79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" червня 2024 р. Справа №909/442/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.
Якімець Г.Г.
секретар судового засідання Шатан Т.О.
представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича б/н від 31.01.2024 (вх. суду від 01.02.2024 № 01-05/333/24)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 (повний текст рішення складено 11.01.2024, суддя Т.В. Максимів, м. Івано-Франківськ)
у справі № 909/442/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича, с. Красна, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська область,
про розірвання договору та стягнення грошових коштів в сумі 330 000 грн 00 коп.
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича про розірвання договору про надання юридичних послуг № 2020/05/07 від 07.05.2020 та стягнення грошових коштів у сумі 330000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 330 000 гривень, але відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо надання юридичних послуг, згідно з укладеним договором.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 позов задоволено, розірвано договір про надання юридичних послуг № 2020/05/07 від 07.05.2020 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" та Фізичною особою-підприємцем Гундою Василем Тарасовичем, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" кошти в сумі 330 000 грн 00 коп. та 7634 грн 00 коп. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що відповідач не надав належні та допустимі докази, які б підтверджували факт надання послуг на виконання умов договору про надання юридичних послуг, в рахунок виконання яких перераховано кошти. Суд, дослідивши надані відповідачем докази у сукупності, зазначив про те, що з них неможливо встановити, що такі документи стосувались саме надання послуг згідно договору про надання юридичних послуг 2020/05/07 від 07.05.2020.
З огляду на фактичні обставини у цій справі, суд першої інстанції встановив припинення договірних відносин, тобто відпадіння достатньої правової підстави для збереження у власності коштів перерахованих за юридичні послуги, що є однією з обов'язкових передумов для застосування статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі, відповідач вказує, що сам по собі договір про надання юридичних послуг від 07.05.2020 року не містить перелік доручень від Клієнта про обсяг юридичних послуг, які ФОП був зобов'язаний виконувати, термін їх виконання, а також розмір вартості послуг, що погоджений сторонами до виплати за надані послуги.
Натомість, у додатку до укладеного договору ФОП Гунда В.Т. бере на себе обов'язок перед ТОВ «Укрбудзабудова» надати юридичні послуги у справі № 910/3074/20, вивчити матеріали справи, підготувати проект скарги, а також надати інші послуги за доручення позивача. Вартість послуг згідно з додатком до вказаного договору сторони погодили в розмірі 10 000 гривень.
Також, скаржник зазначає, що рахунок від 21.12.21 року на підставі якого здійснювалось перерахування коштів ФОП Гунди В.Т. в розмірі 300 000 грн. не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Водночас, скаржник звертає увагу на те, що застосований судом спосіб захисту прав позивача є неправильним, оскільки враховуючи наслідки розірвання договору в порядку статті 653 ЦК України позивач має право звернення лише на відшкодування збитків в разі істотного порушення іншої сторони вимог договору, проте з такими вимогами ТОВ «Укрбудзабудова» до суду не звертався.
Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 справу № 909/442/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 909/442/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича б/н від 31.01.2024 (вх. суду від 01.02.2024 №01-05/333/24).
Ухвалою суду від 12.03.2024 призначено розгляд справи на 02.04.2024.
У судовому засіданні 02.04.2024 у зв'язку з надходженням клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання, суд відклав розгляд справи на 14.05.2024.
14.05.2024 суд відклав судове засідання на 04.06.2024.
Представник скаржника надав суду пояснення щодо доводів апеляційної скарги у судовому засіданні 02.04.2024, просив скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача, у судовому засіданні 14.05.2024, надав суду пояснення, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання 04.06.2024 сторони, належним чином повідомлені про дату і місце судового засідання, не з'явились.
Враховуючи те, що сторони висловили суду власні міркування стосовно апеляційної скарги та суд вжив усіх заходів для реалізації сторонами своїх прав, не визнавав явку сторін у судовому засіданні 04.06.2024 обов'язковою, то колегія суддів вважала за можливе постановити судове рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023, без участі представників сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
07.05.2020 Фізична особа - підприємець Гунда Василь Тарасович (Виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" (Замовник) уклали договір про надання юридичних послуг №2020/05/07.
Відповідно до п.1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги перелік яких визначається в додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною.
Вартість послуг, порядок і строки розрахунків за цим договором визначається сторонами в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1.).
У випадку несвоєчасної оплати замовником послуг виконавець має право призупинити їх надання до оплати простроченої суми, або розірвати цей договір в односторонньому порядку (п.2.2.).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.3.1.).
Після надання виконавцем послуг, зазначених в п.1.1. цього договору, між сторонами підписується Акт приймання -передачі наданих юридичних послуг в порядку передбаченому в додатках (п.3.2.).
Договір може бути розірваний до моменту закінчення його дії за згодою сторін, у випадку передбаченому в п. 2.2 цього договору та в інших випадках, передбачених законодавством України та цим договором (п.3.3.).
В п. 4.1. договору, сторони зазначили, що зобов'язуються сумлінно виконувати умови цього договору.
Згідно з п. 4.2. договору, виконавець зобов'язується вчасно та у повному обсязі інформувати замовника про відомі виконавцю можливі негативні для замовника наслідки від тих або інших дій замовника або третіх осіб; повідомляти замовнику про обставини, що не дозволяють належним чином виконати прийняте до виконання замовлення; інформувати замовника про стан виконання юридичних послуг, відповідно до умов цього договору повідомити замовника про неможливість виконання умов цього договору із зазначенням причин і доказів цього; складати та передавати замовнику Акти приймання -передачі наданих юридичних послуг.
Відповідно до п. 4.4. договору, замовник зобов'язується надати виконавцю протягом 3 робочих днів після підписання договору всю наявну інформацію й документи, необхідні для виконання зобов'язань; створити необхідні умови для виконавця для реалізації ним своїх обов'язків за цим договором; після контролю за достовірністю актів про надання послуг наданих виконавцем, підписувати ці акти в порядку встановленому цим договором.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п. 5.1.).
25.05.2020 сторони уклали додаток №1 до договору, відповідно до п.1. якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику юридичні послуги щодо діяльності замовника, а саме вивчення матеріалів справи №910/3074/20 за позовом ТОВ "Чернігівторг" до ТОВ "Укрбуд Забудова" про стягнення коштів; аналіз договору поставки №630 від 02.01.2019; підготовка проєкту апеляційної скарги у цій справі; інші дії за погодженням із замовником.
Відповідно до п. 2. додатку вартість послуг за цим додатком становить 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
На виконання умов договору та додатку №1 до договору, відповідач в 2020 році надав юридичні послуги на суму 292 000 грн, що підтверджується підписаними сторонами Актами надання послуг №1 від 24.06.2020, №2 від 07.08.2020, №3 від 09.11.2020, № 4 від 20.11.2020, №5 від 02.12.2020, №6 від 18.12.2020.
До матеріалів справи долучено платіжне доручення про перерахування коштів, за № 244 від 10.06.2020 на суму 10 000 грн; платіжні інструкції № 99 від 07.08.2020 на суму 3000 грн, № 272 від 09.11.2020 на суму 29 000 грн, № 308 від 20.11.2020 на суму 100 000 грн, № 346 від 02.12.2020 на суму 75 000 грн., № 407 від 18.12.2020 на суму 75 000 грн, загальною сумою 292 000 грн.
В 2021 році позивач на підставі рахунків на оплату № 2021/03/23 від 23.03.2021 та № 2021/12/21 від 21.12.2021 перерахував відповідачу кошти в сумі 330 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 570 від 01.04.2021 на суму 15000 грн, №615 від 28.04.2021 на суму 15000 грн, № 17 від 21.12.2021 на суму 300 000 грн із призначенням платежу: "оплата за юридичні послуги".
На підтвердження виконання укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг, відповідач надав суду:
- супровідний лист про направлення актів без номера і дати та опис вкладення від 21.06.2023.
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 910/7712/20, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі у справі № 910/7712/20, постанову Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 640/5907/20
- виписку з особового рахунку станом на 15.01.2020;
- Гарантію АК "Комерційний банк "Глобус" №17068 від 15.01.2020;
- довідки про наявність грошового покриття від 15.01.2020 та 27.01.2020;
- заяву ТОВ "Укрбуд забудова" до Антимонопольного комітету України без номера і дати, щодо розгляду скарги ТОВ "Подолжилбуд" по закупівлі "Будівництво дошкільного навчального закладу на вул.Момота,46-а в м.Бориспіль Київської області";
- скаргу ТОВ "Подолжилбуд" № 4 від 14.02.2020, пояснення на скаргу ТОВ "Подолжилбуд" № 03-08/49 від 18.02.2020;
- рішення постійно діючої Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №3043-р/пк-пз від 18.02.2020 ;
- Протокол № 9 засідання тендерного комітету Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради від 04.02.2020.
- заява про забезпечення позову, позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення щодо порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Вказані документи не містять жодних відміток за якими можна ідентифікувати особу, яка їх створила та встановити одержання їх позивачем, чи відповідним судом.
- договір про співпрацю з адвокатом Гундою О.Т. від 06.05.2020.
- скан-копії поштового сервісу Gmail, які використовували адвокати, про надіслання позивачу засобами електронної пошти документів.
Позивач, у свою чергу, зазначив, що юридичні послуги відповідачем надані не були, і відповідно жодних актів приймання-передачі наданих юридичних послуг не підписувалось.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання юридичних послуг № 2020/05/07 від 07.05.2020 в частині надання юридичних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, до матеріалів справи долучено підписані сторонами Акти надання послуг №1 від 24.06.2020, №2 від 07.08.2020, №3 від 09.11.2020, № 4 від 20.11.2020, №5 від 02.12.2020, №6 від 18.12.2020, які підтверджують, що на виконання умов договору та додатку №1 до договору, відповідач в 2020 році надав юридичні послуги на суму 292 000 грн.
У свою чергу, позивач сплатив за надані юридичні послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (№ 244 від 10.06.2020 на суму 10 000 грн; платіжними інструкціями № 99 від 07.08.2020 на суму 3000 грн, № 272 від 09.11.2020 на суму 29 000 грн, № 308 від 20.11.2020 на суму 100 000 грн, № 346 від 02.12.2020 на суму 75 000 грн., № 407 від 18.12.2020 на суму 75 000 грн).
Водночас у 2021 році позивач на підставі рахунків на оплату № 2021/03/23 від 23.03.2021 та № 2021/12/21 від 21.12.2021 перерахував відповідачу кошти в сумі 330 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 570 від 01.04.2021 на суму 15000 грн, №615 від 28.04.2021 на суму 15000 грн, № 17 від 21.12.2021 на суму 300 000 грн із призначенням платежу: "оплата за юридичні послуги".
Як стверджує апелянт, ці оплати були здійсненні позивачем на виконання іншого договору, а саме від 05.03.2020, про що, і зазначено у рахунках.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
У свою чергу, посилання скаржника на існування іншого договору, укладеного між сторонами не підтверджуються доказами, такі у матеріалах справи відсутні та відповідач не надав. Представник позивача, у судовому засідання 14.05.2024, заперечив існування будь-якого іншого договору між сторонами.
Судові рішення, які надав відповідач, як доказ надання юридичних послуг, зокрема представництва в судах, не містять відомостей про те, яка особа брала участь у судовому засіданні. Крім цього, відповідач надав суду роздруківки постанов із сайту You Control, без відмітки про їх одержання безпосередньо в суді, згідно наданої довіреності відповідно до умов спірного договору.
Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що наявність у відповідача документів, що стосуються банківської гарантії та публічних закупівель свідчить про вчинення позивачем дій, в порядку п.п. 4.4.1. спірного договору щодо забезпечення відповідача документами і матеріалами, а також інформацією для надання правової допомоги, що і не заперечується самим позивачем та жодним чином не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на надання ним юридичних послуг позивачу в 2021 році після їх отримання.
Щодо долучених відповідачем сканкопій поштового сервісу Gmail, які за його твердженням використовували адвокати для надіслання позивачу, засобами електронної пошти документів, то з таких копій неможливо встановити зміст відправлених документів та дату їх виготовлення.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів надання юридичних послуг відповідачем у 2021 році, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином йдеться про порушення відповідачем умов укладеного договору, яке тягне для позивача неможливість досягнення ним цілей договору, що є правомірною підставою для задоволення місцевим господарським судом вимоги про розірвання договору про надання юридичних послуг № 2020/05/07 від 07.05.2020.
В той же час, застосування судом першої інстанції статті 1212 ЦК України як підстава стягнення з відповідача коштів в результаті розірвання договору не може бути застосована, оскільки вказана норма стосується інших правовідносин, відноситься до іншого розділу правового регулювання, зокрема Глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).
Стаття 1212 ЦК України регламентує загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 вказує, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Натоміть, в основі регулювання правовідносин зобов'язального права, якими керується місцевий господарський суд є договір (усний, письмовий), порядок укладання/зміни/розірвання якого регламентовано Розділом І Глави 47 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (висновок Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у cправі № 909/385/21).
Згідно з ч.3 ст.651 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відтак, колегія суддів робить висновок, що враховуючи існування між сторонами договірних відносин, які не були припинені на час ухвалення рішення судом першої інстанції, адже таке рішення не набрало законної сили у визначеному законом порядку, то застосування місцевим господарським судом статті 1212 ЦК України як підстава для стягнення грошових коштів за невиконання відповідачем договірних зобов'язань, є помилковою.
Натомість, правовою підставою для стягнення з Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" коштів в сумі 330 000 гривень за невиконання договору про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020, є ст. 651 ЦК України.
Слід зазначити, що в позовній заяві, позивач підставою позову зазначає як і ст. 1212 ЦК України, так і ст. 651 ЦК України, заяв про уточнення підстав позову матеріали справи не містять.
У випадку, якщо суд при вирішенні спору прийде до переконання, що позивач на обґрунтування своїх вимог та заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, то суд має право самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх постановах, в яких суд вказував на принцип «jura novit curia» або «суд знає закон», зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі №662/397/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. у справі №487/10128/14-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №917/1739/17.
За даних обставин, рішення суду першої інстанції в частині викладення мотивувальної частини щодо підстав стягнення грошових коштів у сумі 330 000 гривень слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 по суті спору (резолютивна частина) підлягає залишенню без змін з викладенням частини його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича б/н від 31.01.2024 (вх. суду від 01.02.2024 № 01-05/333/24) - задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 у справі № 909/442/23 змінити.
Мотивувальну частину рішення в частині підстав стягнення грошових коштів викласти в редакції цієї постанови.
Резолютивну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2024.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець