"04" жовтня 2007 р. Справа № 13/201/07
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль Ю.М.,
при секретарі Бєловій А.І.,
з участю представників сторін:
від позивача -Портна Н.В. по довіреності від 01.01.2007 р. за №386;
від відповідача -Гоман В.С. по дов. від 02.08.2007 р. за № 2013/101-05-116, (треті особи у судове засідання не з»явилися),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом державного підприємства “Придніпровська залізниця» (надалі -ДП “Придніпровська залізниця»), 49600, м. Дніпропетровськ, 38, пр. К.Маркса, 108,
до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Миколаївський глиноземний завод», 54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 62-А,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Глобал», 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Гусенка, 12,
приватне підприємство (ПП) «Респекта», 54042, м. Миколаїв, вул. Чайковського, 6-А, кв. 117,
про стягнення коштів, -
ДП “Придніпровська залізниця» пред'явлено позов до ТОВ “Миколаївський глиноземний завод» про стягнення штрафу в сумі 5705 грн. та плату за користування вагонами в сумі 5грн. 04 коп.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ “Миколаївський глиноземний завод» здійснило відправлення вагону № 66173337 з брухтом вогнетривких виробів за накладною № 41414088 на станцію «Запоріжжя Ліве» вказавши невірно назву одержувача - ВАТ «Запоріжсталь»замість ВАТ «Запоріжвогнетрив»та адресу одержувача -м.Запоріжжя, Південне шосе, 72 замість м.Запоріжжя, Південне шосе, 1, а також код отримувача -5068 замість 3512, у зв»язку з чим вагон простоював на колії № 31 -місцях загального користування станції 11год.04хв.
Отже, на думку позивача, відповідач на підставі ст.ст.24, 118, 119, 120 та 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457 (далі -Статут) повинен сплатити штраф у сумі 5705 грн. та плату за користування вагонами в сумі 5грн. 04 коп..
Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримані в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на необґрунтованість позову та просить суд у задоволені позову в частині стягнення 5705 грн. штрафу відмовити. У судовому засіданні представником відповідача заперечення на позовні вимоги підтримані.
Ухвалою суду від 07.08.2007 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ «Глобал»та ПП «Респекта», які в свою чергу правами та обов»язками передбаченими ст.22 ГПК України не скористалися, у судове засідання не з»явилися.
Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав.
ТОВ “Миколаївський глиноземний завод» у накладній № 41414088 зазначив одержувача ВАТ «Запоріжсталь».
Пунктом 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 862/5083 та ст. 47 Статуту встановлено у разі прибуття на адресу одержувача вантажу, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання й очікувати розпорядження відправника щодо цього вантажу.
Позивачем надано акт загальної форми від 20.04.2007 р. за № 4572, як доказ відмови одержувачем ВАТ «Запоріжсталь»прийняти вантаж від станції у зв»язку із відсутністю договору.
Дослідивши зазначений акт, суд не може прийняти його як доказ, оскільки згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, такі акти підписуються особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта. Підпис вантажоодержувача - ВАТ «Запоріжсталь», який мав підтвердити його відмову у прийнятті вантажу, в даному випадку на акті загальної форми від 20.04.2007 р. за № 4572 відсутній. Інших доказів позивачем не надано.
Відповідно до ст.43 Статуту, вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Залізниця виконує розпорядження відправника лише в тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу.
Так, телеграмою від 20.04.2007 р. станція «Жовтнева»повідомила станцію «Запоріжжя Ліве»про зміну вказаного у накладній № 41414088 вантажоодержувача на ВАТ «Запоріжвогнетрив»та код отримувача на 3512.
В порушення Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644, станцією призначення зміни у накладну № 41414088 внесені не були, хоча вантаж був виданий належному одержувачу -ВАТ «Запоріжвогнетрив», що свідчить про фактичну зміну одержувача.
Враховуючи зміну вантажоодержувача та його коду до видачі одержувачу -ВАТ «Запоріжсталь»вантажу, суд вважає неправомірним застосування позивачем до ТОВ “Миколаївський глиноземний завод» штрафу у сумі 5705 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ “Миколаївський глиноземний завод» плати за користування вагонами 11год.04хв. в сумі 5грн. 04 коп. на підставі ст.ст. 119, 120 Статуту та Правил користування вагонами й контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 р. за № 165/3458, відповідачем не заперечені, а суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 43, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод», ідентифікаційний код 05409679, м. Миколаїв, вул. Артема, 62-А, на користь державного підприємства “Придніпровська залізниця», ідентифікаційний код 01073828, м. Дніпропетровськ, 38, пр. К.Маркса, 108, плату за користування вагонами на суму 5 (п'ять) грн. 04 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Ю.М. Коваль