Номер провадження: 11-кп/813/452/24
Справа № 523/9205/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу зі змінами захисника ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 01.06.2023 року в кримінальному провадженні №12023164490000026 від 17.01.2023 року щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-21.02.2022 року Южним міським судом Одеської області за ч.1 ст.307 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання, із випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та йому призначене покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.71, п.п. «б» п.1 ч.1 ст.72 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Южного міського суду Одеської області від 21.02.2022 року та обвинуваченому ОСОБА_8 визначене остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.
Вироком суду до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Після набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту визначено скасувати, та доставити ОСОБА_8 до установи відбування покарання.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахується з дня його фактичного поміщення до установи відбування покарання.
Вироком суду вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат в кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_8 , в порушення вимог ст.ст.7-9, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», перебуваючи в денний час доби 17.01.2023 року біля буд. АДРЕСА_2 , не маючи спеціального дозволу, придбав шляхом привласнення знахідки наркотичний засіб, обіг якої обмежено - метадон, після чого, зберігав його при собі, без мети збуту, до 14:53 год. цієї ж доби - часу вилучення біля буд. АДРЕСА_2 співробітниками поліції, кількісним вмістом 0,587 г, що перевищувало його невеликий розмір, визначений таблицею №1 наказу МОЗ України від 1 серпня 2000 року №188.
Розгляд обвинувального акта відносно ОСОБА_8 здійснений судом першої інстанції у спрощеному провадженні в порядку ст.382 КПК України.
Суд визнав ОСОБА_8 винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.
Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 та кваліфікацію його дій, просила вирок змінити в частині призначеного покарання, та призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімум доходів громадян.
Захисник вказує, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання обставинам справи та особі обвинуваченого, внаслідок його суворості. Просить врахувати обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, сприяння слідству, особу обвинуваченого, його позитивні характеристики за місцем проживання та наявність на його утриманні матері-інваліда. Звертає увагу на відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 подала змінену апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. При цьому, захисник посилається на те, що місцевий суд не повинен був здійснювати розгляд кримінального провадження в спрощеному порядку, мав призначити справу до розгляду із викликом учасників кримінального провадження відповідно до ч.3 ст.382 КПК України. Захисник вважає, що місцевий суд надав неправильну правову оцінку обставинам визнання вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку та надання останнім згоди на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні. Стверджує, що ОСОБА_8 не розумів можливість призначення йому покарання за сукупністю вироків у разі призначення йому за кримінальний проступок покарання у виді штрафу, який він готовий був сплатити. При цьому, вона, як захисник вважала, що фактично ОСОБА_8 уклав угоду з прокурором по виду покарання та у випадку іншого покарання місцевий суд викликатиме сторони по справі для уточнення питання щодо покарання та розуміння ОСОБА_8 наслідків написання цієї заяви.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Апеляційний розгляд проведено за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду, до суду не з'явився, клопотань про відкладення не подавав. Захисник ОСОБА_7 підтвердила, що обвинувачений сповіщений про розгляд справи, однак не має можливості з'явитися до суду, вважала можливим здійснити розгляд за відсутності обвинуваченого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації прав учасників судового провадження на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, яка підтримала змінену апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі - КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Розгляд даної категорії справ у суді здійснюється в порядку ст.ст. 381-382 КПК.
При цьому суд має право призначити розгляд обвинувального акта у судовому засіданні та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне або суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
В останньому випадку розгляд проводиться в порядку спрощеного провадження, яке має на меті прискорення кримінального провадження, усунення необґрунтованої тяганини при розгляді кримінальних справ і дозволяє забезпечити вирішення завдань кримінального провадження при процесуальній та ресурсній економії.
Підставою для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні є встановлення прокурором під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду. В такому випадку прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
При цьому, положеннями ст. 382 КПК передбачено, що вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Отже, за умови згоди всіх учасників судового провадження щодо обставин скоєного кримінального правопорушення, суд зазначає у вироку ті обставини, які були встановлені органом досудового розслідування.
Оскаржений вирок місцевого суду містить виклад фактичних обставин, які були встановлені органом досудового розслідування. У мотивувальній частині вироку міститься формулювання обвинувачення, місце, час, спосіб вчинення кримінального правопорушення, стаття та її частина, що передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Суд послався у вироку на заяву ОСОБА_8 , підписану в присутності його захисника ОСОБА_7 , щодо визнання ним своєї винуватості, в якій також висловлена згода зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами та ознайомлення з обмеженнями його прав на апеляційне оскарження. У заяві ОСОБА_8 надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Після вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів, місцевий суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, який поставлений йому у провину, є доведеною, та врахувавши обставини кримінального проступку, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі. Крім того, на підставі ч.1 ст.71, п.п. «б» п.1 ч.1 ст.72 КК України, при призначенні покарання, суд, до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Южного міського суду Одеської області від 21.02.2022 року, та призначив обвинуваченому ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.
Оцінивши обставини даної справи у сукупності, колегія суддів погоджується з тим, що призначене ОСОБА_8 покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, колегія суддів вважає, що місцевий суд виконав вимоги ст.ст. 381, 382 КПК та на законних підставах здійснив судовий розгляд обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 у спрощеному порядку.
Вирок місцевого суду колегія суддів вважає законним, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та вмотивованим, оскільки в ньому наведені належні і достатні мотиви й підстави його ухвалення.
Колегія суддів визнає необґрунтованими доводи захисника стосовно підписання ОСОБА_8 заяви від 30.05.2023 року внаслідок його обману з боку працівників правоохоронного органу, оскільки він вважав, що йому буде призначене покарання у виді штрафу, а також щодо не роз'яснення наслідків підписання такої заяви, з огляду на таке.
Розгляд обвинувального акта щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.309 КК України, здійснювався в порядку спрощеного провадження (ст.ст. 381, 382 КПК).
Параграф 1 Глави 30 КПК регламентує порядок спрощеного провадження щодо кримінальних проступків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 302 КПК слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта (ч.2 ст.381 КПК).
За клопотанням сторони захисту колегією суддів досліджена наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_8 від 30.05.2024 року щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, адресована прокурору Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 .
Згідно вказаної заяви, ОСОБА_8 , у присутності захисника ОСОБА_7 , беззаперечно визнав свою вину у пред'явленому обвинувачені, йому було роз'яснено зміст установлених у результаті досудового розслідування обставин, він погодився з ними та добровільно надав згоду на розгляд обвинувального акта стосовно нього у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. ОСОБА_8 були роз'яснені правові наслідки надання такої згоди, передбачені ч.2 ст.302 КПК.
Колегія суддів звертає увагу, що у вказаній заяві ОСОБА_8 власноручно дописано його прохання призначення йому покарання у виді штрафу, який зобов'язується сплатити, з посиланням на те, що неофіційно працює, має на утриманні матір-інвалід ІІ групи. Також ОСОБА_8 в заяві вказав про його розкаяння та зобов'язання більше не скоювати кримінальних правопорушень, просив не призначати суворого покарання.
Та обставина, що у заяві від 30.05.2023 року ОСОБА_8 в присутності захисника дописав своє прохання щодо призначення йому покарання у виді штрафу, не свідчить про укладення угоди про визнання винуватості, оскільки із заяви чітко вбачається, що вона стосується саме визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яку ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 добровільно підписали та погодились із зазначеними в ній умовами.
Питання щодо можливого нерозуміння в повній мірі особою відмінності інституту розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку від розгляду кримінальних проваджень на підставі угод, та відповідних наслідків, могло б бути піддано сумніву у разі не забезпечення підозрюваного захисником, але такі обставини в даному провадження відсутні.
Доводи захисника про те, що вона вважала, що фактично ОСОБА_8 уклав угоду з прокурором по виду покарання та у випадку іншого покарання місцевий суд викликатиме сторони по справі для уточнення питання щодо покарання та розуміння ОСОБА_8 наслідків написання цієї заяви, колегія суддів визнає не щирими, оскільки професійний адвокат із багаторічним досвідом вочевидь добре розуміє всі відмінності розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку від розгляду кримінальних проваджень на підставі угод, та фактично вказані доводи направлені на бажанні скасування вироку внаслідок непогодження із призначеним обвинуваченому покаранням.
В апеляційній скарзі захисник фактично не оспорює встановлених у результаті досудового розслідування обставин та винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення. Незгода захисника фактично зводиться лише до того, що обвинувачений нібито не розумів наслідків призначення покарання за сукупністю вироків.
Проте така позиція захисника не береться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.
Вироком Южного міського суду Одеської області від 21.02.2022 року ОСОБА_8 був засуджений за ч.1 ст.307 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України останнього звільнено від відбування покарання, із випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Таким чином, будучи попередженим про наслідки застосування звільнення від покарання з випробуванням, як під час ухвалення попереднього вироку, так під час його виконання, засуджений та його захисник вочевидь розуміли можливість призначення ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків у разі вчинення іншого кримінального правопорушення під час іспитового строку.
В даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник не звертались до компетентних органів з приводу застосування до ОСОБА_8 недозволених методів слідства, а саме визнання вини під впливом обману, застосування сили чи тиску з боку правоохоронних органів, або іншим чином інформували державні органи про таке поводження. Даний факт стороною захисту не заперечується.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 вказала, що на її думку, працівники правоохоронного органу в ході досудового розслідування кримінального провадження ввели ОСОБА_8 в оману, оскільки пообіцяли, що йому буде призначено покарання у виді штрафу, внаслідок чого останній підписав заяву про визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згоду на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні.
Однак, захисник не повідомила будь-яких фактичних обставин поганого поводження органу досудового розслідування із ОСОБА_8 , примусу чи тиску на останнього.
Більш того, залишається незрозумілим яким чином ОСОБА_8 можливо було ввести в оману щодо призначення йому покарання у виді штрафу, якщо заяву від 30.05.2023 року ОСОБА_8 підписав безпосередньо в присутності захисника ОСОБА_7 , яка будучи професійним адвокатом з 21.02.2013 року, вочевидь усвідомлювала, що вид та розмір покарання призначається лише судом за результатами судового розгляду кримінального провадження, у даному випадку у спрощеному порядку.
При цьому, вибудовуючи правову позицію сторони захисту в даному кримінальному провадженні, підозрюваний та захисник вочевидь узгоджували їх дії та наміри, а перед підписанням заяви від 30.05.2023 року, окрім прокурора, захисник вочевидь роз'яснювала підозрюваному можливі варіанти результатів розгляду кримінального провадження.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що для того, щоб у компетентних органів виник обов'язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов'язку проведення розслідування такої заяви (справа №515/2020/16-к, справа №761/13964/22).
За таких обставин, колегія суддів констатує, що захисник не обґрунтувала свої твердження про застосування обману чи тиску до підозрюваного в ході досудового розслідування, що може свідчити про їх обґрунтованість.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в ході досудового розслідування кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_8 беззаперечно визнавав свою вину у скоєнні інкримінованого йому проступку. Більш того, в первинній апеляційній скарзі захисник також, не оспорюючи винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, просила змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, посилаючись на наявність щирого каяття обвинуваченого, сприяння слідству, тобто не заперечувала законність розгляду місцевим судом кримінального провадження в спрощеному провадженні.
Однак, в подальшому захисник змінила вимоги апеляційної скарги та посилаючись на недотримання під час досудового розслідування та судового розгляду вимог процесуального закону, просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що фактично, сторона захисту стала заперечувати винуватість обвинуваченого лише після ухвалення вироку та призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке останній повинен відбувати реально.
Колегія суддів наголошує, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
На необхідність судового дотримання вказаних вимог процесуального закону неодноразово наголошував касаційний суд, зокрема в ухвалі від 04.03.2021 року (справа №208/6887/20).
Доводи захисника про порушення місцевим судом вимог ст.108 КПК, з огляду на відсутність в матеріалах провадження журналу судового засідання, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки за приписами ч.2 ст.381 КПК суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 є законним, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, та вмотивованим, оскільки в ньому наведені належні і достатні мотиви й підстави його ухвалення, а доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності та необґрунтованості вироку безпідставні.
Істотних порушень вимог КПК, які б слугували підставами для скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.
Оскільки апеляційна скарга захисника не містить у собі доказів про існування підстав для скасування оскарженого вироку, у апеляційного суду, з урахуванням положень ст.ст. 409, 412 КПК, відсутні підстави для скасування вироку, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Змінену апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 01.06.2023 року в кримінальному проваджені №12023164490000026 від 17.01.2023 року, яким ОСОБА_8 засуджений за ч.1 ст.309 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4