ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1295/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт": не з'явився
від Приватного підприємства "Екофреш": не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕКОФРЕШ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 року, суддя в І інстанції Пінтеліна Т.Г., повний текст якого складено 22.03.2024, в м. Одесі
у справі: №916/1295/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"
до відповідача: Приватного підприємства "Екофреш"
про стягнення 1 475 864 грн
та зустрічним позовом: Приватного підприємства "Екофреш"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"
про визнання договору недійсним в частині
У березні 2023 року ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до ПП "Екофреш", в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 702 094,55 грн основного боргу, 340 362,81 грн неустойки, 229 621,92 грн - 25% процентів річних, 203 784,72 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №283 від 05.05.2021 в частині оплати за отриманий товар.
Ухвалою місцевого господарського суду від 30.03.2023 було відкрито провадження у справі №916/1295/23.
У червні 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства "Екофреш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", в якій позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним пункт 5.2.3. укладеного між сторонами Договору №283 від 05.05.2021.
В обгрунтування зустрічної позовної заяви ПП "Екофреш" зазначило, що у спірному пункті передбачено, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, продавець має право стягнути проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати, що, на думку заявника, суперечить нормам законодавству, моральним засадам та по суті є прихованою неустойкою, яка також передбачена пунктом 8.3. договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 у справі №916/1295/23 первісний позов ТОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Екофреш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" 702 094,55 грн основного боргу, 340 362,81 грн неустойки, 229 621,92 грн процентів річних, 203 784,72 грн інфляційних втрат, 22 137,96 грн судового збору; у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Екофреш" про визнання Договору поставки №283 від 05.05.2021недійсним в частині - відмовлено повністю.
Щодо первісного позову, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати, що не оспорюється відповідачем за первісним позовом - ПП "ЕКОФРЕШ", а надані позивачем розрахунки судом перевірено та встановлено їх вірність.
Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним пункту договору, суд дійшов висновку, що ПП "ЕКОФРЕШ" не навів норм Цивільного або Господарського кодексів України та інших актів цивільного законодавства, яким би суперечив пункт 5.2.3. Договору. Керуючись нормою частини другої статті 625 ЦК, сторони узгодили у договорі інший розмір річних. Окрім того, законодавець передбачив також право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання, відмінний від того, що встановлений ст.232 ГК України. За таких обставин, суд не знайшов підстав для задоволення зустрічного позову ПП "ЕКОФРЕШ" про визнання недійсним пункту 5.2.3. Договору поставки № 283 від 05.05.2021р., укладеного між ТОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” та ПП "ЕКОФРЕШ".
Також суд зазначив, що заборгованість Відповідача виникла ще до початку повномасштабної збройної агресії росії проти України, а саме з 01 жовтня 2021 року, тобто Відповідач, знаючи про наявність заборгованості, свідомо порушував свій обов'язок щодо своєчасної оплати поставленого товару, до настання обставин непереборної сили. Відповідач не повідомляв Позивача ні письмово, ні засобами електронного зв'язку, ні телефоном про наявність для Відповідача форс-мажорних обставин у зв'язку з якими у нього відсутня можливість щодо здійснення своєчасної оплати поставленого товару, а за весь період прострочення грошового зобов'язання відповідачем не вживалось жодних заходів, спрямованих на виконання зобов'язання, як то, наприклад, часткове погашення заборгованості, надання пропозицій щодо відтермінування або розстрочки оплати, тощо.
16.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "ЕКОФРЕШ", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 у справі №916/1295/23 змінити в частині стягнення з Приватного підприємства "ЕКОФРЕШ" 340 362,81 грн неустойки та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з останнього 66 315,12 грн неустойки.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що ПП «ЕКОФРЕШ» перебуває на території, що окупована російськими військами, що робить неможливим ведення господарської діяльності підприємства. За період окупації підприємство понесло значні збитки, завдані російськими окупаційними військами. Основним видом господарської діяльності, що здійснювало підприємство було вирощування та переробка сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, які знаходяться на території Каховського району, які зараз у зв?язку з військовими діями рф тимчасово не можуть використовуватися. Відповідач позбавлений можливості доступу до своїх земельних ділянок, до виробничих потужностей та до матеріально-технічної бази, цілісність та схоронність якої зараз в невідомому стані та перебуває поза контролем посадових осіб ПІП «ЕКОФРЕШ».
Апелянт наголошує, що сума основного боргу Відповідача перед Позивачем є меншою, ніж сума штрафних санкцій, які нарахував Позивач, а сума стягнутої неустойки перевищує половину розміру основного боргу.
Скаржник вважає, що судом має бути зменшено суму пені, яка нарахована за період від 24.02.2024р. по 06.03.2023р. у сумі 304 497, 45 грн., до 30 449, 76 грн. Про зменшення суми пені, яка нарахована до моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України (35 865, 36 грн.) апелянт не просить. Таким чином, на думку Апелянта, загальна сума пені, яка має бути стягнута з Відповідача на користь Позивача, становить 66 315,12 грн. (35 865, 36 грн. + 30 449, 76 грн.). У стягненні решти нарахованої неустойки у розмірі 274 047,69 грн. має бути відмовлено.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до приписів статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу №916/1295/23 до розгляду на 11.06.2024 о 10:30.
11.06.2024 до суду апеляційної інстанції від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, яке мотивоване перебуванням представника останнього в іншому судовому засіданні.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, судова колегія дійшла наступних висновків.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не надано жодних доказів щодо неможливості прийняття участі у судовому засіданні іншого представника відповідача, оскільки закон не забороняє мати декількох представників.
Правова позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі.
При цьому вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого заявника.
Також суд у вирішенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги зі справи врахував необхідність розумних строків розгляду справи та дотримання балансу інтересів учасників справи.
Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки участь представників в судовому засіданні не була визнана обов'язковою.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 11.06.2024 у цій справі уповноваженого представника відповідача.
З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду апеляційної скарги, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов'язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також те, що правова позиція викладена останнім в апеляційній скарзі, беручи до уваги строк розгляду даної справи, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 11.06.2024 за відсутності сторін по справі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт” (Постачальник) та Приватним підприємством “ФАВОРИТ-ШП” (Покупець), яке в подальшому стало іменуватися Приватне підприємство “ЕКОФРЕШ”, укладено Договір №283 від 05.05.21 р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. цього Договору Постачальник зобов?язується поставити, а Покупець зобов?язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутші товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором.
Умови оплати товару встановлювалися п. 5.1 Договору, згідно якого оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника моменту передачі товару, порядок розрахунків визначений в Специфікації, передбаченої даним договором."
Згідно п. 2 Специфікації № 1 від 05.05.2021 р. до Договору: "2. Порядок розрахунків:
2.1. - 179 369,53 грн ( сто сімдесят дев?ять тисяч триста шістдесят дев?ять гривень 53 копійки) сплачується Покупцем в порядку передоплати в 5-денний термін з дати укладення цієї специфікації.
2.2. - 179 369,53 грн ( сто сімдесят дев?ять тисяч триста шістдесят дев 'ять гривень 53 копійки) сплачується Покупцем в термін не пізніше 30 вересня 2021 року:
2.3. - 179 369,53 грн ( сто сімдесят дев?ять тисяч триста шістдесят дев 'ять гривень 53 копійки) сплачується Покупцем в термін не пізніше 30 эсовтия 2021 раку.
2.4. - 179 369,53 грн ( сто сімдесят дев?ять тисяч триста шістдесят дев?ять гривень 53 копійки) сплачується Покупцем в термін не пізніше 30 листопада 2021 року.
2.5. - 179 369,53 грн( сто сімдесят дев ять тисяч триста шістдесят дев?ять гривень 53 копійки) сплачується Покупцем в термін не пізніше 30 грудня 2021 року ”.
Пунктом 5.2.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення Покупцем термінів оплати поставленого йому товару. Продавець, згідно ч, 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦІК України має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.
Як передбачено п. 8.3. Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення а також збільшено строк нарахування пені з 6 місяців, передбачених ст.. 232 ГК України, до трьох років.
Відповідно до п.8.9. Договору Сторони домовились, на підставі ст.ст. 256-259 ЦК України, про збільшення до 5 років загальної та спеціальної позовної давності по всім вимогам, що виникають на підставі цього Договору
Згідно п. 9.2. Договору Сторона, для якої стало неможливо виконання своїх обов?язків, повинна протягом трьох робочих днів письмово повідомити іншу Сторону про виникнення обетавин, що унеможливлюють виконання обов?язків. Не повідомлення або не своєчасне повідомлення про початок або закінчення обставин непереборної сили лишає Сторону права на них посилатись.
Згідно замовлень Покупця було поставлено Товар на загальну суму 881 464,08 грн.
На підтвердження поставки (приймання-передачі) партій товару від Постачальника до Покупця матеріали справи містять підписані сторонами видаткові накладні №ETП КЛ1305/011 від 13.05.2021р., № ETП КЛ1305/012 від 13.05.2021р., № ETП РТ1705/003 від 17.05.2021р., №ETП PT1705/004 від 17.05.2021р.
Як зазначає позивач, не зважаючи на встановлені строки для проведення розрахунків ПП "ЕКОФРЕШ" (ПП "Фаворит-ІГ") в повному обсязі з ТОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” за отриманий товар не розрахувалось.
Сума боргу за Договором поставки № 283 від 05.05.2021р. на день заявлення позову складає 702 094,55 (сімсот дві тисячі дев?яносто чотири гривні 55 копійок) грн, які позивач і просив стягнути з відповідача в судовому порядку, а також штрафні санкції.
Колегія суддів звертає увагу, що скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині стягнення з Приватного підприємства "ЕКОФРЕШ" 340 362,81 грн неустойки, а тому колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з чим, в частині задоволення первісного позову ТОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” про стягнення з Приватного підприємства "Екофреш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" 702 094,55 грн основного боргу, 229 621,92 грн процентів річних, 203 784,72 грн інфляційних втрат, 22 137,96 грн судового збору, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Екофреш" про визнання Договору поставки №283 від 05.05.2021недійсним в частині, перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми неустойки у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині своєчасної та повної оплати.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі.
Так, згідно замовлень Покупця було поставлено Товар на загальну суму 881 464,08 грн.
На підтвердження поставки (приймання-передачі) партій товару від Постачальника до Покупця матеріали справи містять підписані сторонами видаткові накладні №ETП КЛ1305/011 від 13.05.2021р., № ETП КЛ1305/012 від 13.05.2021р., № ETП РТ1705/003 від 17.05.2021р., №ETП PT1705/004 від 17.05.2021р.
Водночас відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі.
Сума боргу за Договором поставки № 283 від 05.05.2021р. на день заявлення позову складає 702 094,55 грн, що не заперечується з боку відповідача.
Доказів оплати Приватним підприємством "Екофреш" вищезазначеної заборгованості матеріали справи не містять.
Відтак, не виконавши зобов'язання у строк, встановлений договором, відповідач допустив порушення зобов'язання, що є підставою для притягнення останнього до відповідальності, встановленої договором та законодавством.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено п. 8.3. Договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України Сторони домовились, що нарахування вказаної шрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.
Розмір неустойки за Договором, розрахованої з урахуванням вимог законодавства України, становить 340 362,81 грн.
Місцевим господарським судом вірно перевірені надані розрахунки позивача та встановлено, що розмір неустойки становить 340 362,81 грн, розрахунок визначений арифметично правильним, відповідно до умов п. 8.3. Договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування.
Відповідач не заперечував щодо правильності нарахування суми неустойки, разом з цим, в суді першої інстанції відповідач просив суд зменшити нараховану позивачем суму пені з посиланням на обставини непереборної сили, які виникли 24.02.2022.
Водночас, місцевий господарський суд не знайшов підстав для зменшення нарахованої позивачем пені у сумі 340 362,81 грн, з огляду на те, що Відповідач не повідомляв Позивача ні письмово, ні засобами електронного зв?язку, ні телефоном про наявність для Відповідача форс-мажорних обставин у зв?язку з якими у нього відсутня можливість щодо здійснення своєчасної оплати поставленого товару. При цьому заборгованість Відповідача виникла до початку повномасштабної збройної агресії росії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022р., заборгованість Відповідача виникла ще з 01 жовтня 2021 року, тобто Відповідач, знаючи про наявність заборгованості, свідомо порушував свій обов?язок щодо своєчасної оплати товару за Договором. Стосовно поведінки винної сторони (Відповідача), то за весь період прострочення грошового зобов?язання нею не вживалось жодних заходів, спрямованих на виконання зобов'язання, як то, наприклад, часткове погашення заборгованості, надання пропозицій щодо відтермінування або розстрочки оплати, тощо. Крім того Відповідач не здійснив жодної спроби врегулювати дане питання шляхом переговорів та навіть не повідомив Позивача про неможливість здійснення оплати всупереч вимогам параграфу 9 Договору “Непереборна сила”.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ТОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” про стягнення з відповідача ПП "ЕКОФРЕШ":
-702 094,55 грн основного боргу;
-340 362,81 грн неустойки;
-229 621,92 грн процентів річних;
-203 784,72 грн інфляційних втрат;
- 22 137,96 грн сплаченого судового збору, є обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість у визначеній позивачем сумі, вірність якої була перевірена судом.
Разом з цим, судова колегія апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення суми неустойки, зважаючи на таке.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).
Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).
Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).
Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).
Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судова колегія враховує:
-відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;
-очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, оскільки сума неустойки, нарахована відповідно до договору, склала 340 362,81 грн, що становить 48,47 % від основного боргу - 702 094,55 грн;
-правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
-пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 229 621,92 грн процентів річних та 203 784,72 грн інфляційних втрат;
-відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було стягнуто основний борг у розмірі 702094,55 грн та штрафні санкції у вигляді неустойки, процентів річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 773769,45 грн.
Тобто сума основного боргу Відповідача перед Позивачем є меншою, ніж сума штрафних санкцій, які нарахував Позивач, а сума стягнутої неустойки становить майже половину розміру основного боргу.
Судова колегія враховує, що село Роздольне, де зареєстровано місцезнаходження Відповідача, належить до Каховської міської територіальної громади.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.22р. №309 (із змінами), територія Каховської міської територіальної громади з 24.02.2022 року по сьогодні належить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що основним видом господарської діяльності, що здійснювало підприємство було вирощування та переробка сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, які знаходяться на території Каховського району, які зараз у зв?язку з військовими діями рф тимчасово не можуть використовуватися. Відповідач позбавлений можливості доступу до своїх земельних ділянок, до виробничих потужностей та до матеріально-технічної бази, цілісність та схоронність якої зараз в невідомому стані та перебуває поза контролем посадових осіб ПП «ЕКОФРЕШ». ПП «ЕКОФРЕШ» свою податкову адресу не змінювало, адже не має можливості для продовження провадження діяльності.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, з огляду на всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, нарахованої позивачем на 80%, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, що складає 68 073 грн.
З урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру пені на 80% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.
Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судова колегія зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕКОФРЕШ" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 у справі №916/1295/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 у справі №916/1295/23 в частині задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки в розмірі 340 362,81 грн скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з Приватного підприємства "Екофреш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" неустойку у розмірі 68 073 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 у справі №916/1295/23 залишити без змін.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.06.2024.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська