Справа № 569/5042/24
12 червня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Фурдись В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-
В Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу звернулась ОСОБА_1 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги повністю підтримала, просила суд їх задоволити, а саме встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з вересня 2016 року до 19 жовтня 2023 року.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, однак подала до суду відзив, в якому зазначила, що повністю визнає заявлені позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення, просить провести розгляд справи у її відсутність на підставі наявних матеріалів. У відзиві також повідомила, що її рідний брат ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дійсно проживали як чоловік та дружина однією сім'єю. Зазначає, що брат ОСОБА_3 повідомив їй, що познайомився із молодою дівчиною ОСОБА_5 . Часом їх знайомства був день народження ОСОБА_5 в червні 2016 року. З часом він повідомив, що вони прийняли спільне рішення проживати разом. Приблизно восени 2016 року брат ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом почали проживати у житловому будинку в АДРЕСА_2 . Вказаний будинок, наскільки їй відомо, належав позивачу. Брат ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 проживали та займалися веденням спільного господарства, що було характерним для сімейних відносин як чоловіка та дружини. Спільних дітей в ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було. Однак, вони виховували разом сина ОСОБА_5 від її першого шлюбу, до якого ОСОБА_2 проявляв всю можливу батьківську турботу. В травні 2022 року ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ. Під час виконання бойового завдання у Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідний брат ОСОБА_2 загинув. Вона разом з позивачем провели обряд захоронення ОСОБА_3 на кладовищі в с.Обарів Рівненського району Рівненської області. Батьки ОСОБА_3 та відповідача померли. Інших спадкоємців, які б могли претендувати на кошти, які є в банку на рахунку ОСОБА_3 , немає. Відповідач зазначила у відзиві, що вона не заперечує, щоб спадкові права на грошові кошти, які залишилися на рахунку в банку - оформила позивач ОСОБА_1 як дружина покійного ОСОБА_2 .
Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_6 розірвано, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні копією заочного рішення від 21 серпня 2014 року.
ОСОБА_1 влітку 2016 року познайомилась із ОСОБА_3 . Так як на час їхнього знайомства, вона була вільною, незаміжньою жінкою, ОСОБА_2 був вільним неодруженим чоловіком, вони подобалися один одному, з осені 2016 року вони почали жити разом однією сім?єю, як подружжя.
Вони проживали у житловому будинку в АДРЕСА_2 . За даною адресою позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності 40/100 (сорок сотих) частин житлового будинку з надвірними будівлями на підставі договорів купівлі-продажу посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу від 22.01.2008 року та від 03.10.2008 року.
ОСОБА_2 , як вважає позивач, був цивільним чоловіком позивача. До зустрічі із нею, ОСОБА_3 не був одружений, дітей не мав, тому він з ніжністю і любов?ю ставився до позивача та її сина від першого шлюбу - ОСОБА_7 , піклувався про них, називав його своїм сином.
Оскільки, ОСОБА_2 на момент створення сім'ї (2016 рік), був вже не юною особою, питання про весілля або реєстрацію шлюбу не піднімалося - вони були щасливі, що живуть разом однією сім'єю, піклуються про здоров'я, щастя, добробут та безпеку одне одного, ведуть спільне господарство, мають спільний бюджет, проте шлюб не зареєстрували.
Протягом всіх років спільного проживання однією сім'єю, починаючи з осені 2016 року позивач зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 проживали разом та мали спільний побут, робили невеличкі ремонти в будинку, закупляли разом продукти харчування, ліки, необхідні побутові товари - речі, прилади, будматеріали тощо, мали спільний сімейний бюджет, з якого зокрема оплачували комунальні рахунки, разом виховували сина позивача від її першого шлюбу, тощо.
В травні 2022 року згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» - чоловік позивача, ОСОБА_2 був мобілізований до лав ЗСУ.
На час несення служби, ОСОБА_2 постійно підтримував за наявної можливості зв'язок з позивачем. Із ІНФОРМАЦІЯ_2 зв'язок із ОСОБА_2 обірвався.
З дослідженої в судовому засіданні довідки про причину смерті від 20.10.2023 року та лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 20.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Роботине Пологівського району Запорозької області в зоні проведення бойових дій, причина смерті - одиночне проникаюче сліпе уламкове поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів.
Довідкою №64/03-02-09/23 від 31.10.2023 року, виданої Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області дані обставини також підтверджуються та також те, що ОСОБА_2 похований 26 жовтня 2023 року на сільському кладовищі в селі Обарів Рівненського району Рівненської області.
В день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із грошових вкладів у банку. Позивач ОСОБА_1 звернулась із відповідною заявою в нотаріальну контору щодо прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 . Однак, коли вона виявила бажання оформити свої права на спадкове майно, то в нотаріальній конторі їй пояснили, що вона не зможе оформити спадкові права, оскільки, нею надано недостатньо документів, які б у свою чергу підтверджували її родинну лінію із спадкодавцем ОСОБА_2 . Крім того, з відповіді вих.б/н/02-14 від 21.02.2024 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П. було рекомендовано для підтвердження фактичних шлюбних стосунків звернутись до суду.
Крім неї, ОСОБА_1 в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , звернулась і його рідня сестра, ОСОБА_2 , як спадкоємець другої черги відповідно до ч.1 ст.1262 Цивільного кодексу України. Інших спадкоємців, які могли б претендувати на спадкове майно не має.
Мама ОСОБА_2 - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції від 27.07.2019 року серії НОМЕР_2 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 10.11.2023 року за №00042248639 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 23.02.2024 року за №00043736894.
Шлюб між батьками покійного ОСОБА_2 було розірвано, та його батько, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справу про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
В силу ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно вимог ч.4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.
Відповідно до ч.1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20 (провадження № 61-7340св22) зроблено висновок, що «проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. […] Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенню. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)».
Відповідач зазначила у відзиві, що вона не заперечує, щоб спадкові права на грошові кошти, які залишилися на рахунку в банку - оформила позивач ОСОБА_1 як дружина покійного ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Ст. 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ст. 1222 Цивільного кодексу України визначено, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1223 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За ст.1297 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Таким чином позивачем доведено, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв'язку із чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, оскільки встановлено, що позивач спільно проживала з померлим ОСОБА_2 з 2016 року, їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу і сім'ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.
У разі визнання відповідачем позову, суд, за нормами частини 4 статті 206 ЦПК України, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 206, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задоволити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з вересня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов