вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2024 р. Справа№ 925/1646/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Звершховській І.А.,
представників сторін:
від позивача: Брухно В.С. (в залі суду),
від відповідача: Сєркова С.Г. (поза межами приміщення суду),
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2024 (повний текст складено 22.03.2024)
у справі № 925/1646/23 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»
про стягнення 1 005 505,87 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (далі - ТОВ «ТЕК», Товариство) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі - ТОВ «Катеринопільський елеватор», Елеватор) 1 005 505,87 грн, з яких: 544 062,79 грн заборгованості за поставлену активну електричну енергію у липні 2019 року, 100 651,62 грн пені за період 06.08.2019-06.02.2020, 290 316,70 грн інфляційних нарахувань та 70 474,76 грн 3% річних за період 06.08.2019-29.11.2023
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає про порушення Елеватором зобов'язання за договором постачання електричної енергії споживачу №2/2018-Е від 07.12.2018 в частині оплати поставленої йому у липні 2019 року електричної енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.03.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Катеринопільський елеватор» на користь ТОВ «Торгова електрична компанія» 544 062,79 грн заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу №2/2018-Е від 07.12.2018, 290 316,70 грн інфляційних нарахувань, 70 474,76 грн 3% річних, 84 432,08 грн пені, 14 839,30 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи вимоги про стягнення основної заборгованості, суд встановив, що Товариство зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу у липні 2019 року виконало в повному обсязі, а Елеватор отриману електричну енергію повністю у встановлений договором строк не оплатив. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що він є правильним та здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому обсязі. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 84 432,08 грн, та задовольнив зазначену вимогу частково.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.03.2024, ТОВ «Катеринопільський елеватор» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Скаржник зазначає, що позивач здійснив нарахування на підставі постанови НКРЕКП від 14.12.2018 №1906 «Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2019 рік». Проте відповідно до п. 2 даної постанови НКРЕКП від 14.12.2018 №1906 ця постанова набирає чинності з 01.01.2019 та діє до 01.07.2019.
На думку апелянта, застосування даної постанови позивачем у визначенні ціни на електроенергію, поставлену Елеватору поза межами строку дії даної постанови, а саме з 01.07.2019 по 31.07.2019, є безпідставним.
Крім того, Елеватор вважає, що Товариство здійснило нарахування штрафних санкцій з порушенням визначених законодавством вимог. Так, у позовній заяві не вказано період, з якого часу настало прострочення сплати заборгованості, оскільки в поданій позовній заяві відсутній рахунок за надані послуги за липень 2019 року на суму 6 923 923,79 грн та відсутні докази направлення такого рахунку на адресу відповідача. Також позивач не надав належних доказів направлення рахунку на спірну суму, а тому встановити початок відліку штрафних санкцій неможливо.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому про її доводів та вимог заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Елеватор надав відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів Товариства у відзиві на апеляційну скаргу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1646/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2024 до надходження матеріалів справи №925/1646/23.
25.04.2024 матеріали справи №925/1646/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2024 у справі №925/1646/23. Розгляд справи призначено на 03.06.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 заяву ТОВ «Катеринопільський елеватор» адвоката Сєркової С.Г. про участь у судовому засіданні, призначеному на 03.06.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГШПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
07.12.2018 ТОВ «ТЕК» (постачальник), що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно з Постановою НКРЕКП від 28.08.18 №899, та ТОВ «Катеринопільський елеватор» (споживач), що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, уклали договір №2/2018-Е про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.
Умови цього Договору розробленi з урахуванням вимог Закону України «Про ринок електричної енергiї» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вiд 14.03.2018 № 312 (далi - ПРРЕЕ) (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 2.1 за цим договором постачальник продає електричну енергiю споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартiсть купованої електричної енергiї та здiйснює iншi платежі згiдно з умовами цього договору.
Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є Додатком 1 до цього договору (п. 3.2 договору).
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 1 до цього Договору (п. 5.1 договору).
Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.4 договору).
За умовами п. 5.5 договору при здійсненні платежів споживач повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов'язково зазначається цей договір, за яким здійснюється постачання електричної енергії споживачу.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (п. 5.6 договору).
Відповідно до п. 5.8 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається у комерційній пропозиції, яка є Додатком 1 до цього договору.
Згідно з п. 6.2 договору споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Платіжні документи на оплату надсилаються на електронну пошту споживача / рекомендованим листом / вручаються кур'єром / особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін у терміни, визначені в Комерційній пропозиції. Кожен з вказаних варіантів доставки вважається фактом отримання платіжного документа (п. 13.7 договору).
07.12.2018 сторони підписали комерційну пропозицію, яка є додатком 1 до Договору.
Відповідно до п. 1 комерційної пропозиції встановлено такий механізм визначення ціни на електроенергію:
Ц(п/ф) = Цбазова*К, грн/кВт.год,
де: Ц(п/ф) - ціна на електричну енергію для споживача у відповідному розрахунковому періоді;
Цбазова - базова ціна на електричну енергію, розмір якої наводиться в п. 2 цієї комерційної пропозиції, грн/кВт.год;
К - коефіцієнт, який враховує зміну прогнозної оптової ринкової ціни відносно її величини, затвердженої на четвертий квартал 2018 року.
Визначається за наступною формулою:
К = Ц(рп/орц) / Ц (IV кв. 2018/орц)
де: Ц(рп/орц) - прогнозна оптова ринкова ціна, яка затверджена НКРЕКП на відповідний розрахунковий період, грн./МВт.год.;
Ц (IV кв. 2018/орц) - прогнозна оптова ринкова ціна, яка затверджена НКРЕКП на четвертий квартал 2018 року, грн/МВт.год.
Згідно з п. 7 Комерційної пропозиції у разі несвоєчасних розрахунків за отриману електричну енергію, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення такого платежу.
Постановою НКРЕКП від 28.12.2017 №1513 була затверджена прогнозована оптова ринкова ціна на четвертий квартал 2018 року на рівні 1 586,69 грн за 1 МВт.год (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 14.12.2018 №1906 була затверджена прогнозована оптова ринкова ціна на третій квартал 2019 року на рівні 1 722,0 грн за 1 МВт.год (без ПДВ).
У Додатковій угоді №3 від 19.06.2019 до договору сторони узгодили, що базова ціна на електроенергію (Цбазова) становить 1,745 грн/кВт.год (або 1 745 грн/МВт.год) без ПДВ.
У липні 2019 року ТОВ «ТЕК» поставило споживачеві 3 046 734 кВт*г електроенергії, що підтверджується листом АТ «Черкасиобленерго» № 9474/03-01-01/2023 від 06.12.2023 (спору між сторонами з цього приводу немає).
Платіжними дорученнями №6282000006 від 02.08.2019, №6083500156 від 26.07.2019, №6083500052 від 26.07.2019 Елеватор сплатив за спожиту у липні 2019 року електричну енергію 6 379 861,00 грн.
08.11.2023 Товариство направило Елеватору вимогу (вих. №ЮР/4450 від 07.11.2023), у якій зазначило, що у липні 2019 року ТОВ «ТЕК» поставило Елеватору 3 046 734 кВт/г електроенергії, за яку Елеватор сплатив 6 379 861,00 грн. Товариство відзначило, що неодноразово направляло Елеватору вимоги (претензії) щодо наявності заборгованості за поставлену у липні 2019 року електроенергію у розмірі 1 270 232,14 грн, а також акти звірки заборгованості.
За текстом зазначеної вимоги Товариство також відзначило, що у раніше наданій відповіді на вимогу від 28.08.2020 №604 Елеватор вказав, що під час розрахунку вартості електроенергії він застосував базову ціну на електроенергію на рівні 1,745 грн за 1 кВт.г відповідно до додаткової угоди №3 від 19.06.2019 до договору.
ТОВ «ТЕК» зауважило, що договором, а саме Комерційною пропозицією передбачено, що ціна визначається шляхом множення базової ціни (п. 2 Комерційної пропозиції) на коефіцієнт (як частка ділення прогнозованої оптової ринкової ціни періоду поставки на прогнозну оптову ціну четвертого кварталу 2018 року). Також Товариство зазначило, що умова про порядок визначення ціни на електроенергію, визначена п. 1 Комерційної пропозиції, додатковою угодою №3 змінена не була.
У вимозі Товариство навело розрахунок вартості поставленої у липні 2019 року електроенергії за визначеним у п. 1 комерційної пропозиції механізмом:
Ц(п/ф) = 1 745 грн / МВт.год * (1 722,0 грн за 1 МВт.год / 1 586,69 грн за 1 МВт.год = 1 893,81 грн за 1 МВт.год, або 1,89381 грн за 1 кВт.год (без ПДВ).
Загальна вартість поставленої у липні 2019 року електроенергії становить 6 923 923,79 грн. Елеватор сплатив за липень 2019 року 6 379 861,00 грн. А тому заборгованість Елеватора складає 544 062,79 грн (6 923 923,79 грн - 6 379 861,00 грн).
ТОВ «ТЕК» просило Елеватор сплатити зазначену заборгованість.
15.11.2023 Елеватор отримав зазначену вимогу ТОВ «ТЕК».
ТОВ «ТЕК» у позовній заяві просить стягнути з Елеватора цю заборгованість, а також нараховані на неї 3% річних, інфляційні та пеню за періоди, зазначені у доданих у позовної заяви розрахунках.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Як визначено ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За змістом ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.
Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
За ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.1.1 р. III Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (ч. 6, 7, 11 ст. 56 Закону «Про ринок електричної енергії»).
Пунктом 2 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що новий ринок електричної енергії починає діяти з 01.07.2019.
Відповідно до п. 3.1.1 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».
Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у т.ч. щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 ПРРЕЕ).
Суд встановив, що сторони уклали договір про постачання електричної енергії споживачу (Елеватору).
Товариство поставило Елеватору електричну енергію, яку Елеватор оплатив на суму 6 379 861,00 грн (платіжними дорученнями №6282000006 від 02.08.2019, №6083500156 від 26.07.2019, №6083500052 від 26.07.2019).
Товариство вважає, що Елеватор оплатив поставлену йому електричну енергію частково, але Елеватор вважає, що здійснив оплату повністю.
Суд, ураховуючи встановлені вище обставини, зокрема, узгодження сторонами у Комерційній пропозиції механізму визначення ціни, а також затверджені постановами НКРЕКП від 28.12.2017 №1513 та від 14.12.2018 №1906 прогнозні оптові ринкові ціни на третій та четвертий квартали 2018 року, погоджується з доводами Товариства про часткову оплату Елеватором поставленої у липні 2019 року електричної енергії (6 379 861,00 грн замість 6 923 923,79 грн), у зв'язку з чим заборгованість Елеватора перед Товариством склала 544 062,79 грн.
Сторони у п. 5.6 договору узгодили, що оплата рахунка постачальника мала бути здійснена споживачем у строки, передбачені Комерційною пропозицією, і зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Згідно з Комерційною пропозицією терміни (строки) оплати такі: не пізніше 5-го числа розрахункового місяця - 80% від прогнозної вартості заявленого обсягу постачання електричної енергії у розрахунковому періоді (далі - прогнозна вартість**); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, кінцевий розрахунок за фактом споживання.
Отже, ураховуючи узгоджені сторонами строки оплати, дата виникнення простроченої заборгованості в сумі 544 062,79 грн - 06.08.2019.
Колегія суддів відзначає, що крім виставлення рахунку (про що зазначає скаржник) споживач може і має сам визначати ціну електричної енергії та своєчасно, тобто у встановленому договором порядку, оплачувати її.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Щодо наявного у матеріалах справи акта №0200419071 від 31.07.2019 купівлі-продажу електричної енергії на Елеватор від ТОВ «ТЕК» у липні 2019 року на суму 6 379 861,00 грн, на який посилається Елеватор в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що зазначений акт підписано та скріплено печаткою підприємства лише з боку Елеватора, а тому цей акт не може бути визнаний належним доказом вартості електричної енергії, поставленої у липні 2019 року.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу приписів ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає такі вимоги обґрунтованими, а їх розрахунок - арифметично вірним.
До стягнення з Елеватора на користь Товариства підлягає 70 474 76,00 грн 3% річних та 290 316,70 грн інфляційних нарахувань.
Частинами 1, 2 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в т.ч. відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України ).
Згідно зі ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з розділом 7 Комерційної пропозиції (додаток 1 до договору) у разі несвоєчасних розрахунків за отриману електричну енергію споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення такого платежу.
Перевіривши наданий Товариством та здійснений місцевим судом розрахунок пені, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з Елеватора на користь Товариства підлягають 84 432,08 грн пені.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2024 у справі №925/1646/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2024 у справі №925/1646/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №925/1646/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.06.2024.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак