Справа № 752/5055/24
Провадження № 2/752/3967/24
Іменем України
28 травня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
06.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей.
В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що вона та відповідач ОСОБА_2 з 17.06.2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, наразі нею ініційовано вимоги про розірвання їх шлюбу, справа перебуває у провадженні суду.
Від сумісного подружнього проживання з відповідачем мають двох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вони з відповідачем перестали жити шлюбним життям, діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Весь тягар по догляду за дітьми лежить на ній, а відповідач не приймає участі в добровільному порядкую.
З лютого 2024 року вона не має доступу до банківської картки відповідача на яку останній перераховував кошти на утримання дітей виключно з власних міркувань. Наразі вона не може продовжувати випрошувати у відповідача грошові кошти на утримання дітей, останній має такі ж обов'язки по утриманню дітей та їх вихованню.
Під час вирішення заявлених нею вимог просила врахувати, що діти ростуть, їм необхідний розвиток, вони мають займатися додатково в різних секціях та гуртках, відвідування яких організовує виключно вона. На даний момент дочка додатково займається вивченням англійської мови та відвідує флористичний гурток, тричі на тиждень і син тричі на тиждень ходить на футбол.
Враховуючи зазначені обставини, позивачка просила суд встановити аліменти на кожну дитину в розмірі 25% від усіх видів заробітку відповідача. Вважає, що саме такий розмір аліментів на дітей буде достатнім, оскільки володіє інформацією, що відповідач отримує заробітну плату в розмірі біля 40 000 гривень, а також має додатковий дохід, який не декларує. Витрати на кожну дитину на час звернення до суду з позовом складають приблизно 10 000 гривень.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 50% від усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення ними повноліття.
29.04.2024 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов ОСОБА_1 .. Просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів. Вказав суду, що не дивлячись на те, що фактичні відносини між ним та позивачкою припинилися, вони та діти постійно проживають однією сім'єю за адресою - АДРЕСА_1 , котра належить на праві приватної власності його батькам. 05.04.2024 року він змінив місце своєї реєстрації, а 08.04.2024 року позивачку було знято з реєстрації місця проживання за адресою - АДРЕСА_1 . На даний час позивачка своїми діями та поведінкою не виявила наміру чи бажання змінювати своє місце проживання та місце проживання їхніх дітей. Зазначив, що діти та позивачка постійно проживають разом із ним, він забезпечує утримання дітей, а у позивачки на даний час відсутнє право вимагати від нього аліменти, з огляду на передчасність подачі позову та відсутність такого права в силу ст. 181 СК України. Також послався на відсутність підстав для визначення аліментів в розмірі 50% від усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
06.05.2024 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, заперечила твердження відповідача, що вони проживають однією сім'єю. Стверджувала, що відповідач проводив час з дітьми, коли вона повідомила про їх розлучення, а надані ним докази про сплату 50% вартості витрат на дітей свідчать про обґрунтованість її вимог про стягнення аліментів, оскільки другу частину витрат на дітей має понести вона, котра є непрацюючою.
11.05.2024 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив. Стверджував, що включно до лютого місяця 2024 року він самостійно та повністю утримував сім'ю. Доступ позивачки до його банківської картки обмежив, коли довідався, що нею було подано до суду позови про розірвання їх шлюбу та стягнення аліментів .
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільних дітей в розмірі 50% від усіх видів заробітку відповідача щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову, не погодився з розміром аліментів, що визначений позивачкою.
Заслухавши позивачку та її представника, відповідача, дослідивши докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 17.06.2011 року вступили до шлюбу, від якого мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2,3,4).
Звертаючись до суду з позовом, про стягнення аліментів, відповідачка ОСОБА_1 , стверджувала, що з лютого місяця 2024 року відповідач не надає у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дітей, з цього ж часу тягар утримання дітей вона несе самостійно.
Відповідач позов не визнав, вказав суду, що проживає однією сім'єю з позивачкою та дітьми, приймає участь в утриманні дітей, наразі сплачує 50% від вартості додаткових занять дітей.
Однак, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача, що він утримує дітей і позивачка не має права на аліменти, оскільки надані ним докази на підтвердження цих тверджень не містять інформацію, що ці витрати понесені ним на утримання дітей, а частина доказів підтверджує, що він компенсує матері дітей 50% від вже понесених нею витрат на утримання дітей.
Наразі, судом встановлено, що відповідальність за виховання та утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покладено на їх матір ОСОБА_1 , а відтак остання має право на отримання матеріальної допомоги від батька дітей, відповідача у справі, на їх утримання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (ч. 2 с. 182 Сімейного кодексу України).
При визначенні розміру аліментів на утримання дітей слід враховувати, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача.
Суд приймає до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований, має доходи та можливість виконувати батьківський обов'язок щодо утримання дітей.
У суду відсутня будь-яка інформація про наявність у відповідача аліментних зобов'язань перед іншими особами та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів.
При визначені розміру аліментів судом враховуються обставини, що передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України та норми статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", відповідно до якого для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 2563 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Так, з 1 січня 2024 року мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком до 6 років становить 1281,50 грн., а на дитину віком від 6 до 18 років - 1598,00 грн..
Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Твердження позивачки, що відповідач має стабільну зарплату у розмірі 40 000 гривень та може мати інші доходи не заперечувалися останнім.
Позивачка просить стягнути аліменти у розмірі 50% від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, вважає, що саме такий розмір аліментів надасть можливість забезпечити належне утримання їх спільних із відповідачем дітей.
На думку суду, при вирішенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, які перебувають у періоді фізичного росту та психологічного розвитку, а також з урахуванням заперечень відповідача щодо відсутності законних підстав для стягнення аліментів на утримання двох дітей у розмірі 50% від його доходу і з урахуванням відсутності заперечень щодо отримання інших доходів, суд вважає за можливе при визначені розміру аліментів застосувати правила ч.5 ст.184 СК України.
Відповідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши надані у справі докази, з огляду на те, що відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення повноліття, створювати необхідні умови для їх розвитку та життя, враховуючи встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років та від 6 до 18 років в Україні, а також вимогу позивачки щодо стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивачки, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти таких прожиткових мінімумів на кожну дитину щомісячно, починаючи з 06.03.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
Питання судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43,141,150,164,166,180,182, 189,244 Сімейного кодексу України, ст. 60 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141,258-260,280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - місто Нововолинськ, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти таких прожиткових мінімумів на кожну дитину щомісячно, починаючи з 06 березня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - місто Нововолинськ, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Г. Плахотнюк