Справа№ 693/784/24
1-кс/693/168/24
про обрання міри запобіжного заходу
11.06.2024 року м. Жашків
Слідчий суддя Жашківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жашків винесене у кримінальному провадженні № 12024250330000234 від 09.06.2024 року старшим слідчим СВ ВП №1 УРУП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_3 і погоджене начальником Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_4 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пирлиця Унгенського району Республіки Молдова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, не працюючого, депутатом не являється, не є учасником бойових дій, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України;
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
начальник Жашківського відділу
Уманської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,
підозрюваний - ОСОБА_5 ,
Старший слідчий СВ ВП № 1 Уманського РУП ГУНП у Черкаській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказав, що слідчим відділенням ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024250330000234 від 09.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
До ВП № 1 надійшло повідомлення з КНП «Жашківська БПЛ» про те, що до них поступив громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 із тілесними ушкодженнями у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва, різаних ран обличчя, шиї, правого передпліччя. Зі слів останнього ушкодження йому були нанесені громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем м. Жашків.
За вказаним фактом слідчим відділенням ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області в порядку ст. 214 КПК України 09.06.2024 розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250330000234 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
09.06.2024 в період часу о 13 год. 05 хв. старшим слідчим СВ ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України затримано особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 .
10.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він 09.06.2024 близько 10 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік від виробничого цеху ТОВ «Грінвуд Індастрі», що за адресою: АДРЕСА_3 , в ході раптово виниклого конфлікту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у виді отримання потерпілим тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, з метою спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, з використанням колюче-ріжучого металевого предмета, який утримував у правій руці, наніс ОСОБА_6 один удар в грудну клітку зліва, спричинивши йому, згідно з довідкою КНП «Жашківська багатопрофільна лікарня» Жашківської міської ради від 09.06.2024, тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітини ліворуч, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя потерпілого ОСОБА_6 в момент їх заподіяння.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Анкетні відомості підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Пирлиця Унгенського району Республіки Молдова, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не одружений, не працюючий, депутатом не являється, не є учасником бойових дій, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується зібраними в ході розслідування доказами:
1. Даними протоколу огляду місця події від 09 червня 2024 року;
2. Показаннями свідка ОСОБА_7 від 09 червня 2024 року;
3. Показаннями свідка ОСОБА_8 від 09 червня 2024 року;
4. Показаннями свідка ОСОБА_9 від 09 червня 2024 року;
5. Показаннями свідка ОСОБА_10 від 09 червня 2024 року
6. Даними протоколу затримання ОСОБА_5 від 09 червня 2024 року;
7. Показаннями свідка ОСОБА_11 від 10 червня 2024 року;
8. Даними протоколу слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_5 від 09 червня 2024 року;
9. Даними протоколу огляду предметів від 09 червня 2024 року;
10. Постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 10 червня 2024 року;
11. Даними медичної довідки КНП КНП «Жашківська багатопрофільна лікарня» Жашківської міської ради від 09 червня 2024 року;
12. Іншими матеріалами кримінального провадження.
Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_5 повідомив, що 09.06.2024 близько 08 год. 00 хв. він в стані алкогольного сп'яніння прийшов на територію ТОВ «Грінвуд Індастрі», який розташований за адресою: вул. Маслозаводська, 8, м, Жашків Уманського району Черкаської області, де йому сказали здійснити вивантаження деревини із вантажних автомобілів. Прийшовши до місця вивантаження він зустрів там свого знайомого ОСОБА_6 з яким поспілкувавшись вирішили випити горілки, по закінченню розмови ОСОБА_5 , поїхав купити горілки об'ємом 1 літр, після чого повернувся на вищезазначену територію останній разом із ОСОБА_6 почали розпивати даний алкоголь. Випивши трохи горілки ОСОБА_6 вдарив собаку підозрюваного, це йому дуже не сподобалось, розгнівавшись на це, ОСОБА_5 зіскочив з рейсів, де сидів, та схопив, якийсь блискучий, предмет, що знаходився поруч з рейсами, видовженої форми, можливо щось металеве, але точно він не пам'ятає та наніс не менше одного удару ОСОБА_6 десь в область грудей, шиї чи голови. Після завданих ударів останньому підозрюваний перелізши через паркан, пішов в напрямку свого дому. Знаряддя яким ОСОБА_5 наносив тілесні ушкодження, він десь викинув, і місця показати не може, оскільки не пам'ятає.
Таким чином, з моменту затримання ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що є злочином, який відноситься до категорії тяжких, останній набув статусу підозрюваного та на нього покладено ряд обов'язків, передбачених ст. 42 та іншими положеннями КПК України.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність хоча б одного з ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
У ході досудового розслідування відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, який ґрунтується на тому, що підозрюваний усвідомлює, що за інкримінований злочини йому загрожує покарання на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі, офіційно не працює, не має місця постійного проживання, а тому в будь-який момент може залишити місце свого перебування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, згідно з матеріалами кримінального провадження після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому підозрюваний покинув місце вчинення цього діяння, не надав жодної допомоги потерпілому та певний період часу переховувався від правоохоронних органів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації);
2) ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, який ґрунтується на тому, що переважна більшість свідків є знайомими підозрюваного та особами, спільно з якими він займався тимчасовими підробітками. При цьому відповідно до ст. 25 КПК України суд не вправі брати до уваги показання, надані свідками та етапі досудового розслідування. У зв'язку з цим, допоки свідки не будуть допитані в ході судового розгляду підозрюваний може здійснювати на них вплив у будь-якій формі з метою зміни їх показань на його користь. Таким чином він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, особу підозрюваного, застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання, буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить гарантій його належної процесуальної поведінки.
Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до органу досудового розслідування не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.
Домашній арешт також, на думку слідства, не може бути застосований до підозрюваного, оскільки останній не має офіційного місця роботи, постійного місця проживання, а тому може залишити місце свого перебування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, він може уникати кримінального провадження та покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, тому обрання відносно нього будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а без його участі, закінчити досудове розслідування у встановлені строки не вдасться за можливе.
У судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, вивчивши матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про обрання стосовно ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, суд разом з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п.48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.21 КК України, яке відноситься до категорії тяжких і за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також приймає до уваги те, що підозрюваний не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього соціальних зв?язків, офіційно не працює, не має місця постійного проживання, а також те, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, ухилятися від органу досудового розслідування і суду та вчинити інший аналогічний злочин.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених даним Кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я особи, в результаті чого людина отримала тяжкі тілесні ушкодження та на даний час перебуває у відділенні лікарні, ризики передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави у даному конкретному випадку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 УРУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 рахувати з 13 год. 05 хв. 09 червня 2024 року по 13 год. 05 хв. 07 серпня 2024 року включно.
Не визначати розмір застави для ОСОБА_5 у кримінальному провадженні згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 14 червня 2024 року о 09 год. 15 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_12