ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4633/24
провадження № 1-кп/753/1279/24
"17" квітня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Так як обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на даний час не відпали та продовжують існувати.
Захисник, думку якого підтримав обвинувачений, заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд не вбачає підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, ризики не зменшились.
В судовому засіданні, на думку суду, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, суд враховує наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорій тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , конкретні обставини справи, на думку суду, дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від суду, відповідно до п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_5 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у даному злочині, обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за даний злочин передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років, у нього відсутнє законне джерело доходу та міцні соціальні зав'язки.
Не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного із позбавленням волі може привести до того, що перебування на волі обвинуваченого, який усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, надасть можливість йому уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду та використати ситуацію, яка склалась в країні, на власну користь, а саме те, що на даний час військова агресія російської федерації проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, зважаючи на те, що обвинувачений зареєстрований у м. Молочанськ, яке перебуває у тимчасовій окупації.
Суд враховує, що ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, зокрема, за правопорушення проти власності, а отже чітко розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого його кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винним.
Крім того, прокурором доведено наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, враховуючи те, що свідки, потерпіла у цьому кримінальному провадженні судом безпосередньо не допитані.
Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується зокрема тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, підозрюється у вчинені злочину з корисливих мотивів, раніше засуджений за корисливі злочини проти власності.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження дії запобіжного заходу відносно такого обвинуваченого, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ураховуючи санкцію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, до ОСОБА_5 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на обвинуваченого обов'язків.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Аналізуючи матеріали справи, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд вважає за можливе визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ "Київський слідчий ізолятор" строком на 60 діб, тобто до 15 червня 2024 року включно.
Визначати ОСОБА_5 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень.
У разі внесення застави на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання відповідного документа, що це підтверджує, ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави ОСОБА_5 , зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до суду та виконувати такі обов'язки: не відлучатися із м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з потерпілим та свідками; докласти зусиль до пошуку роботи або навчання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 діб з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.