ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4633/24
провадження № 1-кп/753/1279/24
"06" червня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Молочанськ Токмацького р-ну Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_5 31.01.2024 приблизно о 14 год. 38 хв., умисно з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, знаходячись в салоні автобуса АДРЕСА_3 , в напрямку вул. Урлівська в м. Києві, побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_7 , який їхав в вище вказаному автобусі сидячи на одному із пасажирських сидінь, при цьому тримав в своїх руках мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9C» 2/64 Gb, в цей час, ОСОБА_5 , переслідуючи свої корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив відкрито викрасти майно, який належить ОСОБА_7 .
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_5 , дочекавшись чергової зупинки автобуса № 42, який майже під?їжджав до зупинки міського транспорту по АДРЕСА_4 , швидко підійшов до потерпілого та ривком вирвав з його рук мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9C» 2/64 Gb, вартістю 3198 грн. 00 коп., тобто ОСОБА_5 , діючи відкрито, не зважаючи на присутність потерпілого ОСОБА_7 , який усвідомлював відкритий характер викрадення його майна, відкрито викрав мобільний телефон, після чого ОСОБА_5 , разом з викраденим майном швидко вибіг з автобуса.
В цей час потерпілий ОСОБА_7 будучи особою похилого віку з метою зупинити ОСОБА_5 , вибіг з салону автобусу № 42 слідом за останнім та став голосно кричати про допомогу, але ОСОБА_5 , ігноруючи його крики, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріального збитку на суму 3198 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України визнав в повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування. Обвинувачений показав, що їхав в автобусі №42 та побачив потерпілого, що сидів з телефоном. Під'їжджаючи до зупинки вул. Ахматової ОСОБА_5 швидко підійшов до потерпілого та ривком вирвав з його рук мобільний телефон та вибіг з автобуса, після чого розпорядився майном на власний розсуд. Кількість та вартість майна в обвинувальному акті вказана вірно. Усвідомлює, що вчиняв протиправні дії. Запевнив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності. У скоєному щиро розкаявся, жалкує, що так сталося, запевнив, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде, просив суд суворо його не карати. Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та щирості його позиції.
Обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред'явленого йому обвинувачення та не заперечував про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того у суду відсутні сумніви в добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_5 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження; його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому; дані про його особу, зокрема: неодружений, не працює (не має стабільного джерела доходу), має середню освіту, під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше не судимий; наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, а також відсутність обставин, що його обтяжують.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, конкретних обставин кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а також даних про його особу, який раніше не судимий, суд вважає, що його перевиховання й виправлення неможливо без ізоляції від суспільства, однак поряд з цим враховує те, що він визнав свою вину повністю, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд умотивовуючи своє рішення, може крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього кодексу, або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього кодексу за це кримінальне правопорушення. Таким чином, враховуючи наявність таких пом'якшуючих обставин як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, суд доходить висновку про можливість застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 ч.1 ст. 69 КК України.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Отже, суд, приймаючи до уваги всі викладені обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність тяжких наслідків, відсутність вимог потерпілого щодо призначення суворого покарання, повернення викраденого майна, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу ОСОБА_5 , відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, так як останній не тільки критично оцінив свою злочинну поведінку, а несе кримінальну відповідальність не оспорюючи кваліфікацію дій, який своїми зізнавальними показаннями, сприяв органам досудового слідства у з'ясуванні обставин вчинення злочину, висловив щирий жаль з приводу злочину та осудив свою поведінку, що свідчить про дійсне його каяття, враховуючи поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочину, готовність нести відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, який усвідомив свій негативний вчинок і запевнив не повторювати протиправну поведінку в майбутньому, що в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дискреційність повноважень суду, яка повинна відповідати принципу верховенства права, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України та призначити покарання, нижче від найнижчої межі, ніж встановлено санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у виді позбавлення, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження скоєння ним нових злочинів.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного злочину і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Крім того, відповідно до ч.7 ст.72 КК України перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом у період з 01.02.2024 по 19.02.2024 підлягає зарахуванню у строк відбуття ними покарання у виді позбавлення волі, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлено.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання - 20.02.2024.
В строк покарання, призначеного ОСОБА_5 слід зарахувати на підставі ч. 7 ст. 72 КК України запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з 01.02.2024 по 19.02.2024 включно з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Речові докази: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9C» 2/64 Gb, які передані під розписку на відповідальна зберігання ОСОБА_7 - залишити власнику.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.