ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 червня 2024 року Справа № 924/1192/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2024 у справі №924/1192/23 (суддя Гладюк Ю.В., м.Луцьк, повний текст складено 28.02.2024)
за позовом Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів, Хмельницької області
до Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича, м. Старокостянтинів, Хмельницької області
про стягнення грошей
14 листопада 2023 року Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича про стягнення 708,54 грн абонентської плати та 168 059,12 грн заборгованості за теплову енергії.
Після подачі позовної заяви відповідачем в добровільному порядку сплачено 708,54 грн абонентської плати, у зв'язку з чим КП „Тепловик” відмовився від позовної вимоги щодо стягнення 708,54 грн абонентської плати. Ухвалою суду від 15.01.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення 708,54 грн абонентської плати.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2024 у справі №924/1192/23 позов задоволено. Стягнено з Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича на користь Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради 168 059,12 грн заборгованості за теплову енергію та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Мельник Сергій Васильович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2024 у справі №924/1192/23, а позовну заяву і додані до неї документи повернути комунальному підприємству по експлуатації теплового господарства „Тепловик" Старокостянтинівської міської ради. Окрім того, просить суд призначити по справі №924/1192/23 почеркознавчу експертизу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що предметом спору є питання відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку. Зазначає, що нежитлове приміщення (магазин Перлина) за адресою: вул. Попова, 15 м.Старокостянтинів Хмельницької області, від'єднано від системи централізованого опалення. Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.03.2017 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №356678296 від 01.12.2023 року, Мельник С.В. є власником нежитлового приміщення (магазину Перлина) за адресою: АДРЕСА_1 саме як фізична особа. Скаржник звертає увагу, що за нормами діючого законодавства фізична особа-підприємець у цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як у приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається громадянином - фізичною особою. Відтак, до фізичної особи-підприємця треба застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність, та необхідно брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та повною мірою врегульовується нормами ЦК України.
Скаржник зазначає, що відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином для розмежування юрисдикції спору необхідно встановити, у яких цілях ФОП використовує приміщення, на які надавались послуги з теплопостачання.
Відповідач вважає, що суд неналежно дослідив наявні у матеріалах справи докази, а саме; проект договору, який позивач просить визнати укладеним, на предмет того, у зв'язку з перебуванням у власності відповідача якого об'єкта - квартири чи приміщення - позивач надає житлово-комунальні послуги за пропонованим договором; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо видів діяльності відповідача та їх зв'язку з приміщенням. З огляду на вказане, відсутні підстави вважати спір пов'язаним з господарською діяльністю відповідача. Таким чином правовий статус ФОП не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Звертає увагу, що суд залишив поза увагою той факт, що відповідно до актів передачі-прийняття теплоенергії від 27.01.2022, 30.01.2023, 27.02.2023, 31.03.2023, 26.10.2023 складених контролером КП «Тепловик» приватним підприємцем Мельник С.В. на опалення магазину «Перлина» по вул. Авіаторів (Попова), 15 м.Старокостянтинів витрачено 0,0 Гкал. Відповідач звертає увагу, що виставлені позивачем рахунки на оплату стосуються договору №76-2005 від 01.09.2005, про що зазначено в самих рахунках та актах здачі-приймання робіт.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить суд призначити по справі почеркознавчу експертизу для вирішення питання щодо відповідності підпису в позовній заяві директора КП «Тепловик» Олександра Душенка, обґрунтовуючи тим, що підпис в позовній заяві не схожий на підпис директора КП «Тепловик» Олександра Душенка.
Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що інтереси КП «Тепловик» у суді представляв адвокат Григорук С.В., однак у зазначеного адвоката відсутні підстави та повноваження на представництво позивача у справі. Зазначає, що адвокат Григорук С.В. вступив у справу, надавши суду ордер серії ВХ №1020398 від 26.10.2023 року, на представництво КП «Тепловик» в Господарському суді Хмельницької області в якому зазначено, що він діє на підставі договору б/н від 26.10.2023. Договір, який зазначений у адвокатському ордері, відсутній у матеріалах справи, а після укладення договору №6 від 06.1 1.2023 року між адвокатом Григоруком С.В. та КП «Тепловик» у справі відсутній ордер, який би підтвердив повноваження зазначеного адвоката у справі на підставі цього договору. Таким чином, вважає, що за таких обставин у суду були відсутні правові підстави для допуску адвоката Григорука С.В. до участі у справі в якості представника КП «Тепловик».
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2024 у справі №924/1192/23. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.
29 квітня 2024 року від Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" надійшов відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
20 травня 2024 року від Фізичної особи підприємця Мельник Сергія Васильовича надійшла заява про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду, в якій просить залишити без розгляду відзив на апеляційну скаргу підписану адвокатом Григоруком Сергієм Васильовичем.
Положеннями статті 269 вказаного Кодексу визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Мельник Сергія Васильовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2024 у справі №924/192/23 без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між Старокостянтинівським міським підприємством по експлуатації теплового господарства «Тепловик» в особі директора Войтка Володимира Степановича, що діє на підставі Статуту (далі-виконавець), з однієї сторони і приватним підприємцем Мельник Сергієм Васильовичем який діє на підставі свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (далі-споживач) з іншої сторони укладено договір про надання послуг з опалення за №76-2005 від 01.09.2005 (а.с.51-53 т.1).
Згідно пункту 1.1. Договору виконавець зобов'язується надавали споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що розрахунки за опалення здійснюються згідно тарифів, затверджених виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради, які можуть змінюватись. При зміні тарифів виконавець повідомляє споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством. Розрахунки проводяться за новими тарифами з дня введення їх в дію, згідно поданих виконавцем рахунків.
На час заключення договору вартість послуг становить: - тариф на опалення 1 кв. м. 3,41 грн.(три гривні 41 коп з ПДВ); згідно рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №-345 від 11 серпня 2005 року (п.2.1.1. Договору).
Згідно пункту 2.2. Договору загальна опалювальна площа приміщень споживача по вул. Попова,15 магазин “Перлина” становить 232,5 м. кв. (двісті тридцять дві цілих п'ять десятих метрів квадратних).
Вартість опалення в місяць становить 792,83 грн. (сімсот дев'яносто дві гривні 83 коп.) (п.2.3. Договору).
Відповідно пункту 8.1. Договору, договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця (п.8.2. Договору).
Актом обстеження від 08.09.2005 КП «Тепловик» встановлено, що підвальне приміщення по АДРЕСА_1 , яке належить підприємцю Мельник Сергію Васильовичу, не опалюється. Загальна опалювальна площа магазину «Перлина» складає 232, метрів квадратних (а.с.50 т.1).
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про сплату єдиного податку серії В №253349 від 30.11.2004 вбачається, що місцем здійснення підприємницької діяльності Мельником С.В. є магазин «Перлина» по вул. Попова, 15, м. Старокостянтинів (а.с. 16 т.1).
Приміщення магазину „Перлина” за адресою Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Попова, буд. 15 належить на праві власності Мельнику Сергію Васильовичу згідно договору купівлі-продажу від 02.03.2017, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2023 №356678296 (а.с. 48-49 т.1).
Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 06.10.2021 визначено, що Виконавцем по даному договору є Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради в особі директора Душенка Олександра Сергійовича, що діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням сесії Старокостянтинівської міської ради 26 лютого 2021 року №35/3/УІІІ (а.с.19-25 т.1).
Відповідно до пункту 1 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови падання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634,641, 642 Цивільного кодексу України.
Пунктом 2 визначено, що даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та веб сайті комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” Старокостянтинівської міської ради, а саме https://www.teplovik.org/?p=2224.
Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни Виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та веб-сайті Виконавця. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється Виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130 (п.3 Договору).
Пунктом 4 Договору передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання Виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
За умовами пункту 5 Договору, Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: ) обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Договору).
Пунктом 17 Договору встановлено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Згідно пункту 22 Договору, розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.
Пунктом 30 Договору передбачено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п.31 Договору).
За умовами пункту 32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 33 Договору визначено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Згідно пункту 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування (п. 37 Договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 41 Договору).
Виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору; на відшкодування збитків у разі наявності порушень у роботі теплового обладнання споживача, що призвели до перебоїв у технологічному процесі постачання теплової енергії (пп. 5, 6 п. 42 Договору).
Відповідно до пункту 44 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 Договору).
Згідно умов пункту 54 Договору, у разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.
Згідно постанови КМУ №808 від 21.08.2019 „Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування” плата за абонентське обслуговування становить - 33,74 грн.
02 вересня 2022 року та 23 червня 2023 року на адресу відповідача направлялися претензії №495 та №571 щодо погашення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 168 059, 12 грн, однак відповідачем претензії залишені без відповіді та задоволення (а.с. 146-147 т.1).
Відповідно до розрахунку боргу за період з жовтня 2021 року по вересень 2023 року заборгованість ФОП Мельника Сергія Васильовича перед Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради за теплову енергію становить 168 059,12 грн (т.1 а.с.12).
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за надану теплову енергію у розмірі 168 059, 12 грн відповідачем не сплачено, доказів погашення заборгованості у розмірі 168 059, 12 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене, Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ФОП Мельника Сергія Васильовича про стягнення боргу в сумі 168 059, 12 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
За приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проаналізувавши укладений між сторонами договір, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання теплової енергії споживачу.
Згідно положень статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Тлумачення положень ч. 1 ст. 714 та інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України "Про теплопостачання".
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Колегією суддів враховується, що до 01.05.2019 підприємства теплопостачання надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№1875-IV від 24.06.2004) (далі - Закон №1875-IV) та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі Правила №630).
Закон №1875-IV втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) (далі - Закон (№2189-VIII), який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону №1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) (ч. ст.13 Закону №1875-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону №2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За ст. 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Статтею 20 Закону №1875-IV визначено права та обов'язки споживача, зокрема, право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п.1 ч.1); обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.п.1, 5 ч.3).
Статтею 7 Закону №2189-VIII визначено, що споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1); індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.п.1, 5 ч.3).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2189-VIII, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 13 Закону №2189-VIII, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно положень ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.
У п.п. 29, 36, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила №1198) визначено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше. Теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором. Споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору.
Згідно з п. 18 Правил №630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Разом із тим, за ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Статтею 21 Закону №2189-VIII встановлено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом (ч.1). Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством (ч.3). Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч.5). Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7).
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що на споживачів законом покладено обов'язок укласти договір та вносити плату за постачання теплової енергії; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору на постачання теплової енергії або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Згідно пункту 4 Типового договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання Виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять заяви-приєднання відповідача до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з позивачем.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в період з жовтня 2021 року по вересень 2023 року відповідного договору на постачання теплової енергії між сторонами укладено не було.
Однак, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.
Частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-1V передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Крім того, статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VIII визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
З наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2023 №356678296 вбачається, що приміщення магазину „Перлина” за адресою Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Попова, буд. 15 належить на праві власності ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 02.03.2017.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відтак теплова енергія, що подається на весь будинок, в тому числі на місця загального користування, споживається і шляхом опалення приміщення відповідача, що є безпосереднім фактом отримання послуги. Дана інформація відповідачем не спростовується.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
З матеріалів справи вбачається, що Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради в позовній заяві окрім стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 168 059, 12 грн, заявлено до стягнення заборгованість по абонентській платі в сумі 708, 54 грн. В ході розгляду даної справи відповідач 05.12.2023 сплатив заборгованість з абонентської плати за період з 15.02.2022-26.09.2023 в сумі 708, 85 грн (платіжна інструкцією №1089 від 05.12.2023 (т. 1 а.с. 70)), чим і визнав той факт, що користується послугами комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради та є його абонентом. Відтак, власник в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна, в тому числі й щодо сплати комунальних послуг.
Судом встановлено, що вказане нежитлове приміщення від'єднане від мереж централізованого опалення, що підтверджується актом обстеження від 08.09.2005 складеного в присутності заступника директора Чабана Д.І., майстра дільниці Свістунова В.Т., бухгалтера ОСОБА_2 та затверджено директором КП «Тепловик» Войтенком В.С. Даним актом встановлено, що підвальне приміщення по АДРЕСА_1 , яке належить підприємцю Мельнику Сергію Васильовичу, не опалюється. Загальна опалювальна площа магазину «Перлина» складає 232, метрів квадратних (т.1 а.с.50).
Проте, за приписами пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315.
Також, відповідно до п.п. 36, 37, 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії та забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315, встановлено порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень.
Так, місця загального користування (МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення (ВФС) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, у тому числі в індивідуальному тепловому пункті.
Нарахування за МЗК та ВФС нараховуються та розподіляються на усіх співвласників будинку згідно «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315.
Окрім того, судова колегія звертає увагу, що згідно порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року №169 (далі - Порядок) встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Відповідно до п. 3 розділу 3 Порядку для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.
Згідно з п. 6 розділу 3 Порядку комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (п. 9 розділу 3 Порядку).
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).
Враховуючи вищенаведене, єдиною підставою для припинення нарахувань за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії є рішення органу місцевого самоврядування та затверджений акт про відключення централізованого опалення складений за участю представника виконавця послуг.
Однак, як встановлено судом в матеріалах справи відсутні документи які підтверджували б відключення від централізованого опалення підвального приміщення за адресою: м. Старокостянтинів, вулиця Попова, 15, яке належить підприємцю Мельнику Сергію Васильовичу.
Твердження відповідача стосовно того, що Типовий договір від 06.10.2021 відсутній в матеріалах справи, а виставлені позивачем: рахунок на оплату №77 від 28.01.2022 на суму 9526,56 грн. та акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №77 від 28.01.2022 на суму 9526.56 грн.; рахунок на оплату №398 від 21.02.2023 року на суму 23619,72 грн. та акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №400 від 21.02.2023 року на суму 23619,72 грн.; рахунок на оплату №650 від 24.03.2023 року на суму 22829.70 грн. та акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №453 від 24.03.2023 року ра суму 22829.70 грн.; рахунок на оплату №940 від 28.04.2023 на суму 24093.70 грн. та акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №946 від 28.04.2023 року на суму 24093,70 грн.; рахунок на оплату №2033 від 20.11.2023 року на суму 3261,96 грн. та акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №2040 від 20.1 1.2023 року на суму 3261,96 грн., на оплату (т.1 а.с.55-69) стосуються договору №76-2005 від 01.09.2005, про що зазначено в самих рахунках та актах здачі-приймання робіт, спростовується тим, що відповідно до п.8.1 Договору від 01.09.2005 цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Як вбачається, в матеріалах справи, відсутні письмові повідомлення про розірвання договору №76-2005 від 01.09.2005, як від КП «Тепловик», так і від ФОП Мельника Сергія Васильовича.
Окрім цього між сторонами було заключено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 06.10.2021, згідно умов якого договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п.51-52 договору).
Відповідач суду не надав доказів того, що протягом 30 днів з дня опублікування позивачем Типового індивідуального договору відповідач про свою відмову укласти договір на постачання теплової енергії чи про свою незгоду з умовами цього договору позивача не повідомив.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору на постачання теплової енергії, положення якого відповідають Типовому договору, і такий вважається укладений між сторонами 06.10.2021.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 168 089,12 гривень заборгованості за теплову енергію за жовтень 2021 рік - вересень 2023 рік є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судова колегія не бере до уваги твердження скаржника на те, що у адвоката Григорук С.В., який представляв інтереси КП «Тепловик» у суді першої інстанції, відсутні підстави та повноваження на представництво позивача у справі.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно ч.1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". Тобто, господарський процесуальний закон встановлює вичерпний перелік документів якими підтверджуються повноваження адвоката як представника, зокрема таким документом є ордер.
Ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України - Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04. 2019 за № 41 (з наступними змінами та доповненнями).
До позовної заяви представником КП «Тепловик» адвокатом Григоруком С.В. було долучено копію ордеру серії ВХ №1020398 від 26.10.2023 у відповідності до вимог ст. 60 ГПК України.
Долучена до матеріалів справи копія ордеру серії ВХ №1020398 від 26.10.2023 не містить жодних обмежень повноважень представника (пункт 12.8 Положення про ордер).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. У разі коли представнику на підставі довіреності чи ордера були надані повноваження на представництво інтересів особи, у тому числі в судових установах у господарських справах/провадженнях, з усіма правами, які надані законом, без застереження щодо обмеження повноважень такого представника на вчинення певної процесуальної дії, зокрема щодо підписання позовної заяви, такий представник має повноваження на підписання та подання позовної заяви і, отже, відсутні підстави для її повернення.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Касаційного господарського суду Верховного Суду викладеній в постанові КГС ВС від 27.09.2018 у справі №910/6241/18.
Окрім того в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 зазначається про те, що «ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Чинна редакція ГПК України не вимагає надання разом з ордером договору про правничу допомогу, його копії або витягу».
Доказів на спростування існування договору б/н від 26.10.2023 року на підставі якого виданий ордер серії ВХ №1020398 від 26.10.2023 відповідачем не надано.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що скаржник у заяві від 15.05.2024 про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду зазначає, що в ордері серії ВХ №1020398 адвокатом Григоруком С.В. не зазначено номер посвідчення, ким та коли воно видано. На думку відповідача, якщо ордер не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням та типовою формою ордеру, затвердженою Радою адвокатів України відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про адвокатську діяльність» він не може посвідчувати повноваження адвоката Григорука С.В. на надання правової допомоги КП «Тепловик», а тому поданий будь-який процесуальний документ представником, ордер якого не відповідає Положенню про ордер на надання правничої (правової) допомоги, повинен бути залишений судом без розгляду.
Судова колегіє спростовує вищезазначені твердження скаржника та зазначає наступне.
Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення) встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Відповідно до пункту 2 Положення ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Відповідно до пунктів 3-5 Положення в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з пунктом 6 Положення бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Пункт 12 Положення визначає реквізити, які містить ордер, а саме:
12.1. Серію, порядковий номер ордера;
12.2. Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога;
12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;
12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);
12.5. Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;
12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження);
12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер;
12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги;
12.9. Дату видачі ордера;
12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);
12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»);
12.12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням. Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення;
12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ;
12.14. Реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.
Як вбачається із матеріалів справи, спірний ордер сформований (згенерований) згідно Положення і містить підпис адвоката. Водночас, у графі «Посвідчення адвоката №» не зазначено дату видачі такого посвідчення та його номер (т.1 а.с.217).
Вказане стало підставою для скаржника стверджувати той факт, що якщо ордер не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням та типовою формою ордеру, затвердженою Радою адвокатів України він не може посвідчувати повноваження адвоката на надання правової допомоги, а тому поданий будь-який процесуальний документ представником, ордер якого не відповідає Положенню, повинен бути залишений судом без розгляду.
Проте, судова колегія такі висновки вважає помилковими та такими, що зроблені із застосування надмірного формалізму.
Оскільки в спірному ордері, поряд з іншим, зазначені реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності (№703 від 15.02.2012, видане Хмельницькою обласною КДКА на підставі рішення №6 від 15.02.2012), а також двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ (т.1 а.с. 217).
Окрім того, копія відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності була надана до апеляційної скарги (т.1 а.с. 218).
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 по справі №260/392/23.
Таким чином ні процесуальний закон, ні правові позиції Верховного Суду не пов'язують підтвердження повноважень адвоката із обов'язковим долученням договору на надання правничої допомоги, а ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю достатньо для підтвердження вказаних повноважень.
Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі заявляє клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи для вирішення питання щодо відповідності підпису в позовній заяві директора КП «Тепловик» Олександра Душенка, обґрунтовуючи тим, що підпис в позовній заяві не схожий на підпис директора КП «Тепловик» Олександра Душенка.
Розглянувши клопотання апелянта про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Такі докази в обгрунтування вказаного клопотання скаржником не надано.
З матеріалів справи не вбачається, що у суді першої інстанції до розгляду справи по суті відповідачем заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, тобто під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не ставив під сумнів підпис позовної заяви керівником КП «Тепловик».
Пояд з цим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Душенко О.С. є керівником КП «Тепловик» та має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи (т.1 а.с. 10), також з наявного в матеріалах справи наказу Старокостянтинівської міської ради від 31.07.2023 за №101/1-к вбачається, що Душенку О.С. продовжено дію контракту на попередніх умовах з 28.08.2023 строком на п'ять років, тобто позов підписано уповноваженою особою - керівником КП «Тепловик».
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що підстави апеляційного оскарження викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, що є підставою для відмови у її задоволенні.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2024 у справі №924/1192/23 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельника Сергія Васильовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2024 у справі №924/1192/23 без змін.
2. Справу №924/1192/23 повернути Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "13" червня 2024 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.