Справа № 120/4920/24
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
11 червня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Командира Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
- визнати дії та бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 16.02.2024 року та не надання вичерпних, відповідно до вимог п.117 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, відповідей на усі поставлені в ньому заявником питання, протиправними;
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не припинення порушень вчинених командуванням військової частини 30.03.2022 року і які тривають досі, конституційних прав ОСОБА_1 обороняти Україну, її суверенітет і територіальну цілісність у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України під час збройної агресії росії проти України шляхом відновлення солдата ОСОБА_1 у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, - військовій частині НОМЕР_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо порушення конституційного права ОСОБА_1 знати свої права та обов'язки шляхом не доведення до відома останнього наказів командира військової частини НОМЕР_1 , виданих на виконання постанови 7ААС від 29.08.2023 року у справі №120/3453/22;
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття 17 лютого 2023 року у ОСОБА_1 трьох рапортів (звернень) від 16 лютого 2023 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 надати відповіді на три рапорти (звернення) ОСОБА_1 від 16 лютого 2023 року у формі та за змістом, що відповідають вимогам п. 117 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні ним своїх конституційних прав обороняти Україну, її суверенітет і територіальну цілісність у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України під час збройної агресії росії проти України шляхом вчинення дій направлених на відновлення солдата ОСОБА_1 у списках особового складу добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, - військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Командира Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не припинення порушень вчинених командуванням військової частини 30.03.2022 року і які тривають досі, конституційних прав ОСОБА_1 обороняти Україну, її суверенітет і територіальну цілісність у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України під час збройної агресії росії проти України шляхом відновлення солдата ОСОБА_1 у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, - військовій частині НОМЕР_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо порушення конституційного права ОСОБА_1 знати свої права та обов'язки шляхом не доведення до відома останнього наказів командира військової частини НОМЕР_1 , виданих на виконання постанови 7ААС від 29.08.2023 року у справі №120/3453/22;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні ним своїх конституційних прав обороняти Україну, її суверенітет і територіальну цілісність у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України під час збройної агресії росії проти України шляхом вчинення дій направлених на відновлення солдата ОСОБА_1 у списках особового складу добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, - військової частини НОМЕР_1 .
Також, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року позовну заяву в решті заявлених вимог залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви із уточненим змістом позовних вимог і викладом обставин, якими він їх обґрунтовує; всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку; обґрунтованого клопотання із зазначенням підстав необхідності залучення третіх осіб до участі у справі.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Командира Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку про те, у запропонований судом термін, позивач, вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху - не виконав.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
03 червня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Командира Військової частини НОМЕР_1 . У поданому відзиві відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як встановлено із матеріалів справи Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви із уточненим змістом позовних вимог і викладом обставин, якими він їх обґрунтовує; всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку; обґрунтованого клопотання із зазначенням підстав необхідності залучення третіх осіб до участі у справі.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Командира Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто позивачу, як особі, яка її подала.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначив адресу електронної пошти для листування із ним, що ухвала суду від 19.04.2024 року про залишення позовної заяви без руху, за матеріалами справи, вважається врученою позивачеві 19.04.2024 року в електронній формі, те, що вимоги ухвали суду, станом на 30 квітня 2024 року є не виконаними (недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті), тому вважав зазначені підстави достатніми для повернення позовної заяви.
Відповідно до частин 1-3 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з положеннями частини 11 ст.251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що ухвала суду від 19.04.2024 року вважається врученою позивачеві 19.04.2024 року в електронній формі.
Водночас, колегія суддів зауважує, що позивач також не був позбавлений можливості надсилати до суду документи рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром, тощо.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що повертаючи позовну заяву на наступний день після спливу строку на усунення недоліків, суд першої інстанції не врахував терміну доставляння поштової кореспонденції, адже позивач не позбавлений можливості вільно обирати форму листування з судом.
Колегія суддів звертає увагу, що нормативні строки пересилання простих листів встановлено вимогами Закону України «Про поштовий зв'язок», актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку, та затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року №1149 зі змінами від 08.12.2009 року за №1267.
Так, суд зауважує, що, як слідує із сайту Укрпошти мінімальний термін пересилання простих листів та поштових карток із часу останнього виймання з поштових скриньок до часу вкладання до абонентської поштової скриньки адресата (без урахування вихідних днів), становить: три дні для доставки місцевої письмової кореспонденції (письмова кореспонденція, що пересилається у межах населеного пункту, а в сільській місцевості у межах території, яка обслуговується одним поштовим відділенням).
Як слідує, із розрахунку доставки сайту Нова Пошта термін доставки кореспонденції становить орієнтовано 1-2 дні.
Однак, судом першої інстанції такі строки не враховано.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2024 року було надіслано заяву від 30.04.2024 року, у якій, серед іншого, позивач вказував на те, що позивач з 19.04.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, що підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах справи (а.с.60).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55,124,129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведене, на переконання судової колегії свідчить про обґрунтованість твердження апелянта про передчасність висновків суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №620/397/23.
Також, слід зазначити, що при обмеженні, зокрема, права звернення до суду порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
На підставі вищенаведеного, колегія суддів, у даній адміністративній справі, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви, зокрема, на наступний день після закінчення строку на усуненні недоліків, без врахування наданих позивачем додаткових пояснень з приводу наведених судом недоліків.
На думку колегії, на час винесення оскарженої ухвали підстави повернення є формальними. З цього приводу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18 наголосила, що виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства свідчить, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування.
Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.