вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2024 р. Справа№ 910/15141/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,
за участю представників:
від позивача - Рогозний І.М.,
від відповідача - Пащенко М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/15141/23 (суддя Картавцева Ю.В., повний текст складено 01.03.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення.
Встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Копійка-центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення від 09.08.2023 № 35-р/тк.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 35-р/тк від 09.08.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/15141/23 у задоволенні позову відмовлено.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" не підлягає задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі (з урахуванням додаткових пояснень, поданих скаржником в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України) апелянт вказує, що неможливість виконання вимоги АМК у встановлений строк, зумовлена форс - мажорними обставинами (ракетні обстріли, відключення електричної енергії, неможливістю роботи робочого серверу та зміну роботи відділень поштового зв'язку).
Також, скаржник зазначає про неналежність повідомлення позивача про розгляд Справи Комітетом, а також не погоджується із розміром штрафу.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 35-р/тк від 09.08.2023 постановлено:
1. Визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання Антимонопольному комітету України інформації на вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е у встановлений ним строк.
2. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" штраф у розмірі 125 000 гривень.
Під час розгляду справи № 127-26.4/37-22, розпочатої за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Трейд" порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", заступник Голови Антимонопольного комітету України - державний уповноважений направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" (позивачу) вимогу від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е (далі - Вимога) про надання у 7-денний строк із дня її отримання визначену Вимогою інформацію, пояснення та належним чином засвідчені копії документів.
Вимога містила 7 пунктів (запитань), а також зазначення про необхідність надання Комітету інформації відповідно до конкретних пунктів Вимоги.
У Вимозі зазначалося, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 та статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання органу Комітету інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515293445 Вимогу вручено 22.11.2022 представнику Товариства.
Отже, останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 29.11.2022.
Листом б/д № 01/2911 (вх. № 8-01/11147 від 12.12.2022) Товариство надало Комітету інформацію на Вимогу в повному обсязі.
Відповідно до рішення № 35-р/тк від 09.08.2023, дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" кваліфіковано як порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації на вимогу заступника Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е у встановлений ним строк.
Позивач оскаржив вказане рішення в судовому порядку.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу № 35-р/тк від 09.08.2023.
Колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог у даній справі правильними, з огляду на наступне.
Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Положеннями статей 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання. Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб. Так, інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом.
Органи АМК в процесі реалізації своїх повноважень мають законне право вимагати не лише документи, а й інформацію, яка потрібна їм для виконання покладених на них завдань, причому зміст, обсяг та характер такої інформації законодавчими приписами, зокрема, статтями 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не визначено та обмежено лише дійсною та об'єктивною необхідністю для виконання завдань органу ("статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань").
Отже, Антимонопольний комітет України та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) відповідно до повноважень, передбачених, зокрема, пунктами 4, 5 частини першої статті 7, статей 12, 22, 22-1 цього Закону, положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" може витребувати інформацію, пов'язану з дослідженням наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання, якщо вона є дійсною та об'єктивною необхідністю для виконання завдань органу.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі №910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
Пункт 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Таким чином, ненадання інформації у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
У законодавстві України визначення поняття «дискреційні повноваження» наведено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5. Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Водночас господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але зобов'язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17).
Суд зазначає, що встановлення змісту документа, який надходить на вимогу органу АМК в аспекті надання/неповного надання/ненадання інформації на таку вимогу належить до дискреційних повноважень органу АМК, водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.
Комітет під час розгляду справи № 127-26.4/37-22, розпочатої за ознаками вчинення ТОВ "ТС Трейд" порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", заступник Голови Антимонопольного комітету України - державний уповноважений направив ТОВ "Копійка-Центр" вимогу від 08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е, у якій вимагалось у 7-денний строк із дня її отримання надіслати Антимонопольному комітету України визначену інформацію, пояснення та належним чином засвідчені копії документів.
Відповідь на вимогу №08.11.2022 № 127-26.4/09-2975е ТОВ "Копійка-Центр" у встановлений державним уповноваженим строк не надало.
Одночасно у Вимозі зазначалось, що згідно з пунктами 13, 14 і 15 статті 50 та статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання органу Антимонопольного комітету України інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303515293445 Вимогу вручено 22.11.2022 представнику Товариства.
Отже, останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 29.11.2022.
Листом б/д № 01/2911 Товариство надало Комітету інформацію на Вимогу в повному обсязі.
За інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта", Лист б/д № 01/2911 (відправлення № 6511104137586) здано до відділення поштового зв'язку 07.12.2022, тобто Товариство подало Комітету інформацію через 8 днів після закінчення встановленого строку для надання відповіді на Вимогу.
Апелянт, обґрунтовуючи неможливість виконання вимоги АМК у встановлений строк, посилається на форс - мажорні обставини (ракетні обстріли, відключення електричної енергії, неможливістю роботи робочого серверу та зміну роботи відділень поштового зв'язку), на підтвердження чого ним до суду першої інстанції було надано, зокрема, Сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати №5100-23-3704 від 25.08.2023.
Так, вказаним Сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ "Копійка-Центр" щодо обов'язку надання відповіді на вимогу Комітету у термін 29.11.2022 (період дії форс-мажорних обставин з 23.11.2022 по 07.12.2022).
Стосовно вказаного колегія суддів зазначає наступне.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).
Колегія суддів вважає правильними висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати вимогу Комітету, при тому що позивачем все ж отримано вказану вимогу 22.11.2022 шляхом вручення поштової кореспонденції.
Тобто наявність наведених скаржником обставин не стала перешкодою для отримання поштової кореспонденції (в контексті доводів про ракетні обстріли, відключення електричної енергії, та зміну роботи відділень поштового зв'язку).
Одночасно, обґрунтованим є зауваження суду першої інстанції про те, що воєнний стан на території України, ракетні обстріли та відключення енергопостачання мали місце і після 07.12.2022 (строк дії форс-мажорних обставин за сертифікатом).
Колегією суддів враховується, роз'яснення позивачу у Вимозі про те, що у разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк не пізніше кінцевої дати на надання відповіді, визначеної у цій вимозі, товариство може звернутися до Комітету з обґрунтованим клопотанням про подовження строку на надання інформації на вимогу, із поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у вимозі строк.
Позивач наведеним правом на подання до Комітету клопотанням про подовження строку на надання інформації на вимогу не скористався.
Відповідно Комітет був позбавлений можливості при прийнятті рішення розглянути обставини, про які наводить позивач при зверненні до суду.
Враховуючи наведене, посилання скаржника на наявність обставин непереборної сили не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.
Стосовно доводів апелянта про неналежність повідомлення позивача про розгляд Справи Комітетом, слід зазначити наступне.
Відповідно до абзацу другого пункту 7 параграфу VII "Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються листом засобами поштового зв'язку не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 параграфу XI "Порядку розгляду заяв і справ про порушення законодавства захист економічної конкуренції" про день, час і місце проведення слухання у справі особи, які беруть участь у справі, а також інші особи в разі їх залучення до слухання у справі, повідомляються не пізніше ніж за 5 днів до проведення слухання.
Так, листом від 03.08.2023 № 127-26.13/09-8763е (трекінг № 0303515642784) позивачу направлено повідомлення про участь у засіданні тимчасової адміністративної колегії Комітету, яке відбулося 09.08.2023.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №0303515642784 зазначене відправлення подано на поштове відділення 04.08.2023, та отримане Позивачем 08.08.2023.
Отже, позивача у передбачений законодавством спосіб та строк було повідомлено про засідання Комітету з розгляду Справи.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що розмір штрафу не відповідає суті допущеного порушення.
Колегія суддів стосовно наведених доводів вказує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18, 21 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до ст. 4 пар. І Рекомендаційних роз'яснень Антимонопольного комітету України від 31.05.2016 р. N 26-рр під час розрахунку розміру штрафів за порушення Комітет керується засадами пропорційності, недискримінаційності та розумності:
- пропорційність передбачає співмірність розміру санкцій, які мають на меті не лише покарання за вчинене правопорушення, але й стримування від вчинення чи продовження таких порушень, з масштабом та характером порушення;
- недискримінаційність означає неприпустимість застосування до суб'єктів господарювання різних підходів в аналогічних випадках;
- розумність означає, що розмір штрафу має визначатися з урахуванням значення фактичних обставин кожного випадку для забезпечення справедливого балансу між публічними інтересами та правами й свободами учасників правовідносин.
Застосування штрафних санкцій не повинно призводити до позбавлення суб'єкта господарювання можливості конкурувати або до неможливості задоволення споживчого попиту.
Законодавство залишає визначення точного розміру штрафу за органами Комітету - залежно від обставин кожної конкретної справи. Такі повноваження за своєю природою належать до дискреційних, які реалізуються органами Комітету з певною свободою розсуду.
Відповідно до листа Державної податкової служби України від 12.05.2023 № 6049/5/99-00-04-03-01-05 дохід (виручка) ТОВ "Копійка-Центр" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2022 рік становить 2 493 931 000 грн.
Таким чином 1% від виручки складає 24 939 310 грн, водночас Комітетом накладено штраф у розмірі 125 000,00 грн, що відповідає приписам ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Зазначене вище у сукупності свідчить про те, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги позивача про визнання Рішення Комітету недійсним.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/15141/23 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 12.06.2024 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук