Справа № 373/713/24
Номер провадження 2/373/510/24
12 червня 2024 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі
головуючої судді Залеської А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Зміст позовних вимог та обґрунтування.
Позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі директора Мостовенка О.І. звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № №0935103489 від 20.01.2020 у сумі 42484,00 грн.
Також просить стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Позов обґрунтовано наступним.
20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0935103489. За загальними умовами Договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами), в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше 30 календарних днів від дня його отримання, протягом яких застосовується максимальна відсоткова ставка 1,75 % за один календарний день на суму фактичного залишку кредиту. Після підписання вищевказаного договору надання позики №0935103489 від 20.01.2020, під час дії цього договору відповідач отримав два кредити (транши), які повернув кредитодавцю у відповідності до умов договору.
01.02.2020 кредитодавець ТОВ «ІНФІНАНС» в рамках основного Договору надання позики № №0935103489 від 20.01.2020 надіслав відповідачу ОСОБА_1 пропозицію (оферту) на отримання третього траншу кредиту в розмірі 3500,00 грн згідно Заявки-анкети позичальника № 2628537114 від 01.02.2020. Вказана пропозиція акцептована позичальником ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису (одноразовий ідентифікатор), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Цього ж дня 01.02.2020 ТОВ «ІНФІНАНС» перерахував за реквізитами банківської картки, яку вказав позичальник, кредитні кошти (третій транш) в розмірі 3500,00 грн на умовах, що викладені в Пропозиції (оферті).
Після спливу погодженого сторонами 30-денного строку користування кредитом ( третім траншем) в сумі 3500,00 грн відповідач ОСОБА_1 кошти не повернув, а тому кредитодавець ТОВ «ІНФІНАНС» продовжив щоденне нарахування відсотків на суму кредиту та 14.07.2021 відступив право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором надання позики №0935103489 від 20.01.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», про що було укладено договір факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор).
Новий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» донарахував відсотки за користування кредитом та 10.01.2023 відступив право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 наступному кредитору - позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (позивчу), що підтверджується договором №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, в тому числі і за Договором надання позики на умовах фінансового кредиту №0935103489 від 20.01.2020, укладеного між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 .
Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним Договором на дату відступлення права вимоги позивачу - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (станом на 10.01.2023) попередній кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» визначив у сумі 69343,25 грн, з яких: 3500,00 грн - сума неповернутого кредиту; 65843,25 грн - відсотки за користування кредитом.
Загальний розмір цієї заборгованості позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не збільшував та на день складання позову 08.03.2024, заборгованість залишилася такою ж, як і при переході до позивача права вимоги - 69343,25 грн. Водночас, позивач, посилаючись на принципи розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 42484,00 грн, з яких: 3500 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 38984 грн - заборгованість за відсотками, розмір яких позивач зменшив на свій розсуд.
Процесуальні рішення та дії у справі
Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та роз'яснено право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з участю сторін
27.04.2024 відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення. Відзив на позов відповідач не надав, інших заяв та клопотань на адресу суду від нього також не надходило.
За таких обставин, у відповідності до ч.5 ст. 279 та ч.2 ст. 191 ЦПК України суд розглянув справу на підставі письмових матеріалів, поданих позивачем.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0935103489 від 20.01.2020 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора), який у реквізитах про позичальника, як підписанта договору зазначено «7u0g1g» (а.с. 5-8).
Згідно з п.1.1 Договору №0935103489 від 20.01.2020 товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, у відповідності до Правил надання грошових коштів у позику за умовами програти «Pozichka».
Відповідно до п.1.2, п. 1.6, п. 1.10, п. 1.15 цього Договору кредит (позика) надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування відповідним кредитом (траншем), визначеного сторонами. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору, викладених в Додатках №1, №2, №3, №4. Водночас, за загальним правилом строк користування кожним траншем кредиту не може перевищувати 30 календарних днів. При цьому, строк останнього траншу не може перевищувати строк Договору. За користування кредитом позичальник сплачує відсотки, які нараховуються щодня на суму фактичного залишку заборгованості по кредиту за ставкою, погодженою сторонами, максимальний розмір якої визначено - 1,75 % в день.
За змістом п.3.5 Договору №0935103489 від 20.01.2020 у випадку користування позичальником кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до п. 1.15 Договору (в Додатках №1, №2, №3, №4), тобто, у випадку не повернення кредиту (траншу) у погоджений сторонами строк, який не може перевищувати 30 днів, до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (траншем) у розмірі 1,75 відсотків за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до повного повернення кредиту (траншу). При цьому, товариство має право застосувати до позичальника одноразовий штраф за неналежне виконання умов договору, у зв'язку з неповерненням кредиту в обумовлений строк.
01.02.2020 ОСОБА_1 через електронний кабінет подав до ТОВ «ІНФІНАНС» Заявку-анкету №2628537114 на отримання чергового траншу кредиту в розмірі 3500, 00 грн строком на 30 днів, де вказав реквізити банківської картки № НОМЕР_1 для зарахування кредитних коштів (а.с.9 звор).
У відповідь на таку Заявку-анкету позичальника ТОВ «ІНФІНАНС» надіслало ОСОБА_1 . Оферту від 01.02.2020 з пропозицією отримати третій транш кредиту у відповідності до Правил надання грошових коштів у позику за умовами програти «Pozichka» згідно Заявки-анкети позичальника. За змістом цієї Пропозиції товариство пропонує ОСОБА_1 отримати бажаний кредит в розмірі 3500,00 грн на таких умовах: строк користування кредитом (траншем) 30 днів, що в рамках 36-місячного строку основного Договору надання позики №0935103489 від 20.01.2020; відсоткова ставка 1,75 % за один календарний день, що відповідає річній відсотковій ставці - 638,75 %; реальна вартість кредиту за 30 днів користування - 1838 грн (а.с.9).
На вказану пропозицію (оферту) відповідач ОСОБА_1 надіслав кредитодавцю акцепт про прийняття пропозиції на отримання третього траншу кредиту в розмірі 3500,0 грн на умовах, вказаних в оферті. Пропозиція та акцепт оферти підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора «6n6z0r» (а.с.8 звор.).
На підтвердження підписання відповідачем договору електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, позивач долучив до позову довідку про ідентифікацію, якою підтверджує, що відповідач ОСОБА_1 , з яким укладено договір 0935103489 від 20.01.2020 ідентифікований ТОВ «ІНФІНАНС». Акцепт договору позичальником підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «6n6z0r», який 20.01.2020 відправлено на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.с.20).
01.02.2020 ТОВ «ІНФІНАНС» перерахувало 3500,00 грн на картку, зазначену позичальником ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , що підтверджується квитанцією «iPay.ua»: 47707720 від 01.02.2020 та довідкою ТОВ «ІНФІНАНС» (звор.стор.а.с. 20, а.с.21).
Відповідно до розрахунку заборгованості по Договору надання позики №0935103489 від 20.01.2020, зробленого первісним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС», ОСОБА_1 в рамках вищевказаного договору, тобто в межах строку його дії, брав кредит трьома траншами, а саме: перший транш відповідач отримав 20.01.2020 в розмірі 1400,00 грн, який погасив 27.01.2020 разом з нарахованими процентами; другий транш кредиту відповідач отримав 27.01.2020 в розмірі 2500,00 грн, який погасив 01.02.2020 разом з нарахованими відсотками.
Також, з розрахунку вбачається, що 01.02.2020 відповідач отримав від позивача третій транш кредиту в розмірі 3500,00 грн, який не повернув, внаслідок чого ТОВ «ІНФІНАНС» визначило борг ОСОБА_1 станом на 14.07.2021 у сумі 35962,00 грн, з яких: 3500,00 грн - сума кредиту (третього траншу); 32462,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на суму неповернутого кредиту за період з 01.02.2020 по 14.07.2021, тобто за 529 днів (а.с.21 звор.).
14.07.2021 ТОВ «ІНФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) уклали Договір факторингу №14-07/21, за яким клієнт зобов'язується відступити фактору за плату право грошової вимоги за договорами позики у сумі 221939136,68 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від позичальників, згідно Реєстру боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими переходить від ТОВ «ІНФІНАНС» (клієнт) до ТОВ «Вердикт Капітал». Фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі (пункти 2.1.-2.5. Договору факторингу (а.с.24-26).
У Додатку №3 до Договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 міститься Реєстр боржників ТОВ «ІНФІНАНС», серед яких ОСОБА_1 - боржник за кредитним договором №0935103489 від 20.01.2020, заборгованість якого складає 35962,00 грн, до якої включено: 3500,00 грн - сума кредиту; 32462,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.27, 28).
Відповідно до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (позивачу у справі) (а.с.29-31).
Згідно п.2.1. Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору.
У Додатку №3 до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги міститься Реєстр боржників, право вимоги до яких перейшло від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», де серед інших боржників зазначається ОСОБА_1 , як боржник за кредитним договором №0935103489 від 20.01.2020, на загальну суму 69343,25 грн, до якої включено: 3500,00 грн - сума кредиту; 65843,25 грн - заборгованість за відсотками. Дана обставина також підтверджується Витягом з Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 (звор.стор.а.с.32, 34).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» щодо боржника ОСОБА_1 - позичальника за кредитним договором № 0935103489 від 20.01.2020, заборгованість відповідача перед ТОВ «Вердикт Капітал» на дату відступлення (10.01.2023) грошової вимоги позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» визначена у сумі 69343,25 грн. До цієї суми ТОВ «Вердикт Капітал» включив: 3500,00 грн - заборгованість по кредиту; 32462,00 грн - відсотки, нараховані кредитодавцем ТОВ «ІНФІНАНС» станом на 14.07.2021 (день відступлення права вимоги); 33381,25 грн - відсотки, нараховані безпосередньо ТОВ «Вердикт Капітал» за ставкою 1,75 % в день за наступні 545 днів прострочки, а саме з 14.07.2021 по 10.01.2023 - день відступлення права вимоги позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с.22,23).
Зміст спірних правовідносин та норми права, якими вони регулюються.
Між сторонами існує спір, що виник з кредитних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов'язання та договір кредиту (позики), а також законами про споживче кредитування та права споживачів.
Пункт 1 ч. 2 ст.11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно з ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п.5 ч.3 ст. 18 Закону)
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч.1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту)_ другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «ІНФІНАНС»).
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 роз'яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обв'язку первісному кредитору є належним виконанням.
За приписами ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України визначена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Мотиви, з яких виходив суд та висновки суду.
Встановивши зміст спірних правовідносин та їх нормативно-право регулювання, дослідивши подані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи положення ч.1 ст. 638 ЦК України, ч.1 ст. 1054 ЦК України, ч.1 ст. 1047, ст. 1048 ЦК України та інші норми цивільного закону можна зробити висновок, що істотними (основними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит) у визначеному розмірі, проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов'язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Кредитний договір може містити й інші (додаткові) умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки, надання кредитотавцем додаткових та супутніх послуг тощо.
Судом встановлено, що 20.01.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0935103489, в електронній формі. Відповідно до умов цього договору (п. 1.2, 1.6) кредит надається позичальнику у вигляді відновлювальної кредитної лінії, окремими частинами (траншами); максимальний розмір кредитного ліміту (траншу) - 20000 грн; кожен транш надається в межах строку дії договору - 36 календарних місяців та на максимальний строк користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів; за користування кредитом позичальник сплачує відсотки, які не можуть бути більшими як 1,75 % в день на суму фактичного залишку кредиту.
Згідно Заявки-анкети позичальника №2628537114 від 01.02.2020 та відповідно до Акцепту від 01.02.2020 позичальник ОСОБА_1 прийняв Пропозицію (оферту) ТОВ «ІНФІНАНС» на отримання чергового, третього траншу кредиту в розмірі 3500,00 грн зі строком користування кредитом (траншем) 30 днів, що вкладається в межі строку основного Договору надання позики №0935103489 від 20.01.2020 (36 місяців); відсоткова ставка за користування кредитом 1,75 % у день; вартість кредиту за 30 днів користування - 1838,00 грн
Отже, позичальник ОСОБА_1 мав зобов'язання повернути ТОВ «ІНФІНАНС» отриманий 01.02.2020 кредит (третій транш) у розмірі 3500,00 грн не пізніше спливу 30 днів від дня надання коштів, тобто до 02.03.2020 та сплатити відсотки в розмірі 1838,00 грн.
Кредитор ТОВ «ІНФІНАНС» належним чином виконі своє зобов'язання, перерахувавши 01.02.2020 кредит (транш) в розмірі 3500,00 грн на банківську платіжну карту позичальника ОСОБА_1 . Проте, відповідач до спливу 30-денного строку, на який надався кредит, не повернув кошти та не сплатив відсотки за користування ними.
Не повернення позичальником ОСОБА_1 кредиту (траншу) у погоджений сторонами строк зі сплатою відсотків за користування коштами призвело прострочення відповідачем основного грошового зобов'язання у сумі 5338,00 грн, з яких 3500,00 грн - кредит; 1838,00 - відсотки.
Внаслідок повного прострочення (не виконання) грошового зобов'язання кредитодавець ТОВ «ІНФІНАНС» застосував до позичальника ОСОБА_1 відповідальність, передбачену п. 3.5 основного Договору надання позики №0935103489 від 20.01.2020, де вказано про продовження зобов'язання позичальника на весь період фактичного користування Кредитом (траншем). При цьому, як вказано у цьому пункті договору, до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (траншем) у розмірі 1,75 відсотків у день, починаючи з першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до повного повернення кредиту.
Застосовуючи таку конструкцію пункту 3.5 Договору, кредитодавець по закінченню строку, на який надавався кредит (транш), фактично визнав за собою право продовжити позичальнику строк користування кредитом та, відповідно, нарахування процентів на НЕвизначений для позичальника строк. Вартість кредиту (траншу) за умов такого безстрокового нарахування процентів, позичальнику не була відома при укладанні Договору (прийняття пропозиції (оферти) від 01.02.2020), що є несправедливим по відношенню до споживача кредитних послуг.
Окрім цього, судом встановлено, що положення п. 3.5 Договору надання позики №0935103489 від 20.01.2020, не узгоджується з п. 8 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka», які введені в дію ТОВ «ІНФІНАНС» з 15.05.2019, де для продовження строку дії кожного кредиту (траншу) необхідним є повний розрахунок позичальника по процентам та іншим платежам. При цьому продовження строку кредитування здійснюється на той строк, на який надавався кредит (у даному випадку 30 днів). Якщо ж таких обставин (розрахунку по процентам та додатковим платежам) не настало, то згідно п. 10 Правил боржнику, який прострочив строки сплати поточного кредиту та відсотків нараховуються пеня.
Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 сформулював наступну правову позицію.
Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України.
Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові, після закінчення строку дії кредитного договору, тобто строку, на який надавався кредит, або у разі пред'явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов'язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України (3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «ІНФІНАНС» після спливу 30-денного строку (02.03.2020), на який надавався кредит (третій транш), а після нього наступний кредитор за договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 - ТОВ «Вердикт Капітал» неправомірно продовжили нарахування відсотків на суму неповернутого кредиту, що призвело до визначення загальної суми відсотків за користування кредитом станом на 10.01.2023 в розмірі 65843,25 грн, що майже у тридцять шість разів перевищує суму відсотків (1838,00 грн), яка визначена сторонами Договору позики №0935103489 від 20.01.2020, як вартість кредиту (траншу) за 30 днів користування ним.
Крім цього, якщо розглядати нараховані відсотки поза межами строку кредитування, як відповідальність ОСОБА_1 за прострочення повернення грошового зобов'язання, що передбачено ст. 625 ЦК України, то суд звертає увагу на таке.
Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 за Кредитним договором (договором позики) №0935103489 від 20.01.2020, отримав від кредитодпавця ТОВ «ІНФІНАНС» третій транш кредиту в розмірі 3500,00 грн 01.02.2020 зі строком користування 30 днів та зі сплатою відсотків по закінченню цього строку в розмірі 1838,00 грн, що є вартістю кредиту.
Позичальник ОСОБА_1 кредит не повернув та не сплатив проценти за користування ним, а тому безсумнівно має борг за основним зобов'язанням 5338,00 грн (3500,00 + 1838,00 грн) перед позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як новим кредитором за договором №10-01/2023 від 10.01.2023.
За таких умов відповідач ОСОБА_1 має нести відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, в межах, що не суперечить вимогам Закону.
Статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст. 21 Закону сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Розмір неповернутого кредиту (3500 грн), який отримав відповідач, не перевищував і не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом. А отже з врахуванням ч.3 ст. 21 Закону «Про споживче кредитування» максимальний сукупний розмір процентів, як відповідальність ОСОБА_1 за прострочення виконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) не може перевищувати 7000,00 грн.
Таким чином суд частково задовольняє позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0935103489 від 20.01.2020 у загальному розмірі 12338,00 грн, що складається з наступного: 3500,00 грн - неповернутий кредит; 1838,00 грн - відсотки за користування кредитом; 7000,00 грн - відсотки за прострочення виконання зобов'язання.
Розподіл судових витрат
За правилами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи .
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом (ч.2 ст. 133 ЦПК).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч.3 ст. 133 ЦПК).
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору - 3028,00 грн та витрат на професійну правову допомогу в сумі 13000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується платіжною інструкцією № 0421760002 від 19.03.2024 та Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13000,00 грн підтверджуються Договором №02-01/2023 про надання правничої допомоги від 02.01.2023, укладеним з Адвокатським об'єднанням «ЛІГАС АССІСТАНС»; заявкою на надання юридичної допомоги №631 від 07.02.2024 та витягом з Акту №2 про надання юридичної допомоги з справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , де міститься опис послуг у виді: усної консультації з вивченням документів за дві години роботи - 4000,00 грн; складання позовної заяви у справі за три години - 9000,00 грн.
Отже всього судові витрати позивача у цій справі згідно поданих доказів складають суму 16028,00 грн, з яких: 3028 грн - судовий збір; 13000, грн - витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем визначено ціну позову сумою стягнення заборгованості 42484,00 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 12338,00 грн, що становить 29,04% від ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4654,53 грн (16028 грн х 29,04%).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0935103489 від 20.01.2020 в розмірі 12338,00 грн (дванадцять тисяч триста тридцять вісім гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати в розмірі 4654,53 грн (чотири тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 53 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926;
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя А.О. Залеська