Справа № 750/7876/24
Провадження № 2-з/750/27/24
12 червня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді - Логвіної Т.В.,
секретаря - Примак Т.В.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення виплаченого грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця,
у червні 2024 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення виплаченого грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця у розмірі 1739535,25 грн.
Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову у даній справі, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_3 , які знаходяться на будь-яких банківських рахунках, що належать ОСОБА_3 , відкритих у банківських установах України, у ежах ціни позову 1739535,25 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
У відповідності до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Тобто законодавством передбачений обов'язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову, у тому числі на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 150ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , однак не зазначає інформації про наявність у останньої банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам, та відповідно їх співмірність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, навіть в межах суми позову, може мати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 ЦПК України.
Враховуючи викладені обставини, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення виплаченого грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця- відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів після проголошення.
Суддя: