вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2024 р. Справа№ 927/1138/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Яковлєва М.Л.
Козир Т.П.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 21.05.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 (суддя Ноувен М.П., повний текст рішення складено та підписано 24.11.2023)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної
філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Бахмацької міської ради
про стягнення 702149,14 грн
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Бахмацької міської ради про стягнення 702149,14 грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як розпорядник місцевих бюджетних коштів, не виконує свої зобов'язання щодо компенсації пільгового проїзду та не проводить розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 у задоволенні вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Бахмацької міської ради про стягнення 702149,14 грн відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для покладення на Бахмацьку міську раду обов'язку щодо здійснення позивачу інших компенсаційних виплат, що виходять за межі встановленої договором ціни.
Вимоги та зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з прийнятим рішення суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги:
- оскільки перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок, то уповноважений на те державою орган - відповідач у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу;
- судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню - ст. 91 Бюджетного кодексу України.
Клопотання та відзив учасників справи.
25.01.2024 через систему «Електронний суд» від Бахмацької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що твердження позивача не відповідають нормам ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» та висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20,від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21, від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21.
Відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
07.02.2024 через систему «Електронний суд» від Бахмацької міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
20.05.2024 через систему «Електронний суд» від Бахмацької міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.
19.12.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Яковлєв М.Л.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5044/23 від 25.12.2023, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко О.В.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №927/1138/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 25.12.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Чернігівської області надіслати матеріали справи №927/1138/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
12.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/1138/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 та призначено до розгляду на 28.02.2024.
Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. з 13.02.2024 по 18.02.2024 перебував у відрядженні, тому судове засідання, яке призначене на 13.02.2024 не відбулось.
Суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці 19.02.2024.
Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці 20.02.2024.
Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 21.02.2024 по 01.03.2024.
Суддя Яковлєв М.Л. перебував на лікарняному з 27.02.2024 по 01.03.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 призначено на 02.04.2024.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1396/24 від 27.03.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою та часом.
Судове засідання 02.04.2024 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 відкладено розгляд справи на 21.05.2024.
Позиція учасників справи та явка в судове засідання.
21.05.2024 у судове засідання з'явився представник позивача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, водночас судом враховано подане ним клопотання про розгляд справи без його участі.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що діяльність позивача передбачає обов'язкове перевезення громадян на пільгових умовах, встановлених законодавством України, а саме: Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»; Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також Законом України «Про охорону дитинства».
Так, у період з січня 2021 року до грудня 2021 року позивач здійснював пасажирські перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом.
01.12.2020 року позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо передбачення у місцевому бюджеті на 2021 рік суми компенсацій за пільгові перевезення у сумі 420,3 тис. грн.
24.12.2020 Рішенням Бахмацької міської ради третьої сесії восьмого скликання «Про затвердження Програми соціального захисту окремих категорій громадян щодо порядку проведення розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом на 2021 рік» затверджено Програму соціального захисту окремих категорій громадян щодо порядку проведення розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом на 2021 рік, відповідно до якої фінансування Програми здійснюється за рахунок міського бюджету шляхом їх перерахування, зокрема ВП «Конотопська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». При цьому, обсяг коштів визначається з урахуванням фінансових можливостей міського бюджету та може здійснюватися в процесі виконання бюджету при внесенні змін до нього. Прогнозується направити на вказані цілі у січні-грудні 2021 року 150000 грн (зокрема для ВП «Конотопська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» - 125000 грн). Фінансування з міського бюджету видатків, передбачених Програмою, здійснюється з 01.01.2021 року без урахування зобов'язань минулих років. Також, фінансування Програми протягом 2021 року здійснюється лише на підставі зареєстрованих зобов'язань того бюджетного року, в якому вони здійснені (розділ 4 Програми).
24.12.2020 Бахмацькою міською радою прийнято рішення «Про бюджет Бахмацької міської ради на 2021 рік» код бюджету - 2555100000, відповідно до якого, зокрема, затверджено розподіл витрат міського бюджету на реалізацію місцевих/регіональних програм згідно з додатком 7 до цього рішення.
Відповідно до Додатку №7 до Рішення від 24.12.2020 видатки за напрямом «компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті» за Програмою соціального захисту окремих категорій громадян щодо порядку проведення розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом на 2021 рік передбачені у розмірі 150000 грн.
29.01.2021 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян №.ПЗ/ДН-5-215111/НЮ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору за даним Договором Перевізник зобов'язується надавати послуги з перевезення залізничним транспортом окремих категорії громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд у приміському сполученні (надалі Пільгові категорії громадян), а Замовник здійснює компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом Пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи, в повному обсязі.
Згідно з п. 1.2. Договору при здійсненні компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом Пільгових категорій громадян сторони керуються чинним законодавством України та постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».
Відповідно до п. п. 2.1., 2.1.4. Договору Перевізник зобов'язується подавати щомісячно, не пізніше 15 числа місяця наступного звітного періоду Замовнику рахунок на суму, що підлягає компенсації за перевезення залізничним транспортом Пільгових категорій громадян, облікові форми, відповідно до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 та акти звіряння розрахунків.
Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що Перевізник має право на отримання компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом Пільгових категорій громадян в повному обсязі.
Відповідно до п. п. 2.3., 2.3.1. Договору Замовник зобов'язується щомісячно в повному обсязі здійснювати компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом Пільгових категорій громадян у приміському сполученні згідно з поданими Перевізником рахунками на суму, яка підлягає компенсації, та обліковими формами.
Згідно п. п. 2.3., 2.3.4. Договору Замовник зобов'язується здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом Пільгових категорій громадян.
Компенсаційні виплати за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні проводяться Замовником (Відповідачем) в межах коштів, передбачених у місцевому бюджеті на поточний рік і складають 125000 грн, в т.ч. ПДВ (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. п. 2.З., 2.3.2. Договору Замовник зобов'язується передбачити у своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на компенсацію за перевезення залізничним транспортом Пільгових категорій громадян в повному обсязі з урахуванням заборгованості за попередній період.
Відповідно до п. 3.2. Договору Замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня надходження коштів для компенсаційних виплат за перевезення залізничним транспортом Пільгових категорій громадян перераховує їх на рахунок Перевізника на підставі отриманих від нього рахунків на суму, яка підлягає компенсації та облікових форм.
Листом від 23.02.2021 Відповідач повідомив Позивача, що компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян будуть здійснені починаючи з 01.01.2021 року без урахування зобов'язань минулих років.
Протягом січня - грудня 2021 року Позивач здійснив всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів. З 01.01.2021 року до 31.12.2021 року включно залізницею надано послуги з перевезення пільгових категорій, а саме 34625 громадянам на території Бахмацької міської ради Чернігівської області по станціях Бахмач-Пасажирський, Бахмач-Київський, Халимонове, Черемушки та зупиночних пунктах залізниці Старий Луг, Хутір-Халимонове, З кілометр, 6 кілометр, 669 кілометр на загальну суму 827149,14 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача рахунки - фактури, акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, а також облікові форми про недоотримання коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів: за січень 2021 року; за лютий 2021 року; за березень 2021 року; за квітень 2021 року; за травень 2021 року; за червень 2021 року; за липень 2021 року; за серпень 2021 року; за вересень 2021 року; за жовтень 2021 року; за листопад 2021 року; за грудень 2021 року (а.с.60-95, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача з вимогою про відшкодування збитків за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом, що підтверджується листом №457 від 21.12.2021, копію якої долучено до матеріалів справи.
Відповідач направив на адресу позивача відповідь №03-16/13 від 04.01.2022, в якій повідомив позивача про те, що Програма соціального захисту окремих категорій громадян щодо порядку проведення розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом на 2021 рік, відповідно до якої передбачена компенсація на відшкодування витрат в сумі 125000 грн виконана в повному обсязі.
Листом № НЮ-16-73/22П від 21.01.2022 Позивач звернувся до Відповідача з претензією, в якій просив відповідача відшкодувати понесені витрати, пов'язані з перевезеннями пільгових категорій громадян залізничним транспортом, за період з січня 2021 року до грудня 2021 року в сумі 702149,14 грн.
Оскільки відповідачем вищевказані витрати відшкодовані не були, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 702149,14 грн. збитків.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути договори та інші правочини, а також безпосередньо акти цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За приписами частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, з господарського договору та безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Пунктом 6 «Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 № 252, встановлено, що суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Згідно з абз. 3 ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Норми вище вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відтак, обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, Держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Матеріалами справи встановлено, що Позивачем за період з січня 2021 року по грудень 2021 року надано послуги з перевезення пільгових категорій громадян на загальну суму 827149,14 грн.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що компенсаційні виплати за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні проводяться Замовником (Відповідачем) в межах коштів, передбачених у місцевому бюджеті на поточний рік і складають 125000 грн, в т.ч. ПДВ.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє з 01.01.2021 до 31.12.2021, до проведення остаточних розрахунків (п.7.1 Договору).
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частин 1 3 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Отже, матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується, що Відповідач згідно умов Договору, в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання та оплатив 125000 грн в рахунок компенсації послуг за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні.
Колегією суддів враховується, що під час розгляду справи в суді першої інстанції провадження у даній справі зупинялося до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/3938/21, предметом спору якої є відшкодування перевізнику його збитків, понесених у зв'язку із наданням послуг перевезення пасажирів, що мають пільги.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, з метою забезпечення сталої судової практики та з огляду на те, що предмет позову у даній справі та справі № 916/3938/21 є аналогічним, розглядаючи спір у цій справі, суд враховує правову позицію викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №916/3938/21, що полягає в наступному.
За ч.6 ст.9 Закону «Про залізничні перевезення» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Враховуючи приписи статей 11, 167, 170, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статей 3, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) в Укрзалізниці виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави (її відповідного органу) як замовника послуг - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення господарського законодавства (в цьому випадку - Закону України «Про залізничний транспорт»), а не Бюджетного кодексу України (далі БК), який визначає засади функціонування бюджетної системи України, до якої позивач (Укрзалізниця) не належить. Тому застосування положень цього Кодексу у контексті визначення особи-боржника у цивільних правовідносинах є помилковим.
Між тим, визначення особи, зобов'язаної здійснити розрахунок у спірних правовідносинах, із застосуванням ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» відповідає і приписам БК.
Верховний Суд, аналізуючи норми права, передбачені підпунктом «б» п.4 ч.1 ст.89, ст.102 БК (виключені на підставі Закону від 20.12.2016 №1789-VIII «Про внесення змін до БК», який набрав чинності 01.01.2017) та підпунктом «ґ» п.3 ч.1 ст.91 БК, дійшов висновку, що законодавець розмежовував компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у межах реалізації державних програм соціального захисту від інших подібних видатків.
За підпунктом «є» п.9 ч.1 ст.87 БК до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п.5 ч.2 ст.67-1 цього Кодексу), належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України такий перелік на 2021 рік (спірний період у цій справі) не затверджувався, однак, це не змінює фактичне існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.
Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон «Про державні соціальні гарантії») відповідно до ст.1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму
Статтею 17 Закону «Про державні соціальні гарантії» унормовано, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (ст.18 Закону «Про державні соціальні гарантії»).
Відповідно до ст.19 Закону «Про державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання (ч. 1 ст. 20 Закону «Про державні соціальні гарантії»).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що боржником у спірних правовідносинах, пов'язаних із компенсацією витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
Належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб'єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який витрати Укрзалізниці за пільгові перевезення окремих категорій громадян підлягають компенсації.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду за наслідками дослідження зазначеного питання дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку Верховного Суду, адже пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд дійшов висновку, що саме держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах.
Отже, стороною зобов'язання з компенсації витрат Укрзалізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян є держава, а тому відповідач не може бути боржником за таким зобов'язанням.
Як було зазначено вище, відповідач здійснив позивачу компенсаційні виплати за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян мешканців Бахмацької міської об'єднаної територіальної громади в межах строку укладеного між сторонами договору та в межах погоджених сторонами сум, відповідно до Програми соціального захисту окремих категорій громадян щодо порядку проведення розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом на 2021 рік, затвердженої Рішенням Бахмацької міської ради від 24.12.2020 в межах видатків міського бюджету.
За викладених вище обставин, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутні підстави для покладення на Бахмацьку міську раду обов'язку щодо здійснення позивачу інших компенсаційних виплат, що виходять за межі встановленої договором ціни. Позивачем не подано суду доказів протилежного.
Порушенням права є такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Колегія суддів наголошує, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленою вище відсутністю у даному випадку підстав для покладення на Бахмацьку міську раду обов'язку щодо здійснення позивачу інших компенсаційних виплат, що виходять за межі встановленої договором ціни, про що правильно зазначив суд першої інстанції з урахуванням викладеної Верховним Судом позиції в аналогічних правовідносинах у справі №916/3938/21, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі, оскільки відповідно до вказаної правової позиції боржником у таких випадках є саме держава, а не відповідач.
Відтак, за викладених вище обставин, позивачем не доведено порушення своїх суб'єктивних прав саме відповідачем у даному випадку, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведення позивачем наявність його порушеного права з боку відповідача.
Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2023 у справі №927/1138/22 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 927/1138/22 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2024.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді М.Л. Яковлєв
Т.П. Козир