку АТ "Криворізька теплоцентраль" отримані кошти відображено в регістрах бухгалтерського обліку АТ "Криворізька теплоцентраль" наступним чином: 4 885 грн. 27 коп., в рахунок сплати коштів за теплову енергію за листопад 2022 р. та 114 грн. 73 коп., в рахунок абонентської плати, за період лютий 2022 р. - жовтень 2023 р. (а.с.50). Жодних заперечень з приводу такого розподілу грошових коштів відповідачем не заявлено, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем, у період з листопада 2022 р. по березень 2023 р. теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, в сумі 66 033 грн. 05 коп.

За прострочення виконання зобов'язання, на підставі п. 45 договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, за загальний період прострочення з 02.01.2023р. по 16.11.2023р., в сумі 1 656 грн. 74 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, за період з 02.01.2023р. по 16.11.2023р., у сумі 1 183 грн. 27 коп., а також 3% річних ,за загальний період прострочення з 02.01.2023р. по 16.11.2023р., в сумі 1 361 грн. 70 коп.

Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, а відповідач зобов'язаний її сплатити. Разом з тим, суд посався на те, що відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, нарахування позивачем пені за надані послуги, у період з 02.01.2023р. по 31.07.2023р. є необґрунтованим, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині зазначивши, що пеня підлягає нарахуванню, у період з 01.08.2023р. по 16.11.2023р. (108 днів) та в цей період складає 713 грн. 16 коп.. Крім того, суд першої інстанції, з огляду на відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, виходячи з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії та нарахованих Позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року ( в редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.

Частинами 4, 5 ст. 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" є власником нежилого приміщення 48 у будинку 29 по вулиці Ватутіна (нова назва - Федора Караманиць), що у місті Кривому Розі, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 241408070 від 22.01.2021р..

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, 01.10.2021р. на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається через те, що вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин. Докази іншого апелянтом не надано.

Оскільки, як зазначає позивач, протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, від відповідача на адресу позивача не надходило повідомлення про відмову від укладання договору (внесення змін), Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021р., за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиці Ватутіна (нова назва - Федора Караманиць), будинок 29, приміщення 48 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" є укладеним з 01.11.2021р..

Як зазначає позивач, та що визнається відповідачем, з огляду на наявність оплати з посиланням на відповідні реквізити договору, даний типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами № 2067/жб /1 від 01.11.2021.

Доказів наявності заперечень або протоколу розбіжностей до договору матеріали справи не містять.

За умовами п. 1 договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору).

Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5 договору).

Відповідно до п. 30 договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному ст. 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 47 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).

Матеріали справи свідать, що факт поставки теплової енергії, у період з листопада 2022 р. по березень 2023 р. підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме: Актом № 765 від 03.11.2022р., про подачу теплоносія в будівлю житлового будинку АДРЕСА_1 ; Актом від 23.03.2023р. б/н, про припинення подачі теплоносія в будівлю житлового будинку № 29, що по вул. Федора Караманиць у місті Кривому Розі.

Подача та припинення подачі теплоносія здійснювалась на виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме: рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 28.09.2022р. № 760 "Про початок опалювального сезону 2022-2023 років"; рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 23.03.2023р. № 338 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 років".

Як зазначає позивач, в будинку 29, що по вулиці Ватутіна (нова назва - Федора Караманиць) у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 04.08.2016р. б/н та актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020р. б/н та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 240494 від 31.08.2020р.. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Як стверджує позивач та що не спростовано відповідачем, загальна площа 4-поверхового житлового будинку за адресою: вулиця Ф. Караманиць, 29 (стара назва - вулиця Ватутина) складає - 4 768,0 м2. Фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії житловим будинком, за адресою: вулиця Ф. Караманиць, 29 (стара назва - вулиця Ватутина), за період з 01.11.2021р. по 31.03.2023р., наступне: у листопаді 2021р. - 46,41 Гкал; у грудні 2021р. - 60,96 Гкал; у січні 2022р. - 69,71 Гкал; у лютому 2022р. - 46,42 Гкал; у березні 2022р. - 49,24 Гкал; у листопаді 2022р. - 35,78 Гкал; у грудні 2022р. - 54,74 Гкал; у січні 2023р. - 62,78 Гкал; у лютому 2023р. - 61,89 Гкал; у березні 2023 р. - 35,10 Гкал.

Як свідчать матеріали справи, зокрема Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, загальна площа нежитлового приміщення "Аграрні технології України", згідно з договором № 2067/жб/1 від 01.11.2021р., за адресою: вулиця Ф. Караманиць, 29 (стара назва - Ватутина) приміщення 48 - 286,4 м2.

З доданої Позивачем до матеріалів справи Інформації щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , яка містить загальний обсяг споживання послуги для всього будинку вбачається, що в будинку 29 встановлено два прилади обліку теплової енергії. Щодо приладу Січ-М 2160 (обслуговує квартири № 5-32) АТ "Криворізька теплоцентраль" було долучено акт введення в експлуатацію та акт повірки вузла обліку. Квартири АДРЕСА_2 , яке належить ТОВ "Аграрні технології", обслуговуються приладом обліку теплової енергії Січ-М 2161, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 04.08.2016р. № 1534, актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 09.09.2020р. б/н, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 240495 від 31.08.2020р. та актом від 04.09.2023р. № 318.

АТ "Криворізька теплоцентраль" було складено та долучено до матеріалів справи розрахунок обсягу послуги з постачання теплової енергії ТОВ "Аграрні технології" за адресою: вулиця Федора Караманиць, будинок 29, приміщення 48 за період з листопада 2022 року по березень 2023 року, в якому зазначено загальний обсяг споживання теплової енергії на будинок, враховуючи покази одного приладу, який обслуговує саме квартири АДРЕСА_3 , та нежитлове приміщення №48, яке належить ТОВ "Аграрні технології".

На виконання умов зазначеного договору позивач, у період з листопада 2022 р. по березень 2023 р., надав відповідачеві послуги теплопостачання, за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Едуарда Фукса будинок 29, приміщення 48, на загальну суму 70 918 грн. 32 коп., що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) (а.с.36, 39, 42, 45, 48).

Також, позивач надав відповідачеві послуги з абонентського обслуговування, за період з листопада 2022 р. по березень 2023 р., на загальну суму 40,34 грн., підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування (а.с.36, 39, 42, 45, 48).

Матеріали справи свідчать, що вищенаведені акти разом із рахунками направлялися відповідачу засобами поштового зв'язку разом із супровідними листами:

Вказані вище акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Слід зазначити, що в постанові від 22.08.2023р. у cправі №910/14570/21 Верховний Суд вказав, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію, за період з листопада 2022р. по березень 2023 р, у загальному розмірі 70 918,32 грн., та заборгованості за послуги абонентського обслуговування, у загальному розмірі 40,34 грн., за період з листопада 2022р. по березень 2023р..

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

З урахуванням приписів п. 34 договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, за період листопад 2022 р. - березень 2023 р., є таким, що настав.

Матеріали справи, зокрема, платіжне доручення № 6483 від 03.11.2023р. свідчить, що 03.11.2023р. відповідач здійснив часткову оплату, у сумі 5 000 грн. 00 коп. в рахунок оплати за постачання теплової енергії.

Відповідно до довідки від 10.11.2023р. № 87 стосовно відображення оплати в регістрах бухгалтерського обліку АТ "Криворізька теплоцентраль" отримані кошти відображено в регістрах бухгалтерського обліку АТ "Криворізька теплоцентраль" наступним чином: 4 885 грн. 27 коп., в рахунок сплати коштів за теплову енергію, за листопад 2022 р. та 114 грн. 73 коп., в рахунок абонентської плати, за період лютий 2022 р. - жовтень 2023р..

Заперечень з приводу такого розподілу грошових коштів відповідачем не заявлено, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за поставлену теплову енергію, в загальному розмірі 66 033 грн. 05 коп., за період 01.11.2022р. - 31.03.2023р..

Позивач також нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню, за загальний період прострочення з 02.01.2023р. по 16.11.2023р., в сумі 1 656 грн. 74 коп.

Відповідно до п.45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

За приписами ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 4 ст. 231 ГК України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідач контррозрахунку не надав.

За перерахунком суду першої інстанції, сума пені, за вказаний період, склала 713грн.16 коп..

Крім того, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних, за період з 02.01.2023р. по 16.11.2023р., в сумі 1 361 грн. 70 коп. та інфляційні втрати, за той же період, в сумі 1 183 грн. 27 коп..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦКУкраїни, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024р. у справі №910/3831/22 Суд зазначила, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019р. у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений ч.2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце.

Приймаючи до уваги, що виконання основного зобов'язання щодо сплати коштів відповідачем прострочено, нарахування до стягнення вказаних фінансових санкцій відповідачем є правомірним та обґрунтованим.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних, господарський суд дійшов висновку, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Щодо доводів Скаржника, викладених в апеляційній скарзі і пов'язаних із розбіжностями у Детальному розрахунку обсягу послуги з постачання теплової енергії ТОВ «АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ», то колегія суддів зазначає, що зазначені підстави не були предметом дослідження судом першої інстанції, оскільки Відповідач не посилався на вказані обставини під час розгляду спору в суді першої інстанції, а відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Доводи Скаржника щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм ч.3 ст.247 ГПК України, та порушення права Відповідача на розгляд справи у загальному провадженні, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, суд констатує, що згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2023 р. встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу, в розмірі 2684 грн.. Відтак, на момент відкриття провадження у даній справі в Господарському суді Дніпропетровської області, максимальна ціна позову, що підпадала під дію ч. 1 ст. 247 ГПК України складала 268 400,00 грн. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є стягнення 70 234 грн. 76 коп. і вказана ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи ціну позову, складність справи, обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, кількість учасників справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, тож справа є малозначною, розгляд якої підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Принцип змагальності не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (п. 81), від 16.11.2021р. у справі № 904/2104/19 (п. 9.58), від 14.12.2022р. у справі № 477/2330/18 (п.102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18 (п.п. 41, 43).

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021р. у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований в ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі № 916/3027/21).

Водночас за положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2024 р. у справі № 904/6247/23 відсутні.

10. Судові витрати.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2024р. у справі № 904/6247/23 -залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрні технології України".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В.Чус

Суддя М.О.Дармін

Попередній документ

119705117

Наступний документ

119705119

Інформація про рішення:

№ рішення:	119705118
№ справи:	904/6247/23
Дата рішення:	13.06.2024
Дата публікації:	14.06.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (04.12.2023)
Дата надходження:	29.11.2023
Предмет позову:	стягнення заборгованості за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 70 234 грн. 76 коп.