"07" вересня 2006 р.
Справа № 6/363-05-12035
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
(згідно розпорядження Голови Одеського апеляційного господарського суду Балуха В. С. №63 від 04.07.2006 р., склад колегії суддів змінений з колегії суддів у складі суддів: Разюк Г. П., Петрова М. С. та Колоколова С. І. на колегію суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.),
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
від позивача - Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації - Запольський О.А.,
від відповідача -ТОВ «Кагран» - Крюков Т.У.,
від 3-ї особи - Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради -Бочев Д.М., Добровольський О.В.,
від 3-ї особи - Одеської обласної ради -Слабенко -Ванжула В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційні скарги Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса та Одеської обласної ради, м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 26 червня 2006 року
у справі № 6/363-05-12035
за позовом Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагран», м. Одеса
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради та Одеська обласна рада
про дострокове розірвання охоронно-орендного договору,
29.12.2005 р. (вх.№14588) Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (далі - Позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ТОВ «Кагран» (далі - Відповідач) про розірвання охоронно - орендного договору від 15.11.2002 р. №3-Є/12 з доповненнями від 01.12.2002 р. та змінами від 01.01.2005 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем (а.с. 2-5). Свої вимоги воно мотивувало наступним.
Згідно п.п.2.1. договору, Позивач здає, а Відповідач - приймає в орендне користування не житлові приміщення загальною площею 2154 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського,12 -будівля, що взята під охорону держави, як пам'ятка архітектури місцевого значення, згідно до рішення виконкому Одеської облради від 11.08.1987 р. №392 «Про затвердження додаткового списку пам'яток архітектури місцевого значення». Термін дії даного договору закінчується 15.12.2012 р.. 24.07.2003 р. фахівцями Позивача був здійснений огляд будівлі - пам'ятки, про що складено відповідний акт, в результаті якого було встановлено, що частина будівлі зруйнована та ведуться будівельні роботи без дозволу держоргану охорони культурної спадщини, що є порушенням чинного законодавства та умов охоронного договору. Відповідачу неодноразово, а саме 24.07.2003 р. №85, 29.07.2003 р. №86, 10.10.2003 р. №107, 10.08.2004 р., направлялися приписи Позивача щодо зупинення будівельних робіт на будівлі - пам'ятці, забезпечення виконання вимог чинного законодавства та надання дозвільної і проектно-кошторисної документації, виконаної згідно до діючих норм та правил. Приписи виконані не були. На час звернення з цим позовом Відповідачем ведуться несанкціоновані роботи на будівлі - пам'ятці без погодженої у встановленому порядку проектної документації та дозволу держоргану охорони культурної спадщини, що є порушенням чинного законодавства та умов охоронного договору. В обґрунтування свого позову Позивач послався на ст.ст. 22,24 та ч.1 ст. 26 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», ст. 651 ГК України.
15.02.2006 р. до матеріалів справи судом залучено відзив на позов (а.с. 31-33), в якому Відповідач просив відмовити у його задоволенні, оскільки, погоджуючи п.6.6. нової редакції (зі змінами на 01.02.2005 р.) договору від 15.11.2002 р., сторони дійшли до згоди, що позивач тим самим надає свою згоду на здійснення відповідачем поліпшень пам'ятки; позивач не додав до позову жодного з тих документів, на які посилався в обґрунтування своїх вимог; проведення відповідачем ремонтно-реставраційних робіт є прямим виконанням останнім умов договору; ЗУ «Про охорону культурної спадщини» не містить в якості наслідків його порушення розірвання охоронно-орендного договору чи припинення права користування пам'яткою; невиконання приписів Позивача не є та не може бути підставою для розірвання договору, а має наслідком відповідальність, встановлену Розділом УІІІ ЗУ «Про охорону культурної спадщини», і вирішення цього питання має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства; позивач не надсилав відповідачу жодних пропозицій щодо можливості дострокового розірвання договору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2006 р. (а.с. 103) залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради (далі - Управління).
26.04.2006 р. до справи судом залучені письмові пояснення по справі Управління (а.с. 111-112), в яких воно просило залучити до участі у справі Одеську обласну раду в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та задовольнити позов, з тих підстав, що спірний договір було укладено без згоди власника, а саме, без відповідного рішення Одеської обласної ради. У Відповідача відсутні висновки держоргану охорони культурної спадщини по проектній документації на реконструкцію будівлі - пам'ятки та дозвіл на проведення такої реконструкції. Підпункт 6.6. нової редакції (зі змінами на 01.02.2005 р.) договору від 15.11.2002 р. передбачає лише можливість надання відповідної згоди на здійснення поліпшень пам'ятки.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2006 р. (а.с. 146) залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеську обласну раду (далі - ООР).
22.05.2006 р. до справи судом залучені письмові пояснення по справі ООР (а.с. 152-154), в яких вона просила задовольнити позов, повністю підтримуючи все у ньому викладене, та зазначила, що надання в оренду об'єкту за спірним договором здійснюється за погодженням з Управлінням, чого зроблено не було.
14.06.2006 р. до справи судом залучене клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду (а.с. 197), оскільки позов безпідставний, необґрунтований, ніяким чином не доведений, представник позивача двічі не з'явився у судове засідання, тобто не має змоги отримати належні докази, що були витребувані судом та мають значення для вирішення спору (отже, нез'явлення перешкоджає вирішенню спору).
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.06.2006 р. (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено (а.с. 204-205). Таке рішення суд мотивував наступним. Позивачем не надано доказів істотних порушень відповідачем умов договору, якими є несплата орендних платежів та зменшення вартості орендованої будівлі. 27.02.2006 р. представником відповідача в судовому засіданні надано Висновок №200 від 29.08.2005 р. НДІ пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України щодо будівлі - пам'ятки по пров. Чайковського,12 у м. Одесі та проведення на ній робіт (а.с. 67), з якого вбачається, що проведені на об'єкті оренди проти аварійні та реставраційні роботи сприяють збереженню пам'ятки архітектури і ліквідації тих пошкоджень, яких пам'ятка зазнала у ті часи, коли її не експлуатували. На час винесення рішення пам'ятка не знищена, не зруйнована і не пошкоджена. Вона також не зазнала тих змін, які заборонені ст. 22 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», тобто предмет охорони збережений. Виходячи з вимог ст. 651 ЦК України, здійснення відповідачем ремонтно-будівельних робіт на об'єкті без дозволу Управління та без погодження проектної документації не можна віднести до істотних порушень відповідачем умов договору, оскільки ці порушення не позбавляють позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Порушення цих вимог, як умовами самого договору, так і чинним законодавством не зумовлює дострокового розірвання договору. З 01.02.2005 р. спірний договір викладено в новій редакції і п.п.4.2.2.,4.2.6. в ньому відсутні. З вимогами про усунення наслідків самовільного проведення робіт, позивач до відповідача не звертався. Крім того, враховуючи п.п.3.4.,5.4.,6.6. нової редакції договору, не можна вважати, що позивачем не надавалось згоди на проведення ремонтних робіт об'єкту оренди.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, 12.07.2006 р. (вх. №2105) Позивач звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення і прийняти нове, яким задовольнити його позов, з тих же підстав, що були викладені ним у позові, а також, враховуючи те, що, згідно до висновку акту огляду будівлі - пам'ятки містобудування та архітектури від 24.07.2003 р. для запобігання руйнуванню зазначеної будівлі -пам'ятки необхідно провести першочергові проти аварійні заходи, що свідчить про незадовільний стан будівлі -пам'ятки і спотворення будівлі -пам'ятки проведеними роботами. У судовому рішенні суд фактично визнав порушення з боку відповідача п.6.3. договору, але безпідставно дійшов висновку, що порушення вимог договору щодо наявності погодженої з органом охорони відповідної проектної документації не є підставою для дострокового розірвання договору.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, 12.07.2006 р. (вх. №2106) ООР звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, з тих же підстав, що були викладені нею у письмових поясненнях.
26.07.2006р. ООР звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з доповненням до апеляційної скарги, в якому просить скасувати це рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Розгляд справи було призначено на 15.08.2006р., про що сторони та 3-і особи, згідно приписів ст.98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу ООР і доповнення до неї та скаргу Позивача Відповідач просив суд залишити їх без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
За клопотанням Відповідача та Управління, розгляд справи було відкладено на 07.09.2006р., про що сторони та 3-і особи, згідно приписів ст.98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Представник скаржника - Позивача (Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
Представник скаржника - ООР в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити рішення без змін.
Представники Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримали скарги і просили їх задовольнити.
За згодою представників сторін та 3-х осіб, згідно ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представників сторін та 3-х осіб, ознайомившись з доводами апеляційних скарг та запереченнями на них, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладеним у рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи і цю обставину дослідив місцевий суд, між Позивачем та Відповідачем 15.11.2002р. було укладено охоронно-орендний договір від 15.11.2002 р. №3-Є/12 з наступними доповненнями від 01.12.2002 р. та змінами до нього від 01.01.2005 р..
Як вбачається зі змісту позову, Позивач просив розірвати цей договір, оскільки його фахівцями при здійсненні огляду об'єкту оренди за цим договором (будівлі - пам'ятки) було встановлено, що частина будівлі зруйнована та ведуться будівельні роботи без дозволу держоргану охорони культурної спадщини, що є порушенням чинного законодавства та умов договору. В обґрунтування свого позову, Позивач послався на ст.ст. 22, 24 та ч.1 ст. 26 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», ст. 651 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, і ці обставини повно і всебічно дослідив місцевий суд, що Позивачем не надано будь-яких належних та достатніх доказів істотних порушень відповідачем умов договору, які могли бути підставою для його дострокового розірвання.
Місцевий суд обґрунтовано зазначив у рішенні, що у договір було внесено зміни і його було викладено в новій редакції, в якій відсутні положення щодо необхідності погодження Відповідачем з Позивачем і отримання від нього дозволу на здійснення реставраційних та ремонтних робіт на об'єкті, а тому неузгодження Відповідачем з Позивачем зазначених дій не є порушенням умов договору. Більш того, зі змісту договору вбачається, що об'єкт передавався в оренду з метою для розміщення в ньому торговельно - розважального комплексу, що само по собі передбачає переобладнання об'єкту для цієї мети. Крім того, на Відповідача було покладено обов'язок здійснити капітальний ремонт об'єкту. У разі невиконання Відповідачем цих дій (капітального ремонту), він дійсно би порушив умови договору, тобто, здійснюючи ці дії, Відповідач належним чином виконував умови договору.
За таких обставин, посилання Позивача на порушення Відповідачем умов договору не обґрунтовані та не відповідають фактичним обставинам і не можуть бути підставою для скасування судового рішення та задоволення позову.
Наявний у матеріалах висновок №200 від 29.08.2005 р. науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України щодо будівлі - пам'ятки по пров. Чайковського,12 у м. Одесі та проведення на ній робіт (а.с. 67) свідчить, що «...проведені на об'єкті оренди проти аварійні та реставраційні роботи сприяють збереженню пам'ятки архітектури і ліквідації тих пошкоджень, яких пам'ятка зазнала у ті часи, коли її не експлуатували. Пам'ятка не знищена, не зруйнована і не пошкоджена, а також не зазнала тих змін, які заборонені ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», тобто предмет охорони збережений».
Викладене свідчить, що Відповідач при здійсненні ремонтних робіт не порушив зазначені Позивачем норми Закону України «Про охорону культурної спадщини», тобто зазначені Позивачем у позові підстави для дострокового розірвання договору (порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини») відсутні.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки, передбачені умовами договору та чинним законодавством, правові підстави для розірвання договору в даному випадку відсутні.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що порушення Відповідачем порядку ведення ремонтно-будівельних робіт на об'єкті, а саме - без затвердженої проектної документації, не може бути підставою для розірвання договору, оскільки, як умовами самого договору, так і чинним законодавством, таке порушення не передбачено в якості підстави для дострокового розірвання договору і за такі порушення передбачена адміністративна відповідальність.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що, викладені скаржниками у скаргах, доводи щодо необґрунтованості висновку місцевого суду про відсутність правових підстав для розірвання договору невмотивовані, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підстав для задоволення цих скарг не вбачає.
Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційних скаргах, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст.104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Одеської області від 26.06.2006 р. у справі № 6/363-05-12035 залишити без змін, а апеляційні скарги Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної ради на вищезазначене рішення - без задоволення.
Постанова, згідно ст.105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.