Справа № 703/217/24
4-с/703/5/24
10 червня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
при секретарі Холодняк Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив:
- визнати неправомірними дії начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. по перевірці знищеного виконавчого провадження № 10249051;
- визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В. про результати перевірки законності виконавчого провадження № 10249051 від 03 листопада 2023 року;
- зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № 10249051 та повернути дублікат виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №2-2947 від 13 листопада 2008 року стягувачу для пред'явлення його до виконання у порядку передбаченому Законом, зняти накладені на боржника обмеження і обтяження та повернути безпідставно стягнуті кошти.
В обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Київської області перебувало виконавче провадження № 102249051 з примусового виконання виконавчого листа виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області №2-2947 від 13 листопада 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі 750,00 грн. щомісяця.
Постановою державного виконавця від 26 грудня 2017 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
27 жовтня 2023 року стягувач звернулась із усним зверненням (скаргою) щодо втрати виконавчого документу, який подала на виконання до ДВС у 2008 році. В поданій скарзі зазначила, що за період часу з 2008 року по 27 жовтня 2023 року аліментів на утримання дитини за вказаним виконавчим документом не отримувала.
Заявник також вказує, що листом №49843 від 27 жовтня 2023 року Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив стягувача ОСОБА_3 про те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №10249051 з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №2-2947 від 13 листопада 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі 750 грн. 00 коп. щомісячно. Водночас, 26 грудня 2017 року головним державним виконавцем Литвин С.В., винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 27 жовтня 2023 року матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень згідно Наказу Міністерства юстиції України №1829/5 від 07 червня 2017 року про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
03 листопада 2023 року начальником ОДВС було здійснено перевірку знищених матеріалів виконавчого провадження, за результатами проведення якої дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Литвин С.В. під час здійснення виконавчого провадження № 10249051 визнано такими, що вчинені з порушенням вимог закону; скасовано постанову державного виконавця від 26 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа; та зобов'язано заступника начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Лазюка Д.М. привести виконавче провадження № 10249051 у відповідність до вимог чинного законодавства у строк до 05 грудня 2023 року.
Водночас, на думку боржника ОСОБА_1 , вказана постанова начальника ОДВС від 03 листопада 2023 року є незаконною, та підлягає скасуванню, оскільки перевірка була проведена ним без достатніх правових підстав, скарга в порядку передбаченому ст. 74 Закону стягувачем на постанову про повернення виконавчого документу не подавалась та строк на звернення із такою скаргою стягувачем пропущено. В постанові взагалі не зазначено підстави для здійснення перевірки знищеного виконавчого провадження. За вказаних обставин, вважає, що оскаржувана постанова є безпідставною, незаконною і такою, що підлягає скасуванню. Окрім того вказав, що відновлення вказаного виконавчого провадження призведе до подвійного стягнення платежів за одним і тим же рішенням суду, що є неприпустимим.
10 червня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення стягувача ОСОБА_3 , в яких остання просила скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення. Вважає, що скарга є безпідставною та необґрунтованою.
Так, стягувач зазначила, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2008 року в справі №2-2947/2008 було вирішено стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій формі, починаючи з 03 жовтня 2008 року і до його повноліття. У 2008 році після набрання вказаним рішенням законної сили їй 13 листопада 2008 року було видано виконавчий лист та 27 листопада 2008 року пред'явлено його до примусового виконання до ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції та відкрито виконавче провадження №10249051.
Вказує, що з часу відкриття виконавчого провадження до грудня 2011 року не отримувала від ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
31 серпня 2011 року державним виконавцем на її звернення було видано довідку - розрахунок заборгованості по аліментах, яка склала 19250 грн., в зв'язку з чим стягувач зверталась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про стягнення заборгованості в сумі 19250 грн., однак рішенням апеляційного суду Київської області від 29 лютого 2012 року у задоволенні позову їй було відмовлено. Водночас після цього ОСОБА_1 в грудні 2011 року на її рахунок вперше з початку відкриття виконавчого провадження сплатив 20000 грн., що відповідає заборгованості за 26 місяців, хоча на той час мав заборгованість за 38 місяців, а тому на станом на грудень 2011 року була наявна заборгованість по аліментам за 12 місяців.
В подальшому відповідач частково сплачував заборгованість по аліментам, що відображалось стягувачем в щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, зокрема за 2011 р. сплачено 20000 грн., за 2012 р. - 5000 грн., за 2013 р. - 7000 грн., за 2014 р. - 9400 грн., за 2015 р. - 9146 грн., за 2016 р. - 12807 грн., за 2017 р. - 3972 грн. , за 2018 р. - 14538 грн., за 2019 р. - 4867 грн. , та примусово 27 листопада 2023 р. - 10586 грн. Вказує, що саме з підстав часткової добровільної сплати заборгованості боржником вона не зверталась до ВДВС, оскільки була впевнена, що відповідач надавав державному виконавцю оригінали квитанцій, так як він постійно проживає в Києво-Святошинському районі Київської області.
Внаслідок тривалої несплати заборгованості по аліментам протягом 2020 - 2021 років в січні 2022 року вона звернулась до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області (перейменовано з ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції) та 21 січня 2022 року отримала довідку розрахунок заборгованості по аліментам, за якою загальний розмір заборгованості по аліментам станом на 01 січня 2022 року становив 136338 грн.
Вказує також, що в зв'язку з тим, що боржник продовжував ухилятись від сплати мінімально гарантованого розміру аліментів на дитину понад три роки в жовтні 2023 року вона звернулась до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області (перейменовано з ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції) з метою отримання розрахунку заборгованості по аліментам та довідалась, що виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі постанови державного виконавця від 26 грудня 2017 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Копію цієї постанови, супровідний лист та довідку про втрату виконавчого листа отримала лише 27 жовтня 2023 року.
Вважаючи про наявність умисної службової недбалості зі сторони державного виконавця стягувач звернулась зі скаргою на урядову гарячу лінію, за результатом розгляду якої начальником Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області було проведено перевірку та 03 листопада 2023 року було винесено постанову про скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа і зобов'язано привести зазначене виконавче провадження №10249051 у відповідність до законодавства в строк до 05 грудня 2023 року.
06 листопада 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про відновлення виконавчого листа та встановлено місячний строк для надання стягувачем його дубліката. За заявою стягувача Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 09 листопада 2023 року було постановлено ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа, який вона подала до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області.
20 листопада 2023 року державним виконавцем було надано стягувачу розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який склав суму 167630 грн., та надано постанову про накладення штрафу в розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, оскільки її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за три роки.
22 лютого 2024 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача було приведено у відповідність розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням сплачених боржником сум, встановлено, що заборгованість станом на 22 лютого 2024 року становить 73 096 грн. 82 коп., також державним виконавцем внесено зміни до постанови про накладення штрафу, який зменшено до 36548 грн. 41 коп.
Стягувач вказує, що рішення суду про стягнення аліментів на даний час боржником належно не виконується та його заборгованість зі сплати аліментів не зменшилась. Вважає, що скарга боржника зводиться до його незгоди з діями начальника Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Перепелиці A.B. по перевірці знищеного виконавчого провадження №10249051 та подана з метою ухилення від виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2008 року. Зауважила, що прийняття за результатами перевірки суб'єктом владних повноважень постанови, яка є актом індивідуальної дії, та вичерпала свою дію внаслідок виконання, жодним чином не порушує права та обов'язки скаржника, не створює для нього нових прав та обов'язків. Відтак вважає оскаржувану постанову законною і такою, що винесена уповноваженою особою в межах її повноважень, а тому просила відмовити в задоволенні скарги внаслідок її необґрунтованості.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились.
Від представника заявника - адвоката Недотопи М.М. надійшов лист з проханням справу розглядати без участі сторони боржника, на задоволенні скарги наполягав.
Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилась, однак в наданих суду письмових поясненнях просила скаргу розглянути за її відсутності та відмовити в задоволенні скарги.
Державний виконавець Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відтак, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності стягувача, боржника та державного виконавця, які не з'явилися в судове засідання.
Дослідивши матеріали вказаної скарги, врахувавши доводи скаржника (боржника) та заперечення стягувача, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Стаття перша Закону України «Про виконавче провадження» визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.
Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2008 року в справі №2-2947/2008 було вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2008 року і до його повноліття. Рішення набрало законної сили 11 листопада 2008 року.
Після набрання рішенням законної сили Смілянським міськрайонним судом Черкаської області на підставі заяви стягувача видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с. 19).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, на підставі вказаного виконавчого листа виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області було відкрито виконавче провадження №10249051.
В подальшому вказане виконавче провадження №10249051 постановою державного виконавця було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України, в зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
Вказане об'єктивно підтверджується копією постанови начальника Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області від 03 листопада 2023 року, винесеною за результатами перевірки законності виконавчого провадження № 10249051 (а.с.5-6).
Як вбачається з реєстраційної картки звернення 27 жовтня 2023 року стягувач ОСОБА_3 звернулась на Урядову «гарячу лінію» зі скаргою на дії державного виконавця Вишневого відділу ДВС Бучанського району по причині втрати виконавчого документу по виплаті аліментів на одну дитину 17 років. Заявниця стверджувала, що подала документи ще у 2008 році, зазначила, що у 2021 році отримувала довідку про заборгованість по виплаті аліментів. Просила посприяти у вирішенні даного питання (а.с.8).
З копії постанови начальника Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області від 03 листопада 2023 року, вбачається, що начальником вказаного відділу ДВС, в порядку здійснення контролю за рішеннями та діями державного виконавця під час розгляду скарги ОСОБА_3 проведено перевірку законності виконавчого провадження за реєстраційним номером ВП 10249051 з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2-2947 від 13 листопада 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі 750 грн. щомісяця встановлено, що згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 16 липня 2011 року по 26 грудня 2017 року перебувало означене виконавче провадження ВП 10249051. Державним виконавцем 16 липня 2008 року керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 31 серпня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
26 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Перевіркою встановлено, що державним виконавцем відділу Литвин С.В. під час виконання виконавчого провадження ВП 10249051 не було вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом до примусового виконання рішення, відтак постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 грудня 2017 року винесена передчасно. На підставі наведеного вирішено дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Литвин С.В. під час здійснення виконавчого провадження № 10249051 визнати такими, що вчинені з порушенням вимог закону; скасовано постанову державного виконавця від 26 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа; та зобов'язано заступника начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Лазюка Д.М. привести виконавче провадження № 10249051 у відповідність до вимог чинного законодавства у строк до 05 грудня 2023 року (а.с.5-6).
Згідно постанови заступника начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Лазюка Д.М. від 06 листопада 2023 року, при розгляді постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 03 листопада 2023 року, відновлено виконавче провадження № 10249051 з виконання виконавчого листа № 2-2947 виданого 13 листопада 2008 року Смілянським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі 750 грн. щомісяця (а.с. 12-зворот)
Зі змісту скарги та заявлених вимог вбачається, що боржник ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження, вважає означену постанову начальника Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області щодо результатів перевірки законності виконавчого провадження від 03 листопада 2023 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вважає, що перевірка була проведена начальником ВДВС без достатніх правових підстав, є немотивованою та стверджує, що відновлення вказаного виконавчого провадження призведе до подвійного стягнення платежів за одним і тим же рішенням суду, що є неприпустимим. Відтак, скарга боржника зводиться до його незгоди з діями начальника Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Перепелиці A.B. по перевірці знищеного виконавчого провадження №10249051.
Водночас, суд доходить висновку, що начальник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, здійснюючи перевірку законності виконавчого провадження № 10249051 під час розгляду скарги стягувача ОСОБА_3 , поданої 27 жовтня 2023 року на урядову «гарячу лінію», діяв виключно в межах закону та наданих йому повноважень, при цьому суд не вбачає підстав для визнання таких дій неправомірними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до абзацу другого ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно абзацу 5 п.1 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень перевірити законність виконавчого провадження мають право начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.
Відповідно до п.2 розділу XII вказаної Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.
Аналіз частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що перевірка виконавчого провадження як форма контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, в обов'язковому порядку проводиться у випадку надходження скарги стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника) або в разі виявлення відповідних порушень керівником вищого органу державної виконавчої служби. Також варто зазначити, що з аналізу приписів пункту 2 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 висновується, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, може також з власної ініціативи провести перевірку виконавчого провадження.
Водночас чинним законодавством не визначено критерії чи ознаки, наявність яких вказувала б на необхідність проведення перевірки конкретного виконавчого провадження начальником органу державної виконавчої служби. Означений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року в справі № 500/796/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Суд також констатує, що прийняття за результатами перевірки суб'єктом владних повноважень постанови, яка є актом індивідуальної дії, та вичерпала свою дію внаслідок виконання, жодним чином не порушує права та обов'язки скаржника, не створює для нього нових прав та обов'язків.
В силу ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу з метою недопущення порушення прав та інтересів сторін виконавчого провадження як за заявою сторони, так і з власної ініціативи має право своєю постановою скасовувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні (діючому, закінченому чи завершеному) державним виконавцем.
Так, боржником оскаржується правомірність дій начальника відділу, які безпосередньо пов'язані з його повноваженнями при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, зокрема, щодо законності постанови про повернення виконавчого листа, при цьому єдиною підставою зазначається відсутність поданої та підписаної стягувачем письмової скарги.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що підставою проведення перевірки законності виконавчого провадження № 10249051 стало усне звернення стягувача ОСОБА_3 зі скаргою на дії ДВС, яке надійшло 27 жовтня 2023 року на Урядову «гарячу лінію».
Судом також встановлено, та не оспорюється заявником, що аліменти боржником на користь стягувача сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі.
Відтак, звернення заявника ОСОБА_1 до суду з означеною скаргою суд розцінює як спосіб ухилення його від виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2008 року про стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідно до частин першої і другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов'язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров'я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відтак, суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, при здійсненні перевірки законності виконавчого провадження № 10249051 з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 2-2947 від 13 листопада 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини в розмірі 750 грн. щомісяця, під час розгляду скарги стягувача поданої на урядову «гарячу лінію», оскільки такий діяв виключно в межах закону та наданих йому повноважень.
Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись, ст.259, 260, 447-451 ЦПК України, ст. 18, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 12 червня 2024 року.
Суддя: Ю.В. Крива