12 червня 2024 року м. Харків Справа № 905/1674/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
за участю:
позивача - Пясецький Д.В. - на підставі довіреності від 29.12.2023 №29/12-2023/14;
відповідача - Сенников А.А. - на підставі наказу від 07.11.2022 №359-о,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область, (вх. №771 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 (суддя Огороднік Д.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 27.02.2024)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до відповідача: Головного управління ДПС у Донецькій області м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення коштів у розмірі 67342,65грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про стягнення коштів у розмірі 67342,65грн., в тому числі основний борг в розмірі 45573,36 грн; пеня в сумі 5518,75грн.; 3% річних в розмірі 2389,80грн. та інфляційні в сумі 13860,74грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” кошти на загальну суму 67342,65грн., з яких: 45573,36грн. - основного боргу; 5518,75грн. -пеня; 2389,80грн. - 3% річних; 13860,74грн. - інфляційних та судовий збір в розмірі 2147,20грн.
Відповідні висновки місцевого господарського мотивовані доведеністю факту постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу постачальником останньої надії, а саме в об'ємі 2712,70тис м куб. на суму 45573,36 грн. за листопад 2021 року, відсутністю доказів оплати зазначеної вартості на вказану суму та наявністю у зв'язку із цим у нього заборгованості за спожитий природний газ, на яку правомірно у відповідності до п. 4.5. договору постачання природного газу постачальником останньої надії та ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано до стягнення 5518,75грн. пені, 3% річних в розмірі 2389,80грн.та інфляційних в сумі 13860,74грн.
Головне управління ДПС у Донецькій області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 в повному обсязі. Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено як норми матеріального так і процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо порушення норм процесуального права апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд безпідставно зазначив про те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов. Скаржник наголошує, що вказані обставини не відповідають дійсності, відзив на позовну заяву сформований в системі «Електронний суд» 12.01.2024, та відповідно доданий до апеляційної скарги.
Зі змісту вказаного відзиву, який є аналогічним доводам викладеним в апеляційній скарзі вбачаєтеся, що апелянт наголошує на тому, що у 2021 році Головним управлінням ДПС у Донецькій області було укладено договори про постачання природного газу від 01.11.2021 №04-1078/21-БО-Т та №04-1079/21-БО-Т з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», тобто станом на 01.11.2021 постачальник газу для ГУ ДПС був визначений.
Відповідно до зазначених договорів постачальник передає споживачу природний газ починаючи з листопада 2021 року.
Згідно з договором від 01.11.2021 №04-1078/21-БО-Т оператором газорозподільних мереж був визначений ПАТ «Донецькоблгаз «Костянтинівське УГГ», та відповідно оплата за природний газ ГУ ДПС за цим договором була проведена 23.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням №4101 в сумі 83135,99грн.
За договором від 01.11.2021 №04-1079/21-БО-Т оператором газорозподільних мереж був визначений ПАТ «Маріупольгаз», та, відповідно, оплата за природний газ ГУ ДПС за цим договором була проведена 23.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням №4098 на суму 8944,12грн.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.12.2021 заборгованість за газ перед постачальником у ГУ ДПС відсутня, договори, або інші документи, що підтверджую постачання природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» в бухгалтерському обліку апелянта відсутні.
Отже, за наведених обставин, на думку апелянта, вказані вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 витребувано у господарського суду Донецькій області матеріали справи №905/1674/23; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
01.04.2024 матеріали справи №905/1674/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 залишено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
08.04.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№4995).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 поновлено Головному управлінню ДПС у Донецькій області строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 ухвалено розпочати з 22.04.2024 без повідомлення учасників справи.
29.04.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6024), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області, рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 залишити без змін.
01.05.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вх.№6134).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 призначено справу № 905/1674/23 до розгляду на 12.06.2024 о 13:45 год.
09.05.2024 представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення - підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 задоволено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні 12.06.2024 о 13:45 год. у справі №905/1674/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
07.06.2024 представником апелянта - Головного управління ДПС у Донецькій області подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення - підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 задоволено заяву представника апелянта - Головного управління ДПС у Донецькій області про участь у судовому засіданні 12.06.2024 р. о 13:45 год. у справі №905/1674/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.06.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 в повному обсязі.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 залишити без змін.
Враховуючи, що представники сторін з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (стаття 1).
Згідно з частинами 1 та 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема:
1) укласти договір про постачання природного газу;
2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;
3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;
4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;
5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (надалі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Згідно з пунктом 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI Правил постачання природного газу.
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (надалі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Отже, відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Умовами пунктів 4.2-4.4 Типового договору визначено, що об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Таким чином, підставою для здійснення оплати є рахунок.
Отже, за договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Таким чином, цей договір є договором приєднання, при укладенні якого зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Згідно з пунктом 1 розділу II Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Разом із цим, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (надалі - Кодекс ГТС), Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника останньої надії, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником останньої надії та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником останньої надії здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України Про ринок природного газу та Правилами постачання природного газу.
Реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби до 02:00 (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником останньої надії відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника останньої надії;
- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначається в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917- Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України було визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236 визначено зобов'язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природног огазу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У розумінні Бюджетного кодексу України - Головне управління ДПС у Донецькій області є бюджетною установою.
У зв'язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", від оператора ГРМ/оператора ГТС відповідача включено до переліку таких споживачів з ЕІС-кодом 56XТ000181Y5700N.
На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав, позивачем було додано до позовної заяви лист оператора ГТС від 26.10.2023 №ТОВВИХ-23-15245 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XТ000181Y5700N інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XТ000181Y5700N (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) (т.1 а.с.8-10).
Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі - постачальник, позивач) та Головним управлінням ДПС у Донецькій області (надалі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу постачальником останньої надії.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).
За умовами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником останньої надії.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем було належним чином виконано прийняті на себе зобов'язання за договором та поставлено відповідачу протягом листопада 2021 року природний газ на загальну суму 45573,36грн., а саме в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 в об'ємі 2712,70тис м куб. на суму 45573,36грн.
У відповідності до пункту 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (надалі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Отже, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Головне управління ДПС у Донецькій області, зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56XТ000181Y5700N.
В листі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо споживача з ЕІС-кодом 56XТ000181Y5700N зазначено, що у вказаний період відповідач був закріплений за постачальником останньої надії ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (т.1 а.с.8-10).
Також, в даному листі вказано, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XТ000181Y5700N, внесені в алокацію вказаного постачальника останньої надії та становлять в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 2712,70тис м куб.
Поставка природного газу позивачем у зазначених обсягах відповідачу в цей період також підтверджується даними довідки про об'єми поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу за період реєстрації в реєстрі та даними витягу з ІП ОГТСУ з ЄЦП ТОВ Оператор газотранспортної системи України.
При цьому, вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102, визначено, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку.
Цією ж Постановою на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр. Отже, у цей період застосовується за даними позивача гранична ціна 16,8 грн. за 1 куб. метр.
Таким чином, загалом позивач поставив відповідачу в листопаді 2021 року природний газ в об'ємі 2712,70тис. м. куб. на загальну суму 45573,36грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.3 договору постачання природного газу визначено, що постачальником останньої надії постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
На виконання вказаного пункту договору позивачем направлявся відповідачу відповідний рахунок на оплату поставленого природного газу у спірний період (т.1 а.с.11-13).
При цьому, договором постачання природного газу постачальником останньої надії встановлен, що на виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4. договору).
Таким чином, відповідач мав оплатити вартість поставленого позивачем у листопаді 2021 року природного газу до 31.12.2021.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом, у встановлений договором строк відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, що підтверджується Інформацією, наданою АТ Ощадбанк, про надходження коштів на рахунок позивача з 01.01.2021 по 31.01.2022 (т.1 а.с.15-16).
Отже, відповідач зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 45573,36грн. за листопад 2021.
Щодо доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, що на думку останнього полягає в тому, що в суд безпідставно зазначив про те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, в якому останній наголошував на відсутності заборгованості за поставлений газ за спірний період з посиланням на відповідні докази, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1 та 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Господарський процесуальний кодекс України встановлює строки та порядок подання сторонами у справі доказів.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з положеннями частини 1, 4, 8, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
З відповідних положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що заперечення з посиланням на відповідні обставини та докази, якими відповідач обґрунтовує підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, повинні існувати на момент подання відзиву до суду, і саме на відповідача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з відзивом.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент подання відзиву взагалі виключає можливість прийняття судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання позивачем. Навпаки, саме допущення такої можливості судом матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 19.10.2021 у справі №903/533/21.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 27.12.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на позов (т.1 а.с.33).
З долученої до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа, копію ухвали господарського суду Донецької області від 27.12.2023 отримано відповідачем позивачем 28.12.2023 (т.1 а.с.34).
Отже, у розумінні вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України подати відзив на позов відповідач мав до 12.01.2024 включно. Проте, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався.
Натомість, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження подане відповідачем 12.01.2024 до місцевого господарського суду (т.1 а.с.36), що свідчить про те, що відповідач був обізнаний про хід розгляду справи, та у разі неможливості вчасного подання відзиву мав можливість звернутись до суду з відповідним клопотання про продовження строку для його подання.
Проте, наданим процесуальним правом відповідач також не скористався.
Скаржник наголошує, що вказані обставини не відповідають дійсності, відзив на позовну заяву було сформовано в системі «Електронний суд» 12.01.2024 (на підтвердження вказаних обставин вказаний відзив додано в якості додатку до апеляційної скарги).
Судовою колегією було досліджено наявні в Комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» документи подані сторонами у даній справі до господарського суду Донецької області в межах справи №905/1674/23 та встановлено відсутність відповідного відзиву на позовну заяву датованого 12.01.2024 або будь-якою іншою датою.
Отже, за наведених обставин, доводи апелянта про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, є безпідставними.
Згідно з приписами частини 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як було зазначено вище, відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було, відповідно обставини, на які він посилається в обґрунтування доводів апеляційної скарги, не були предметом розгляду в суді першої інстанції та суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Отже, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції, доводи скаржника про відсутність заборгованості за поставлений природний газ за спірний період, а також про відсутність в його бухгалтерському обліку договорів, або інших документів, що підтверджую постачання природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» за наведених вище обставин.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до умов пункту 3.2. договору постачання природного газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
Згідно Правил постачання природного газу діючий постачальник - це постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було надано жодного доказу того, що у спірний період (листопад 2021 року) він був включений до реєстру споживачів іншого, ніж позивач, постачальника природного газу, а тому, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства відбулось автоматичне включення оператором ГТС до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих відповідачем, який є бюджетною установою, відповідно, спожитий природний газ у цей період віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Як було зазначено вище, відповідно до інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ/оператора ГТС, відповідача у спірному періоді включено до переліку таких споживачів з ЕІС-кодом 56XТ000181Y5700N та спожитий ним в листопаді 2021 року обсяг газу обліковувався на інформаційній платформі за позивачем, у зв'язку з чим наявність у вказаному періоді договірних відносин з іншим постачальником не спростовує наявність заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 45573,36 грн.
Аналогічна правова позиція є усталеною у практиці Верховного Суду та викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22, від 26.07.2023 у справі №913/242/22, від 05.09.2023 у справі № 907/583/22.
З огляду на вищевикладене, що відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу в строк, визначений договором, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором постачання природного газу постачальником останньої надії, та відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45573,36 грн,, є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 5518,75грн., судова колегія зазначає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 4.5. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
За умовами підпункту 1 пункту 5.1 та підпункту 1 пункту 5.2 договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі, та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного між сторонами договору постачання природного газу постачальником останньої надії встановлена відповідальність відповідача у випадку порушення строків оплати за поставлений природний газ.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: пені в розмірі 5518,75грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 2389,80грн. та інфляційних в сумі 13860,74грн., судова колегія зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: 3% річних в розмірі 2389,80грн. та інфляційних в сумі 13860,74грн.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2024 у справі №905/1674/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.06.2024
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий