Номер провадження 2/754/26/24
Справа №754/7421/22
Іменем України
27 травня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді - Сенюти В.О.
при секретарі - Солонюк К.Г.
за участю:
позивачки за первісним позовом/
відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_1
представника позивачки за первісним позовом/
представника відповідачки за зустрічним позовом- Даніель А.В.
представника відповідача за первісним позовом /
представника позивача за зустрічним позовом - Усманової Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини з матір'ю, стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини з батьком, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо перемету спору: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини з матір'ю та стягнення аліментів.
Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.02.2015 по 10.11.2021. У період шлюбу народилася донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 30.05.2022 позивачка разом з донькою проживали в м. Києві. З 24.02.2022, з початком війни в Україні, донька перебувала з батьком в м. Черкасах з дозволу позивачки та за умов, що відповідач не буде перешкоджати спілкуванню з донькою. Певний час позивачка перебувала на західній Україні в пошуках варіантів забезпечення безпеки собі та дитині. Запропонований варіант вивезти дитину в Польщу, де у позивачці було б комфортне проживання і робота (віддалена), не влаштовували батька дитини і він заборонив позивачці приїздити і сказав, що не поверне дитину. Після чого, позивачка забрала дитину у більш безпечне місце, а саме, в м. Гданськ, Польща, де дитина жила в належних умовах та вчилась дистанційно в школі. Ближче до червня 2022 року позивачка прийняла рішення повернутися до України для врегулювання конфліктної ситуації з батьком дитини. На даний час донька проживає з позивачкою ОСОБА_1 в м. Києві. На момент розлучення, між сторонами досягнута усна домовленість, що донька проживатиме з матір'ю. Проте, з початку війни, відповідач почав розмови про те, що доньці буде краще з ним. З такою пропозицією позивачка не погоджується, оскільки цього не бажає донька. Крім того ОСОБА_1 жодних перешкод не чинить в спілкуванні доньки з батьком, у дитини є власний телефон, батько спілкується особисто з донькою, в зустрічах дитини з батьком відмови з боку матері не існує. Мати виховує доньку у любові та поваги як до матері так і до батька. До певного часу питання стягнення аліментів між сторонами узгоджувалось, але з 23.03.2022 жодних коштів на утримання дитини від відповідача не надходить, відтак вважає стягнення аліментів з ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно відповідатиме інтересам дитини.
ОСОБА_4 не погоджуючись із позовною заявою, подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо перемету спору: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини з батьком.
Подану зустрічну позовну заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_6 . До 2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Після фактичного припинення шлюбних відносин в червні 2021 року батьки виховували дитину без будь-якого спору. ОСОБА_1 винаймала житло в м. Вишгороді, ОСОБА_4 має у м. Вишгороді власне житло. Впродовж чотирьох років з березня 2018 року до 19.02.2022 дитина також постійно проживала у м. Вишгороді, відвідувала там же школу та позашкільні заняття, спостерігалася у лікарів. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існувала домовленість про те, що дитина проживатиме у кожного з них по тижню. Даної домовленості батьки дотримувались. В квартирі батька у дитини є окрема кімната з усіма необхідним для занять та відпочинку дочки. Крім того, друга дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_7 має певний авторитет у дитини, між ними склались дружні та довірливі відносини. У зв'язку з агресією рф, в лютому 2022 року ОСОБА_4 , за погодженням з ОСОБА_1 разом із дочкою і виключно для забезпечення її безпеки виїхав до м. Черкаси, де орендував житло. Через місяць проживання ОСОБА_4 з дочкою в м. Черкаси, ІНФОРМАЦІЯ_2 приїхала ОСОБА_1 , вийняла житло поруч, взяла дочку спочатку прогулятися, а потім для проживання на тиждень (як і раніше) та не повідомивши ОСОБА_4 , виїхала із донькою у невідомому напрямку, лишивши ОСОБА_4 без зв'язку з дочкою. На телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідала, тож ОСОБА_4 вимушений був звернутися до правоохоронних органів. Згодом ОСОБА_4 дізнався, що ОСОБА_1 , виїхала з дочкою з м. Черкаси, декілька днів проживала на заході України, а потім вивезла дочку за кордон, проте влітку повернулася до м. Києва, де зараз проживає у квартирі своєї знайомої за адресою: АДРЕСА_1 . Побачитись з дочкою ОСОБА_4 перешкоджає ОСОБА_1 , яка наполягає на відвідуванні батька дитини лише в присутності матері. Таким чином, ОСОБА_1 створює ОСОБА_4 , як батьку дитини перешкоди у вільному спілкуванні з дочкою та участі у її вихованні. Фактично ОСОБА_1 забороняє батькові спілкуватися з дочкою. В зв'язку з вище викладеним ОСОБА_4 змушений звернутися до суду з даним позовом.
Представник позивачки за первісним позовом/відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Кушнір О.С. подала відзив на зустрічну позовну заяву. Відповідно до якого, позовні вимоги зазначені в первісному позові ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенню, позовні вимоги висунуті за зустрічним позовом, просить залишити без задоволення. В якості доказів того, що дитині буде краще з батьком проживати, в мотивувальній частині зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 викладає обставини справи, які не відповідають дійсності, з перебільшенням сприйняття деяких життєвих обставин. Крім того, з приводу, нібито викрадення дитини матір'ю з м. Черкаси, дане твердження не відповідає дійсним обставинам справи. Отже, дитина проживала з мамою за згодою батька, який мав всі контакти з дитиною та міг спілкуватися з донькою, рішення про виїзд до Польщі було прийнято виключно в інтересах дитини. Твердження, що ОСОБА_1 нехтує інтересами дитини також не відповідає дійсності.
Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією надано до суду письмові пояснення та висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , 2014 року народження». Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини підтримує. Щодо задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 заперечує. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , 2014 року народження», керуючись ст. ст. 19, 160, 161, 171 СК України, п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації, орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , 2014 року народження, з матір'ю ОСОБА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.09.2022, вищевказану позовну заяву залишено без руху. Надано позивачці строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08.09.2022 року, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято зустрічну позовну заяву та об'єднано з первісною позовною заявою.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.04.2023, зобов'язано Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації направити на адресу Деснянського районного суду міста Києва завірені належним чином копії матеріалів справи, на підставі яких було складено висновок від 13.02.2023 № 108-1468 «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , 2014 р.н.».
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.04.2023, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 23.05.2023, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 07.04.2023 скасовано, ухвалено нове судове такого змісту. Заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 надати можливість ОСОБА_4 безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з дитиною ОСОБА_5 кожної суботи місяця з 10:00 год. до 19:00 год. без присутності матері.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.08.2023, визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_4 про відвід судді. З метою уникнення затягування розгляду справи по суті, сприяння учасникам справи в доступі до правосуддя та усунення хибного і помилкового враження щодо неоднакового ставлення до учасників справи, прийнято самовідвід головуючого у справі № 754/7421/22 судді: О. Грегуль.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.08.2023 року вище зазначена цивільна справа передана судді Сенюті В. О.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.08.2023, прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо перемету спору: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення місце проживання дитини та стягнення аліментів, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо перемету спору: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.09.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, зустрічну позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків протягом двох днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.09.2023, клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 - адвоката Усманової Є.І. про призначення судової психологічної експертизи залишено без задоволення.
На виконання ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 13.09.2023 представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 - адвокатом Усмановою Є.І. подано до суду зустрічну позовну заяву від 27.10.2022, підписану позивачем, з усіма раніше поданими додатками та примірники зустрічної позовної заяви для учасників справи.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01.11.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка за первісним позовом/відповідачка за зустрічним позовом - ОСОБА_1 та її представник адвокат Даніель А.В. позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. В зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом /представник позивача за зустрічним позовом - Усманова Є.І. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог за первісним позовом. Проте, позовні вимоги за зустрічним позовом просила задовольнити в повному обсязі. Крім того, представник наголосила на тому, що у разі визначення місця проживання дитини з одним з батьків, необхідним є вирішення питання щодо участі у вихованні та спілкуванні відносно іншого з батьків, що буде відповідати завданню суду вирішити спір.
До суду надійшло клопотання від представника органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Кваснюк Н.В. Відповідно до якого, просить розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та з урахуванням якнайкращого забезпечення прав, інтересів малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином.
Вислухавши вступне слово, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 13.02.2015 по 10.11.2021.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про що свідчить копія свідоцтва про народження.
Відповідно до копії виписки з Єдиного державного демографічного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована Фізичною особою підприємців.
Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 є платником єдиного податку 3 групи.
Відповідно до довідки лікаря ТОВ «Амеда Повітрофлотський» медичний центр, ОСОБА_1 за станом здоров'я - здорова.
Згідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричного оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 1312/7, у ОСОБА_1 відсутні протипоказання для виконання функції опіки та виховання дитини.
ОСОБА_1 характеризується як відповідальна та неконфліктна, відноситься до типу людей на які можна покластися, про що свідчить лист - характеристика.
Відповідно до копії договору оренди квартир від 01.12.2022, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , остання прийняла в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно актом обстеження умов проживання від 06.01.2023, у квартирі АДРЕСА_2 , створені умови для розвитку та виховання дитини, в кімнаті, де мешкає ОСОБА_9 розташовано ліжко, шафа -купе, ігровий стіл, дитячі іграшки та книжки.
ОСОБА_4 зареєстрований за адресою - АДРЕСА_3 , а також зареєстрований фізичною особою - підприємцем та є платником податків.
Квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_4 на праві власності про що свідчить договір дарування квартири від 26.07.2022, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 характеризується як особа, яка професійно та ефективно підходить до роботи, зі своїми обов'язками справляється добре, користується повагою серед членів колективу, здатний працювати як самостійно так і в команді. Готовий працювати в нестандартний час і проявив як працьовитий і надійний працівник.
Відповідно до довідки ТОВ «Аміда» ОСОБА_4 соматично здоровий.
Згідно акту № 91 обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_5 , квартира розташована на 5 поверсі 11 поверхового будинку та складається з двох кімнат. У квартирі зроблений сучасний ремонт, для дитини облаштована окрема кімната, окреме ліжечко, ігровий куточок, стіл для занять, наявна достатня кількість іграшок. Умови проживання для дівчинки задовільні, відповідають санітарно - гігієнічним вимогам та нормам.
26.03.2022 ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 про що свідчить копія свідоцтва про шлюб (Т. 1 а.с.85).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_11 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (Т. 4 а.с.172).
Згідно інформації про задеклароване /зареєстроване місце проживання особи ОСОБА_5 зареєстрована за адресою - АДРЕСА_6 .
Відповідно до довідки від 18.07.2022 ОСОБА_5 навчалась в 3 «Е» класі Вишгородського ліцею «Сузір'я».
З 01.09.2022 ОСОБА_5 зарахована до 3 «Б» класу Спеціалізованої шкоди № 7 імені М.Т. Рильського м. Києва .
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно частин другої - четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Верховний Суд зазначає, що міжнародні та національні норми не містять норми, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли ….. батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Дитина є суб'єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Аналіз наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , допитаних в судовому засіданні 13.03.2023 суд до уваги не приймає, оскільки останні не можуть бути об'єктивними.
Відповідно до ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 04.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Даніель А.В. про допит свідка в режимі відеоконференції.
Отже, заява - пояснення свідка ОСОБА_16 (Т.2 а.с. 142) суд до уваги не приймає оскільки вказані пояснення отримані не за процедурою допиту свідків, відтак не можуть використовуватися як засіб доказування.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини відповідну заяву… Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його до органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Згідно ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини від 13.02.2023, Орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , 2014 року народження з матір'ю - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 213-214).
Підстав для неприйняття вказаного висновку, як доказ по справі, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
На виконання ч. 4 ст. 171 СК України суд опитав дитину - ОСОБА_5 з метою з'ясування її думки щодо спору про визначення місця її проживання.
Дитина - ОСОБА_5 в судовому засідання пояснила, що у період часу, коли вона проживала у м. Вишгород, нею відвідувався навчальний заклад м. Вишгород, де була комфортна атмосфера, наявні соціальні зв'язки з друзями. Наразі вона проживає у м. Києві, де відвідує школу, в якій їй також цікаво та наявна комфортна атмосфера, також наявні соціальні зв'язки з друзями. Дитині подобається жити як з татом так і з мамою, де кожен з батьків забезпечив комфортні умови проживання для дитини. Разом з тим, дитина вказала, про те, що зустрічі з батьком по вихідним їй недостатньо, відтак висловила бажання про збільшення часу для спілкування з батьком.
Разом з тим, враховуючи викладене, а також те, що батьки дитини територіально проживають в різних населених пунктах, дитина відвідує навчальний заклад м. Києва, матір дитини категорично заперечує переведення дитину на онлан форму навчання, відносини дитини з матір'ю та батьком, вік дитини, суд приходить до висновку про ухвалення рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, оскільки таке рішення максимально відповідає інтересам дитини, відтак первісна позовна заява ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини з матір'ю підлягає задоволенню.
Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України стороною позивача за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження того, що місце проживання ОСОБА_5 має бути визначено саме з батьком дитини, а не з матір'ю.
Відтак зустрічна позовна заява в частині позовної вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
З визначенням місця проживання дитини пов'язано вирішення батьками питань щодо утримання й виховання дитини. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року по справі № 646/13541/15-ц.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Щодо розміру аліментів, то суд виходить з наступного.
Позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Суд враховує, що відповідач ОСОБА_4 є працездатною особою і має доходи.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_11 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , отже на утриманні ОСОБА_4 наявна ще одна дитина.
Проте, письмові матеріали справи не містять доказів та сторонами не вказано, відповідно судом не встановлено підстави для звільнення відповідача ОСОБА_4 від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України.
Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СКУ при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006р. роз'яснено, що суд при визначені розміру аліментів, повинен врахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на вказане, приймаючи до уваги принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини, враховуючи матеріальне становище платника аліментів та матеріальне становище утримувача аліментів, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд визначає, що з відповідача ОСОБА_4 на ім'я позивачки ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 01.09.2022 по 08.02.2024, а з ІНФОРМАЦІЯ_4 (народження другої дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до досягнення повноліття ОСОБА_5 розмір аліментів на утримання останньої становить 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону, інтересам дитини та не порушить прав сторін.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Щодо зустрічної позовної вимоги про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаної вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до розпорядження № 289 Солом'янської районної в мі. Києві державної адміністрації від 15.05.2023, ОСОБА_4 визначено способи у часті у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 щомісяця з 14.00 кожної суботи до 18.00 кожної неділі.
Малолітня дитина ОСОБА_5 вказала про недостатність їй часу для проведення із батьком.
Згідно з ч.2 ст.1 СК України метою регулювання сімейних відносин є зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до вимог ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, при цьому, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Положення ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Положення ч. 3 ст. 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Положення ст. 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Положенням ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно положення ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
У п. 54 рішення ЕСПЛ «Хант проти України» (від 07.12.2006 року) суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18.12.2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24.02.1995 року).
Системний аналіз ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини ст. 7, 141, 159 СК України свідчить, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною родичів, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип прав та обов'язків інших членів сім'ї та родини на спілкування з дитиною може бути обмежений судом в інтересах дитини.
У постанові від 11.12.2019 в справі № 753/15487/18 Верховний Суд зазначив, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини».
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Із досліджених судом доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що між сторонами по справі відсутній компроміс щодо порядку зустрічей та вихованню дитини, які самі по собі не повинні порушувати інтереси дитини.
Батько, який проживає на даний час окремо від доньки, беззаперечно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначаючи конкретний порядок участі ОСОБА_4 у вихованні дитини, суд враховує, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року (статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, ЗУ «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні доньки і таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини.
Суд, також, вважає необхідним роз'яснити сторонам, що побудова сімейних відносин має здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях любові і поваги, взаємодопомоги і підтримки. Сторони не повинні поглиблювати конфліктну ситуацію, захищаючи свої власні інтереси, а намагатись проявити справжню турботу, реалізувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку дитини.
Таким чином, виходячи з думки сторін щодо графіку спілкування того з батьків, хто проживає окремо від доньки та з найкращих міркувань при вирішенні спору щодо усунення перешкод у спілкуванні та встановлення регламенту зустрічі з донькою, враховуючи вік дитини, особливості розвитку, навчання та виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, суд приходить до висновку, що вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн. за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Враховуючи, що згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, відтак з ОСОБА_4 на користь держави належить стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 992,40 грн. за зустрічну позовну вимогу про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 133, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини з матір'ю та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Встановити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.09.2022 по 08.02.2024.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 лютого 2024 року і до досягнення повноліття дитиною.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
В іншій частини первісного позову - відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення місця проживання дитини з батьком - задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_4 порядок участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 за наступним графіком побачень:
- кожну п'ятницю з 20 год. 00 хвилин по 20 год. 00 хв. неділі (2 доби), без присутності матері, але з обов'язковим повідомленням матері - ОСОБА_1 про місце перебування дитини - ОСОБА_5 , під час реалізації батьком права на спілкування з дитиною.
- спілкування з дитиною, за її бажанням, особисто будь-якими засобами зв'язку без присутності матері;
- осінні, зимові та літні канікули за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та врахувавши бажання дитини;
- Новий рік, Різдво та Великдень парного року;
- День народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_8 не залежно від графіку.
Зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти батька - ОСОБА_4 про зміну фактичного місця проживання, навчання дитини ОСОБА_5 , а також відомості щодо перетину державного кордону України дитиною.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Позивач/ відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
Відповідач/позивач: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:
Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - м. Київ, проспект Червоної Калини, 29, код ЄДРПОУ: 37415088.
Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації - м. Київ, проспект Повітряних Сил, 41, код ЄДРПОУ: 37485506.
Повний текст рішення виготовлений 13 червня 2024 року.
Суддя: В.О. Сенюта