Дата документу 13.06.2024Справа № 554/4751/24
Провадження № 1-кс/554/6635/2024
13.06.2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві клопотання старшого слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні - старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 , в рамках досудового розслідування, відомості про яке 16.04.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170000000264 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 263 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мурафа, Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , при невстановлених обставинах, у невстановлені дату та час, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, в порушення вимог п.1 Додатку №1 «Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 №2471-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 «Про затвердження «Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», без передбаченого законом дозволу, придбав, зберігав та носив бойові припаси, а саме бойові патрони калібру 5,45х39 мм, до 25.04.2024 року з метою подальшого збуту.
25.04.2024 ОСОБА_5 в порушення вимог п.1 Додатку №1 «Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 №2471-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 «Про затвердження «Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», без передбаченого законом дозволу, з корисливих мотивів, збув залегендованій особі ОСОБА_7 патрони калібру 5,45х39 мм,. у кількості 761 шт., за грошові кошти на загальну суму 17000 грн.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/117-24/7213-БЛ від 13.05.2024 вищевказані припаси у кількості 761 шт. являються бойовими припасами - проміжними військовими патронами калібру 5,45х39 мм, зразка 1974 року, які виготовлені промисловим способом.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразились у незаконному придбанні, зберіганні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Продовжуючи й надалі діяти протиправно, з корисливих мотивів, умисно, ОСОБА_5 при невстановлених обставинах, у невстановлені дату та час, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, реалізуючи свій злочинний умисел у сфері незаконного поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», придбав боєприпас - уніфіковані запали ручних гранат та корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та РГД, споряджений всередині, який зберігав та носив, без передбаченого законом дозволу до 11.06.2024 року з метою подальшого збуту.
11.06.2024 року перебуваючи за адресою Полтавський район, смт. Котельва, ОСОБА_5 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за попередньою домовленістю, здійснив збут залегендованій особі ОСОБА_7 , боєприпаси у вигляді 4-х уніфікованих запалів ручних гранат та корпуси ручних осколкових гранат Ф-1 і РГД у кількості 4 шт., за грошові кошти на загальну суму 8000 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразились
у незаконному придбанні, зберіганні та збуті вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
11.06.2024 о 14.09 год ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КПК України.
12.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у ньому, при визначенні альтернативного запобіжного заходу застви прохав визначити 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що вину визнає, але просить застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у звязку з складними сімейними обставинами, прохав обрати до нього домашній арешт.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні підтримала свого підзахисного, вважає клопотання слідчого не обгрунтованим, ризики передбачені ст. 177 КПК України не доведеними. Просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та застосувати до її підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. У разі визначення альтернативного запобіжного заходу, просить застосувати мінімальний розмір застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Приєднала документи характеризуючі особу підозрюваного у кількості 3 - ох аркушів.
Заслухавши сторін, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною першою статі 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено наявність ризиків передбачених п. 1,2,3,4,5, ч.1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, визначених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 , через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк позбавлення волі, а кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, які йому інкриміновані передбачає позбавлення волі на строк до семи років, а тому ОСОБА_5 може ухилятися від слідства та суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєні кримінальні правопорушення.
Окрім цього, враховуючи той факт, що ОСОБА_5 ніде не працює та не має законних джерел для проживання, що є неспростовним ризиком продовження ним своєї злочинної діяльності.
Підозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може вчинити будь-які дії направлені на знищення предметів та речей, що матимуть доказове значення по даному кримінальному провадженню.
Підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так як, підозрюваному ОСОБА_5 відомі свідки у даному кримінальному провадженню, у тому числі поняті, які брали участь під час проведення обшуку. Зміна показань свідків на користь підозрюваного унеможливить якісне проведення досудового розслідування та позбавить можливості притягти винну особу до кримінальної відповідальності.
Окрім цього, на даний час не встановлено повне коло осіб, причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, а перебуваючи на волі підозрюваний може оговорити позицію захисту з іншими учасниками злочинної групи, що унеможливить притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, вчиняти спроби будь-якого іншого перешкоджання здійсненню кримінального провадження, не виконувати процесуальні рішенні, у тому числі вироку суду, оскільки підозрюваний є працездатним, має задовільний стан здоров'я, підозрюваний у трудових правовідносинах не перебуває, постійних джерел до існування не має.
Враховуючи зазначені вище ризики і наявність обґрунтованої підозри, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, а інші більш м'які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України з наступних причин:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.
- особиста порука - на адресу слідчого відділу та прокуратури не надходили для розгляду письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_5 ;
- застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного ОСОБА_5 рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу. Крім того, не здобуто достатніх відомостей про наявність офіційного джерела прибутку у підозрюваного.
домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 вчинив тяжкі злочини, крім цього, перебуваючи на волі останній може продовжити свою злочинну діяльність, як самостійно так і через осіб, які на даний час не встановлені органами досудового розслідування.
У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об'єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.
У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (п. 4 ст. 182 КПК України).
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до висновку про можливість у даному випадку визначити підозрюваному розмір застави, з урахування матеріального стану підозрюваної особи, віку та стану його здоров'я, раніше не судимого в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст. 181,183, 193,196 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалила:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мурафа, Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 11.06.2024 року з 14 год. 09 хв. до 09 серпня 2024 року до 14 год. 09 хв. з визначенням застави у розмірі 60 560 грн.
Зобов'язати слідчого, який вніс клопотання про тримання під вартою, повідомити родичам заарештованого про його задоволення.
Призначити заставу в розмірі 60 560 гривень, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_5 звільняється з-під варти під заставу.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (розрахунковий рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 26304855, отримувач ТУ ДСАУ в Полтавській області, призначення платежу застава.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_5 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатись з з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора та суду, повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними по кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Уповноважена службова у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_5 зобов'язана роз'ясняти його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.
Термін дії обов'язків, покладених судом на ОСОБА_5 у разі внесення застави визначити по 09.08.2024 року.
Підозрюваного ОСОБА_5 взяти під варту в залі суду.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1