Справа № 344/14488/22
Провадження № 22-ц/4808/694/24
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
11 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,
секретар Шемрай Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» - адвоката Кулика Сергія Анатолійовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
18 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовувала позовні вимоги тим, що перебуває з відповідачем у трудових відносинах з 12 березня 2021 року. З червня 2021 року займає посаду провідного інженера організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи в АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
Наказом від 13 квітня 2022 року № 63-к АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, у зв'язку із значним зменшенням обсягів виробництва АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та її філіями, внаслідок військової агресії проти України та неможливістю надання роботи у повному обсязі, призупинило дію трудового договору з 14 квітня 2022 року до відновлення можливості забезпечення роботою, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, з працівниками АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за списком, що додається. HR-департаменту наказано забезпечити табельний облік робочого часу, невідпрацьованого працівниками, у зв'язку з припиненням дії трудових договорів. Додатком до наказу від 13 квітня 2022 року № 63-к визначено список працівників АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», з якими призупиняється дія трудового договору, серед яких провідний інженер організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи ОСОБА_1 . Вказаний наказ їй було направлено на електронну адресу 14 квітня 2022 року.
У зв'язку із ситуацією в країні позивач не вживала жодних дій щодо оскарження вказаного наказу, оскільки вважала, що роботодавець не має змоги забезпечити її роботою через військову агресію проти України.
Однак 26 вересня 2022 року АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» видало наказ № 410-к від 26 вересня 2022 року «Про поновлення дії трудового договору», яким з 06 жовтня 2022 року наказано поновити дію трудового договору з ОСОБА_1 , провідним інженером організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи, призупиненого наказом Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів». Наказано ОСОБА_1 приступити з 06 жовтня 2022 року до роботи у приміщенні офісу Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 35 з режимом роботи центрального апарату Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», встановленого Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».
26 вересня 2022 року АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» видало попередження провідному інженеру організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи ОСОБА_1 про наступне можливе вивільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, яке відбудеться через два місяці з дня цього попередження, з виплатою вихідної допомоги, згідно статті 44 Кодексу законів про працю України. Із зазначеним попередженням позивач була ознайомлена 06 жовтня 2022 року (у день виходу на роботу відповідно до наказу Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 26 вересня 2022 року №410-к).
Окрім попередження про наступне вивільнення, 06 жовтня 2022 року АТ«Об'єднана гірничо-хімічна компанія», відповідно до статей 34, 113 Кодексу законів про працю України, видало наказ щодо оголошення простою ОСОБА_1 з 07 жовтня 2022 року по 05 грудня 2022 року (не з вини працівника). Під час простою наказано ОСОБА_1 перебувати вдома за місцем проживання та бути на постійному зв'язку, під час простою наказано ОСОБА_1 проводити оплату у розмірі 2/3 посадового окладу.
При цьому у день виходу на роботу 06 жовтня 2022 року після поновлення трудового договору позивач дізналась про те, що ще влітку 2022 року було прийнято нову працівницю ОСОБА_2 , яка фактично виконує її посадові обов'язки.
Враховуючи зазначені обставини, 07 жовтня 2022 року позивач звернулась на гарячу урядову лінію щодо законності призупинення з нею дії трудового договору. Її звернення було скероване за належністю в ГУ Держпраці.
Листом від 20 жовтня 2022 року ГУ Держпраці у Київській області повідомило її, що наразі Управління Держпраці лише вживає заходи щодо приведення форм документів, які складаються за результатами заходів державного нагляду (контролю) у відповідності до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Як наслідок заходи державного контролю з питань додержання вимог вищевказаного закону будуть здійснюватися після внесення змін до Наказу № 2161 та доповнення відповідних форм документів. За результатами її звернення було проведено інформаційно-роз'яснювальну роботу.
Позивач вважала, що наказ АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 13 квітня 2022 року № 63-к, яким було призупинено дію трудового договору, є незаконним.
Оскільки ГУ Держпраці у Київській області наразі не має повноважень для припинення такого виду порушення, то позивач звернулася до суду за захистом свого права.
Позивач зазначала, що дії роботодавця щодо прийняття на роботу нового працівника для виконання її обов'язків під час призупинення дії трудового договору додатково підтверджують наявність роботи і фактичну можливість виконання її посадових обов'язків.
Оскільки відповідач призупинив з позивачем дію трудового договору, то у період з 14 квітня 2022 року по 05 жовтня 2022 року включно позивач не отримувала заробітної плати. Позивач вважала, що має місце вимушений прогул та просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач просила у суді першої інстанції визнати незаконним та скасувати наказ т.в.о. голови управління АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» Владислава Іткіна від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» у частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року; поновити з 14 квітня 2022 року дію трудового договору, укладеного між АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та ОСОБА_1 на посаді провідного інженера організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи; стягнути з АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 14 квітня 2022 року по 05 жовтня 2022 року.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о. голови управління АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» у частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року; поновлено з 14 квітня 2022 року дію трудового договору, укладеного між АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та ОСОБА_1 на посаді провідного інженера організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи; стягнуто з АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2022 року по 05 жовтня 2022 року включно у розмірі 182 920,68 грн.
Не погодившись з таким рішенням, АТ «ОГХК» подало апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність, необґрунтованість рішення, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на неповне з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено та в подальшому продовжено воєнний стан, який наразі триває. З метою врегулювання різних аспектів трудових відносин під час воєнного стану Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. №2136-IX, метою якого є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу), призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Пізніше (19.07.2022) законодавець конкретизував деякі норми ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зокрема у ч.2 даної статті вказано, що наказ про призупинення дії трудового договору повинен містити кількість, категорії і прізвища, ім'я, по-батькові інші персональні дані відповідних працівників. Таким чином, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не відносно всього персоналу, а стосовно конкретних працівників.
В даному випадку, за твердженням апелянта, тимчасово призупиняючи дію трудового договору з певними працівниками, роботодавець в якості такого критерію визначив посади, що були не задіяні при виконанні роботи в умовах особливого режиму роботи підприємства під час військового стану. Підставою для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , як зазначено в апеляційній скарзі стало те, що вона не виконувала жодну роботу, а також неможливість АТ «ОГХК» здійснювати роботу через скорочення замовлень і обсягу продажу продукції товариства, суттєве зниження доходів підприємства та простій, як центрального апарату підприємства так і його філійних підрозділів.
Апелянт зазначає, що позивач фактично не працювала і не виконувала роботу з 14 квітня 2022 року по 06 жовтня 2022 року. За цей період товариство мало підстави не нараховувати заробітну плату, оскільки працівник не виконував умови трудового договору. Позивач жодного заперечення щодо наказу від 13.04.2022 року № 63-к не надавала, жодними засобами зв'язку, не вчиняла жодної дії щодо виходу на роботу, не направляла жодних запитів або листів щодо отримання інформації про причини невиплати заробітної плати у період з 14 квітня 2022 року по день виходу на роботу, що підтверджує згоду позивача з тими обставинами, що нею не виконувалась робота.
За твердженнями апеляційної скарги, на момент звернення позивача до суду з позовною заявою набули чинності зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який має пріоритет перед нормами Кодексу законів про працю України та яким передбачено порядок оскарження наказу роботодавця про призупинення дії трудового договору. Відповідно до яких у разі незгоди особи із наказом, такий може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади чи його територіального органу, який за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов'язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня такого припису. Станом на час подання позову припис про порушення товариством законодавства про працю в умовах воєнного стану не надходив. При цьому позивач жодного заперечення щодо наказу від 13.04.2022 року № 63-к не надавала ані у день ознайомлення з ним, ані протягом часу, коли трудовий договір було призупинено.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до суду. Вказано, що сам по собі факт введення в Україні воєнного стану не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії. Тож питання поновлення строку має вирішуватись в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку (ухвала КЦС від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц). Крім того, позивач постійно наголошувала в процесі судового розгляду судом першої інстанції, що мала можливість працювати, не відчувала на собі негативних наслідків військової агресії рф. Апелянт вказує на те, що позивач не надала належні докази поважної причини пропуску строку звернення до суду.
Виходячи з наведеного вище, апелянт вважає, що оскаржуваний наказ АТ «ОГХК» від 13.04.2022 за №63-к «Про призупинення дії трудових договорів» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та об'єктивним економічним реаліям, в яких відповідач опинився в наслідок збройної військової агресії, не містить ознак дискримінації по відношенню до позивача, підтвердженням чого є матеріали справи, а отже, підстави для визнання оспорюваного наказу незаконним та його скасування у суду першої інстанції були відсутні. Як наслідок також не підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2022 року по 05 жовтня 2022 року включно у розмірі 182 920,68грн.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2024 - без змін, оскільки воно прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, з дослідженням всіх обставин справи. Спростовує твердження апелянта щодо порушення судом норм матеріального права, зокрема положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тому що правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Адже, Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 виклав правовий висновок щодо застосування зазначеної вище статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та зазначив, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв?язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об?єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе». Подібний висновок висловлено і у постанові Верховного Суду від 24.02.2024 року у справі № 465/3919/22. Тому за твердженням позивача, таке право роботодавця настає за певних умов, якими є абсолютна неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її.
ОСОБА_1 зазначає, що в суді першої інстанції надала докази того, що у 2022 році у відповідача відбувався ріст виробництва, тому і причин для припинення дії трудового договору з нею не було.
Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем не надано належних доказів поважності поновлення строку звернення до суду з позовом, зазначає, що дізналась про порушення свого права лише 06.10.2022 року, у день виходу на роботу після поновлення дії трудового договору. Саме того дня їй стало відомо, що з червня 2022 року всі її посадові обов?язки фактично виконує інша працівниця і це свідчить про те, що у роботодавця була можливість забезпечити позивача роботою. Вказує, що після виходу на роботу 07.10.2022 року намагалася здійснювати досудове врегулювання спору. Але станом на 20.10.2022 року такої форми припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу не було затверджено Міністерством, то як наслідок, припис ГУ Держпраці у Київській області не було внесено роботодавцеві.
ОСОБА_1 просить залишити апеляційну без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 до апеляційного суду не явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» - адвоката Кулика С.А., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Саварін С.С., перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано відповідних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість відповідача надати роботу позивачу у спірний період та неможливість позивача виконувати свої посадові обов'язки. Натомість встановлено, що відповідач здійснював свою господарську діяльність в умовах воєнного стану.
Відтак, наказ Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 не відповідає положенням статті 13 Закону України № 2136-ІХ від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Згідно з наданими письмовими доказами середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з з 14 квітня 2022 року по 05 жовтня 2022 року, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 182 920,68 грн.
Висновок суду першої інстанції повністю відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що 10 березня 2021 року Акціонерним товариством «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» винесено наказ № 23-к «Про прийом на роботу ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера 1-ї категорії організаційно-адміністративної служби за строковим трудовим договором (за сімейними обставинами), терміном на 3 місяці з 11 березня 2021 року по 11 червня 2021 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (т. 1 а.с. 95).
Наказом Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 24 травня 2021 року № 65-к «Про переведення ОСОБА_1 » переведено ОСОБА_1 , інженера 1 категорії організаційно-адміністративної служби, на посаду провідного інженера організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи з 24 травня 2021 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (т. 1 а.с. 96).
Згідно копії Витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 130).
Посадовою інструкцією Провідного інженера організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи, затвердженою заступником Голови правління Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», визначені вимоги до посади, права, завдання та обов'язки провідного інженера (т. 1 а.с. 140-147).
Відповідно до копії довідки про середній заробіток від 14 квітня 2023 року № 28, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 в розрахунку на 1 робочий день становить 1604,20 грн (т. 1 а.с. 148).
Згідно з довідкою про доходи від 25 травня 2023 року № 31 АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», дохід ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 13 квітня 2022 року становить 94134,95 грн (т.1 а.с. 162).
18 березня 2022 року АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» прийнято наказ № 31 «Про оголошення простою», відповідно до якого оголошено простій з 21 березня 2022 року по 21 квітня 2022 року працівникам центрального апарату управління АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» не з вини працівників (т. 1 а.с. 97, 173, 227-231, 246-250).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 36716128 (т. 1 а.с. 99-100).
Наказом АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 21 травня 2021 року № 219 «Про затвердження та введення в дію Штатного розпису АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на 2021 рік» затверджено та введено в дію з 21 травня 2021 року штатний розпис АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на 2021 рік. Визнано таким, що втратив чинність з 21 травня 2021 року наказ АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» від 28 грудня 2020 року № 414 «Про затвердження та введення в дію штатного розпису АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на 2021 рік (із змінами та доповненнями» (т. 1 а.с. 105-107).
13 квітня 2022 року АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» прийнято наказ № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», згідно якого, керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, у зв'язку із значним зменшенням обсягів виробництва АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» та її філіями, внаслідок військової агресії проти України та неможливістю надання роботи у повному обсязі, з 14 квітня 2022 року призупинило дію трудового договору з ОСОБА_1 до відновлення можливості забезпечення роботою, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану (т.1 а.с. 6-7, 98).
14 червня 2022 року АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» винесено наказ № 173-к «Про прийом на роботу ОСОБА_2 », відповідно до якого ОСОБА_2 прийнято на посаду провідного інженера організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи за строковим трудовим договором терміном на 3 місяці з 15 червня 2022 року до 15 вересня 2022 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (т. 1 а.с. 164).
26 вересня 2022 року АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» винесено наказ № 410-к «Про поновлення дії трудового договору», відповідно до якого поновлено з 06 жовтня 2022 року дію трудового договору з ОСОБА_1 , провідним інженером організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи, призупиненого наказом від 13 квітня 2022 року № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» та визначено ОСОБА_1 приступити з 06 жовтня 2022 року до роботи у приміщенні офісу АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (т. 1 а.с. 8).
АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» 06 жовтня 2022 року було попереджено ОСОБА_1 , провідного інженера організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи, про наступне можливе вивільнення з займаної посади у зв'язку з скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, яке відбудеться через два місяці з дня цього попередження, з виплатою вихідної допомоги, згідно статті 44 Кодексу законів про працю України, із одночасним пропонування посади - фахівця організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи (т. 1 а.с. 9).
06 жовтня 2022 року АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» було винесено наказ № 446-к «Про оголошення простою», на підставі якого оголошено простій ОСОБА_1 , провідному інженеру організаційно-адміністративної служби департаменту корпоративного управління та організаційно-адміністративної роботи, з 07 жовтня 2022 року по 05 грудня 2022 року (не з вини працівника) (т. 1 а.с. 10).
Позивачу ОСОБА_1 була надана відповідь Головного управління Держпраці у Київській області на її звернення від 07 жовтня 2022 року щодо можливого порушення законодавства про працю уповноваженими особами Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (т. 1 а.с. 11-14).
Згідно з наказом № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ», відповідно до якого все територія міста Києва є територією активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року (т. 1 а.с. 174).
При розгляді справи суд керувався наступними нормами права.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно з п.5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з пунктом 3 даного Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ, який набув чинності 24 березня 2022 року.
У відповідності з положеннями частини першої-третьої статті 1 вказаного Закону (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу), цей Закон визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Дана норма не містить жодних обмежень щодо категорії працівників, з якими можна призупинити дію трудового договору. Це вимушений захід під час війни для багатьох роботодавців і працівників.
Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено порядок призупинення дії трудового договору.
Так, згідно частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», главу XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: "2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
З огляду на викладене вище, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ, також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
Судом встановлено, що відповідач АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» засноване на державній власності, його єдиним засновником є держава, а уповноваженому органу управління належить 100 відсотків статутного капіталу. Товариство відноситься до суб'єктів господарювання державного сектора економіки та здійснює виробничо-промислову діяльність з метою отримання прибутку.
ОСОБА_1 з 24 травня 2021 року працювала провідним інженером.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
13 квітня 2022 року АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» прийнято наказ № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», згідно якого з 14 квітня 2022 року призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 до відновлення можливості забезпечення роботою, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, у межах дії Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Разом з тим відповідачем не доведено суду об'єктивно зменшення обсягів виробництва внаслідок військової агресії проти України та неможливість надання роботи у повному обсязі.
Судом проаналізовані встановлені обставини, і суд прийшов до висновку, що підстав для призупинення трудових відносин із позивачем не було, оскільки зі справи вбачається, що підприємство не припиняло роботу, своєчасно виплачувало заробітну плату, отримувало дохід, виконувало всі свої господарські зобов'язання в повному обсязі. (т. 1 а.с. 128-129, 202).
Такі обставини відповідач не спростував. Наведені ним в апеляційній скарзі твердження про те, що дохід підприємство отримувало за рахунок виконання попередніх зобов'язань, але обсяг виробництва був зменшений, нічим об'єктивно не підтверджені, доказів таких суду не надано. Також не надано логічних аргументованих пояснень стосовно прийняття на роботу влітку 2022 року ще одного провідного інженера за умови, що позивач не забезпечена роботою. Так, з пояснень представника відповідача апеляційному суду випливає, що прийняття на роботу провідного інженера зі знанням іноземної мови ( ОСОБА_2 ) (т.1 а.с.164) було обумовлено зростанням роботи із документацією на англійській мові, що спростовує твердження відповідача про зменшення об'єму роботи і необхідність у зв'язку із цим призупинити трудові стосунки із ОСОБА_1 ..
Також відповідач стверджував, що позивач не виконувала роботу в спірний період, але не спростував, що позивач мала можливість виконувати свої трудові функції і не відмовлялася від роботи.
В суді відповідач не довів з наданням належних та допустимих доказів факту неможливості надання роботи позивачу, а остання в свою чергу обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона могла та бажала виконувати свою роботу, мала таку можливість, і повідомляла про це відповідача, що ніяк не свідчить про її відмову виконувати роботу в будь-якій іншій формі, в тому числі на робочому місці, або дистанційно. Організація роботи є обов'язком саме роботодавця, і законом цей обов'язок не пов'язується з ініціативою працівника, який в свою чергу, зобов'язаний виконувати роботу, надану йому роботодавцем.
Тому, з урахуванням оцінки доказів у справі, є грунтовним висновок суду про те, що права позивача порушені, і суд прийшов до правильного рішення про наявність підстав для задоволення її позовних вимог про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору із позивачем і поновлення дії договору.
Судом суму середнього заробітку, що підлягав до сплати позивачу, розраховано відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, виходячи з розміру середньоденного заробітку без врахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору 1487,16 грн.
Тому суд визначив середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу у межах позовних вимог за період з 14.04.2022 по 05.10.2022 в розмірі 182920,68 грн. (1487,18 грн. середньоденний заробіток з урахуванням ставки простою за 6 і 119 днів).
Розмір та порядок розрахунку вказаної суми відповідачем справи не оспорюється.
Стосовно доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами такого роду, то колегія суддів встановила, що про порушення свого права позивач дізналася 06 жовтня 2022 року, у день виходу на роботу після поновлення дії трудового договору, одночасно дізнавшися про те, що її посадові обов'язки виконує з червня 2022 року інший працівник. До суду з позовом ОСОБА_1 звернулася 18 листопада 2022 року. До звернення до суду позивач подавала скаргу в ГУ Держпраці, відповідь на яку отримала 20.02.2022 року. Позивач просила суд поновити їй строк для звернення до суду з позовом, суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду. Перевіривши справу, колегія суддів не прийшла до іншого висновку, оскільки причини, наведені позивачем, є обгрунтованими і поважними.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно та об'єктивно встановлено, що права позивача порушені, позовні вимоги є обгрунтованими, підлягають задоволенню.
Вирішуючи справу, суд вичерпно і аргументовано відповів у рішенні на всі заперечення відповідача. Колегія суддів погоджується з висновками суду, тому що вони повністю відповідають встановленим обставинам, відповідачем в апеляційній скарзі не спростовані.
Порушень норм процесуального права судом першої інстанції, які б могли слугувати підставою для скасування оскарженого рішення, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення першої інстанції таким вимогам відповідає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, які цілком відповідають обставинам справи. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними запереченням відповідача проти позовних вимог, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку, аргументував належно, чому не погодився з позицією підприємства стосовно позовних вимог.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
До закінчення апеляційного перегляду справи представником позивача заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Судом першої інстанції стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
В апеляційному суді представник позивача просила стягнути 5000 грн за правовоу допомогу.
На підтвердження понесення таких витрат адвокатом Саварин С.С. надано суду акт виконаних робіт від 04.06.2024 року, згідно з яким вартість підгтовки до апеляційного перегляду судового рішення складає 4000 грн, участь в судовому засіданні - 1000 грн; договір про правничу допомогу від 14.11.2022 року; додаткову угоду від 14.11.2022 року до договору від 14.11.2022 року; ордер на надання правничої допомоги в апеляційному суді (т.2 а.с.185); квитанцію про оплату послуг адвоката на суму 5000 грн.
Відповідач не заявляв про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу.
Приймаючи до уваги, що колегією суддів апеляційна скарга відхилена, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» - адвоката Кулика Сергія Анатолійовича залишити без задовлення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 13 червня 2024 року
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
В.М.Луганська