ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
12 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4949/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича: не з'явився
від Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради: С.М. Шелудько
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 (суддя К.Ф. Погребна, м.Одеса, повний текст складено 19.01.2024)
у справі №916/4949/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича
до відповідача: Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради
про стягнення 621099,58 грн,
У листопаді 2023 року Фізична особа-підприємець Фещенко Іван Миколайович звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про стягнення 621099,58 грн, з яких: 582900,02 грн - основного боргу, 29573,73 грн - 3% річних та 8625,83 грн - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фізична особа-підприємець Фещенко Іван Миколайович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №916/4949/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича до Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про стягнення 621099,58 грн задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича заборгованість у розмірі 598622,99 грн, з якої: 582900,02 грн - основного боргу, 10500,51 грн - 3% річних та 5222,46 грн - інфляційних втрат, а також 8943,83 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 13415,75 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
06.05.2024 від Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича надійшла заява (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46645,00 грн, з наданням доказів таких витрат. При цьому вказана сума судових витрат складається з безпосередньо витрат на правову допомогу у розмірі 17500,00грн та «гонорару успіху» у розмірі 29145,00 грн.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 вирішено розглянути заяву Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/4949/23 поза межами строку, передбаченого у частині третій статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 12.06.2024 о 12:30 год. Запропоновано Комунальному підприємству «Парки Херсона» Херсонської міської ради в строк до 23.05.2024 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду справи №916/4949/23 (з урахуванням долучених до заяви доказів витрат на правничу допомогу).
20.05.2024 Комунальним підприємством «Парки Херсона» Херсонської міської ради подано заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до яких відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з нього до 1500,00 грн, з посиланням на те, що:
-вартість підготовки адвокатом апеляційної скарги визначена у розмірі 15000,00 грн є значно завищеною, оскільки в ній повністю повторюється текст та нормативно - правове обґрунтування, яке було наведено адвокатом в позовній заяві при поданні її до Господарського суду Одеської області, в апеляційній скарзі позиція апелянта не змінювалась, нового нормативно-правового регулювання спірних правовідносин не було, а тому відповідна вартість таких послуг має бути зменшена до 1000,00 грн;
-представник позивача брав участь лише в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції в суді апеляційної інстанції у даній справі, яке тривало 20 хвилин, у зв'язку з чим заявлена Фізичною особою-підприємцем Фещенком Іваном Миколайовичем вартість участі адвоката у судовому засіданні в режимі відеоконференції у розмірі 2500,00грн не відповідає критеріям розумності та є значно завищеною, у зв'язку з чим вартість участі адвоката у судовому засіданні у даній справі має бути зменшена до 500,00грн;
-відсутні підстави щодо покладення на відповідача відшкодування гонорару успіху, який сплачує заявник на користь адвоката в межах домовленості за умовами договору, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у поставної Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою та не містять обґрунтувань фактичних дій заявника.
При цьому відповідач зауважив на тому, що згідно із пунктом 3.4. наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами) Херсонську міську територіальну громаду визнано територією активних бойових дій. Комунальне підприємство «Парки Херсона» Херсонської міської ради внаслідок повного розграбування підприємства російськими загарбниками фактично не здійснює господарської діяльності та не отримує будь-яких коштів, тому покриття витрат на фінансування заробітної плати працівників здійснюється виключно за рахунок коштів міського бюджету міста Херсона. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що згідно розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 30.11.2023 №817 ДСК Комунальне підприємство «Парки Херсона» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, на підтвердження чого надав лист Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації від 05.12.2023 № 317-03-20-1705/23.
28.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява (вх.№2040/24) Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 задоволено та забезпечено участь представника Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради - адвоката Шелудька Сергія Миколайовича у судовому засіданні 12.06.2024 о 12:30 год та в усіх наступних судових засіданнях у справі №916/4949/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
04.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича надійшла заява (вх.№510/24/Д5 від 04.06.2024) про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі.
Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи №916/4949/23, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4949/23, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити у першій заяві по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).
При зверненні з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №916/4949/23 Фізичною особою-підприємцем Фещенком Іваном Миколайовичем заявлено попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та витрат на сплату судового збору в сумі 50000,00 грн. Також позивач зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після винесення судом апеляційної інстанції постанови за наслідками розгляду апеляційної скарги.
При цьому заява подана заявником в межах п'ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 29.04.2024 (враховуючи, що останній день строку на подання доказів витрат на правничу допомогу припадає на 04.05.2024 - суботу, а наступним за ним робочим днем є 06.05.2024 - понеділок).
Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із наданих позивачем документів вбачається, що 19.10.2023 між Адвокатським об'єднанням «Акторіс» в особі виконуючого обов'язки керуючого партнера Телющенка Павла Петровича (об'єднанням) та Фізичною особою-підприємцем Фещенком Іваном Миколайовичем (клієнтом) було укладено договір №19/10/23 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого об'єднання зобов'язується надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних органах та контролюючих органах.
Відповідно до пункту 1.2. договору №19/10/23 від 19.10.2023 клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
В силу пункту 4.1. договору №19/10/23 від 19.10.2023 вартість послуг об'єднання (гонорар (винагорода)), форма та строк оплати визначаються в додатку до цього договору.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до «31» грудня 2024 року, без автоматичної пролонгації (пункт 7.1. договору №19/10/23 від 19.10.2023).
В подальшому, 08.02.2024 між Адвокатським об'єднанням «Акторіс» (об'єднанням) та Фізичною особою-підприємцем Фещенком Іваном Миколайовичем (клієнтом) було укладено додаток № 4 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого даний додаток визначає обсяг правничої (правової) допомоги, який надається клієнту у відповідності до договору №19/10/23 від 19.10.2023 про надання правової допомоги та визначає порядок оплати такої допомоги.
Згідно із пунктом 2 додатку №4 від 08.02.2024 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 на виконання умов зазначеного договору клієнт доручає об'єднанню здійснити захист інтересів клієнта, а саме: підготувати та подати апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №916/4949/23 за позовом Фізичної особи - підприємця Фещенко Івана Миколайовича до Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про стягнення заборгованості за договором №4 від 04.01.2023, а також приймати участь у судових засіданнях при розгляді апеляційної скарги в Південно-західному апеляційному господарському суді.
Пунктом 4 додатку №4 від 08.02.2024 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 сторони передбачили вартість послуг, а саме: 15000,00 грн - за підготовку та подання апеляційної скарги; 2500,00 грн - за участь у судовому засіданні (відеоконференція); 4000,00 грн - за участь у судовому засіданні (безпосередньо в Південно-західному апеляційному господарському суді).
У пункті 5 додатку №4 від 08.02.2024 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 сторони погодили, що у разі задоволення (часткового задоволення) Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №916/4949/23 та прийняття рішення про задоволення (часткове) задоволення позовних вимог, клієнт сплачує на користь об'єднання гонорар успіху в розмірі 5 % від суми, яка згідно з рішенням суду стягується на користь клієнта.
Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. пункту 5 додатку №4 від 08.02.2024 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 оплата наданих послуг з здійснюється після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг; гонорар успіху сплачується клієнтом протягом 10-ти робочих днів з дати набрання рішенням Південно-західного апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог/часткового задоволення позовних вимог законної сили.
Пунктом 10 додатку №4 від 08.02.2024 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 визначено порядок приймання-передачі наданої правової допомоги, за змістом якого об'єднання надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, а клієнт зобов'язаний напротязі п'яти днів з моменту отримання цього акту підписати його або протягом вказаного строку, надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.
На виконання договору №19/10/23 від 19.10.2023, 30.04.2024 та додатку №4 від 08.02.2024 до цього договору, сторонами складено та підписано без зауважень акт приймання - передачі правової допомоги про те, що об'єднанням було надано клієнту правову допомогу, підготовлено та подано до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №916/4949/23 за позовом Фізичної особи - підприємця Фещенка Івана Миколайовича до Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради про стягнення заборгованості за договором №4 від 04.01.2023, а також прийнято участь у судових засіданнях при розгляді апеляційної скарги в Південно-західному апеляційному господарському суді. Підготовка та подання апеляційної скарги складає 15000,00 грн, а участь у судовому засіданні в Південно-західному апеляційному господарському суді 29.04.2024 ( в режимі відеоконференції) 2500*1=2500,00 грн, що загалом складає 17500,00грн.
У пункті 2 акту приймання - передачі від 30.04.2024 до договору про надання правової допомоги №19/10/23 від 19.10.2023 зазначено, що враховуючи те, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду стягнуто з Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Фещенка Івана Миколайовича грошових коштів в сумі 582900,02 грн, то гонорар успіху становить 582900,92 грн *5%= 29145,00 грн.
Відповідно до пункту 5 акту приймання - передачі від 30.04.2024 до договору про надання правової допомоги №19/10/23 від 19.10.2023 загальна вартість правової допомоги (послуг), наданої згідно даного акту, становить: 17500,00 грн, що складає вартість наданих правових послуг, та «гонорар успіху» у розмірі 29145,00 грн; загальна сума коштів, яка підлягає сплаті клієнтом на користь об'єднання, становить 46645,00 грн.
Інтереси у межах справи №916/4949/23 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Телющенко Павло Петрович, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7082/10 від 19.10.2018, копією посвідчення адвоката від 19.10.2018 №7082/10, копією ордеру серії АІ №1448188, відповідно до якого адвокат Телющенко Павло Петрович уповноважений представляти інтереси Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича у Господарському суді Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суді.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:
адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”;
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Як зазначалось, пунктом 4 додатку №4 від 08.02.2024 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 сторони передбачили вартість послуг, а саме: 15000,00 грн - за підготовку та подання апеляційної скарги; 2500,00 грн - за участь у судовому засіданні (відеоконференція); 4000,00 грн - за участь у судовому засіданні (безпосередньо в Південно-західному апеляційному господарському суді).
Таким чином, у пункті 4 додатку №4 від 08.02.2024 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 сторони погодили фіксовану вартість правничої допомоги.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.
Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат зі складністю справи, зазначає, що справа не є складною, не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.
Представництво позивача адвокатом Телющенком Павлом Петровичем при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Виходячи із матеріалів справи, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка та подання апеляційної скарги не вимагали великого обсягу аналітичної й технічної роботи.
Також колегія суддів виходить з того, що у суді апеляційної інстанції з перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у цій справі відбулось одне судове засідання 29.04.2024, в якому представник позивача - адвокат Телющенко Павло Петрович приймав участь в режимі відеоконференції.
Щодо заявленої до відшкодування суми гонорару успіху адвоката при позитивному для клієнта рішенні, апеляційний суд зазначає наступне.
У пункті 5 додатку №4 від 08.02.2024 до договору №19/10/23 від 19.10.2023 сторони погодили, що у разі задоволення (часткового задоволення) Південно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 у справі №916/4949/23 та прийняття рішення про задоволення (часткове) задоволення позовних вимог, клієнт сплачує на користь об'єднання гонорар успіху в розмірі 5 % від суми, яка згідно з рішенням суду стягується на користь клієнта.
При розгляді вимоги щодо оплати гонорару успіху адвоката колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до яких у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis vs. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Апелянт заявив до стягнення з відповідача 29145,00 грн, визначивши цю суму як гонорар успіху.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що узгоджений позивачем та адвокатом гонорар успіху не є обов'язковим для стягнення його в повному обсязі з відповідача з огляду на критерії розумності і співмірності та матиме надмірний характер.
Колегія суддів при розподілі витрат на правничу допомогу у цій справі враховує також те, що згідно із пунктом 3.4. наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Херсонська міська територіальна громада визнана територією активних бойових дій, фінансування відповідача здійснюється за рахунок міського бюджету, згідно із розпорядженням начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 30.11.2023 №817 ДСК Комунальне підприємство «Парки Херсона» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується листом Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації від 05.12.2023 № 317-03-20-1705/23.
З урахуванням викладеного вище у сукупності, у справі, яка переглядається, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь позивача всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.
Оцінивши наведені позивачем доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 46645,00 грн та подані на їх підтвердження докази, врахувавши заперечення відповідача, що є комунальним підприємством, визнане критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та розташоване на території активних бойових дій, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, участі представника заявника в одному судовому засіданні у Південно-західному апеляційному господарському суді в режимі відеоконференції, врахувавши ціну позову, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з відповідача на користь позивача 10500,00 грн витрат на правову допомогу.
При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що зменшення витрат до розміру 1500,00 грн, про що просить відповідач, порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, заява Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4949/23 задовольняється частково на загальну суму 10500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Заяву Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4949/23 задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства «Парки Херсона» Херсонської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича 10500 /десять тисяч п'ятсот/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.
3.У задоволені решти заяви Фізичної особи-підприємця Фещенка Івана Миколайовича (вх.№1666/24 від 06.05.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/4949/23, відмовити.
4.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.06.2024.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя І.Г. Філінюк