Справа № 752/6812/24
Провадження № 2/752/4297/24
Іменем України
13 червня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором,
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Коллект Центр», в особі директора О.І.Мостовенко (а.с.40-42), звернулось до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 65 271,77 грн., судові витрати, які полягають у сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн. та витрати за надання правової допомоги - 17 000,00 грн.
На обґрунтування заявлених позовних вимог, позивача зазначив, що 13 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4978357, сума кредиту - 20 000,00 грн., строк позики 30 днів до 12 серпня 2021 року, процентна ставка 0,01% за кожен за користування кредитом, 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день.
13 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, в тому числі до відповідачки за договором про споживчий кредит № 4978357 від 13 липня 2021 року. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 4978357 від 13 липня 2021 року ТОВ «Коллект Центр» відповідно договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року.
У зв'язку з порушенням відповідачкою порядку повернення кредитних коштів станом на 08 березня 2024 року за нею утворилась заборгованість в розмірі 65 271,77 грн., з яких: 15 675,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 49 596,77 грн. за відсотками на дату відступлення права вимоги, комісії - 00,00 грн.
Позивач у позовній заяві просить про розгляд справи за відсутності його представника. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху (а.с.53,54).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання (а.с.80,81).
Судом на адресу реєстрації місця проживання відповідачки направлялись копія ухвали про відкриття провадження у справі з додатками, які останньою отримано 05 квітня 2024р. (а.с.84).
Відповідачка не скористалась правом подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 13 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4978357, відповідно до умов якого товариство ТОВ «МІЛОАН» надало позичальнику кредит у сумі 20 000 грн. на споживчі потреби, строк кредиту 30 днів, до 12 серпня 2021 року. Проценти за користування кредитом складають 60,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; базова процентна ставка за користування кредитом - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Вказані умови також підтверджуються Анкетою-заявою на кредит № 4978357 від 13 липня 2021р. Умови надання кредиту містяться у паспорті споживчого кредиту № 4978357, що є додатком № 2 до договору, у додатку № 1 наведено графік платежів.
Відповідно до 2.3.1.1. договору Правила надання фінансових кредитів розміщено на веб-сайти ТОВ «МІЛОАН» та є невід'ємною частиною договору (а.с.6-12).
Відповідно до довідки про ідентифікацію, акцепт договору позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора U16603, дата відправки ідентифікатора 13 липня 2021р. (а.с.13).
Відповідно до платіжного доручення № 51146215 від 13 липня 2021р. відповідачці перераховано кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн., згідно договору № 4978357 (а.с.13 зворот).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Підписанням договору позики відповідачка, підтвердила, що ознайомилась з усіма його умовами, в тому числі з Правилами надання коштів у позику, де передбачено, що договір кредиту укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається позичальником, у відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень ч.6 і 12 п.1 ст.3 , п.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.205 ЦК України.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
13 січня 2022р. року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 13-01/2022-79 року, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за плату в сумі 79 914 297,20 грн. (п.2.1) право грошової вимоги до боржників (а.с.18-20).
Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено 13 січня 2022року акт приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року (а.с.23).
Відповідно до платіжного доручення № 321170001 від 14 січня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «МІЛОАН» за Договором факторингу № 13-01/2022-79 року від 13 січня 2022 року 3 686 675,52 грн. (а.с.22).
Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» за Договором факторингу № 13-01/2022-79 року від 13 січня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4978357 від 13 липня 2021 року на загальну суму 32 354,37 грн., з яких борг за тілом кредиту 15 675,00 грн., заборгованість за процентами - 16 679,27 грн. (а.с.24).
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023-01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» за плату в сумі 794 503,18 грн. права вимоги за договорами позики (п.7.1), ТОВ «Коллект Центр» стає новим кредитором до боржників (а.с.25-27).
Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10 березня 2023 року укладено акт прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13 січня 2022 року (а.с.28).
Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 10-03/2023-01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4978357 на загальну суму 65 271,77 грн., з яких борг за тілом кредиту 15 675,00 грн., заборгованість за процентами - 49 596,77 грн. (а.с.31).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом .
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем суду надано загальний розрахунок заборгованості станом на 08 березня 2024 року за кредитним договором № 4978357 від 13 липня 2021 року, період нарахувань здійснено з 10 березня 2023 року до 08 березня 2024 року. Заборгованість за тілом кредиту - 15 675,00 грн., за відсотками - 49 596,77 грн., загальна заборгованість складає 65 271,77 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки (а.с.17).
Даний розрахунок заборгованості здійснено ТОВ «Вердикт Капітал» на дату укладання між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Розрахунок заборгованості викладений не у розгорнутому виді, який би дав можливість суду досліди та перевірити помісячне нарахування відсотків за період дії кредиту та період спливу такого строку (а.с.17).
Як зазначено вище, 13 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4978357, умовами якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. на строк 30 днів, термін повернення кредиту - до 12 серпня 2021 року, проценти за користування 60,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; базова процентна ставка за користування кредитом - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, загальна орієнтовна вартість кредиту 20 060.00 грн. (п.1.5)
Такі ж відомості містить додаток № 1 графік платежів до № 4978357 від 13 липня 2021 року та паспорт споживчого кредиту № 4978357 (а.с.10 зворот, 11).
Анкетою-заявою на кредит № 4978357 від 13 липня 2021 року погоджено умови кредитування: сума 20 000,00 грн., строк - 30 днів, комісія 0,00%, ставка процентів 0.01% за кожен день користування (а.с.12, зворот).
Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит 4978357 від 13 липня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала бути сплачена 12 серпня 2021 року в розмірі 20 060,00 грн. з яких: 20 000,00 грн. - кредит, 60,00 грн. проценти, 00,00 грн. - комісія (а.с.10 зворот).
Як вбачається з розрахунку загальної заборгованості, наданого позивачем, нарахування заборгованості вказане станом на 13 січня 2022 року (дата укладання договору факторингу між ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «Вердикт Капітал»), та на дату 10 березня 2023 року (дата договору про відступлення прав вимоги між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр»). Період нарахування на дату 10 березня 2023 року охоплює період до 08 березня 2024 року (а.с.16,17).
Тоді як строк дії позики у договорі про споживчий кредит № 4978357 від 13 липня 2021 року встановлено сторонами договору на 30 днів до 18 серпня 2021 року включно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписом абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків не вбачає також Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.
Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користуванням кредитними коштами за межами строку кредитування, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом після 13 серпня 2021 року є необґрунтованими.
Судом встановлено, що в межах строку кредитування 30 днів сума процентів складала 60,00 грн.
Доказів того, що строк кредитування був продовжений за згодою сторін у встановленому порядку, або що відповідач вчинив дії в особистому кабінеті для продовження кредитування, суду не надано. Водночас, автоматичне продовження строку кредитування шляхом лише продовження користування кредитом, та без ініціативи для цього позичальника, суд не може розцінювати як встановлення сторонами конкретного строку кредитування, а тому слід виходити зі строку кредитування, погодженого сторонами у договорі (30 днів).
Тому, оскільки позивач не довів право нараховувати проценти на умовах договору поза межами строків кредитування, суд вважає, що до стягненню підлягають суми процентів, які були передбачені умовами договору - 60,00 грн., загалом стягненню підлягає сума заборгованості в розмірі 15 735 грн. (15 675 +60).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу в розмірі 17 000,00 грн суд зазначає наступне.
За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц.
За матеріалами справи 02 січня 2023 року між позивачем ТОВ «Коллект Центр» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено Договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 (а.с.42 зворот, 43).
Згідно з п. 2.1 даного договору адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги. Пунктом 4 встановлено, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5).
Згідно Прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затвердженого Рішенням Загальних зборів № 01-11/2023 від 01 листопада 2023 року ціна роботи може бути фіксованою та погодинною (а.с. 44).
Згідно з витягом з Акту № 3 про надання юридичної допомоги від 08 січня 2024 року, який сформований 08 січня 2024 року в місті Києві та підписаний сторонами Договору про надання правової допомоги, сторони погодили надання правових послуг на підставі заявки про надання правових послуг № 991, відповідач ОСОБА_1 договір № 4978357. За надання усної консультації з вивченням документів тривалістю дві години підлягає сплаті 4 000,00 грн. (по 2 000,00 грн. за годину), підготовка пропозицій 2 000,00 грн. за складання позовної заяви, що тривало 4 години підлягає сплаті 12 000,00 грн. (по 3000 грн. за годину) (а.с.47).
Долучена до матеріалів справи заявка про надання юридичної допомоги № 991 (відповідач ОСОБА_1 ) датована 13 березня 2024 року (а.с.46).
Крім того, надана позивачем платіжна інструкція № 413000006 від 09 лютого 2024 року про сплату ТОВ «Коллект Центр» АО «Лігал Ассістанс» 52 000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 02-01/2023 від 02 січня 2023р. (а.с.45).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно зі ст.ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу, це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.
Згідно з п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем надано суду вищенаведене документальне підтвердження надання правової допомоги та витрат, а саме: договір про надання правової допомоги, заяву про надання юридичної допомоги, витяг з акту про надання юридичної допомоги, платіжну інструкцію.
Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, часткове задоволення позовних вимог, зменшивши їх розмір до 4 000,00 грн.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 пропорційно (24,10%) від задоволених вимог на користь позивач судовий збір в сумі 729,75 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 4978357 від 13 липня 2021 року в розмірі 15 735 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 729 (сімсот двадцять дев'ять) гривень 75 коп., витрати, пов'язанні з наданням правової допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) 00 коп.
В решті вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складений 13 червня 2024 року.
Суддя А.В.Слободянюк