Справа № 308/9208/24
03 червня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Бенца К.К.,
при секретарі - Майор Ю.В.
за участю:
представника заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за заявою ОСОБА_2 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-
ОСОБА_2 в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування поданої заяви вказує на те, що заявник з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_3 неодноразово у відношенні до заявника ОСОБА_2 , чинила домашнє насильство, яке проявлялося у застосуванні фізичної сили, погроз, висловлювання нецензурною лайкою, завдаванням йому тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, на грунті алкогольного сп'яніння виплескує безпідставну агресію, яка супроводжується застосуванням фізичного насильства у відношенні заявника.
Заявник неодноразово звертався до органів поліції із заявами про вчинення ОСОБА_3 стосовно нього домашнього насильства. Ужгородським міськрайонним судом розглянуто справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що відносно кривдниці органами поліції складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП та два термінові заборонні приписи стосовно кривдниці: серії АА №116372 від 27.07.2023 року та серії АА №220708 від 14.03.2024 року. Незважаючи на прийняті співробітниками поліції заходи впливу на кривдника (винесення термінового заборонного припису та складання протоколів), заявник не впевнений у безпеці свого здоров'я та життя від подальших дій кривдника ОСОБА_3 , вважає, що наслідки подальших дій кривдника є небезпечними для його здоров'я.
Таким чином, заявник вважає себе особою, яка зазнала домашнього насильства.
Заявник вважає, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо нього, такі ризики є реальними та підтверджуються доказами, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.
У зв'язку з наведеним, просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження її прав, а саме: заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2024 відкрито провадження по справі.
Виклад позицій сторін по справі:
Представник заявника - ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у заяві та просила суд їх задовольнити. Зазначила, що заінтересована особа вчиняє відносно заявника фізичне та психологічне насильство, що підтверджується складеними на останню заборонними приписами. Просила суд заяву задоволити та видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк шість місяців, яким визначити тимчасові обмеження її прав, вказані у заяві.
Заявник ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в призначене судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася вчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади України.
Так, за змістом частини 11 статті 128 ЦПК України заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до положень ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлені судом обставини справи
Заявник ОСОБА_2 являться батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №233324988 від 19.11.2020 встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_2 належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Як встановлено судом, постановою судді Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/16867/23 від 05.10.2023 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , внаслідок чого останньому могла бути завдана шкода психічному здоров'ю.
Як встановлено судом, постановою судді Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/5102/24 від 26.03.2024 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , у вигляді висловлювань погроз, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілого.
Встановлено, що відносно ОСОБА_3 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №116372 від 27.07.2024 року строком на 10 діб, яким їй заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 .
Встановлено, що відносно ОСОБА_3 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №220708 від 14.03.2024 року строком на 3 доби, яким їй заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 .
Норми права, якими керується суд
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Предметом доказування у справах окремого провадження щодо видачі обмежувальних приписів є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП ) може бути підставою для застосування заходів обмежувального припису (правова позиція Верховного Суду у постанові від 26.09.2019 у справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19)).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Верховним Судом у постанові № 753/4405/20 від 12 квітня 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Стаття 26 зазначеного Закону визначає, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.
Верховний Суд у постанові № 299/3692/19 від 30 червня 2021 року вказав, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Згідно із ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 зроблено висновок, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 у справі № 754/11171/19.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі Україні про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких, у тому числі є подружжя, діти одного з подружжя, особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.
Аналізуючи надані до суду докази та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про доведеність підстав для застосування тимчасових обмежувальних заходів щодо кривдника, враховуючи те, що ОСОБА_3 за місцем спільного проживання із заявником чинить психологічне насилля висловлюючи образи та погрози заявнику, а також шляхом висловлювання нецензурною лайкою, які заявник також розцінює як образи, в тому числі принизливого характеру, та погрози.
Оцінюючи встановлені обставини справи, які підтверджуються наданими Заявником доказами, суд приходить до висновку, що Заявник зазнає зі сторони ОСОБА_3 домашнього насильства, вчиненого у формі психологічного та фізичного насильства.
Отже, такі дії ОСОБА_3 є вчиненням домашнього насильства, відтак в інтересах заявника та з метою убезпечення від продовження цих дій є доцільним застосування обмежувального припису.
З огляду на період вчинення відносно Заявника адміністративних правопорушень, які є систематичними, які, як вбачається з матеріалів справи, не запобігають вчиненню повторних правопорушень, суд вбачає наявність обґрунтованого ризику продовження вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно Заявника у майбутньому, що зможе призвести до негативних наслідків.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Заявником доведено систематичність вчинення ОСОБА_3 відносно нього домашнього насильства фізичного та психологічного характеру, а також те, що ризики подальшого вчинення такого насильства можуть мати місце в подальшому, тому, є підстави для видачі обмежувального припису.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини стосовно порушеного Заявником питання свідчить, що можливість отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов'язаним із позитивними обов'язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі статті 3 Європейської Конвенції з прав людини, а також права на життя згідно статті 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно статті 8 цієї Конвенції.
Суд вважає, що вжиті заявником розумні заходи для його захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, не дали очікуваного результату, а тому, обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявника.
Заінтересовано особою ОСОБА_3 не надано жодних заперечень стосовно аргументів заяви ОСОБА_2 , як і не надано жодних доказів на спростування встановлених обставин.
Щодо оцінки обмежень, які Заявник просить встановити суд.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбаченихЗаконом України"Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України"Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
Тимчасові обмеження прав особи, що здійснює домашнє насильство, мають бути пропорційними меті застосування щодо неї обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 154/1692/19 (провадження № 61-17191св19).
Враховуючи поведінку ОСОБА_3 яка полягає у систематичному вчиненні по відношенню до Заявника насильства в сім'ї у формі фізичного та психологічного насильства (погроз та образ), суд приходить до висновку про доцільність застосування до ОСОБА_3 обмежувального припису шляхом заборони ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд звертає увагу ОСОБА_3 на те, що життя та здоров'я, недоторканість і безпека заявника як найвища соціальна цінність переважають над правом заінтересованої особи на житло, а тому допускається його обмеження, оскільки втручання держави у це право через механізм обмежувального припису є виправданим (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2023 року по справі №531/352/22).
На переконання суду, видача обмежувального припису із встановленням такої заборони забезпечить дієвий, ефективний та невідкладний захист Заявника від домашнього насильства та буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства, а інтереси жертви домашнього насильства у цій конкретній ситуації переважають над інтересами кривдника. При цьому, такі тимчасові обмеження будуть пропорційними по відношенню до особи кривдника і не спричинять для неї необґрунтовано обтяжливих наслідків.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Вирішуючи питання щодо строку застосування тимчасового обмеження прав, суд приходить до висновку, що запропонований Заявником строк у 6 місяців є виправданим.
Згідно з ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2,10,12,13,81,229,247,258,259,263-265,268,293,294, 350-1 350-8, 353,430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_2 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , поклавши на неї на строк 6 (шість) місяців такі обов'язки:
-заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних приписів.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Встановити строк дії обмежувального припису 6 (шість) місяців з дня ухвалення рішення суду.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 );
Заінтересована особа - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Дата складання повного тексту судового рішення з врахуванням днів перебування судді у відпустці - 11.06.2024.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца