13 червня 2024 року
м. Харків
справа № 643/2173/16
провадження № 22ц/818/2095/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.
перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Бурлака І.В. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2023 року в складі судді Новіченко Н.В. по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення - відмовлено.
На вказану ухвалу суду поштою 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року справу витребувано з суду першої інстанції.
Справа надійшла до суду апеляційної інстанції 19 квітня 2024 року.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк 10 днів для подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги, викладеної українською мовою, та її копій відповідно до кількості учасників справи з дня отримання копії цієї ухвали.
12 червня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді-доповідача Бурлака І.В.
Заява мотивована тим, що вимоги суду викласти апеляційну скаргу українською мовою є незаконними, суперечать Конституції України та нормам міжнародного права, є мовною дискримінацією. Суддя проігнорувала її обґрунтування права на подання апеляційної скарги російською мовою, чим принижено її гідність, виявлено заздалегідь негативне ставлення до неї з боку судді. Її попередня апеляційна скарга у справі, викладена російською мовою, прийнята до провадження суддею-доповідачем ОСОБА_3 у 2021 році та розглянута Полтавським апеляційним судом у 2023 році. Вона була вимушена надати апеляційну скаргу, викладену українською мовою, для того, щоб за нею було відкрито апеляційне провадження.
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 судова колегія вважає, що заявлений відвід є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Статтями 36, 37 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Так, частинами 1 та 2 статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що підставою відводу судді Бурлака І.В. є її незгода з процесуальним рішенням судді щодо залишення її апеляційної скарги без руху через її викладення російською мовою.
Однак, такі доводи не є у розумінні вказаних вище норм процесуального права підставою для відводу.
Викладення апеляційної скарги не державною мовою суперечить вимогам частини 1 статті 9 ЦПК України, частини 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», частин першої та третьої статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики». З огляду на зазначене, враховуючи, що будь-який процесуальний документ повинен бути викладений державною (українською) мовою, проте ця вимога ОСОБА_1 не додержана, її апеляційну скаргу залишено без руху.
Залишення апеляційної скарги без руху є повноваженням суду, передбаченим законом, та його реалізація є проявом дотримання вимог ЦПК України і жодним чином не свідчить про упереджене ставлення суду до учасника справи.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суддя проігнорувала її обґрунтування права на подання апеляційної скарги російською мовою, є безпідставними, оскільки суд не надавав оцінку змісту її апеляційної скарги, викладеної російською мовою.
Доводи ОСОБА_1 щодо того, що її попередня апеляційна скарга у справі, викладена російською мовою, прийнята до провадження суддею-доповідачем ОСОБА_3 у 2021 році та розглянута Полтавським апеляційним судом у 2023 році, також не свідчать про наявність підстав для відводу судді. Дійсно, ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Бурлака І.В., судді колегії Котелевець А.В., Яцина В.Б. було призначено до розгляду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2017 року. При цьому, справа надійшла до провадження судді Бурлака І.В. у зв'язку з відставкою попереднього судді-доповідача ОСОБА_4 . Провадження у справі вже було відкрито ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року та справа призначалась до розгляду колегією суддів: головуючий суддя Кругова С.С., судді колегії Маміна О.В., Пилипчук Н.П. Зазначене жодним чином не свідчить про порушенням норм ЦПК України при залишенні апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху ухвалою судді Харківського апеляційного суду Бурлака І.В. від 24 квітня 2024 року та про упереджене ставлення суду до апелянтки.
До того ж, слід звернути увагу на те, що на виконання вимог ухвали судді Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 12 червня 2024 року подала до суду апеляційну скаргу, викладену українською мовою. Заява про відвід також викладена українською мовою. Наведене свідчить, що вимога судді викласти апеляційну скаргу українською мовою не становить для ОСОБА_1 надмірний процесуальний тягар та не позбавляє її права на доступ до правосуддя.
ОСОБА_1 не надала доказів прямої або побічної заінтересованості судді Бурлака І.В. у розгляді даної справи, які б викликали обґрунтовані сумніви у її неупередженості і об'єктивності, що можуть бути основані лише на фактичних обставинах, а не на припущеннях (рішення Європейського суду з прав людини від 26 вересня 2019 року у справі «Іліє проти Румунії»).
Судова колегія констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що суддя Бурлака І.В. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Заява ОСОБА_1 не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, та зводиться лише до її незгоди з процесуальним рішенням судді щодо залишення її апеляційної скарги без руху. Отже, доводи заявленого відводу є необґрунтованими.
Згідно частини 3 статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З огляду на необґрунтованість заявленого відводу, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до частини 3 статті 40 ЦПК України передати питання про відвід на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.36, 37, 40 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Бурлака І.В.- визнати необґрунтованою.
Справу передати на автоматизований розподіл для визначення суддів для розгляду заяви про відвід у відповідності до частини 1 статті 33 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня її підписання, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина