13.06.2024 Справа № 642/3283/24
Провадження № 1-кс/642/1855/24
13 червня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді за участю: секретаря судового засідання прокурора підозрюваного - ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020004229 від 12.06.2024 у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, громадянина України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні матір похилого віку - ОСОБА_7 , 1957 року народження, військовослужбовець, приваний під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуває на посаді помічника гранатометника 1 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,-
13.06.2024 до Ленінського районного суду м.Харкова надійшло слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020004229 від 12.06.2024 у відношенні ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що Другим СВ (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62024170020004229 від 12.06.2024 за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді помічника гранатометника 1 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог Закону України «Про Національну гвардію України», 12.06.2024 приблизно о 11 год. 35 хв., знаходячись в у Київському районі м. Харкова, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира 6 батальйону оперативного призначення №06/680 від 11.06.2024, щодо висунення на вогневі позиції, які знаходяться на пн.сх.ок. н.п. Липці, із завданням пошуково-штурмових дій та покращення тактичного положення наших військ, а також відбиття контр-наступальних дій противника та не допустити прориву в глибину оборони, доведеного до нього в усному порядку командиром 5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_8 , який був виданий уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також, ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов?язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тому, своїми діями ОСОБА_4 , вчинив непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
Прокурор зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, а саме: повідомленням військової частини НОМЕР_2 про вчинення кримінального правопорушення; - показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з приводу обставин кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та караються позбавленням волі на строк від п?яти до десяти років, що вказує на підвищенну суспільну небезпеку як самого діяння та особи обвинуваченого.
12.06.2024 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Також, слідчий зазначає, що метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання ризикам.
Крім того, слідчий вважає наявними ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування або суду, також може здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючи їх або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показів, також може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місце несення служби, що кваліфікується за ст.407 КК України або дезертирство за ст. 408 КК України.
За цих підстав прокурор, просить застосувати відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 діб, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вину визнав повністю, просив застосувати заставу у мінімальному розмірі.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Другим СВ (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62024170020004229 від 12.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
12.06.2024 року о 15-28 годині ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України.
12.06.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного злочину визнав, розкаявся, зазначив, що піддався емоціям, має проблеми зі спиною, може поставити товаришів по службі в несприятливу ситуацію із за проблем зі здоров'ям. Його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: повідомленням військової частини НОМЕР_2 про вчинення кримінального правопорушення; - показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з приводу обставин кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Клопотання про обрання запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, вчинене в умовах воєнного стану, судом враховані дані щодо особи підозрюваного, що він є військовослужбовцем та несе службу в районі, де тривають активні бойові дії, місцезнаходження військової частини, в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації, у зв'язку з чим може спробувати переховуватися від органу досудового розслідування, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
До того ж, ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам, щоб вони відмовились від своїх показів, які вони надавали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя приходить до висновку, що ризики, передбачені п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - незаконно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, не знайшли свого підтвердження, оскільки прокурором в судовому засіданні вони не обґрунтовані належними доказами.
Підозрюваний раніше не судимий, одружений, має на утриманні матір похилого віку - ОСОБА_7 , 1957 року народження.
Даних про наявність захворювань у підозрюваного, які унеможливлюють його перебування в умовах тримання під вартою під час розгляду справи суду також не надано.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.4 ст. 402 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Згідно з частиною 7 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тримання під вартою.
Водночас вказані положення кримінального процесуального закону не є визначальними при розгляді цього клопотання, оскільки слідчий суддя, насамперед, перевіряє можливість запобігти ризикам, на які посилається сторона обвинувачення, без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і у випадку недоведеності таких ризиків чи можливості їм запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Слідчий суддя звертає увагу, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов'язком кожного громадянина.
Підозрюваному інкриміновано вчинення кримінального правопорушення як військовослужбовцем під час виконання бойових завдань.
Такі дії підривають бойову готовність та боєздатність Збройних Сил України, ставлять під загрозу територіальну цілісність та суверенітет України.
Так, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, коли у суспільстві наявна велика напруженість та від військовослужбовців очікується максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість з огляду на небезпеку, що виникла у зв'язку з збройною агресією російської федерації проти України.
Слідчий суддя вважає, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюють ОСОБА_4 є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування, оскільки на сьогодні в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації.
Судом перевірялась можливість обрання відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризикам. Однак, враховуючи існування ризику, передбаченого п. п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, їх ступінь, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким кримінальним правопорушенням, вчинений в умовах війни, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується особа; даних про особу обвинуваченого, наведених вище (відсутність міцних соціальних зв'язків; репутацію), суд приходить до висновку про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
На переконання слідчого судді, враховуючи вагомість наявних доказів, які дають підстави обґрунтовано підозрювати його у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, вважає, що тримання ОСОБА_4 під вартою протягом певного строку під час досудового розслідування є виправданим, оскільки без застосування такого запобіжного заходу неможливо запобігти встановленим ризикам, так як при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів він не буде обмежений у свободі пересування та комунікації з іншими особами до такого ступеня, що забезпечив би його належну процесуальну поведінку.
Відтак, оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити, застосувавши відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Тобто визначення розміру застави особі, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 402 КК України, є правом слідчого судді (крім випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором).
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави.
Такими обставинами є всі обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інші дані про його особу, ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК, а критеріями те, що розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, не буде завідомо непомірним для нього.
Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з урахуванням усіх обставин кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.
Суд враховує сімейний стан ОСОБА_4 той факт, що він раніше не судимий, майнове становище підозрюваного, зокрема рівень його матеріального забезпечення як військовослужбовця, що проходить службу в лавах Національної гвардії України та щомісячно отримує грошове забезпечення, а також з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, яке вчинено в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 грн. (3028 грн. х 60).
Водночас застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити бажання ухилитися чи іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню, тобто зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент до 10 серпня 2024 року включно, слідчий суддя також вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, визначені у частині 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він перебуває, зокрема, у зв'язку з несенням військової служби, без дозволу командира військової частини, повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця свого перебування (несення військової служби), здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020004229 від 12.06.2024 у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів в межах строків досудового розслідування тобто до 10 серпня 2024 року, взявши його під варту в залі суду негайно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 12 червня 2024 року з 15-28 години.
Встановити строк дії ухвали до 10 серпня 2024 року до 15-28 год. включно.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в будь-який момент протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця несення військової служби без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати прокурора негайно повідомити близького родича, члена сім'ї ОСОБА_4 або іншу особу за вибором підозрюваного про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 13.06.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_15