Єдиний унікальний номер 725/1968/24
Номер провадження 2/725/322/24
11.06.2024 року.Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.
при секретарі Демчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вул.Велика Васильківська,100 м.Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці із вказаними вище позовом.
Посилався на те, що 11.12.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту №500849792. Відповідно до умов угоди, Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та а умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Окрім того, умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов'язаний достроково виконати усі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту.
Разом з тим, відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість у розмірі 35312грн. 26коп.
На підставі рішення загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 35312грн. 26коп., а також сплачений судовий збір.
28.03.2024 відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив (а.с.64-69).
Зазначила, що нею та Банком погоджено, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором №500849792 від 11.12.2021 - 13.12.2025 (дата повернення кредиту). Таким чином, Банк безпідставно та достроково звертається до суду із даним позовом. Така поведінка банку є неприпустимою, протиправною та додатковим безпідставним фінансовим обтяженням (штрафною санкцією), яке заборонено під час дії воєнного стану.
Крім того, жоден із поданих Банком документів на підтвердження своїх позовних вимог (паспорт споживчого кредиту, Оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту, Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту, Додаток№1 Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, тощо.) не містить її підпису.
Також вона не була письмово повідомлена про зміну кредитора з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс-Банк», у зв'язку із чим не була зобов'язана виконувати взяті на себе перед попереднім кредитором зобов'язання.
Не відповідає дійсності й твердження позивача про те, що з метою досудового врегулювання спору їй було надіслано вимогу щодо виконання зобов'язань, оскільки нею не отримано жодних листів.
На даний час у неї скрутне матеріальне становище, у зв'язку із чим, найкращим варіантом для закриття заборгованості, на її думку, є реструктуризація боргу.
Просила у задоволені позову відмовити.
Розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи.
Представник позивача - адвокат Рудницький Ю.І. надав до матеріалів позову заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав.
Відповідачка ОСОБА_1 заяви про відкладення розгляду справи до суду не подала.
У зв'язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що 15.03.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №501303145.
Разом з тим, у позичальника ОСОБА_1 виникла заборгованість за Акцептом/Офертою №501303145, у зв'язку із чим вона 11.12.2021 звернулась до АТ «Альфа-Банк» із клопотанням про можливість оформлення нового кредиту у розмірі 31009,23грн., для погашення виниклої заборгованості (а.с.9).
11.12.2021 ОСОБА_1 підписала оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500849792, згідно якої позичальник запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладений між сторонами. Умови споживчого кредиту: сума кредиту 31009,23грн.; фіксована процентна ставка 23,00% річних, дата повернення 12.12.2025. Кредит надавався позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором №501303145 від 15.03.2021.
Всі відносини та істотні умови надання та користування кредитом, що не врегульовані угодою, ОСОБА_1 запропонувала врегулювати договором, діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank. ua (а.с.4-5).
Оферта позичальника прийнята банком, що підтверджується Акцептом пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , уклавши договір №500849792 від 11.12.2021 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилась з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що спростовує доводи відповідачки про його одностороннє підписання тільки Банком.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачка ОСОБА_1 у своєму відзиві хоча і вказує про те, що на кредитному договорі відсутній її підпис, в той же час, не заперечує, що отримувала кредитні кошти та з метою вирішення даного спору, вважає, що найкращим варіантом у даній ситуації є реструктуризація боргу.
Крім того, згідно розрахунку заборгованості відповідачка здійснювала часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов'язки (а.с.11).
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 (справа №127/23910/14-ц).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.Порушенням зобов'язання є його невиконання
У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Разом з тим, відповідачка належним чином своїх зобов'язань за договором не виконала.
Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, у відповідачки ОСОБА_1 станом на 28.02.2023 виникла заборгованість у розмірі 35312,26грн., з яких: 28421,10грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6891,16грн. - відсотки за користування кредитом (а.с.11).
Як вбачається із Виписки по рахунку, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, частково погашала заборгованість за кредитом тощо. Однак не виконувала належним чином своїх зобов'язань зі сплати обов'язкового щомісячного платежу та не повернула кредитні кошти на досудову вимогу банку (а.с13-18).
На думку суду, виписка по рахунку є належним доказом, оскільки характеризується органічним зв'язком процесуальної форми засобів доказування та законності отримання інформації про факт, який має значення для справи, а саме, активне використання позичальником кредитних коштів та наявність заборгованості за кредитом.
Відтак, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідачки за таким договором у зв'язку з невиконанням ним, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Отже, установивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку позичальником не повернуті, суд приходить до висновку висновку, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
При цьому, доводи відповідачки з приводу передчасного звернення Банку до суду із даним позовом, так як строк дії договору не закінчився є необґрунтованими. При цьому суд виходить з наступного:
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Як було встановлено судом, відповідачка ОСОБА_1 допустила порушення умов, визначених Кредитним договором щодо сплати тіла кредиту, процентів за його користування у строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначає Закон України «Про споживче кредитування». Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування»(стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Частиною 4 ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
На виконання вказаних вимог закону, позивачем було надіслано відповідачці ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового виконання нею договірних зобов'язань, у зв'язку із виникненням у неї заборгованості за кредитним договором (а.с.19-21).
Факт надіслання відповідачці вказаної вимоги підтверджується реєстром відправки, що спростовує її твердження про неналежне повідомлення.
Також, судом не беруться до уваги доводи відповідачки про форс-мажорні обставини (неможливість дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором) зумовлені воєнним станом з огляду на наступне.
Так, згідно Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Таким чином, установлення форс-мажорних обставин проводиться в кожному конкретному випадку індивідуально по окремому зобов'язанню.
Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Крім того, з урахуванням положень Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позичальники також не звільняються від обов'язку сплачувати щомісячні платежі за споживчими кредитами в період дії на території України воєнного стану.
Отже, з системного аналізу вище наведеного вбачається, що в період дії воєнного стану позичальник не звільняється від обов'язку платити вчасно і в повному обсязі за кредитом (тіло боргу та проценти), неможливість дострокового стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, а лише звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особи повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
Вимоги до написання найменування юридичної особи затвердженні наказом Міністерства юстиції України № 368/5 від 05.03.2012 (з відповідними змінами).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ідентифікаційний код); 3) організаційно-правова форма; 3-1) вид релігійної організації; 3-2) віросповідна приналежність релігійної організації тощо.
Виписка з виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадках, передбачених цим Законом, у паперовій формі, який формується за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та податкових органах, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 06.10.2022 у справі №910/18692/21 зазначив, що сама лише зміна найменування юридичної особи, її місцезнаходження не означають її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.
З наданої учасниками справи витягу з ЄДРПОУ вбачається, що відповідач у справі змінив назву (найменування) з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». При цьому код ЄДРПОУ 23494714 залишився незмінним.
Таким чином, зміна найменування позивача не є зміною кредитора у зобов'язанні, у розумінні вимог ст.512 ЦК України, у зв'язку із чим не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи обставини, викладені відповідачкою ОСОБА_1 у відзиві щодо неповідомлення її про зміну кредитора та поважності невиконання нею зобов'язань перед АТ «Сенс Банк».
Відповідно до частин першої, п'ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідачки за таким договором у зв'язку з невиконанням нею, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Крім того, суд вважає недоречним посилання відповідачки на ЗУ «Про фінансову реструктуризацію», оскільки він регулює відносини між кредитором та боржником - юридичною особою.
У даному випадку реструктуризацію зобов'язань за договором про споживчий кредит визначає ЗУ «Про споживчий кредит» . Зокрема, ст.17 передбачно, що кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов'язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 , знаючи про свою неплатоспроможність, та допущення порушення умов, визначених Кредитним договором щодо сплати тіла кредиту, процентів за його користування у строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту, не скористалася своїм правом та не звернулася до фінансової установи, в якій було взяте фінансове зобов'язання (кредит) із заявою про реструктуризацію з посиланням на обставини, які спричинили її негативне фінансове становище та з наданням відповідних підтверджуючих документів. Тягар щодо неможливості виконання відповідачкою своїх боргових зобов'язань не може бути перекладено на позивача, оскільки договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, установивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» позичальником не повернуті, суд приходить до висновку висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028грн.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вул.Велика Васильківська,100 м.Київ, ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №500849792 від 11.12.2021 у розмірі 35312 (тридцять п'ять тисяч триста дванадцять)грн. 26коп. та судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім)грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. В. Вольська-Тонієвич